Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Електронна передплата!

Доступ до улюблених видань
у будь-який час,
за будь-який період,
з будь-якого пристрою!

Оформити передплату

Вершини Марії Монтессорі

Аліна БАСОВА

У житті цієї жінки було багато злетів і не було жодного падіння. Марія Монтессорі завжди підкорювала, здавалося, нездоланні вершини, з кожною сходинкою піднімаючись усе вище. Бона змогла досягти блискучого успіху багато в чому, але, одного моменту різко звернувши зі шляху, вона присвятила себе дітям. Тим, хто не знає біографії Марії Монтессорі, здасться, що сенс життя, присвяченого дітям, виражається у власних нащадках. А тим, хто достатньо знайомий з її біографією і не с прихильником її педагогічних теорій, саме тема власних дітей с гарним приводом перекреслити її педагогічний спадок. Сина Марії Монтессорі Маріо велика методика матері не торкнулася на жодному етапі його дитинства. То ким же вона була насправді — поганою матір’ю чи видатним педагогом?


Вершини Марії Монтессорі

Аліна БАСОВА

У житті цієї жінки було багато злетів і не було жодного падіння. Марія Монтессорі завжди підкорювала, здавалося, нездоланні вершини, з кожною сходинкою піднімаючись усе вище. Бона змогла досягти блискучого успіху багато в чому, але, одного моменту різко звернувши зі шляху, вона присвятила себе дітям. Тим, хто не знає біографії Марії Монтессорі, здасться, що сенс життя, присвяченого дітям, виражається у власних нащадках. А тим, хто достатньо знайомий з її біографією і не с прихильником її педагогічних теорій, саме тема власних дітей с гарним приводом перекреслити її педагогічний спадок. Сина Марії Монтессорі Маріо велика методика матері не торкнулася на жодному етапі його дитинства. То ким же вона була насправді — поганою матір’ю чи видатним педагогом?

Вершина перша — технічна школа

Марія народилася в невеликому італійському містечку Чіараваллі в сім’ї Алессандро і Рейнільди Монтессорі. Батько був високопоставленим державним чиновником, мати належала до старовинного італійського роду відомих учених Стопані. Розумні, освічені батьки з дитинства спрямовували дочку на реалізацію інтелектуального потенціалу, який у Марії був досить помітним. З початкової школи навчання давалося Марії легко, нічого не викликало труднощів. Задачки з математики не просто розв’язувалися легко, а й викликали значний інтерес у Марії. Вона розв’язувала їх, можна сказати, на кожному кроці, вдома, у школі, вночі під ковдрою.

Одного разу під час відвідування театру Марія закричала на весь театр. Дорослі не нагримали на неї, вирішивши, що захоплення викликало дійство на сцені. І лише той, хто сидів поруч, бачив, що під маленьким промінчиком світла рампи Марія розв’язує складні задачі, і її крик виражав захоплення від знайденого розв’язання.

Її батьки завжди мріяли, щоб їх дочка стала педагогом, але Марія категорично опиралася цьому. Мрії дівчинки були про навчання в гімназії, але на той час в Італії особам жіночої статі відвідувати технічну гімназію заборонялося. Вже тоді було зрозуміло, що Марію не зупинить ніщо. Із надзвичайною наполегливістю, великою упертістю, дисциплінованістю та старанністю тендітна маленька дванадцятирічна дівчинка добилася того, що її прийняли до технічної школи для юнаків. Перший принцип, який формулює для себе Марія на довгі роки, — повага до особистості й можливість вільно розвивати її. Згодом, коли Марія стала відомим педагогом, саме цей принцип, що з’явився в її голові, стане основним для неї.

Вершина друга — медицина

Багато які з біографів Марії Монтессорі називають її кар’єристкою. Всупереч батькам Марія робила все, щоб не стати педагогом. Справді, наприкінці ХІХ століття педагогіка була ледь не єдиним жіночим заняттям, а їй хотілося чи то утвердитися, чи то реалізувати себе в чомусь іншому, чи то довести щось комусь. Не можна сказати, що її дитяче захоплення математикою минуло, але в дівочому віці вона стала більше цікавитися природничими науками. Вона знову поставила перед собою, здавалося б, нерозв’язну задачу — стати дитячим лікарем. У тодішній католицький Італії медицина була привілеєм чоловіків. Але для Марії не існувало недосяжних цілей. Вступивши на медичний факультет Римського університету, вона стає першою в Італії жінкою-лікарем. У 1896 році Марія одержує дозвіл на приватну практику, тоді ж вона вперше стикається з розумово відсталими дітьми. В процесі спостережень Монтессорі помічає, що нікому не потрібні, покинуті діти, повзаючи по килиму, збирають хлібні крихти, то ліплять з них, а то зминають у руках різні фігурки, і це викликає в них інтерес. І вона зрозуміла, що ці діти не мають необхідної обстановки та розвивального середовища, в якому були б сконцентровані знання про світ, база яких має бути закладена в дітях у дошкільному віці. Діти самі, своєю природою, підказали Марії зміст нової теорії про найважливішу роль моторики в розвитку дитини. І от ці малюки кардинально змінюють життя успішного вченого Марії Монтессорі, а згодом, завдяки їй, і весь світ.

Маріо Монтессорі — чергова вершина чи фатальна помилка?

Часто кохання стає перепоною для багатьох життєво важливих речей. Так сталося і з Марією: загрозою її стрімкій кар’єрі став роман з колегою — доктором Джузеппе Монтесано. Через деякий час у них народжується син. Деякі біографи Марії Монтессорі стверджують, що Монтесано не захотів одружуватися з нею, оскільки завжди хотів мати дружину, яка цілком віддає себе сім’ї, а не роботі. Інші вважають, що рішення не укладати шлюб було їх спільним рішенням, оскільки обом успішним ученим на той час сімейні узи лише заважали. І з величезною часткою романтики й поваги, на знак доказу істинності своїх почуттів, вони пообіцяли одне одному ніколи не брати шлюбу. Цю обіцянку виконала лише Марія, а Монтесано, не стримавши слова, одружився, але до кінця залишався поряд з Марією в роботі. Пристрасть і обов’язок, романтика і чесність, звичайно, захоплюють, однак що ж робити з дитиною? Адже зробити кар’єру в медицині, продовжувати громадську діяльність бездоганна Марія, ставши матір’ю без чоловіка, абсолютно не могла. Не слід забувати, що все це відбувалося в релігійній Італії, а католицька церква досить суворо ставилася до подібних речей. Тому майже відразу після свого народження Маріо Монтессорі відправили в село до названих батьків. До 15 років він ріс у родині робітників, а навчався в інтернаті.

Вперше Марія і Маріо зустрілися через такий зачний проміжок часу. І навіть тоді Марія не наважилась сказати йому, що вона його мати, представившись тіткою. Згодом, згадуючи це, Маріо скаже, що вона відразу здалася йому доброзичливою та привітною. А коли зрілий чоловік усе-таки дізнався правду, за його словами, це були хвилини великого щастя. Саме цей факт завжди найбільше обговорюється педагогами, психологами, соціологами та психоаналітиками: чи могла велика Марія Монтессорі досліджувати та створювати теорії з виховання й розвитку дітей, якщо сама фактично не лише не була матір’ю, але й добровільно зреклася цього. І як же ставитися до педагогічних теорій і практикумів, написаних жінкою, яка позбавила власну дитину матері? Саме над цим розмірковують прихильники теорії і з цього приводу злословлять її супротивники.

Вершина третя — значний «розбіг»

Марія була активною правозахисницею, особливо коли справа стосувалася прав жінки. Вона була представницею жінок Італії на багатьох світових з’їздах феміністок. Ніколи не відмовляючись виступити з доповіддю з теми захисту світу чи жінок, вона стала популярною в усій Європі. Але все-таки ідея, народжена першими експериментами над розумово відсталими дітьми, не давала Марії спокою. Вона стала директором ортофренічної школи в Римі, взявши експериментальний термін у три місяці, вважаючи його своєрідним «розбігом», обіцяючи створити справжній прорив. І прорив справді був вражаючим, навіть для наших сучасників. Насамперед Марія взялася не за дітей, а за вчителів і весь персонал, змінюючи їх звички та поведінку. За новими правилами, на дітей ніхто не гримав, їх не били, не карали, до них почали ставитися «з цілковитою повагою». Новий директор, створюючи навколишню обстановку, яка мала бути комфортною для дітей, проводила заняття, на яких діти вчилися правильно поводитися, підтримувати себе та навколишню обстановку в порядку. Створивши спеціальне розвивальне середовище та розробивши нові посібники для дітей з обмеженими здібностями, вона поступово кинула в шок своїх сучасників. Комісія з представників міністерства освіти, члени ліги міської ради оцінювали роботу Марії. Її школа та її колеги були оцінені дуже високо, особливо після того, як її діти склали іспити звичайної школи. Щаслива й горда своїм результатом, Марія заявила: «Якщо мої слабоумні діти можуть так легко наздогнати нормальних, значить, нормальні за нинішньої системи зовсім не розвиваються!» В 1901 році вона повернулась до університету. Тепер її найбільше цікавили психологія та філософія.

У 1904 році вона одержала звання професора антропології й очолила кафедру гігієни в одному з нечисленних жіночих коледжів. Однак, відмовившись від науки, в 1907 році Марія відкрила дитячий заклад нового типу, який до сьогодні шанують і знають італійці — Casa dei Bambini (Будинок дитини). Відтоді вона почала втамовувати жагу допомоги дітям усіх верств населення. У передмісті Рима Сан-Лоренцо діти фабричних робітників, замість брудних вулиць і безпритульного швендяння по вулицях, одержали можливість навчатися. У наданому та відремонтованому приміщенні Марія почала впроваджувати свої ідеї та підтверджувати всі свої теорії про маленьких дикунів, скажімо відверто, супроти їх волі. Переклавши це на себе, кожен педагог зрозуміє, наскільки це важко. Малолітніх хамів, які так і намагалися нагрубити вчителям, спеціально зламати меблі, пошкодити посібники, переліплювали заново, за методиками Марії. Хтось скаже, що це неможливо, однак через кілька місяців найприскіпливіші члени комісії (які також з недовірою ставилися до експериментів Монтессорі) просто розпачливо розводили руками. І захоплено писали найутішніші відгуки з рекомендаціями для всіх щодо впровадження методу Марії.

Найвищий пілотаж

Після загального обожнювання і захоплення на батьківщині італійку визнають американці. У неї з’явилося багато прихильників, які намагалися допомогти їй. У 1913 році винахідник телефону Олександр Грейам Белл та його дружина Мейбл разом з опікою дочки президента Вудро Вільсона Маргарет заснували у Вашингтоні й почали спонсувати Освітню Монтессорі-асоціацію. Марія, набуваючи популярності, почала виступати в Карнегіхолі, а потім на панамсько-тихоокеанській міжнародній виставці в Сан-Франциско. Вона довела всім дієвість своїх методик, одержавши дві золоті медалі у сфері освіти.

І почався стрімкий злет. Вона мандрувала по всьому світу, переконуючи у своїх методиках, підкоряючи уми. Надійшло запрошення організувати дослідницький інститут в Іспанії, курс лекцій з педагогіки в Лондоні... Було відкрито школи Монтессорі в Новій Зеландії, Індії та Китаї. І ось він, найвищий пілотаж — уряд Італії в 1922 році призначив її державним інспектором шкіл. Всесвітнє визнання, успіх і слава примножилися довгоочікуваним визнанням сина.

Маріо стає прихильником справи матері та її найближчим помічником. Для нього до кінця днів справа матері стає також і його справою. Узимку 1923 року Маріо надсилає листа Беніто Муссоліні, де повністю й чітко описує важливість відкриттів Монтессорі, переваги її теорій і необхідність їх просування. Після цього листа Муссоліні зустрічається з Марією. Її методики переконали його, і він субсидує курси для перепідготовки вчителів, а також для відкриття нових шкіл. Але з посиленням впливу фашизму в Італії теорії про вільний розвиток особистості все більше втрачали сенс. Школи позбавлялись субсидій уряду та насильно закривались. Монтессорі не могла ні зрозуміти цього, ні пережити: в 1934 році Марія і Маріо покинули Італію.

Вона жила в Іспанії, Голландії. У 1939 році Марія разом із сином поїхала читати лекції до Індії. Махатма Ганді та Рабіндранат Тагор украй прихильно ставились до ідей Марії та заохочували її діяльність з організації в Індії Монтессорі-шкіл. Звертаючись до неї, Ганді писав: «Ви дуже вірно помітили, що, якщо ми хочемо досягти справжнього миру в цьому світі та якщо хочемо вести справжню війну проти війни, то повинні розпочати з дітей; якщо вони виростуть, зберігши свою природну чистоту, нам не потрібно буде боротися, не потрібно буде приймати порожні, безплідні революції... і врешті-решт весь світ сповниться миром і любов’ю, яких він свідомо й несвідомо жадає».

Після вступу Індії (як британської колонії) у Другу світову війну Марію та Марвіо інтернували як громадян держави-ворога, але вони фактично продовжували працювати.

Після війни Монтессорі повернулися до Голландії, де її ідея розвитку вільної особистості мала неабияку популярність. Вона багато говорила і писала про важливість освіти як головний засіб упровадження у свідомість майбутніх поколінь ідей миру. Ці зусилля були нагороджені: Монтессорі тричі висували на Нобелівську премію миру — в 1949, 1950 та 1951 роках.

Теорія Монтессорі завжди стверджувала, що помилка педагогів — це небажання зрозуміти велику здатність дітей всотувати культуру, навички, знання. Що відсталість дітей — це проблема аж ніяк не медична, а педагогічна. Вона довела це, змінивши свою медичну кар’єру на педагогічну. На питання про створення своїх ідей вона відповідала: «Я дивилася на дітей, і вони вчили мене, як саме слід навчати їх». Марія Монтессорі померла в Голландії в 1952 році.

Вершини? У чому вони? Визначити досить важко. Сперечатися про методики Монтессорі, мабуть, не перестануть ніколи. В усьому світі нараховуються тисячі шкіл, асоціацій, центрів імені Монтессорі. На італійських лірах викарбовано усміхнену Марію. І багато хто цитує висловлювання Папи Павла VI про велич цієї жінки. А хтось докоряє, що досі жодному біографу не вдалося дізнатися ім’я тих провінційних селян, які виховували єдиного сина найвидатнішого у світі педагога. Але судити не нам, адже результат її життя в багатьох маленьких дитячих серцях підкріплений величезною, хоча й запізнілою, любов’ю сина, який вклонявся величі ідей матері, та і їй самій.

Відгуки читачів