Усний журнал «У світі книжкових скарбів» (8 клас)

O. Фурсенко, м. Ялта

 

 

 

 

Однією з організаційних форм, що поєднують навчання і виховання, є усний журнал.

 

 

У ракурсі особистісно орієнтованої освіти він дає можливість істотно розширювати пізнавальний інтерес учнів до самого процесу оволодівання знаннями, оскільки учні самостійно знаходять інформацію у заданому вчителем напрямкові і ведуть пошук, звертаючись до науково-популярної літератури, журнальних і газетних матеріалів, за допомогою вчителя систематизують знайдені ними відомості, складають висловленняй привселюдно виступають з повідом­леннями перед аудиторією.

 

 

Звичайно приводом для розробки усних журналів служать ювілейні дати, пов’язані з видатними подіями або діячами культури, письменниками, просвітителями.

 

 

Цього року виповнилося 190 років із дня заснування всесвітньо відомої Державної Публічної бібліотеки ім. М. Є. Салтикова-Щедріна в Санкт-Петербурзі. У зв’язку з цим пропоную до вашої уваги усний журнал з нагоди 190-річного ювілею.


Хід заходу

 

 

Мета: розширити уявлення учнів про просвітительську роль бібліотек у житті суспільства.

 

 

Оформлення: виставка книг, ілюстрацій, листівок із зображенням колекції експонатів бібліотеки ім. М. Є. Салтикова-Щедріна.

 

 

Літературний монтаж (читці — учні 8 класу)

 

 

1-й читець. Усупереч переконанню деяких людей у тому, що книга віджила свій вік і на сьогодні переживає останній етап, ми впевнені, що книга, особливо художня, збереже свою класичну форму ще на довгі роки. Книга — найбільш традиційний, звичний, зручний спосіб одержання знань.

 

 

Бібліотека — це не тільки пункт здобуття будь-якої інформації, але й місце для роздумів, міркувань. Зникнення бібліотек рівносильне зникненню народної пам’яті, усякого зв’язку з минулим.

 

 

Тому присвятимо наш сьогоднішній усний журнал світу книжкових скарбів.

 

 

2-й читець. Перша відома нам бібліотека Давньої Русі була заснована в 1037 році Ярославом Мудрим у Києві при Софійському соборі.

 

 

Ярослав повелів передати до Софійського собору рукописні книги, спеціально перекладені з грецької і переписані з тих книг, що уже існували.

 

 

На думку академіка Істрина, там були твори історичного, природничо-наукового, оповідного характеру: «Історія Іудейської війни» Йосипа Флавія, «Християнська топографія» Козьми Індикоплава, «Повість про Акіра Премудрого» і, звичайно, богословські: списки Євангелія, Апостола, житій святих. На жаль, час виявився безжалісним до найдавнішої російської бібліотеки, не зберігши жодної її книги.

 

 

Але 18 списків твору епохи Ярослава Мудрого «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона збереглися і знаходяться зараз у знаменитій Публічній бібліотеці імені М. Є. Салтикова-Щедріна в Санкт-Петербурзі, що цього року відзначає свій 190-річний ювілей.

 

 

3-й читець. У Санкт-Петербурзі на розі Невського проспекту і Садової вулиці розташований будинок Публічної бібліотеки імені М. Є. Салтикова-Щедріна. Цент­ральна частина — корпус з вісімнадцятьма білосніжними колонами, між якими розміщені десять скульп­тур великих діячів античної культури. Цю галерею відкриває легендарний епічний поет Давньої Греції Гомер. Поруч з ним — давньогрецький філософ Платон, що мав чудову особисту бібліотеку. Далі йде скульп­тура давньогрецького математика Евкліда, роботами якого користуємося й дотепер. Біля нього — давньогрецький драматург Еврипід, автор понад 90 трагедій. Біля Еврипіда знаменитий лікар — Гіппократ. За ним фігура давньогрецького оратора і політичного діяча — Демосфена. Наступна скульптура — римського поета Вергілія. У восьмій лоджії — знаменитий римський історик Тацит, далі — не менш знаменитий оратор, письменник і політичний діяч давнього світу Цицерон, який колись говорив, що ніщо він так не любить, як книгу. В останній лоджії — бородатий старець з довгим розгорнутим сувоєм у руці, «батько історії» грек Геродот. Над ними на аттиці — скульптура богині мудрості Мінерви, покровительки знань, мистецтв і ремесел.

 

 

Дорогоцінним розумовим капіталом назвав свого часу фонди Публічної бібліотеки М. Г. Чернишевський.

 

 

Вони складають сьогодні 28 млн одиниць збереження більш ніж 380 мовами світу.

 

 

4-й читець. Публічна бібліотека відкрилася для читачів 14 січня 1814 року в урочистій обстановці в присутності іменитих осіб міста. Керувала нею тоді найосвіченіша людина свого часу — учений, меценат Олексій Миколайович Оленін. Він разом зі своїми найближчими помічниками — великим російським байкарем І. А.Криловим, «батьком російської бібліографії» В. С. Сопіковим, поетом Н. І. Гнєдичем і першим російським славістом А. Х. Востоковим — створив першу російську національну бібліотеку.

 

 

Загальнодоступність відрізняє її від найбільших бібліотек світу. Для порівняння зазначимо, що, наприклад, у читальних залах Бібліотеки Конгресу у Вашингтоні можуть займатися всі, крім школярів. Читачами Бібліотеки Британського музею в Лондоні можуть стати громадяни, що досягли 21 року, але постійний читацький квиток видається людям, що займаються науковою працею. Паризька національна бібліотека обслуговує тільки осіб, що мають учений ступінь або друковані праці. А Петербурзьку державну публічну бібліотеку імені М. Є. Салтикова-Щедріна можуть відвідувати всі бажаючі. У тиші її 26 читальних залів щорічно працює понад мільйон читачів.

 

 

5-й читець. Дуже цікавий рукописний відділ бібліотеки, у фонді якого зберігаються літературні твори давніх письменників, юридичні документи, автографи державних діячів, особисті архіви, колекції і зібрання російських учених, композиторів, художників, видавців ХVIII–XX століть.

 

 

Крім реліквій вітчизняної культури, тут знаходяться близько 20 тисяч рукописів 40 східними мовами. Найдавніші з них — єгипетські папіруси X–XI століть до нашої ери. Також у бібліотеці більше 75 тисяч справжніх рукописних документів всіма європейськими мовами. Хронологічні межі — від V до XX століття.

 

 

6-й читець. У Публічній бібліотеці є так званий «Кабінет Фауста», або «Книжкова келія ХV століття». За задумом улаштовувачів — архітекторів І. І. Горностаєва і В. І. Собольщикова — вона повинна була імітувати обстановку монастирської бібліотеки другої половини ХV століття. Величезні темні шафи навколо стін, важкий темний стіл і крісла, пюпітри з ланцюгами для фоліантів, готичні ставні з кольоровими скельцями — усе це дійсно створює враження, що ви знаходитеся в західноєвропейській монастирській бібліотеці ХV століття.

 

 

Над капітелями колон намальовані червоні герби перших типографів і зроблений напис, що говорить, що тут знаходяться первістки типографського мистецтва і що ім’я винахідника Йоганна Гуттенберга не буде забуто. На підлозі біля входу розміщена пентаграма — міфічний знак, особливо страшний для Мефістофеля.

 

 

У «Кабінеті Фауста» зберігаються європейські книги, надруковані типографським способом до 1 січня 1501 року. Вони одержали назву «інкунабули», що в перекладі означає «колискові», перші друковані книги.

 

 

7-й читець. З дитячих років входить у наше життя Іван Андрійович Крилов і його незабутні байки. А його афоризми, крилаті слова, рядки, що стали прислів’ями, супроводжують нас усе життя. Менш відомий Крилов як драматург, прозаїк і лірик, і вже зовсім мало хто знає, що він був представником скромної професії — бібліотекарем.

 

 

Він пропрацював 29 років у Російському відділенні Публічної бібліотеки. Саме Крилов сприяв швидкому збільшенню кількості російських книг в перші роки існування Публічної бібліотеки. Чимало він потрудився і для того, щоб зробити ці книги доступними читачеві: потрібно було їх описати, створити каталоги, упорядкувати видачу книг.

 

 

У жодному книгосховищі немає такого повного зібрання творів Крилова, як у Публічній бібліотеці.

 

 

У пам’ять про чудового співробітника бібліотеки на фасаді будинку встановлена меморіальна дошка.

 

 

8-й читець. У 1785 році почав видаватися перший дитячий журнал у Росії «Дитяче читання для серця і розуму».

 

 

Знаменитий хірург Микола Іванович Пирогов так висловився про нього: «Славна книга, — чого в ній тільки не було! І діалоги, і драми, і казки — диво!». Його виданням російська культура була зобов’язана Миколі Івановичу Новикову. До роботи в журналі видавець залучив кращих співробітників: Прокоповича-Антонського, майбутнього директора Шляхетного університетського пансіону, а також Петрова, чудового перекладача і друга Карамзина.

 

 

Перший номер журналу відкривався статтею «Шляхетному російському юнацтву».

 

 

Наведемо уривок з цієї статті:

 

 

«Люб’язні діти! Можливо, багатьом з вас видасться дивним видання особливого для вас журналу.

 

 

Причина, що спонукала нас до цього, те, що досі вітчизняною мовою не було нічого, що б служило власне для дитячого читання; чому діти, що навчаються по-французьки і по-німецьки, повинні були задовольнятися читанням французьких і німецьких книг. Ми жодною мірою не хулимо читання гарних книг французькою і німецькою мовами, однак несправедливо залишати і власну мову або нехтувати нею. Усякому, хто любить свою батьківщину, досить сумно бачити багатьох з вас, що краще знають по-французьки, ніж по-російськи, і які, замість того, щоб, як говориться, з молоком матері усмоктувати в себе любов до батьківщини, зміцнюють у собі різні упередження проти усього, що вітчизняним зветься.

 

 

Зміст цього журналу буде хоча різний, але потрібний і розмірний вашому вікові, вашим силам і вашому поняттю, що ще розвивається».

 

 

Журнал видавався в 1785–1789 роках, номери за квартал поєднувалися в книжки (усього вийшло двадцять частин).

 

 

Російський письменник Сергій Аксаков у повісті «Дитячі роки Багрова-онука» так описував свої читацькі враження: «Я читав свої номери «дитячого читання» із захватом. У моєму розумі стався справжній переворот, і для мене відкрився новий світ... Багато явищ у природі, на які я дивився неусвідомлено, хоча і з цікавістю, здобули для мене зміст, значення і стали ще цікавішими».

 

 

9-й читець. От тільки деякі факти, пов’язані з книжковими скарбами, що зберігаються дбайливо безкорисливими лоцманами — бібліотекарями — в океані людської мудрості. Їм присвятив поетичні рядки поет Лев Ошанін:

 

 

Книжные люди, друзья мои ближние,

 

 

Верные слуги и маршалы книжные.

 

 

Милые тихоголосые женщины,

 

 

В книгах — всеведущи, в жизни — застенчивы,

 

 

Душ человеческих добрые лекари,

 

 

Чувств и поступков библиотекари.

 

 

Кажетесь вы мне красивыми самыми,

 

 

         Залы читален мне видятся храмами.

Відгуки читачів