Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Електронна передплата!

Доступ до улюблених видань
у будь-який час,
за будь-який період,
з будь-якого пристрою!

Оформити передплату

Суперучителі

Антоніна Григорівна МАЛЮГА, вчителька математики,

с. Просторе, Чернігівського р-ну Запорізької обл.

Свої роздуми «з приводу» виклала на папері відразу після того, як мене, екс-директора школи, майже вигнала в плечі завуч, сказавши: «Відпустка, отже, відпочивайте. Нічого тут ходити, видивлятися, як і що робиться у школі». Зізнаюся, тягне до школи, до спільноти, але не чекала, що людина, яку я приймала в школу як педагога, навчила, довела до посади завуча, здатна на такий учинок, у той час як змогла б використати мій багаторічний досвід директора школи.


Суперучителі

Антоніна Григорівна МАЛЮГА, вчителька математики,

с. Просторе, Чернігівського р-ну Запорізької обл.

Свої роздуми «з приводу» виклала на папері відразу після того, як мене, екс-директора школи, майже вигнала в плечі завуч, сказавши: «Відпустка, отже, відпочивайте. Нічого тут ходити, видивлятися, як і що робиться у школі». Зізнаюся, тягне до школи, до спільноти, але не чекала, що людина, яку я приймала в школу як педагога, навчила, довела до посади завуча, здатна на такий учинок, у той час як змогла б використати мій багаторічний досвід директора школи.

Цікаво, чи будуть так ставитись до педагогів у майбутньому? Чи це все-таки виняток вихованості і тактовності адміністратора? І хто міг подумати, що потускне душа від її слів? Хтось не може, інший не захотів, але ж я...

Отже, портрет учительки ХХІ століття...

По-перше, це не «Попелюшка». Інколи я відчувала себе у цій ролі. Праця вчителя високоінтелектуальна, але цього не хоче помічати влада. А за нею — і батьки. Диспропорція, куди не глянь. Але ж так хочеться напрацьованого механізму захисту школи, її керівника і... рядової вчительки.

Як часто про це думаю? Чому саме вчителя? З роками розумію, що роблю щось дуже і дуже важливе саме тут і саме в той час. Переконуюсь у цьому з дня на день. Уже сорок один рік маю педагогічного стажу. Працювала вихователем, учителем початкових класів, учителем математики, директором. Від чого залежать мої дії як вихователя, як учителя? Вочевидь, що від часу, в якому живу, від місця, де я знайшла себе як педагога, від оточення, що сприйняло мене як людину, якій можна довірити найцінніше, що є в батьків, — дітей.

Так було і так буде. Але щоб уявити собі вчителя ХХІ століття, треба викинути з голови величезну кількість умовностей, набутих досягнень, на які «поклала» ціле життя. Це вже — філософія.

А от що говорив А. Лінкольн про значення філософії школи: «Філософія класу першого покоління буде філософією уряду наступного покоління». Якщо так, то кого нині влаштовує філософія нашого уряду?

Вважаю, що динаміка змін у педагогічних технологіях буде вражаючою. Я, наприклад, починала в 60ті роки минулого століття з «липецького методу», відомого на той час усім учителям. Культивувався він не тільки як метод викладання, а і як сенс існування школи. Нині ж еволюція педагогічної науки крокує «перелицьовуванням надійних методів», перевірених практикою. «Загартовують» їх в інноваційній технології. Можливо, не так?

Учитель, у якому б столітті він не жив, тягнеться до стереотипів (у більшості випадків). Отже, ідеї навчання і виховання, рекомендовані педагогами, психологами, соціологами, повинні бути спрямовані на самозвільнення і самовизначення, тоді учитель зможе самостійно звільнитись від стандартів, умовностей.

Щодо портрету вчителя... Це хазяїн свого погляду (у будь-якому розумінні!). Він адаптований до швидкої зміни обсягу інформації, обличчя. Правильна мова, чіткі висловлювання. Краса душі підкреслює красу обличчя. Трансформовані наукові знання «відсортували» його як людину, яка зможе формувати молоде покоління згідно із суспільною метою. А от метою, на жаль, усього загальноосвітнього процесу стане масове продукування таких собі функціонерів, які мають середній рівень шкільних успіхів. Хоча є і будуть заклади, де діти отримуватимуть якісну освіту, спрямовану на елітні вузи. Не треба забувати, що чиниться так, бо «середняки» менш вимогливі й менш проблемні. Це, звичайно, краще від того, що могло б бути, але мова мусить іти про «найкраще».

Імідж учителя — головна турбота кожного, хто працює з дитиною. Викладатиме вчитель не один предмет, а декілька, пов’язаних між собою ключовими ідеями (наприклад, природничою). Батьки обиратимуть учителя для своєї дитини. Це буде спостерігатись усе частіше й частіше.

Діти — то обличчя свого часу, віддзеркалення обличчя свого вчителя-наставника. Ким має стати дитина? Громадянином світу! А щоб вона ним стала, треба починати з виховання громадянина села, району. Я, наприклад, з дітьми вивчаю історію свого села. Є зібраний матеріал про менонітське село Гросвейде, яке засноване в 1820 р., поставлені на облік будівлі, які залишилися після переселення колоністів, листуємося з вихідцями з нашого села, які проживають у Німеччині. Беремо участь у роботі Малої академії, різноманітних конкурсах тощо.

Як же з педагогічним романтизмом? Не думаю, що він помре разом з «останнім романтиком» на початку нинішнього століття. Романтики народжуватимуться і ще не раз здивують світ своїми дивами! Хоча, на мою думку, в кожному з нас є дух романтизму. Те, наскільки вчитель вміє піднести рівень освітніх послуг, накладає на нього відповідне переконання у важливості своєї професії.

У той же час поряд працюватимуть учителі-прагматики. А як же без них? Хоча одне радує: нашому менталітету інколи бракує практицизму.

Директор школи орієнтуватиметься на працівника, що керується принципом «Можна я?», а не на простого виконавця вказівок. Отже, якість виконання роботи буде значно кращою. Учителю дозволятимуться дослідження, він не «обмежений» програмою і цілком адекватно оцінює нову освітню реальність, рішуче береться за вдосконалення педагогічної науки, підкріплюючи практикою. Учительське кредо — спрямованість на освіту і виховання особистості дитини, молодої людини.

Скорочення сільських шкіл ще раз підтверджуватиме тяжіння освіти до прагматизму. Однак поняття «сільська школа», «сільський учитель» ще існуватимуть. А духовно спраглих за сільською школою — осередком культури на селі — збільшиться.

Без сумніву, вчитель повинен залишатися Людиною з великої літери. По-справжньому талановитий учитель — явище не таке вже й часте. Шкода, що таких педагогів школа втрачає найшвидше. Директор не хоче морочитися з талантами, тому що талант потребує більше уваги, кращих умов для роботи тощо. Часто не миряться сильні вчителі з дирекцією, протестують проти використання їх доробків як своїх особистих.

У той же час учитель повинен щедро ділитися досвідом з колегами. Він добре знає літературу, грає на одному з музичних інструментів, може підтримати будь-яку інтелектуальну дискусію, організувати зустріч іноземної делегації. До нас у школу багато разів приїздили делегації з Канади, США, Німеччини, і дуже прикро мені було з різних питань, на які я часом не звертала уваги, бо здавалися мені вони дріб’язковими (наприклад, знання мови та ін.).

Я так думаю, що вчителі сперечатимуться лише про музику і театр, а не з приводу режиму школи чи зауважень адміністратора. Інтелектуальні дискусії, клуби учителів, позашкільні установи, книгарні відкриватимуть свої двері для учительства частіше, ніж двері барів. А «приторговувати» буде просто ганебно.

Зникнуть школи-інтернати, і з’являться реабілітаційні центри, які працюватимуть завдяки благодійним фондам і посиленню державної уваги.

Читаючи О. Митника, розділяючи його думки щодо психології управління, загострила увагу на ідеї «принципу троїчності». Шлях учителя — це сходження від «ремісника» через «вченого» (у традиційному розумінні) до «митця». Лише в такому разі вчитель побачить в учневі особистість. Так і буде.

Людство стало старшим на століття, а отже, старшим став і вчитель. Розбірливий у житті, успішний у роботі, перебірливий у принципах. «Тусовка» для вчителів тепер буде називатися не «з’їздом», а «слем-треком». Учителі писатимуть вірші, присвячені своїм вихованцям. Кожна вчителька намагатиметься бути не комсомолкою, не спортсменкою, а красунею. Комп’ютер та Інтернет витіснять телесеріали. Суперучителі будуть тільки чоловічої статі — їх буде зовсім мало, а ніжне сяйво очей виділятиме вчительку з натовпу. Ніяких утисків у правах вчительство не відчує, а, навпаки, набуде нових, які полягатимуть в обов’язковості слідкувати за своїм здоров’ям.

ХХІ століття — ось воно! Дійте! Для небайдужих, передбачливих і не дуже романтиків і скептиків — всім знайдеться робота — від народження нової людини до виховання справжнього Громадянина Світу.

 

Відгуки читачів