Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Дівчина і жінка. Знайомі й незнайомі

Юрій КАРПЕНКО, доктор філологічних наук, професор.

Дівчина

У різних словниках української мови — загальних, історичних, діалектних — я відшукав більше сорока слів на позначення дівчини, утворених від кореня дів. Найбільше їх у Б. Грінченка — аж двадцять п’ять. Слова ці мають різне стилістичне забарвлення, семантичні нюанси, різну сферу поширення — від загальновживаних до досить вузьких діалектизмів. Кому відоме, наприклад, слово дівана? Але найбільшою мірою ці слова розрізняються емоційним забарвленням, вкладеним в них почуттям. То не дивно — і лексична щедрість, і розмаїття найніжніших відтінків. Адже йдеться про одну з найвищих, найдорожчих людських цінностей — про дівчину. Тут можна було б говорити і про лицарські традиції, і про блоківську Прекрасну Даму, і про багато інших захоплюючих речей. Але хочеться просто навести слова, звернені дівчатами до дівчат. Ось ці слова, що їх мовить Маруся Чурай устами Ліни Костенко:


Дівчина і жінка. Знайомі й незнайомі

Юрій КАРПЕНКО, доктор філологічних наук, професор.

Дівчина

У різних словниках української мови — загальних, історичних, діалектних — я відшукав більше сорока слів на позначення дівчини, утворених від кореня дів. Найбільше їх у Б. Грінченка — аж двадцять п’ять. Слова ці мають різне стилістичне забарвлення, семантичні нюанси, різну сферу поширення — від загальновживаних до досить вузьких діалектизмів. Кому відоме, наприклад, слово дівана? Але найбільшою мірою ці слова розрізняються емоційним забарвленням, вкладеним в них почуттям. То не дивно — і лексична щедрість, і розмаїття найніжніших відтінків. Адже йдеться про одну з найвищих, найдорожчих людських цінностей — про дівчину. Тут можна було б говорити і про лицарські традиції, і про блоківську Прекрасну Даму, і про багато інших захоплюючих речей. Але хочеться просто навести слова, звернені дівчатами до дівчат. Ось ці слова, що їх мовить Маруся Чурай устами Ліни Костенко:

Дівчаточка, дівчатонька, дівчата!

Цю не співайте, я ж іще жива.

У звертанні — три варіації одного слова. Але поєднанням їх експресивних барв виражено і благальність, і трагізм, і невимовний біль, і — любов. Звичайно, не лише цими словамизвертаннями, а й текстом, який їм передує і який, гадаю, колись визнають геніальним.

Усі згадані вище сорок слів прямо чи опосередковано утворені від слова діва (фольклорне: Вибрав діву чорнобриву). Зокрема найуживаніше нині слово розглядуваної групи дівчина прийнято уважати похідним від дівка, а це останнє — від діва. Проте, якщо взяти до уваги загальноприйняту норму множини дівчина — дівчата, яка з походження належить слову дівча, то ланцюжок варто продовжити на один крок: діва — дівка — дівча — дівчина.

Уже в праслов’янській мові існувало щонайменше сім слів із значенням «дівчина». І всі вони досі є в українській мові. Окрім самого слова діва, це: дівка (початково — із зменшувальним значенням: «мала діва»), дівиця, дівча, дівчина, також дівуха та дівоя. Два останніх стали вже діалектизмами, доживши в цій формі до слова дівойка у бойків і досі, там же —дівчатойко. А ось походження самого слова діва, джерельного для всієї цієї потужної лексичної групи, містить у собі сюрпризи. Принаймні два. Перший здивує, мабуть, багатьох читачів, хоч етимологи його давно знають; діва має той же історичний корінь, що й дієслово доїти. Однак древнє значення слова діва і не «та, яка доїть», і не «та, яку доять». У слов’ян існувало й таке дієслово зі значенням «годувати груддю». Воно зникло, проте саме від нього й утворено слово діва, що первісно означало «здатна годувати груддю», як і слово дитя, буквально: «годоване груддю».

Словом діва, отже, позначався певний фізіологічний етап у розвитку особи жіночої статі, істотний для продовження роду. Ніякого зв’язку з цнотою, незайманістю (рос.— девственность) це слово первісно не мало. Принаймні останню тисячу років невинність визнавалася головною прикметою дівчини, її прапором, носієм її честі. Але цей погляд, дуже вагомий для збереження генофонду, з’явився не раніше виникнення моногамної сім’ї і закріпився християнством з його концепцією непорочної Діви Марії. За походженням, таким чином, слово діва має корінь ді і суфікс в. Корінь цей сягає ще індоєвропейського dhe(i) «годувати груддю», до якого сходить, між іншим, і лат. femina «жінка».

Жінка

Зі студентських років знаю: жінка — похідне від жона, що розвинулося з давнішого жена. А ця жена містить древнє значення: «та, що народжує» (або «здатна народжувати»). Будь ласка: імена Євген та Геннадій, запозичені з грецької, означають «благородний» та «родовитий (шляхетний)». В обох випадках корінь ген відповідає нашому род(ити). А це древнє індоєвропейське ген у слов’ян закономірно дало жені Але насправді ось уже більше ста років етимологи з жінкою впоратися не можуть. За змістом значення «родити» до жінки навіть дуже пасує. Але не пасує фонетика. Річ у тім, що отой згаданий корінь ген «родити» в індоєвропейській прамові мав просунутий уперед звук г, який у так званих сатемних мовах переходив у щілинний, у тім числі у слов’янських — у з. Якби жена була прямим і безпосереднім продовженням цього кореня, то ми б говорили зараз зена, зінка, а не жона, жінка. Як говоримо, між іншим, зять, що походить саме від цього кореня ген «родити», лат. genta «зять».

Тому давно звернуто увагу на інший індоєвропейський корінь, теж ген (із значенням «приходити»), але із звуком г. Виводячи слово жена та його індоєвропейські відповідники з кореня ген «приходити», цю лексему тлумачили як відображення екзогамії, тобто давнього звичаю шукати дружину в іншому роді, іншій фратрії. Цей сенс «приходити» простежується і в більш спеціалізованих випадках розвитку древнього гена «та, що приходить»: скр. gna «богиня», англ. gueen «королева». Для дружини за умов екзогамних шлюбних норм значення «та, що приходить» є цілком нормальним, але для будь-якої особи жіночої статі воно є неймовірним. Поза тим деякі індоєвропейські мови для позначення жінки мають слова, явно утворені від кореня ген «родити», наприклад д.інд. (ведійське) janis «жінка», також «дружина». Річ у переосмисленні, у народно-етимологічних перебудовах, які завжди були вагомим чинником життя слів. Слово жена і всі інші продовження древнього індоєвропейського слова гена в усіх без винятку мовах генетично походять від кореня ген «родити». А різниці між поняттями «доросла особа жіночої статі» та «дружина, заміжня жінка» просто не було. То було одне поняття, а не два: раз уже здатна народжувати, то хай народжує, хай продовжує рід. Ідеться про найдавнішу стадію буття первісного суспільства до виникнення будь-яких норм шлюбу, що називається вченим словом проміскуїтет і пов’язується з матріархатом.

Утвердження ж норм екзогамії, які значно поліпшили суспільне здоров’я й генофонд етносів, призвело до кардинальної зміни поглядів на жінку і до розуміння самого слова. Його почали пов’язувати з коренем ген («приходити»), що й відбилося на подальшому фонетичному розвитку цього слова у більшості мов. Поняття «доросла особа жіночої статі» та «дружина» розмежувались, але обидва продовжували виражатися тим же словом. Між іншим, в індоєвропейській прамові існував ще один, уже третій корінь ген. Корінь цей початково означав «бити», але у нас, ще за сивої праслов’янської давнини, набув значення «гнати(сь)». Власне, дієслова гнати, гонити і є продовженням цього кореня. Можна підозрювати, що слово жена підпало під дію й цього кореня, принаймні у слов’ян: женусь, женешся і т. д. Німецький мовознавець І. Льовенталь бачив у древньому гена — жена значення «та, за якою женуться». У період умикання жінок, відомий багатьом (а скоріше — всім) слов’янським племенам і красномовно описаний у літописах та інших джерелах, таке осмислення слова жена було цілком імовірним. Але зрозуміло, що це — тільки вторинне осмислення, а не справжня етимологія слова. В усякому разі семантичний нюанс «та, за якою бігають» наявний у слові жінка й досі — принаймні у чоловічому сприйнятті. І, дасть Бог, зберігатиметься завжди.

 

Відгуки читачів