Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Електронна передплата!

Доступ до улюблених видань
у будь-який час,
за будь-який період,
з будь-якого пристрою!

Оформити передплату

Непедагогічні мрії студентів педуніверситету

Інна САРІОГЛО

 

Кілька днів тому на одному з освітянських сайтів я прочитала цікаву, на мій погляд, статю. Розмістила її людина, яка довго намагалася вирішити важливу для неї проблему: як, працюючи вчителем, пристойно заробляти. Автор Олександр Бєсков — педагог-філолог за освітою. Щоб не втратити кваліфікації та займатися улюбленою справою, він кілька днів на тиждень працює в коледжі, викладає іноземну мову. За його словами, повністю безкоштовно. А решту часу займається основною роботою, яка до школи не має жодного відношення, але дає можливість безбідно жити.


Непедагогічні мрії студентів педуніверситету

Інна САРІОГЛО

 

Кілька днів тому на одному з освітянських сайтів я прочитала цікаву, на мій погляд, статю. Розмістила її людина, яка довго намагалася вирішити важливу для неї проблему: як, працюючи вчителем, пристойно заробляти. Автор Олександр Бєсков — педагог-філолог за освітою. Щоб не втратити кваліфікації та займатися улюбленою справою, він кілька днів на тиждень працює в коледжі, викладає іноземну мову. За його словами, повністю безкоштовно. А решту часу займається основною роботою, яка до школи не має жодного відношення, але дає можливість безбідно жити.

Зрозуміло, що гроші, які можна отримати за шість годин викладання на тиждень у державному навчальному закладі, невеликі. В цей коледж я прийшов не випадково, я закінчив його сім років тому, і навчання в ньому багато чого дало мені у житті. Колись потрібно повертати борги,— так пояснює Олександр своє рішення.— Коли шукав основну роботу, а це тривало досить довго, чотири місяці, саме викладання в коледжі допомогло не занепасти духом. Насправді це стимулює,— бачити, що твоя освіта та досвід комусь потрібні».

Автор статті живе та працює в Росії, та проблеми, з якими зустрічаються випускники російських та українських ВНЗ, схоже, мало чим відрізняються. В цьому переконало опитування, яке я провела серед студентів педагогічних університетів. Я попросила їх відповісти на одне запитання: «Про яке майбутнє мріють студенти педуніверситету?»

Олена Селезньова, 5 курс

  Хочеться, звичайно, знайти роботу, за яку б гарно платили, щоб заробляти більше. Зробити це в Харкові досить складно, особливо іногороднім студентам. Я з дитинства мріяла про школу, тому і пішла навчатися до педагогічного університету. А коли проходили практику в оздоровчому таборі, остаточно переконалася, що хочу бути вчителькою. Та сьогодні розумію, що скоріше за все доведеться працювати на двох роботах, щоб вистачало грошей. Де саме, я ще не вирішила. Можливо, це будуть школи, можливо, школа і ще щось. Непогано було б, якби вдалося влаштуватися до коледжу чи ліцею: там сьогодні, наскільки я знаю, кращі умови для викладачів.

Наталя, 4 курс

  Після закінчення університету я б хотіла працювати з дітьми, але не в загальноосвітній школі. Я вже працювала в школі, доки навчалася, і знаю, що це таке. Власне кажучи, в школі мені сподобалося. Але зарплата в учителя, особливо в того, хто тільки-но починає трудитися, дуже мала. Краще все-таки було б, якби вдалося влаштуватися в приватну школу чи гімназію. Там до вчителів краще ставляться. Міняти професію поки що не збираюся. Як буду жити на вчительську зарплату? Розраховую, що зможу підробляти приватними уроками.

Вікторія, 4 курс

— Яким я бачу своє майбутнє? Я б хотіла працювати в приватному навчальному закладі. Ще один варіант — працювати на якійсь фірмі чи в установі, але щоб це було пов’язано з діловою українською мовою. Все-таки країна поступово переходить на рідну мову, і хотілося б їй у цьому допомогти, використовуючи свої знання. До загальноосвітньої школи я йти не хочу. Головна причина — мала зарплата і непропорційно велике навантаження на вчителя. Робочий день у вчителя некороткий. І дуже багато доводиться виконувати у школі роботи, яка належним чином не оплачується.

Анастасія, 2 курс

— Хотілося б, щоб після закінчення університету випускникам надавали роботу. Щоб було не так, як зараз, коли наші п’ятикурсники по всім школам їздять і намагаються домовитися, щоб їх узяли працювати. Власне кажучи, роботу учням ВНЗ пропонує. Більше того, якщо ви вчилися на бюджеті, то просто зобов’язані відпрацювати три роки в школі, щоб не втратити диплому. Але та робота, що пропонується, нікого не влаштовує. Як правило, пропонують їхати викладати до сільської школи. До речі, через це багато студентів відразу поступає навчатися на контракт. Щоб не посилали до села. Бо якщо ти бюджетник і більше трьох місяців не знайшов роботи самостійно, то мусиш згоджуватися на те, що пропонують в університеті. Ну і звичайно, вчителям потрібно піднімати зарплату. Вона повинна бути не меншою за півтори тисячі гривень. Тоді, може, люди й хотіли б працювати вчителями. Бо на сьогодні дехто навчається в педагогічному університеті лише для того, щоб отримати диплом про вищу освіту, а йти до школи не планує. Адже робота в учителя складна. Що стосується мене, хотіла залишитися працювати в місті: в школі чи у вищому навчальному закладі.

Вікторія, 2 курс

— Я взагалі не збираюся працювати вчителем, бо в учителів мала заробітна плата. І хотілося б, щоб відмінили те, що випускник педагогічного університету повинен три роки відпрацювати в школі. Де і ким буду працювати, я ще не продумала. Скоріше за все буду отримувати другу вищу освіту.

Ганна, 3 курс

  Навряд чи я піду працювати до школи. Я хочу отримувати за свою роботу достойну зарплату, а не рахувати копійки. А ставка вчителя, який тільки-но прийшов до школи, не має стажу та досвіду, наскільки я знаю, це чотириста вісімдесят гривень. Я думаю отримати другу вищу освіту після того, як закінчу педуніверсит. Скоріше за все вона буде пов’язана з економікою. Я б з радістю працювала в якомусь науково-дослідницькому педагогічному центрі. Це вже зовсім інший рівень, і оплачується така робота набагато краще.

Іван, 4 курс

— Про що я мрію насамперед — так це закінчити університет. Три роки обов’язково доведеться відпрацювати в школі. Мене направили на навчання до села, де я живу...

Так що туди до школи у Великобурлуцькому районі і доведеться повернутися. Мене це не лякає. Мені подобається у своїм селі і у своїй школі. Попрацюю вчителем, а потім видно буде. Щоб вистачало на життя, знайду ще якусь роботу. Але школу все одно не кину. Мені подобається викладати свої предмети — біологію та хімію.

Наталя, 4 курс

— Я з радістю працювала б у школі. Коли навчаєш дітей, життя стає веселішим, здається, що ти сам ще дитина. Але знаю, що до школи навряд чи піду, на п’ятсот гривень працювати не буду. В мене така життєва позиція — я повинна сама себе забезпечувати.

Ганна, 2 курс

— Я б хотіла працювати репетитором. Можливо, якийсь час і спробую попрацювати в школі. Та судячи з того, якою була школа, де навчалася я, мені навряд чи це сподобається. Насамперед тому, що сьогодні у дітей як правило низький моральний та культурний рівень. Не подобається і те, що у школі вчителі занижують у дітей рівень самооцінки. А це позбавляє їх упевненості у власних силах, тим паче не хотіла б працювати у сільській школі. Насамперед тому, що в селі всі люди один одного знають і вчителю важко проявити свій авторитет.

Дмитро, 4 курс

— Я мрію відпрацювати в школі три роки, як належить. А потім хотів би займатися своєю улюбленою справою. Це дизайн. Я навчаюсь на графічно-дизайнерському факультеті. Яку б зарплату хотів отримувати? Дві тисячі гривень як мінімум. У школі, коли відпрацюю, залишатися не хочу. Ми проходили практику, і я знаю, як живуть сьогодні вчителі. Я б сказав так, працювати вчителем — це великий головний біль за маленьку зарплату.

Схоже, мої співрозмовники були відвертими. Тільки попросили не називати їх прізвищ, бо вважають, що не всім викладачам в університеті сподобається те, що вони говорили. Зовсім по-різному бачать студенти, які вчаться сьогодні сіяти «добре, мудре та вічне», своє майбутнє. Вчитель — це не ремесло. Скоріше, творчість, стан душі. У кого є покликання до цієї творчості, прийдуть працювати до школи. А що задумуються майбутні педагоги над тим, як сумістити професію вчителя з матеріальним статком,— тут нічого не поробиш, таке життя. Ми сьогодні лише будуємо демократичне, європейське суспільство, в якому вчитель та його справа будуть по-справжньому престижними та шанованими.

Відгуки читачів