Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Дарунок серця

Лідія Миколаївна Очеретяна

с. Сахансъке, Одесъка область.

Шановна редакціє журналу!

Ви — люди великого, доброго і щирого серця! Думки мої, як жайворонки, то до неба, то за хмарку, то до землі… Хочу їх зібрати докупи. Ви не уявляєте, що відбувалось зі мною, коли я отримала Вашого листа. Я плакала вголос. Яке серце маєте ви, зовсім чужі мені люди. Скільки гуманності, краще сказати любові до людини!? — думала і говорила сама до себе я, бо поруч все одно нікого немає. Я вдячна Вам без меж, я прошу у Вас вибачення, за ті думки, що виникали в мене після того, як я відправила до редакції «Пані Вчителька» свого першого листа. Я думала: «Ну навіщо я ото написала?», «Ну кому я потрібна?»


Дарунок серця

Лідія Миколаївна Очеретяна

с. Сахансъке, Одесъка область.

Шановна редакціє журналу!

Ви — люди великого, доброго і щирого серця! Думки мої, як жайворонки, то до неба, то за хмарку, то до землі… Хочу їх зібрати докупи. Ви не уявляєте, що відбувалось зі мною, коли я отримала Вашого листа. Я плакала вголос. Яке серце маєте ви, зовсім чужі мені люди. Скільки гуманності, краще сказати любові до людини!? — думала і говорила сама до себе я, бо поруч все одно нікого немає. Я вдячна Вам без меж, я прошу у Вас вибачення, за ті думки, що виникали в мене після того, як я відправила до редакції «Пані Вчителька» свого першого листа. Я думала: «Ну навіщо я ото написала?», «Ну кому я потрібна?»

Я помилялась. Я прочитала оповідання «Місіс милосердя», яке Ви мені особисто надіслали і знову плакала, але вже не тільки за своє… Дякую за дарунок — Дарунок Серця і Любові, за пораду через оповідання, за підтримку, словом, за все!!!

Ви праві. У кожного свій біль, свої обставини, свої погляди, свій душевний стан, свої спогади і навіть свої гріхи, які не дають спокою змученій горем душі.

Оповідання це, у тій його частині, де про школу,— майже як про мене написано. Про моє шкільне життя. У Ольги Савівни — радість, зірочка — іскорка — онучка, яка дає їй силу, хвилини оптимізму, віру в небо. Мені, не повірите, таку саму надію на життя дає школа. Мене турбує все: і учні, і оздоровлення, і ремонт, чи гарно та чисто прибране подвір’я… Все турбує. Мені хочеться перетворити школу на казковий острів краси і любові. У мене відпустка, а я в школі займаюсь ремонтом, шукаю синьку, цвяхи, дошки тощо.

Дякую, ще раз до побачення, Щастя Вам від неба, від людей, і від тих, хто поряд, і від тих, хто далеко, як я.

3 повагою і вдячністю,

Лідія Миколаївна Очеретяна

с. Сахансъке, Одесъка область.

 

Відгуки читачів