Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Електронна передплата!

Доступ до улюблених видань
у будь-який час,
за будь-який період,
з будь-якого пристрою!

Оформити передплату

Мобіломанія в школі. Що робити?

Лідія КАЛІНІНА

Якщо вірити даним експертів, наприкінці 2006 року 36,8 мільйонів українців мали мобільні телефони. Кожен місяць дарує мережі близько 1 мільйона абонентів-новачків. Тобто сьогодні можна сміливо заявити: «мобілізація» всієї країни фактично завершена. Одними з людей, які найбільше постраждали від неї, є шкільні вчителі. Про це та про те, як боротися з новою манією школярів,— у пропонованому матеріалі.


Мобіломанія в школі. Що робити?

Лідія КАЛІНІНА

Якщо вірити даним експертів, наприкінці 2006 року 36,8 мільйонів українців мали мобільні телефони. Кожен місяць дарує мережі близько 1 мільйона абонентів-новачків. Тобто сьогодні можна сміливо заявити: «мобілізація» всієї країни фактично завершена. Одними з людей, які найбільше постраждали від неї, є шкільні вчителі. Про це та про те, як боротися з новою манією школярів,— у пропонованому матеріалі.

Частина 1. Телефон як засіб спілкування: проблема вибору

Коли?

Першокласники з великими букетами та переляканими очима — дуже зворушливе видовище. Ці малюки виглядають у стінах школи ще більш крихітними та розгубленими. діти, просто діти! Їм хочеться грати в пісочниці, спати вдень і повсюди ходити хвостиком за мамою. а натомість вони йдуть навчатися, набуваючи при цьому першого визначеного статусу. а в цивілізованому суспільстві так прийнято: маєш статус, обов’язково має з’явитися і зовнішня атрибутика, що повідомляє про нього. і от перелякані батьки, які вперше відпускають своє дитя в самостійне життя, прагнуть якнайбільше убезпечити дитину та заспокоїти себе.

І купляють першокласнику перший у його житті мобільний телефон. При цьому батьки, іноді самі того не бажаючи, часто завищують планку «статусу» школяра: бажаючи, щоб дитина не почувалася неповноцінною, вони часто купляють занадто дорогу модель. такий підхід і призводить до того, що ми спостерігаємо сьогодні в більшості шкіл: діти у своєму тісному колі миттєво поділяються на вищі та нижчі класи. і наявність крутого мобільника відіграє в цьому чималу роль. При цьому будь-які нормальні батьки розуміють, що почуття власної вищості — не найкраща умова для формування характеру малюка. тому питання, купляти чи не купляти телефон першокласнику, хвилює сучасних батьків усе більше. а головне — якщо купляти, то коли? Який вік можна вважати оптимальним для появи в дитини мобільного?

Антон Ходоренко, психолог, Асоціація молодих професіоналів «Клас». Справа в тому, що мобільний телефон у дитини може бути корисним насамперед для батьків, адже з його допомогою можна більшою мірою контролювати пересування дитини — діти набагато охочіше повідомляють про своє місцеперебування саме по мобільному телефону. такі телефони виявляться необхідними, наприклад, у ситуації, коли плани дитини можуть раптово змінитися: врешті-решт її можуть залишити після уроків. крім того, мобільний телефон може стати для батьків засобом підтримки своєї дитини. Не секрет, що багато які з дітей приходять до школи не готовими до нової, навчальної, ситуації — вони не вміють спілкуватися з однолітками, бояться нової обстановки в школі. для таких дітей одним із виходів може стати можливість телефонувати батькам на перервах, чути рідний голос і отримувати від батьків певну підтримку. але оптимальним часом купівлі телефону я назвав би все-таки середню школу.

Який?

То який же телефон купити дитині? Багато які з батьків не дуже замислюються над цим питанням і віддають дитині свої застарілі трубки (щоб не дуже жалкувати, якщо з ними щось станеться). Бачачи, як до його нового-старого телефону ставляться батьки, дитина й сама не сприйматиме трубку як щось незвичайно-магічне. З одного боку, це допоможе уникнути розвитку надмірної любові дитини до свого мобільного друга званої мобіломанії (докладніше про неї — нижче), а з іншого — це не зовсім правильно: зневажливе ставлення до будь-якої речі не завжди добре, і, можете повірити, з таким телефоном «щось станеться» набагато швидше, ніж із трубкою, купленою спеціально для дитини, про яку вона може сміливо сказати: «Моя». от

же, ідеальний телефон для молодшого школяра, на думку психологів, має:

1)  бути недорогим. Щоб не давати можливості вихвалятися перед однокласниками, не спокушати злодіїв і не відволікати від навчального процесу великою кількістю додаткових функцій. дзвонить — і добре;

2)  бути ергономічним, тобто максимально зручним у користуванні. На Заході вже давно активно продають дитячі телефони з великими кнопками, простим меню, гучним сигналом і корпусом з портретами улюблених героїв мультфільмів.

Як?

Як навчити дітей правильно ставитися до нової іграшки? Багато які з батьків забороняють дитині телефонувати й писати SMS будь-кому, крім родичів. З одного боку, це вірний спосіб уникнути краху сімейного бюджету: за статистикою, школярі — головні прихильники всіляких мобільних лотерей, SMS-голосувань та інших нових заходів викачування коштів абонентів. Щоб уникнути цього, варто чітко обумовити з дитиною, яку суму на місяць вона може витратити на розмови. і краще, якщо хоча б частину вона сплачуватиме з власних кишенькових грошей. такий підхід, звичайно, менш дієвий з точки зору економії, але більш людяний і правильний стосовно дитини: ви даєте їй зрозуміти, що вона вже достатньо самостійна особистість, якій довіряють.

Антон Ходоренко. купляючи дитині мобільний телефон, варто пояснити їй, що мобільник — атрибут дорослої людини, що батьки вже вважають дочку чи сина зрілою людиною, якій телефон необхідний. адже найбільша помилка батьків полягає в тому, що вони починають використовувати телефон як засіб виховання і тиску на дитину.

отже, телефон вибрано, куплено, акуратно покладено в чохол, і дитина іде з ним до школи. ось тут усе й починається…

Частина 2. Мобіломанія — нічний кошмар шкільного вчителя

Це все була, безсумнівно, лірика, в якій діти виступали такими собі янголятками, і все потрібно було робити для них і заради них. На це кожен шкільний учитель може сміливо заперечити: реальність набагато гірша.

ось він, головний жах учителя — прямо посеред уроку на весь клас грає весела мелодія, після якої Воробйов проситься вийти. Через десять хвилин — новий музичний шедевр. Потім — знову і знову! терпіння не витримує. Вимога: вимкнути звук. але дзвінки не припиняються, школярі ховаються під парти й шиплять, вважаючи, що їх ніхто не чує: «Я на уроці, не можу говорити, передзвоню тобі пізніше». Найбільш увічливі не розмовляють — вони тихо вистукують SMS-ки. В результаті урок переривається, порушується особлива навчальна аура, втрачається частина інформації, час і нерви.

Заборонити їм користуватися мобільними на уроці, примусити вимкнути не звук, а телефон узагалі — означає моментально стати ворогом, побавивши улюбленої іграшки, протиставити себе аудиторії.

З подібною проблемою стикаються не лише в школі: сьогодні суспільство намагається встановити розумні межі використання мобільного зв’язку: в театрах і аеропортах ставляться захисні екрани, які «гасять» радіосигнал. такі обмеження, швидше за все, необхідні й у навчальних закладах. На час перерви їх можна вимикати, але урок має залишатися недоторканним. а поки держава не може забезпечити школу подібними технологіями, спробуйте поговорити зі своїми учнями про серйозне захворювання ХХІ століття — мобіломанію. адже проблема молоді та її телефонів повинна хвилювати не лише дорослих, але й самих школярів, добре, що всі вони достатньо розумні істоти.

Першими  жертвами мобільної залежності стали корейці. Як повідомляє sotovik.ru, третина корейських студентів опинилися в значній залежності: 21 % опитаних підлітків зізналися, що відчувають тривожність, коли під рукою немає їх мобільного телефону, а 8 % із них без нього взагалі почуваються не в гуморі. Згодом хвороба поширилася й на інші розвинені країни. Сьогодні хворобою з оригінальною назвою «мобіломанія» уражений кожен третій, хто має мобільний. Лікарі всього світу почали виробляти методики лікування залежності від стільникових телефонів. Найбільш «небезпечний» вік — від 15 до 40 років. Причому, на думку експертів, чоловіки більше піддаються цій залежності.

Психологи стверджують: мобіломан сприймає телефон як частину себе тому якщо з ним щось відбувається, він зазнає майже фізичного відчуття болю. При цьому «телефонозалежні» взагалі не можуть уявити себе без мобільного: «Якщо залишу стільниковий удома, виникає таке відчуття, ніби настав хаос, апокаліпсис. адже в ньому органайзер на поточний день, записи оригінальних думок, шопінг-лист, нагадувалки, контакти, цінна інформація, там усе, усе! Останнім часом страждаю від ідеї фікс: хочу новий, останній «Pantech» або «Curotel», які продаються лише в Кореї. Хочу настільки сильно, що планую туди поїхати, тому що ці телефони більше ніде не продають» (з мобільного форуму).

Телефономани частіше впадають у депресії, страждають від головного болю і нервують без причини. Без неї, до речі, і телефонують. Часто самі чітко не можуть пояснити причину свого дзвінка. Перевірити, чи піддані ви хоча б зачаткам мобіломанії, легко: якщо ви відчуваєте дискомфорт через тривале мовчання телефону, витрачаєте останні гроші на зв’язок замість життєво важливих потреб і вважаєте, що поза зоною прийому оператора немає життя, то ви потенціальний претендент на невтішний діагноз «мобільна залежність».

Крім психологічного виявляється і фізичний дискомфорт: ослаблення розумової активності й уваги, розвиток фобій, безсоння, іноді навіть розумові розлади й розлади травлення.

Крім того, можна розповісти дітям про «мобільні» дослідження в усьому світі. кілька років тому, після появи «страшилок» про шкідливість стільникових телефонів, учені всього світу почали активно займатися цією проблемою. Сьогодні з’явилася навіть особлива величина SAR (specifc absorption rate) — певна норма поглинання, яку вимірюють у ватах на кілограм. SAR — це кількість енергії, яку поглинає мозок користувача під час розмови.

Якщо на вашому телефоні під батареєю написано код FCC, це означає, що модель пройшла тестування і телефон випромінює SAR не більш ніж 1,6 Вт/кг.

Дослідники мобільних до сьогодні намагаються з’ясувати, яка кількість SAR безпечна для людини. За одними даними, використання мобільного може призвести, не більше не менше, до раку мозку й ослаблення його судин. інші вчені, наприклад американські, спростовують це, говорячи, що рак мозку можна заробити лише в разі безперервного спілкування впродовж 600(!) років.

Єдине, що доведено достовірно й точно: під час користування мобільним відбувається незначне нагрівання локальної частини мозку. а який ефект матиме це нагрівання, ми зрозуміємо лише певну кількість років потому. Недарма шведський професор Лейф Салфорд писав: «добровільне «підставляння» мозку під випромінювання мобільних телефонів — це найбільший біологічний експеримент над людьми з усіх, які коли-небудь здійснювались». Найбільш неприємне й також, на жаль, достовірно доведене те, що найбільшого впливу мобільних зазнають діти, оскільки в них менше тканин, у тому числі й кісткових, які запобігали б проникненню радіочастот у мозок.

Але якщо ви, разом з багатьма українськими вченими, вважаєте, що «звичка до радіації» забезпечила нам імунітет до мобільного випромінювання, пожалійте хоча б своє тіло. травми та захворювання хребта — результат тривалих розмов з нахиленою головою — вам забезпечені. а ще, якщо довго тримати трубку в руці, виникають проблеми з м’язами, запалення сухожилок і навіть зсув дисків. Принаймні такий авторитетний прогноз дають медики.

Молодь, до речі, говорити не дуже любить. Більше захоплюється епістолярним жанром, до якого в медиків окремі претензії: SMS-послання призводять до профзахворювання рук (якщо надсилати 10 повідомлень на день по 60 літер, палець натискає на клавіші 600 разів), з’являється так званий синдром повторюваних дій: під час надсилання SMS або під час гри користувачі телефонів часто відчувають біль у зап’ястку або плечі. В результаті монотонних тривалих натискань у руці порушується кровообіг і виникає біль.

Крім цього, проблема SMS, з психологічної точки зору, також досить глибока. На думку психологів, подібне спілкування призводить до руйнування контактів між людьми: людина шукає свій, більш досконалий світ. Вона замінює істинні цінності, бажання, захоплення на сурогатні. В цьому їй активно допомагають ігри, Інтернет-спілкування і SMS. Погодьтесь, написати SMS-ку про те, що кохаєш людину, легше, ніж сказати їй це у вічі. Психологи називають цей феномен «тарзанізацією суспільства» — коли люди перестають розмовляти, спілкуватися вживу, а цілком переходять на віртуальне спілкування, подеколи доходячи в цьому до абсурду (наприклад, спілкуючись через ICQ з людиною, яка сидить за сусіднім столом).

І звичайно ж, не дивно, що цій манії значною мірою піддані підлітки: в перехідному віці, коли спілкування й без того напружене, SMS стає порятунком. однак доведено й те, що чим більше часу людина живе у віртуальному світі, тим більш гострою стає для неї проблема реального спілкування.

Психологи радять досить прості для здорової людини способи лікування «мобіломанії». Спочатку потрібно заплющити очі й уявити себе зв’язаним ланцюгом із телефоном. і почати розбирати ланки цього ланцюга. кажуть, діє.

Але, звичайно ж, крім психологічного тренінгу варто загартовувати і свою волю: залишати мобільний удома, коли кудись ідеш, поступово збільшуючи час перебування без зв’язку.

Ну а в тих, хто вже зовсім не може жити без трубки, вихід один — «у глушину, в Саратів». десь у далекому селі за кілька днів відсутності зв’язку зі світом ви настільки насолодитесь тишею і спокоєм, що, можливо, взагалі не захочете повертати собі таке сумнівне щастя, як мобільний телефон.

Здавалося б, розповісти це не важко, але… але якщо до цього не додати якого-небудь позитива, можна викликати страх учнів. а телефон, щоб ми не робили, залишиться з ними. тому пропонуємо ще один засіб боротьби: ЗРОБІТЬ ВОРОГА СВОЇМ ПОМІЧНИКОМ.

Як і вся техніка, телефону треба дати зрозуміти, де його місце. Він — помічник, а значить повинен допомагати дорослим у роботі, дітям у навчанні. Наприклад, у Полтаві ввели систему розсилки СМС з оцінками школярів їх батькам (тут вже фразою: «Загубив щоденник» не відкрутишся!). Ви скажете, це дорого? але якщо у вас є доступ до Інтернету, проблема грошей знімається: зараз у кожного мобільного оператора є свій сайт, з якого можна відправляти СМС безкоштовно.

А можна, наприклад, ввести різноманітні СМС опитування та привітання, з подальшою їх трансляцією по шкільному радіо. Перше вересня, день учителя — восени багато шкільних свят, на яких можна використовувати мобільний.

Ще ідея: конкурс міні-фільмів на шкільну тематику. Справжню відеокамеру школярам навряд чи довірять батьки, а ось зняти який-небудь кумедний чи святковий сюжет на телефон — чому б ні? Щоправда, якість буде не найкраща, але в цьому випадку це не головне. У всякому випадку, це повинно відволікти учнів від безглуздих зйомок їхніх бійок: придумав сюжет, підібрав акторів зі своїх друзів — і вперед! Ще й приз можна отримати! доречи, нещодавно на одному з престижних кінофестивалів серед інших фільмів була представлена стрічка, повністю знята на мобілку. так що — як не крути, за ними майбутнє. і якщо вам вдасться вкласти в голову учнів хоча б частину вищевикладеного і повернути телефонного ворога на свій бік — вітаємо, ви справжній педагог!

Відгуки читачів