Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Уроки Бугамеллі або перший учитель генія

Наталя ШУБЕНКО

Легендарний артист, один із найвидатніших співаків у світовій історії, другий Шаляпін. З ім’ям Марка Рейзена асоціюється загальне визнання, справжній успіх, рідкісне творче довголіття. В 90 років він вийшов на сцену і співав одну зі своїх коронних ролей — Греміна в «Євгені Онєгіні». Та ще й як співав! Його м’який і водночас потужний бас, патетика в поєднанні з ліризмом, імпозантна зовнішність, акторська майстерність зробили його артистом «номер один» не лише в рідній країні, але й у всьому світі. Однак, анітрохи не принижуючи достоїнств великого артиста, ми хочемо нагадати одну споконвічну істину, яку, на жаль, часто ігнорують: жоден художник не став би таким сам по собі, не «вийшов із пробірки», подібно до середньовічного гомункула. У кожного був свій учитель, як правило, особистість, що за масштабом не поступається своєму геніальному учневі. Рейзен — не виняток. Але якби сам співак у своїх мемуарах не розповів про те, як починалася його фантастична кар’єра, нащадки так і залишилися б необізнані. А ім’я учителя, який дав старт «великому Рейзену», розчинилося б у лабіринті історії, подібно до багатьох інших славних імен. Що ж, відповідно до традиції, що склалася на шпальтах нашого журналу, відновімо історичну справедливість і перенесімося в далекий 1917 рік.


Уроки Бугамеллі або перший учитель генія

Наталя ШУБЕНКО

Легендарний артист, один із найвидатніших співаків у світовій історії, другий Шаляпін. З ім’ям Марка Рейзена асоціюється загальне визнання, справжній успіх, рідкісне творче довголіття. В 90 років він вийшов на сцену і співав одну зі своїх коронних ролей — Греміна в «Євгені Онєгіні». Та ще й як співав! Його м’який і водночас потужний бас, патетика в поєднанні з ліризмом, імпозантна зовнішність, акторська майстерність зробили його артистом «номер один» не лише в рідній країні, але й у всьому світі. Однак, анітрохи не принижуючи достоїнств великого артиста, ми хочемо нагадати одну споконвічну істину, яку, на жаль, часто ігнорують: жоден художник не став би таким сам по собі, не «вийшов із пробірки», подібно до середньовічного гомункула. У кожного був свій учитель, як правило, особистість, що за масштабом не поступається своєму геніальному учневі. Рейзен — не виняток. Але якби сам співак у своїх мемуарах не розповів про те, як починалася його фантастична кар’єра, нащадки так і залишилися б необізнані. А ім’я учителя, який дав старт «великому Рейзену», розчинилося б у лабіринті історії, подібно до багатьох інших славних імен. Що ж, відповідно до традиції, що склалася на шпальтах нашого журналу, відновімо історичну справедливість і перенесімося в далекий 1917 рік.

Літо 1917...   Юний  солдат Марк Рейзен — в госпіталі. Після важкого поранення і контузії його було визнано більш не придатним до стройової служби і він вирішив здійснити свою давню мрію — навчатися, і обов’язково у ВНЗ. Подав документи до Технологічного інституту, винайняв невелику кімнатку і засів за книжки.

Серед абітурієнтів було чимало колишніх фронтовиків, які хотіли забути про війну. Усі разом вони готувалися до іспитів, разом відпочивали, розташувавшись на траві в інститутському саду. Мимоволі лилася пісня. Співати Марк полюбляв з дитинства, і тепер, коли війна для нього скінчилася, голос звучав особливо, насичено й незвичайно. Один із друзів сказав:

— Навіщо ти з таким голосом поступаєш до Технологічного інституту? Тобі пряма дорога до консерваторії!

Марк лише сміявся у відповідь. Однак погодився піти до консерваторії на прослуховування. Просто із цікавості.

Зал був повний. Рейзен з приятелем ледь знайшли вільні місця, але те, що відбувалося, було настільки цікавим, що незабаром Марк уже не помічав тісноти й задухи. І раптом почув:

— Рейзен! Армійська   звичка спрацювала миттєво — колишній солдат підвівся й пішов на сцену. Його попросили проспівати гамму, потім ще одну, на терцію вище, потім на терцію нижче. Червоний як рак після «катування», Рейзен накинувся на приятеля:

  Це ти мене посватав? Зізнавайся!

Приятель зізнався, а через кілька днів колишній солдат Рейзен побачив себе у списках зарахованих до консерваторії. Радість змінилася гіркотою, коли він побачив приписку — внести плату за навчання не пізніше за таку-то дату. Звідки взяти гроші? Виручив той самий досвідчений приятель, порадивши подати прохання на стипендію. Не сподіваючись на успіх, Марк так і зробив. І йому пощастило — стипендію дали! Набагато пізніше Марк Йосипович дізнався, що це було зовсім не везіння. Просто голос його дуже сподобався одному з провідних професорів консерваторії, італійцю Федеріко Бугамеллі.

Добрий геній

Виявляється, саме Бугамеллі клопотав про зарахування Рейзена до консерваторії, моментально розгледівши в ньому великий талант. Саме Бугамеллі наполіг, щоб Марку дали стипендію, і нарешті взяв його до свого класу. Він брав співаків лише з гарними голосами, і хоча учнів у нього було небагато, зате його клас складав основу вокального відділення консерваторії. Згодом Рейзен дізнався, що вчитель давав приватні уроки багатим панянкам за величезною ціною — 10 рублів золотом (на ті часи ціле багатство). Але це був лише заробіток, а справжнє мистецтво народжувалося в тісних консерваторських класах, з такими, як Марк, злиденними й талановитими студентами.

Марк Йосипович пише в мемуарах: «Колоритною людиною був мій професор. Маленький, жвавий, як ртуть, з виразними чорними очима, що виблискували, як розжарені вугільчики, за окулярами в золотій оправі. Невелика борідка та вуса прикрашали його обличчя. Бугамеллі було близько п’ятдесяти років. Російською він говорив погано, змішуючи російські та італійські слова, недостатній словниковий запас поповнював мімікою, жестами

й найнеймовірнішими, але дуже корисними порівняннями».

Школа професіоналізму

Так склалося, що навчався Рейзен у Бугамеллі лише один рік, але його поради Марк Йосипович проніс через усе своє творче життя. Бугамеллі буквально шліфував від природи багатий, але не поставлений голос Марка. Займався вирівнюванням регістрів, положенням язика, ділився таємницями, як зберегти красу тембру в усіх регістрах. Завдяки Бугамеллі Рейзен не просто навчився співати правильно, він значною мірою розширив свій діапазон.

Учитель любив повторювати фразу: «Слід співати на відсотках, не на капіталі. Капітал має залишатися недоторканним». Згодом, систематизуючи одержані знання, Рейзен зрозумів, що це означає не форсувати звук, адже від цього з’являється напруженість, а голос швидко зношується. На уроках, якщо Марк раптом починав співати занадто голосно, Бугамеллі зупиняв: «Напівголоса, напівголоса!». Це було друге улюблене зауваження маестро. Ще один наказ Бугамеллі: «Співай, ніби посміхаючись». Напівпосмішка допомагає звуку бути м’яким і ненапруженим.

0

Учитель примушував Марка аналізувати своє виконання. Необхідною умовою успіху він вважав самоконтроль. Згодом Рейзен неодноразово з вдячністю згадував цю мудру пораду.

Багато хто не знає, що для співака дуже важливим є правильне положення язика під час виконання. Траплялося, щоб побачити, як Марк тримає язика, Бугамеллі залізав на стіл — іншого способу «зазирнути до рота» свого височенного учня в маленького італійця не було. Працювали багато, іноді навіть уночі, але вчитель поступово домігся того, що навички правильного співу закріпилися в Марка на рефлекторному рівні. Професор вимагав округлості звука, уникання вульгарного відкритого звучання. Все це, притаманне італійській манері співу, в поєднанні з потужним слов’янським голосом Марка створювало вражаючий ефект.

Вільне плавання

Заняття тривали рік. Марку Рейзену не судилося дізнатися, як смішний і пунктуальний італієць вів далі своїх учнів. Восени 1918 року, коли в Харкові почалася нескінченна зміна влади, перестрілки, потім справжні бої, вчитель зібрався, буквально за один день, та поїхав до Італії. Він кликав із собою талановитого учня, кажучи: «В Італії я зроблю вас знаменитим. О, італійці вміють цінувати голоси!».

Рейзен відмовився. Як з’ясувалося, не дарма. Виявилося, що в його рідній країні також уміють цінувати голоси, в усякому випадку, такі неординарні, як у Марка Рейзена. Харківська опера, Ленінград, потім Москва — Великий театр. Особисте заступництво Сталіна, будь-які апартаменти — на вибір. Тріумфальні закордонні гастролі, фантастичний успіх. Марк Йосипович та його дружина Рашель, для яких в голодні «харківські» роки шматок м’яса на столі був нечуваним багатством, довго не могли звикнути до статку, почестей і слави. Вибрали в Москві скромну квартиру, намагалися триматися в тіні. Однак всенародне визнання і любов супроводжували кожен крок великого співака. А він... Він ані на мить не забував маленького італійця, який дав йому «путівку в життя» і примусив повірити, що живий людський голос, що підкоряє красою та щирістю почуттів,— це те, чому варто присвятити своє життя.

P. S. У 1955 році, перебуваючи в Італії, Рейзен намагався знайти свого першого вчителя. На жаль, йому це не вдалося. Але незалежно від того, як склалося земне життя Федеріко Бугамеллі, в історію він увійшов назавжди, разом з неповторним гуркотливим басом Марка Йосиповича Рейзена.

Відгуки читачів