Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Електронна передплата!

Доступ до улюблених видань
у будь-який час,
за будь-який період,
з будь-якого пристрою!

Оформити передплату

Чарівна тумбочка як джерело сімейного бюджету?

Вікторія Садкіна

Чудова картинка. Просто мрія обивателя — мати таку тумбочку, де гроші накопичуються в незрозумілий спосіб: чи то розмножуються брунькуванням від сотенних купюр, чи ж відтворюють собі подібних іншими екзотичними способами, причому зі швидкістю кур’єрського потяга. Ох, тумбочко, мила тумбочко, де ти? В яких далеких краях ти, мила тумбочко? Як нам знайти одне одного, гарна, ласкава тумбочко?

 


Чарівна тумбочка як джерело сімейного бюджету?

Вікторія Садкіна

Зустрічаються два приятеля. — Де ти гроші береш?

— У тумбочці.

— А хто їх туди кладе?

— Моя дружина.

— А дружина де гроші бере?

— Я їй даю.

— А ти їх де береш?

— У тумбочці…

Чудова картинка. Просто мрія обивателя — мати таку тумбочку, де гроші накопичуються в незрозумілий спосіб: чи то розмножуються брунькуванням від сотенних купюр, чи ж відтворюють собі подібних іншими екзотичними способами, причому зі швидкістю кур’єрського потяга. Ох, тумбочко, мила тумбочко, де ти? В яких далеких краях ти, мила тумбочко? Як нам знайти одне одного, гарна, ласкава тумбочко?

Я вважаю, шановні читачі, ви вже здогадалися, що розмова в цій рубриці піде про гроші, сімейний бюджет та всі речі з їх найближчого оточення.

У наш час тема грошей, сімейного бюджету тощо непроста, а хтось узагалі вважає її непристойною. У нас час не прийнято відкрито обговорювати фінансові аспекти життя сім’ї, і це також ознака економічних змін, що швидко поглинули наш упорядкований соціум у 1991 році. Чи так було тоді, коли кожен знав зарплату не лише членів своєї сім’ї, але й усіх близьких і далеких родичів, тітки Марії з четвертого поверху і гладкого продавця квасу (чи пива) на сусідній вулиці, який нещадно розводив вищезазначений продукт. Зарплати в усіх були маленькі, але хороші, в усіх усе було, але на прилавках не було нічого… ну, і так далі, цей перелік парадоксів вісімдесятих можна продовжувати довго.

А що ж сьогодні підійдіть до сусіда, який поважно виповзає з «Мерседеса», і довірчо спитайте: «А де ти гроші береш?» Думаю, що найбільш пристойна фраза з його уст у перекладі на мову, що не ображає нашого слуху, звучатиме так: «Комерційна таємниця!» Решта дієслів і вигуків, які важко піддаються перекладу, зависнуть у повітрі й тріпотітимуть як символи ринкової економіки. Ми навчилися оберігати інформацію про сімейний бюджет, свої зарплати, як квочка — своїх пташенят від нахабного шуліки. І це правильно. Часи змінюються, змінюються звичаї, але одне залишається незмінним: сімейний бюджет — це наріжний камінь сім’ї. Тож щоб цим камінчиком нікого зненацька не забило, деякі речі добре було б проговорити вголос (у нашому варіанті прочитати).

Сім’я як фінансова частинка суспільства формується ще на весіллі під час збирання «податей», які до сьогодні називаються «подарунками». Це тоді, в епоху суцільного дефіциту та страшних несмаком прилавків було прийнято одержувати п’ять чайних сервізів, три набори постільної білизни, килим 2 на 3 метри, золотий ланцюжок, електром’ясорубку чи соковижималку як символ технічного прогресу. Зараз проблема вибору подарунка відпала сама по собі як рудимент. Соковижималку молодята куплять самі, якщо вона знадобиться в їхньому господарстві, а гостям залишається невимушено і радісно шелестіти вітчизняними купюрами різного номіналу. Особливо просунуті чи круті гості продемонструють панібратські стосунки з валютою та вміння безболісно розставатися з нею. Отже, сімейний бюджет почав своє існування.

До речі, згадайте чудовий весільний звичай — хто першим з молодят в загсі під час церемонії укладання шлюбу наступить на рушник, той і буде головним у сім’ї. А хто в сім’ї головний? Той, у кого знаходиться гаманець з грошенятами.

Існують три моделі поводження сім’ї щодо гаманця з грошенятами, тобто сімейного бюджету.

Один із найбільш поширених — наявність у сім’ї «міністра фінансів». Як правило, в цьому випадку гроші в сім’ї загальні, але зосереджені вони в руках одного зі членів подружжя. Він планує суми на щоденні й довготривалі покупки (видає кошти на проїзд, цигарки, морозиво та інші радості життя). «Міністр фінансів» займається обліком доходів і витрат (вимагає більше працювати й менше витрачати). Теоретично при цьому зберігається довіра одне до одного, оскільки гроші не приховуються, а лише контролюється їх витрата. Практично особа, підзвітна «міністру фінансів», як білка на зиму, робить запаси (заначки) в усіх мислимих і немислимих місцях квартири. Небезпеку швидкої розтрати грошей зведено до мінімуму. Але якщо грошей не вистачає, то найчастіше винним виявляється «міністр фінансів».

Другу модель можна умовно назвати «спільна каса». Це як в анекдоті:

  Мій чоловік завжди сердиться, коли не знає, на що витрачаються гроші.

  То ти розкажи йому...

  А якщо розкажу, він просто оскаженіє!

За другої моделі зароблені гроші складаються в спільну касу. Кожен із подружжя бере гроші, скільки йому потрібно. В такій моделі демонструється цілковита довіра між подружжям (до певного моменту) і рівність між обома членами подружжя. Але небезпека цієї моделі полягає в тому, що касу ніхто не контролює і одного чудового дня вона може виявитися порожньою. Витрати майже завжди перевищуватимуть доходи (такою є людська сутність), незважаючи на суму зароблених грошей. Така модель характерна для молодих пар, які не мають дітей і планів на далеке майбутнє. Доходи в подружжя високі, приблизно рівні, можливо, це сімейний бізнес, де важко оцінити внесок кожного, тому і прибуток, зароблений удвох, вони витрачають разом. Третя модель називається «грошенята нарізно». При цьому чоловік і дружина виділяють по однаковій сумі на спільні витрати, в тому числі на дітей. Решту ж грошей вони витрачають на власний розсуд. Теоретично така модель реалізується за наявності в сім’ї платних помічників (няня, гувернантка, покоївка), роботи яких оплачується зі спільних витрат. У протилежному випадку перед сімейною парою рано чи пізно неминуче постане дилема: що оцінювати дорожче — винесення сміття чи приготування вечері? Фрази на зразок: «Я й на роботі й удома на тебе пашу!» стануть супутниками сімейних сварок.

Сімейний бюджет — це ніжне й тендітне створіння, з тонкою нервовою організацією, яке не любить, коли з ним граються чи навіть жартують. І може жорстоко помститися не неповажне ставлення до себе.

Утім, сімейний бюджет регулюється не лише сімейним «статутом внутрішньої служби», але й державними документами, і про це, мабуть, теж варто знати.

Згідно з новим Сімейним кодексом фактично повністю змінено суть статті 61. Якщо в старій редакції Сімейного кодексу зазначалося, що заробітна плата стає спільною власністю після її внесення до сімейного бюджету, то тепер вона стає спільною власністю обох членів подружжя вже з моменту її одержання. Себто, якщо раніше чоловік і дружина могли вносити до сімейного бюджету частину своєї зарплати або взагалі не вносити її, то відтепер законна половина має право відрахувати собі скільки завгодно грошей з вашої зарплати, навіть якщо при цьому сама абсолютно нічого не заробляє.

Очевидно, що подібна норма законодавства може збільшити кількість шлюбів за розрахунком. Хоча, з іншого боку, можливо, призведе до того, що ваші благовірні намагатимуться не світити офіційно якнайбільшу частину своєї зарплати, а одержуватимуть її в конвертах. На таку зарплату ваша дружина чи чоловік (залежно від ситуації) не зможуть претендувати.

Отже, шановні читачі, час робити висновки, і при цьому краще скористатися чужим досвідом і не набивати шишки через власне незнання.

1.  Сімейний бюджет — вічний і нескінченний.

З точки зору макроекономіки, він існував у всі історичні епохи, але змінювалося ставлення до нього і ступінь його відкритості. (Тітка Марія з четвертого поверху як представник епохи розвиненого соціалізму та її антипод — сусід з «Мерседесом» як типовий представник ринкової економіки.)

З точки зору мікроекономіки (сім’ї), він має початок (на весіллі) і не має кінця. Як казав один мій знайомий Сімейний бюджет своїй Улюбленій сім’ї: «Ми житимемо довго і щасливо і помремо в один день…» Хто з цим сперечатиметься?

2. Сімейний бюджет пластичний.

Він має незвичайну властивість трансформуватися з однієї поведінської моделі в іншу. Найкращий варіант — з моделі «спільна каса» — в модель «міністр фінансів», найгірший — з моделі «міністр фінансів» до «грошики нарізно». Причому в другому випадку трансформація може супроводжуватися бурхливими, подеколи вибухонебезпечними процесами (як у гарячої естонської пари).

Кожна сімейна пара може винайти власну поведінську модель, що обов’язково змінюватиметься в часі, оскільки занадто багато зовнішніх факторів впливають на сімейний бюджет. І це цілком нормальне явище, головне, щоб за всіх трансформацій усі члени сім’ї почувалися комфортно і впевнено в житті…

Сімейний бюджет — явище гармонійне або таке, що теоретично тяжіє до гармонії, оскільки складається з двох неподільних складових — доходів і витрат. Надалі ми розглянемо всі аспекти доходної та витратної частин сімейного бюджету. Традиційно вважається, що доходна частина вчительського бюджету не може похвастатися великою різноманітністю. Однак варіації передбачені, причому подеколи дуже несподівані, про що я переконуватиму вас у наступному номері журналу. Редакція буде рада, якщо у наших читачів виникне бажання поділитися своїм досвідом з цього питання або якщо ви захочете заперечити, розвинути, підсумувати, запропонувати власне бачення проблем, пов’язаних з грошима, вчительською зарплатою чи сімейним бюджетом.

Отже. Сімейний бюджет — це наш вічний супутник, який, щоправда, може «викидати коники», але за раціонального й бережливого ставлення до нього відплачує вірою і правдою. Усе в наших руках. Як заробляти та як витрачати гроші, визначає сім’я, тому, за великим рахунком, претензії (якщо такі є) ми можемо висувати лише собі.

 

Відгуки читачів