Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Електронна передплата!

Доступ до улюблених видань
у будь-який час,
за будь-який період,
з будь-якого пристрою!

Оформити передплату

Учителю, що в образі твоєму. Імідж учителя на екрані

Ольга НОВІКОВА

Завжди, коли в реальному житті під вічнозеленим лозунгом «свободи особистості» відбувається зрушення вліво чи вправо, слід чекати, як на це явище відгукнеться «найважніше з усіх мистецтв». Мова, звісно, йде про кіно. І вже відгукнулося тим, що багато кого й чого зникло з наших екранів.


Учителю, що в образі твоєму. Імідж учителя на екрані

Ольга НОВІКОВА

Завжди, коли в реальному житті під вічнозеленим лозунгом «свободи особистості» відбувається зрушення вліво чи вправо, слід чекати, як на це явище відгукнеться «найважніше з усіх мистецтв». Мова, звісно, йде про кіно. І вже відгукнулося тим, що багато кого й чого зникло з наших екранів.

Зокрема, де вчителі? Ні, вони, звісно, є — в рекламних роликах, у фільмах теж, але тільки як суб’єкти, підпорядковані головним дійовим особам або головній ідеї. В телевізійних шоу теж беруть участь, але частіше колишні педагоги, які з різних обставин змінили свою професію…

Наше кіно

«Сільська вчителька», «Перша вчителька», «Перший учитель», «Учитель» — це вже з далекого минулого.

Телевізор є сьогодні майже в кожному домі, ми дивимося його, коли виконуємо якусь роботу чи у вільний час. І кого або що ми бачимо на своїх екранах? Про що йдеться в численних ток-шоу? Про всіх і про все. Президенти, міністри, політики, депутати, олігархи, мільйонери, бізнесмени й банкіри, менеджери й дизайнери, економісти, юристи, моделі, бойовики та ін.— головні персонажі сучасних фільмів і телесеріалів.

— Не вимикай, нехай гавкає! — всім зрозуміло про що йдеться.

Нагавкали. «Бригада», «Бумер», «Бумер2», «Бандитський Петербург — 1, 2, 3, 4»… — це сучасне кіно. Талановиті режисери й блискучі актори зробили свою справу — герої цих фільмів стали кумирами тисяч телеглядачів. Про них співають пісні, їм присвячують телепередачі.

Може, образ учителя знаходиться поза межами сучасного кінематографа, тому що всі стереотипи щодо образу вчителя зламані? І сталося це теж частково завдяки Великому німому. Людина завжди прагне знайти ідеал. «Ідеал? А де ж його взяти?» — стурбованість героїні відомого рекламного ролика зрозуміла. Може, образ учителя занадто скромний для того, щоб зображувати його на екрані: він не живе в приміських палацах, не носить сукні від Кардена, не відвідує модних салонів та презентацій, не відпочиває на європейських курортах. Але це саме він чи вона вчили того міністра чи олігарха в школі, в університеті чи академії. То чому образ учителя сьогодні не знаходить гідного місця на кіно та телеекранах?

Немає сюжетів? «Ніяких сюжетів не потрібно,— говорив А. П. Чехов.— У житті немає сюжетів, у ньому все перемішалося — глибоке з мілким, велике з нікчемним, трагічне зі смішним».

І ось воно, справжнє життя. …Директор школи увійшла до 6Б. Вона намагалася приховати своє збентеження, але марно. Учні відчували — переживає директор. І було від чого. Її супроводжувала дивна істота — старий хлопчик ростом не вищий за шестикласника: непомірно велика голова, здавалося вона може переважити його тіло. Діти замовкли й не знали, що й думати і як себе поводити.

«Хочу представити вам нового вчителя фізики. Віталій Васильович закінчив Київський університет, займався науковою працею, а зараз вирішив працювати в школі».

Для чого все це було знати учням? Вони залишилися наодинці з ним. В нього був низький, приємний голос. Говорив він легко і доладно. Говорив про фізику, точніше захищав її від тих, хто вважав, що ця наука вигадана як покарання. А як він розповідав про Ньютона! Віталій Васильович умів дивувати…

Через кілька днів один з шестикласників побачив його на спортивному майданчику. Учитель намагався дотягнутися до перекладини.

«Допоможи»,— попросив він учня.

За хвилину він вже міцно ухопився і почав підтягуватися. Хлопчик рахував до двадцяти, потім збився з рахунку й тільки збентежено дивився на вчителя.

До його фізичних вад швидко звикли, просто перестали помічати. А коли він відніс на руках дівчинку, що пошкодила ногу, з четвертого поверху на перший у медпункт, за ним закріпилося прізвище Кінь. Про те, що фізику тепер знали всі, нема що й казати.

Минули роки, і настав час випускних іспитів. Кінь попередив учнів: «Учіть матеріал!» — і пообіцяв, що дозволить користуватися довідниками, а на стінах залишаться довідкові таблиці: «Якщо людина розуміє предмет, то розуміє, а якщо ні, ніякі посібники її все одно не допоможуть. Зміст дорожчий за деталі».

У класі з’явилися представники вищих інстанцій. Побачили посібники на столах. Поглянули на довідкові таблиці на стінах:

— Що це? Прибрати.

— Ні,— сказав Кінь,— Я їм обіцяв…

— Але ж це не за правилами.

  Значить, буде не за правилами. Відповідальність беру на себе.

Дорослі почали дискутувати. І хтось сказав:

  Ви упираєтеся проти здорового глузду, вірно говорять: горбатого могила виправить.

— Помиляєтеся. Ніяка могила горбуна не виправить, сховати від очей — так, а перебороти себе, свій горб… може тільки людина… Або не може.

Такого вчителя не забути. Таку історію в кіно б побачити! А ви кажете: сюжетів нема.

Не наше кіно

Немає людини на світі, яка б не примірювала на себе професію вчителя. Учитель у нас завжди перед очима з дитинства; поки ми не виростемо, ми нікого іншого постійно не бачимо на роботі, в дії,— тільки вчителя. Перший учитель — перша зустріч з людьми на роботі… І тому кожен визначає своє ставлення до цього заняття. Кожен говорить собі: «Я буду вчителем» або: «Ні, нізащо, я ніколи не буду вчителем…» І останніх більше. В цій професії є свої радості, але учні їх не бачать. Може, вони розуміють, що це — небезпечна професія, тут треба ризикувати, а це можуть далеко не всі. Американський журнал Popular Silence кожного року публікує рейтинги найбільш популярних і непопопулярних професій. Сьогодні на його сторінках можна побачити перелік найбільш непопулярних професій у сфері науки. Так, третє місце в цьому рейтингу, як це не дивно, зайняла професія вчителя біології в штаті Канзас. Саме там нещодавно розгорілися жорстокі дебати про походження людини між прихильниками християнства й послідовниками теорії походження видів Чарльза Дарвіна. Вчителі біології, які повинні нести знання своїм учням, опинилися на лінії вогню, їх професія стала для них небезпечною.

 «Небезпечна професія»,— це підтвердив і відомий французький актор Жерар Депардьє, який зіграв роль учителя в однойменному фільмі.

До речі, міжнародна служба «Gallup» нещодавно опублікувала традиційний рейтинг професій, представники яких демонструють найбільш високий рівень чесності й дотримання етичних стандартів. Наприклад, на п’ятому місці знаходяться викладачі і священнослужителі. Але це стосується американців. Таку точку зору

вони мають.

Рекламна пауза

— Чому це в тебе забагато пропусків у зошиті? — запитує вчителька учня.

— Так це ж рекламні паузи! Декілька днів я розмірковувала, чи

варто говорити на тему «Вчитель в рекламі». Вирішила, що треба. Переконала мене в цьому остання бачена мною реклама. Виявляється, що вчителі здатні рекламувати ліки, гігієнічні засоби, каву, алкогольні напої, їжу… В жодній з реклам «учитель» не рекламував своєї професії, а також речі, пов’язані з нею.

Проблема використання образу вчителя в рекламі є дискусійною в багатьох країнах. Так, у Польщі рік тому на екранах телебачення з’явилися два рекламних ролики, що викликали гучний громадський резонанс, що дійшов аж до міністра освіти. Один — про доплату школі за молоко виробництва певної фірми-виробника. Директор — невдаха, він абсолютно не в курсі того, що діється в школі. Але в нього чудовий колектив, який інформує його про можливості доплат. Коли їх отримує, учні нагороджують його словами: «Якщо схоче, то зможе!» Можливо, за думкою авторів цієї реклами, це мало бути забавним. А чи так вийшло?

Але скандал у суспільстві спровокував інший ролик про послугу «Новий номер» мережі стільникового зв’язку «Simplus», яка дає можливість вести розмови з вибраним номером безкоштовно. Вчителька під час перерви в шкільному коридорі розмовляє по телефону. Раптом вона зупиняє спокійну розмову і починає кричати на учнів, що бавляться поряд: «От я вам задам!», потім продовжує спокійно розмовляти. Так повторюється кілька разів.

— Реклама, яка представляє вчительку, що кричить на учня, є порушенням особових цінностей всіх сумлінно працюючих учителів,— були обурені члени Союзу польських учителів з Познані. У своєму листі вчителі написали, що «можливо, дехто буде звинувачувати їх у відсутності почуття гумору. А чи мають до них повагу рекламодавці та представники засобів масової інформації? Існують певні рамки, яких треба дотримуватись».

  «Simplus» націлився на вчителів. Вчителі скаржаться на нову рекламу сотового зв’язку Simplus. На їх думку, така знервована вчителька, яка рекламує послугу «Новий номер», сприяє створенню негативного образу польського вчителя»,— писали газети.

Спілка польських учителів з Мазовша звернулася з протестом до Національної Ради з питань радіо та телебачення на цю рекламу з вимогою зняти її з показу. На їх думку, образ учительки, показаний у цій рекламі, викликає труднощі в роботі педагога. Вчителі називають цю рекламу антипедагогічною.

Як бачимо, реклама вчителям прийшлася не до смаку. А учням? Їх реклама розважає.

— Вона смішна, але неправдива.

— А що ж неправдивого?

  Учителі дійсно кричать, але не розмовляють у школі по мобільному телефону.

А ось думки пересічних громадян:

— Реклама не сподобалася. Як на мене, вчителі можуть почувати себе ображеними, бо це негативно впливає на образ учителя взагалі.

— Учителі — професійна група, яку важко образити. Не реагують ні на що.

  Здається, якщо б не Спілка польських учителів, ніхто б на цю рекламу не звернув б уваги.

— Реклама як реклама, завжди треба на неї дивитися крізь пальці.

— Немає ніякої проблеми, але хто захоче, знайде всюди.

  Крик — це гумористичний додаток до реклами, нічого більше.

— Реклама є настільки примітивною, як мильні кульки, не має про що й говорити.

— Реклама нічого не представляє і не смішна.

— Думаю, якщо був би вчителем, розчарувався б такою формою презентації послуги.

А ось така собі окрема думка: «Реклама так собі, шкода тільки, що вчителька не вдарила по голові шкільним щоденником, тоді було б забавніше».

Може, дехто з вас скаже, що я прискіпуються, що реклама й засоби масової інформації керуються своїми правами. Все це так. Згодна, але не треба потім вимагати від учителів, щоб вони були взірцями для учнів, авторитетами, про яких усі піклуються. І хто міг би бути таким взірцем? Невдаха директор чи вчителька, що верещить. Напевно, і першим і другим можна лякати дітей у дитячому садку.

Ми ще раз упевнилися: скільки людей, стільки й різних думок. І про кіно, і про телебачення, і про рекламу. Але можна погодитися з одним: ані найкращі високохудожні фільми про вчителів, ані рекламні ролики саме про вчителів і про школу не здатні змінити ситуацію. Тільки підтримка зі сторони нашої держави може підняти професію вчителя на вищий рівень, зробити її престижною й популярною. Інакше хто буде вчити майбутніх президентів?

Відгуки читачів