Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Шляхетне минуле жіночої освіти. До чого готувати сучасну дівчинку: до успішної кар’єри чи до щасливого шлюбу?

Наталя ШУБЕНКО

Виховати сучасну жінку — завдання непросте. У всякому разі, куди більш складне, ніж виховати чоловіка. Жінка — створіння й більш піднесене, і більш тонко організоване, і взагалі, якщо чоловік — голова, то жінка — шия, куди вона повернеться, туди чоловік і дивиться. Це — одна точка зору.


Шляхетне минуле жіночої освіти. До чого готувати сучасну дівчинку: до успішної кар’єри чи до щасливого шлюбу?

Наталя ШУБЕНКО

Виховати сучасну жінку — завдання непросте. У всякому разі, куди більш складне, ніж виховати чоловіка. Жінка — створіння й більш піднесене, і більш тонко організоване, і взагалі, якщо чоловік — голова, то жінка — шия, куди вона повернеться, туди чоловік і дивиться. Це — одна точка зору.

Інша — протилежна і сходить ще до найдавніших світових філософій. За Арістотелем, наприклад, жінка не може брати рівну із чоловіком участь у житті суспільства. Не тому, що її ущемляють. Просто влаштована якось не так, загалом, другий сорт. А стародавні китайці ще далі пішли: міркуючи про два світові початки, темний (інь) і світлий (янь), вони асоціювали їх із чоловіком і жінкою. Світлий початок означав схід сонця, небо, твердість, силу, чоловічу міць. Початок темний — символ заходу, місяця, землі, ночі, м’якості, гнучкості, слабості, одним словом — жінки.

Та й християнство нашу сестру не жалує — з ребра чоловіка ми створені, отже, ні мозоку не маємо, ні душі. Кістка є кістка, що з неї візьмеш?

Звичайно ж, обидві ці точки зору не могли не мати наслідків з погляду освіти хлопчиків і дівчаток. Питання складалося насамперед з того, учити їх разом або нарізно? Чи повинні бути специфічними чоловіча й жіноча освіти? Чи потрібен єдиний освітній процес, у якому кожна людина, незалежно від статі, має рівні з іншими початкові можливості й умови реалізації? Чи дійсно розходження в психології хлопчиків і дівчаток вимагають принципово різного підходу до їхнього навчання? Виграємо ми або програємо, якщо відправимо в плані освіти «хлопчиків праворуч, а дівчаток — ліворуч»?

однозначних відповідей на ці питання, на жаль, немає. але існує історичний досвід, який корисно знати батькам дівчаток. адже що б там не говорили стародавні філософи, а рідне, улюблене, розумне-розумне, єдине у світі чадо підростає. і хочеться подарувати їй увесь світ, і хочеться, щоб була вона реалізованою, успішною, затребуваною, і одночасно — жіночною, ніжною, тендітною. Що ж для цього потрібно: «кинути» свою принцесу в жорстокий світ нарівні з хуліганами-хлопчиськами або ізолювати в жіночому колективі? I чому ж насамперед її вчити: наук чи манер? Що розвивати: розум чи душу? До чого готувати: до успішної кар’єри чи до щасливого шлюбу?

До речі, уперше це питання було поставлено більше 250 років тому й вилилося в грандіозний експеримент, наслідки якого змушують «ламати списи» не одне покоління вчених. I це був тільки перший історичний урок.

Історія 1. Імператорські фантазії

До Катерини II жіночих навчальних закладів у Росії не було. Петро I у приказному порядку змушував учитися синів дворян, а от їхні дочки в плані освіти не хвилювали імператора. Петро міркував практично: який сенс навчати жінок, які не годяться ні до військової, ні до морської, ні до чиновницької служби?

Катерина міркувала інакше. Сама жінка, причому освічена й наділена величезною владою, вона не могла не розуміти, який величезний вплив може зробити жінка на розвиток суспільства. I вирішила: дівчат потрібно цілеспрямовано готувати до сімейного життя, щоб вони згодом позитивно впливали на чоловіків і відповідно оздоровлювали суспільство, привносячи у нього блиск, шарм, інтелект, гарні манери, які залишаються недоступними більшості чоловіків. Імператриця задумала перевиховати суспільство. Бона мріяла про Росію як про нову державу, побудовану за законами розуму й порядку. Виховати людину, здатну жити в подібній державі, указами й законами неможливо. Спочатку потрібно було виховати вихователів. Хто ж ними буде? Відповідь була проста, як усе геніальне: зрозуміло, матері й дружини майбутніх громадян.

Спільно зі своїм помічником Іваном Бецьким Катерина розробила проект навчального закладу для дівчат. так, в 1764 році, народився Смольний. інститут планувався як навчальний заклад для найбільш знатних дівиць, але шляхетних родин, що були готові віддати своїх дочок на 12 років у закритий навчальний заклад, найшлося небагато. Зате зацікавилися незаможні дворянські родини: навчання в Смольному оплачувалося державою, до того ж лестило підкреслена увага імператриці до свого дітища: Її Величність особисто знала всіх вихованок, не пропускала жодного свята в Смольному, відслідковувала навчальні плани й методику освіти. Ще б пак! адже це був унікальний, що не мав аналогів навіть в освіченій Європі, експеримент.

Чому ж навчали в Смольному? Природно, не фізиці й не математиці. дівчата вчилися готувати, обирати продукти, вести господарство. У програму також входили три іноземні мови, рукоділля, танці й музика. Протягом усього навчання дівчата були ізольовані від навколишнього світу, а головне — від чоловіків. Навіть викладачі протилежної статі спілкувалися зі «смолянками» тільки в присутності класної дами. Неважко уявити собі інтерес, який загадкові цнотливі панянки збуджували в суспільстві, а рідкі «презентації» смолянок перетворювалися на справжні шоу. Одного разу, навесні 1774 року, оздоблені човни привезли вихованок Смольного до Літнього саду, і там, на очах у захопленої публіки, відбувся своєрідний парад шляхетних дівиць. «Якби Ваша Величність,— писала імператриці класна дама, що брала участь у ході,— могли бачити нас, Ви б побачили, яке ми викликали захоплення. Здавалося, начебто ведуть на прогулянку п’ятдесят мавп — до того народ юрбився за нами».

За експериментом з інтересом спостерігає світ. Знаменитий Дідро присвячує Смольному такі рядки: «Там виховуються Дами шляхетні й дуже освічені. У кожної є можливість знайти застосування своїм силам і розвиватися. Створено школу, якої ніколи не було, немає й навряд чи з’явиться. Якщо цей заклад пройде випробування часом, дами мало в чому будуть поступатися лицарям. А обличчя імперії зміниться за яких-небудь 20 років».

Навесні 1776 року, коли відбувся перший випуск інституту, імператриця виділила спеціальний фонд у 100 тис. рублів, відсотки з яких пішли на довічну стипендію випускницям. Після цього проблема з набором учениць була вирішена остаточно. На таких умовах розстатися зі своїми донечками на 12 років були готові багато хто. Та й результат «дамської» освіти виходив непоганий. Випускницям буквально «дивилися в рот», женитися на смолянці було більш ніж престижно. Домашні театри, музичні вечори, та й просто звичка красиво приймати їжу найчастіше впроваджувалися в побут завдяки тому, що якийсь місцевий поміщик женився на випускниці Смольного. Так що взагалі імператорські експерименти вдалися. Жаль тільки, що кількість шляхетних дівиць була обмеженою і просто неможливо було забезпечити все чоловіче населення настільки якісно вихованими «половинками».

Історія 2. Образ інститутки

Але й на Сонці, як відомо, є плями.

Вишукана і якісна освіта породила оригінальний жіночий тип, образ, що ввійшов у прислів’я, анекдоти, зайняв своє місце в художній літературі. По-дитячому непорочна, високоморальна інститутка не мала ніякого уявлення про реальне життя. Прагнучи відгородити вихованок від гріховних пристрастей і пороків, вихователі доходили часом до формених курйозів: сьому заповідь заклеювали папірцем, щоб дівчатка взагалі не знали, про що йдеться. Неважко представити, як після закінчення інституту, неначе скинуті з білих хмаринок у грубий і жорстокий світ, дівчата впадали в депресію й далеко не всі справлялися з важким процесом адаптації до дійсності. Інститутки були манірні, сентиментальні, викликали різко негативну реакцію в людей, зайнятих повсякденними справами й турботами. Інститутська наївність стала предметом іронії та глузувань. Загалом, образ інститутки мав дві сторони: освічена жінка, один з культурних символів дореволюційної Росії й неосвічена істота, що залишається наївною до кінця життя. Нічого не поробиш, витрати виробництва!

Історія 3. Важкі будні українських «шляхетних дівиць»

імператриця Марія Федорівна гуманно-суспільні завдання, поставлені Катериною I, замінила більш вузькими, чисто жіночими, зробивши акцент на повній залежності жінки від чоловіка й на призначенні жінки як досконалої швачки, ткалі та куховарки, що ділить своє існування між кухнею, дитячою, льохом, коморою, двором і садом. Наступним кроком було відкриття жіночих навчальних закладів у губернських містах Росії. В 1834 році було розроблено проект уставу для київського інституту шляхетних дівиць, а в серпні 1838 року відбулося його відкриття. Панянки, що надходили в інститут в 10–13річному віці, освічувалися 6 років, вивчаючи Закон Божий, російську й французьку мови, географію та історію. Головними предметами були музика, спів, танці й рукоділля. Порядки в інституті — не рівня сьогоднішнім. Вставали о шостій ранку, потім молебень, сніданок, уроки, короткий відпочинок і знову уроки. Приймати гостей вихованки могли лише в певні години на свята чи вихідні. деякі дівчата не витримували казарменого існування: їх забирали батьки. Не обходилося й без трагедій: щорічно в стінах інституту вмирали дві-три вихованки. для багатьох випускниць інститут залишався в пам’яті місцем, яке мало чим відрізнялося від в’язниці.

Природно, наприкінці ХІХ століття подібний інститут не міг задовольнити потреб жіночої освіти. У києві виникає навчальний заклад принципово нового типу — Вищі жіночі курси. курс навчання будувався за зразком університетських програм, викладали на курсах ті ж професори, що й в Університеті. Працювали фізико-математичний, історико-філологічний, юридичний і комерційний факультети. до речі, саме на юридичному факультеті Вищих жіночих курсів одержала освіту Ганна Андріївна Горенко, що стала згодом великою російською поетесою Ганною Ахматовою. Її чоловік Микола Гумилев так написав про майбутню дружину й навчальний заклад, що вона закінчила: «Из города Киева, из логова змиева я взял не жену, а колдунью…» Сильна характеристика, чи не правда?

Історія 4. На новому витку спиралі

Після Жовтневої революції начебто «панські надмірності» танців і декількох іноземних мов були вилучені з освітніх програм як буржуазний пережиток. Більше того — хлопчики й дівчата тепер сиділи за однією партою! Правда, після Великої Вітчизняної війни невеликий реверанс у бік дореволюційної дворянської освіти все-аки був зроблений — з’явилися ізольовані одне від одного чоловічі й жіночі школи. але ненадовго. В 1953 році знову був уведений «єдиний освітній рівень». а суперечки (і нежартівливі!) тривали. Прихильники роздільного навчання посилалися на психологію, мов, занадто вона різна в хлопчиків і дівчаток, крім того, у змішаному колективі дівчинка втрачає жіночність. Прихильники спільного навчання вважали, що поділ хлопчиків і дівчаток може згодом привести до серйозних проблем у спілкуванні. Загалом, дотепер питання залишається відкритим. але що цікаво: в 90ті роки ХХ століття почали з’являтися інститути шляхетних дівиць, і вони користуються попитом! Правда, сам зміст навчання вже інший, та й у назві акценти зміщаються — головним стає слово «шляхетність», що раніше було привілеєм вищого стану, а тепер стає якістю, властивій усій людській культурі. дівчат тепер учать не тільки мовам, рукоділлю й танцям, а дають їм повноцінну сучасну освіту, на яку може розраховувати кожна сучасна людина, незалежно від статі. «Жіночий блок», звичайно ж, теж присутній. адже ціль подібного закладу — відтворити рівновагу, що похитнулася в XXI толітті, між діловими й чисто жіночими якостями, дати жінці повноцінну освіту й одночасно повернути їй те «вічно жіночне», що було оспівано поетами й філософами минулих століть і що, на жаль, безслідно втрачається разом з фемінізацією, емансипацією та іншими, не завжди небезпечними соціальними перегинами. адже жінка не повинна бути рівна чоловікові, насправді це навіть принизливо. Жінка повинна бути іншою, ніж чоловік, не вище, не нижче — просто іншою.

До речі, жіноча освіта сьогодні відроджується не тільки в інститутах: жіночі класи з’являються в деяких українських гімназіях. Відповідно до статистики, у таких класах показники успішності значно вище, ніж у змішаних. Учителі пояснюють це просто: по-перше, дівчата не відволікаються на кокетство із хлопчиками; по-друге, дівчата в шкільному віці випереджають у розвитку представників «сильної статі» і в жіночому класі нікому їх «тягти назад»; по-третє, дівчата набагато спокійніше, старанніше, відповідальніше і з навчального процесу автоматично виключаються такі моменти, як зрив уроку через хуліганство, неуважність і як наслідок зростає концентрація дівчат на навчанні.

Все це, звичайно, плюси. але... Чи можемо ми прогнозувати, як на наших розумних, талановитих, успішних дівчиськах позначиться відсутність спілкування з «сильною статтю»? Чи не розів’є комплексів? Чи не перетворить на якусь подобу манірних інституток ХІХ століття?

однозначних відповідей на ці запитання поки ще немає. Вихід один — інтуїція та батьківська любов. кому, як не батькам, дано відчути, що потрібно їхньому чаду? Важливо тільки при ухваленні рішення пам’ятати про ту величезну відповідальність, що лежить на вихователях «Її Величності Жінки». адже саме «через жінку прогрес людства проникає у людську мораль, у характер народу і його громадське життя». Це сказав Костянтин Ушинський, великий педагог, до думок якого варто дослухатись.

Відгуки читачів