Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Якщо подружжя дало тріщину

Аліна БАСОВА

Кажуть, що подружні відносини ду

же ускладнюються при появі дітей.  Ніби діти впливають на взаєморозуміння між обома батьками. Що піклування над малюком, безсонні ночі біля його колиски, вічні проблеми — то з зубами, то з хворобами, то з першими кроками, а з ними і з першими шкодами. I нібито між подружжям з’являються якісь ревнощі. Бо до цього найкращим, найкоханішим, найріднішим, був саме він (або вона). А тепер не тільки весь час, а все тепло й кохання спрямовані на іншу, маленьку людину. Ось цей дефіцит любові й уваги виливається в непорозуміння. Психологи цей період називають найбільш небезпечним у контексті розлучень. Та рекомендують зібрати все терпіння й пережити цей період разом. Діти виростають і настає час для нового палкого кохання, майже другого медового місяця. Але важче за все нам, учителям. Бо для нас усі діти наші. I вони ніколи не виростають. Виросли одні, здається найкоханіші й найкращі. Та на зміну їм приходять інші, не менш кращі, а головне — не менш любим! Віддаємо ми їм часу як своїм власним, бо вони і стають для нас і в житті, і в серці нашими. А родина? Як же наша родина? Ми частіше за все, за допомогою педагогічного досвіду, ладимо з власними дітьми, пояснюючи, що вони для нас такі ж самі, що їх не можна виділяти серед інших, що всі повинні мати однакові привілеї. Та згодом нагпі діти змиряються і тільки у дворі, й то щоб ми не чули, хизуються: «Ось скажу матусі і вона тобі двійку поставить!»


Якщо подружжя дало тріщину

Аліна БАСОВА

Кажуть, що подружні відносини ду

же ускладнюються при появі дітей.  Ніби діти впливають на взаєморозуміння між обома батьками. Що піклування над малюком, безсонні ночі біля його колиски, вічні проблеми — то з зубами, то з хворобами, то з першими кроками, а з ними і з першими шкодами. I нібито між подружжям з’являються якісь ревнощі. Бо до цього найкращим, найкоханішим, найріднішим, був саме він (або вона). А тепер не тільки весь час, а все тепло й кохання спрямовані на іншу, маленьку людину. Ось цей дефіцит любові й уваги виливається в непорозуміння. Психологи цей період називають найбільш небезпечним у контексті розлучень. Та рекомендують зібрати все терпіння й пережити цей період разом. Діти виростають і настає час для нового палкого кохання, майже другого медового місяця. Але важче за все нам, учителям. Бо для нас усі діти наші. I вони ніколи не виростають. Виросли одні, здається найкоханіші й найкращі. Та на зміну їм приходять інші, не менш кращі, а головне — не менш любим! Віддаємо ми їм часу як своїм власним, бо вони і стають для нас і в житті, і в серці нашими. А родина? Як же наша родина? Ми частіше за все, за допомогою педагогічного досвіду, ладимо з власними дітьми, пояснюючи, що вони для нас такі ж самі, що їх не можна виділяти серед інших, що всі повинні мати однакові привілеї. Та згодом нагпі діти змиряються і тільки у дворі, й то щоб ми не чули, хизуються: «Ось скажу матусі і вона тобі двійку поставить!»

А як же бути з чоловіками? На них уже педагогічного таланту не знайдеш вони вже дорослі, та від нашої педагогіки дійсно втомилися. Як їм пояснити, чому я не сідаю вечеряти з ним? Відповідь про зошити його дратує. Чому підготовка до річної контрольної важливіша, ніж його проблеми на роботі? Чому я не можу піти з ним на роботу на [свято, а піду на педраду. А головне  — чому мене так засмутив випадок з батьками Громова і я не хочу пестощів у ліжку. Якщо хтось скаже, що з ним такого не буває, я тільки зрадію. Але ж, звісно, перебільшую трохи, а ви погляньте на свої подружні стосунки чужими очима. Знайдете щось схоже обов’язково. Та що робити? Наша робота потребує постійної боєготовності і з походом до дому не закінчується. Як учинити? Як не втратити не тільки чоловіка, а головне  почуття, яке є між вами?

Пропоную декілька порад, які кожен може прийняти або не прийняти.

Порада перша. Так, це здається неможливим. Але доведеться прийняти. Навчіться відключатися від роботи. На першому етапі допомогою для вас буде якесь сумісне заняття. Купіть мозаїку «Пазл». І всією родиною кожного вечора збирайте її. Це надасть не тільки загальних, родинних емоцій, але й нові теми для сімейного обговорення. Головне — знайти сумісне заняття. Переклейте шпалери, переставляйте меблі, вивчайте атлас світу, граючи «В міста», та мрійте про подорожі. Робіть, що заманеться, але головне, щоб це було разом.

Порада друга. Раніше укладайте дітей у ліжко.

Зовсім не потрібно вашім дітям сидіти з вами до останнього перевіреного зошита. Ви ж пам’ятаєте, що потреба дітей у сні — п’ятнадцять годин на добу. Ви не тільки будете зберігати здоров’я дитини, але це дозволить вам подарувати вечір одне одному.

Порада третя. У родині не треба всім нагадувати, що ви педагог, і стверджувати, що виховання власних дітей повинно бути зосереджено у ваших руках. Виховуйте дітей разом. Розробіть сумісну стратегію з цього питання та притримуйтесь її. Ця узгодженість надасть можливість запобігти суперечкам та скандалам. А головне — роздвоєному сприйняттю норм поведінки у вашої дитини, це дуже вплине на її душевне здоров’я. А час, який залишиться від сварок та спорів, витрачайте та сімейні хобі.

Порада четверта. Візьміть за правило, що один вихідний на місяць ви будете залишатись тільки вдвох. Скажіть, дівчата, хто останній раз був зі власним чоловіком у театрі, кафе або кіно? Ось така сумна картина. Немає грошей? Не повірю, квитки у кіно в нас доступні. Зовсім не обов’язково робити щось незвичайне. Навіть прогулянка містом, а може й лісом, запам’ятається вам надовго. А діти? Якщо забажається, знайдете, куди їх подіти. До бабусі, дідуся, тітоньки, сусідки. У крайньому разі, за три-чотири години наймана няня «мільйона» не запросить.

Порада п’ята. Нагадуйте одне одному про себе. Придивіться уважніше, скільки часу наші учні витрачають на мобільні розмови та SMS. Вони постійно пишуть і дзвонять одне одному. Тобто тримають контакт. Нам би теж не заважало цьому в них повчитися. Кожній людині приємно, коли про неї пам’ятають.

Порада шоста. В усіх банальних газетах пишуть, що жінка повинна бути загадкою. Так, це дійсно так. Але ви обидва повинні бути непередбачуваними. Дрібниці частіше роблять чарівні речі. Нова яскрава запальничка у кишені його піджака; несподівано для нього ваші ініціали, вишиті на його носовій хустці; поштова картка у його портфелі з освідченням у коханні; холодна пляшечка шампанського у неділю біля його ліжка. Та гарно було, якщо б ви обидва взяли за правило писати одне одному маленькі записочки. Скажіть, вам було б приємно знайти у сумочці записку та дізнатись, що вас люблять і цінують? Йому також серед робочої метушні, прочитати щось ніжне та тепле, нехай дрібне, але повірте, дуже потрібно. А краще — можна втекти зі святкування Дня учителя зі свої школи (свій колектив ви бачити набагато більше годин, ніж свого чоловіка) й зустріти його з роботи. Відсвяткувавши разом, ви наблизите його до своєї професії. Повірте: цього разу він не скаже друзям: «Пішли поп’ємо пива, бо дружина сьогодні у школі відмічає День учителя». А навпаки: »Я дуже поспішаю, в моєї коханої дружини професійне свято, нам треба відзначити як слід».

Відгуки читачів

  • Решетняк

    28 серпня 2009

    На всі пункти можна поставити собі +, а порада шоста - це можливість щось підправити. Дякую за можливість відвертого, корисного спілкування.