Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Електронна передплата!

Доступ до улюблених видань
у будь-який час,
за будь-який період,
з будь-якого пристрою!

Оформити передплату

Дарунок серця

Лідія Миколаївна Очеретяна

с. Сахансъке, Одесъка область.

Шановна редакціє журналу!

Ви — люди великого, доброго і щирого серця! Думки мої, як жайворонки, то до неба, то за хмарку, то до землі… Хочу їх зібрати докупи. Ви не уявляєте, що відбувалось зі мною, коли я отримала Вашого листа. Я плакала вголос. Яке серце маєте ви, зовсім чужі мені люди. Скільки гуманності, краще сказати любові до людини!? — думала і говорила сама до себе я, бо поруч все одно нікого немає. Я вдячна Вам без меж, я прошу у Вас вибачення, за ті думки, що виникали в мене після того, як я відправила до редакції «Пані Вчителька» свого першого листа. Я думала: «Ну навіщо я ото написала?», «Ну кому я потрібна?»


Дарунок серця

Лідія Миколаївна Очеретяна

с. Сахансъке, Одесъка область.

Шановна редакціє журналу!

Ви — люди великого, доброго і щирого серця! Думки мої, як жайворонки, то до неба, то за хмарку, то до землі… Хочу їх зібрати докупи. Ви не уявляєте, що відбувалось зі мною, коли я отримала Вашого листа. Я плакала вголос. Яке серце маєте ви, зовсім чужі мені люди. Скільки гуманності, краще сказати любові до людини!? — думала і говорила сама до себе я, бо поруч все одно нікого немає. Я вдячна Вам без меж, я прошу у Вас вибачення, за ті думки, що виникали в мене після того, як я відправила до редакції «Пані Вчителька» свого першого листа. Я думала: «Ну навіщо я ото написала?», «Ну кому я потрібна?»

Я помилялась. Я прочитала оповідання «Місіс милосердя», яке Ви мені особисто надіслали і знову плакала, але вже не тільки за своє… Дякую за дарунок — Дарунок Серця і Любові, за пораду через оповідання, за підтримку, словом, за все!!!

Ви праві. У кожного свій біль, свої обставини, свої погляди, свій душевний стан, свої спогади і навіть свої гріхи, які не дають спокою змученій горем душі.

Оповідання це, у тій його частині, де про школу,— майже як про мене написано. Про моє шкільне життя. У Ольги Савівни — радість, зірочка — іскорка — онучка, яка дає їй силу, хвилини оптимізму, віру в небо. Мені, не повірите, таку саму надію на життя дає школа. Мене турбує все: і учні, і оздоровлення, і ремонт, чи гарно та чисто прибране подвір’я… Все турбує. Мені хочеться перетворити школу на казковий острів краси і любові. У мене відпустка, а я в школі займаюсь ремонтом, шукаю синьку, цвяхи, дошки тощо.

Дякую, ще раз до побачення, Щастя Вам від неба, від людей, і від тих, хто поряд, і від тих, хто далеко, як я.

3 повагою і вдячністю,

Лідія Миколаївна Очеретяна

с. Сахансъке, Одесъка область.

 

Відгуки читачів