Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Обережно: СЛЕНГ!!!

Ірина ДОРОГОВА

"В нашэй ридакцийи фсе очинь дажэ любят пейсать на аффтарском езыке, и с бальшим интузеазмом воспринели новый веток розвитийя русскава езыка. Так как «превед» и «красавчег» внисли разнаабразийе в нимнога застайафшыйся аффтарский езык".

Ця цитата з «нетовського» тексту зрозуміла і навіть викликає посмішку. Чи бажаєте ви самі так писати і спілкуватися цією «мовою»?


Обережно: СЛЕНГ!!!

Ірина ДОРОГОВА

"В нашэй ридакцийи фсе очинь дажэ любят пейсать на аффтарском езыке, и с бальшим интузеазмом воспринели новый веток розвитийя русскава езыка. Так как «превед» и «красавчег» внисли разнаабразийе в нимнога застайафшыйся аффтарский езык".

Ця цитата з «нетовського» тексту зрозуміла і навіть викликає посмішку. Чи бажаєте ви самі так писати і спілкуватися цією «мовою»?

Чому ж тоді наші діти з таким задоволенням «творять» її та користуються нею?

Як ви вважаєте, ви нормальні люди? (Ну й питаннячко, скажете у відповідь. У такому солідному журналі. Від дорослої, освіченої людини...)

Ну звісно ж, відповісте, НОРМАЛЬНІ!!! А якщо ви є нормальною людиною, ви й спілкуєтеся нормальною мовою. І тут постає перед нами, нормальними, незвичайними людьми (незвичайними, бо викладачі і служимо прикладом для учнів) питання: а що є нормою сучасного повсякденного спілкування? Якою мовою ми користуємося? Наскільки вона, ця мова, є літературною?

За моєї юності, в моєму оточенні існував такий мовний розподіл. Була літературна мова ? нею говорило все населення, що поважає себе, тобто всі КУЛЬТУРНІ люди. Була й, так звана мова вулиці. До неї відносили матерні вислови та тюремний жаргон. Ті, хто користувався цими «низькими» слівцями, вважалися людьми другого сорту, тобто НЕ-КУЛЬТУРНИМИ.

Усе досить прозоро та чесно, і ніяких тобі непорозумінь. Два рівні мовлення ? два різних світи спілкування.

Якщо в школі під час перерви чи навіть на уроці лунала лайка, всі знали, що це не правильно, і порушника карало оточення — як учителі, так і самі учні. І це було ПРАВИЛОМ, тобто нормою!

Що ж ми маємо сьогодні?

Спробувавши проаналізувати проблему сленгу в сучасній мові, я не знайшла жодної людини, котра б говорила виключно правильною, літературною мовою. А отже, всі ми є вже трішечки ненормальними. А скоріш світ, в якому ми живемо. Саме поняття культурної людини сьогодні змінилося. Отже, давайте спробуємо розібратися, з чого складається наша «нормальна» повсякденна мова.

Невід’ємним атрибутом живого функціонування будь-якої мови є існування в ній своєрідних підмов — так званих соціолектів. Це мови, якими спілкуються окремі соціальні групи, представники певних професій та вікових категорій. Знакове місце серед них займають жаргони. Нині найпопулярнішим серед жаргонів є молодіжний сленг.

Як ви знаєте з курсу психології, людина в звичайному житті користується декількома так званими ролями. Тобто ми кожен день граємо по черзі певні ролі: мами, вчительки, покупця в магазині, подруги... Всі вони відрізняються не тільки вашою поведінкою, а й, що важливо, мовою.

Найбільш наближена до літературної, нормативної, ваша мова, звісно ж, у класі. Це обумовлено вимогою бути прикладом для учнів. Усі інші ? коктейль з літературної мови, професійних термінів та жаргонізмів, а точніше, сленгу. Особливо сильний його вплив відчувається в мові молодого покоління і школярів також. Що ж тоді казати про мову, котрою користуються наші діти?

Не так давно межа між жаргоном та нежаргоном була чітка. Під ним розуміли різновид мови, що використовується переважно в усному спілкуванні окремою групою мовців, що об’єднує людей за ознакою професії, інтересів, звичок, занять, суспільного становища чи віку. Існує жаргон молоді, програмістів, мисливців, рибалок, спортсменів, п’яниць, стоматологів, засуджених та інших, для яких жаргон є елементом «колективної гри». Психологічною основою появи молодіжних жаргонних слів є споконвічне прагнення молоді підкреслити свою дорослість, незалежність і нестандартність у поведінці та судженнях. Специфічний молодіжний сленг — мова «тусовки» — природно зумовлений бунт проти понять та ідеалів «батьків». В епоху інформаційного хаосу, відсутності усталених загальноприйнятих цінностей, ці явища виявляються значно помітніше та виразніше. Поява шкільного жаргону викликана бажанням підлітків проявити свою самостійність, показати приналежність чи то до любителів якоїсь музики, чи то до футбольних фанатів тощо. Жаргон — дуже приставуча манера мовлення. Школярі нібито говорять так для її оживлення, словесної гри, тому він так і приваблює. Основними причинами появи такої лексики, на думку науковців, є звичка, вплив оточення та прагнення не вирізнятися з-поміж інших.

Однією з найважливіших цінностей у молодіжному середовищі є мода. Мода — це не тільки однакові джинси та кросівки, куртки та зачіски. Це ще й однакові смаки, запити, жарти і дотепи, спрямованість, і навіть напрямок думок, вчинки.

Основою появи жаргонізмів у шкільному середовищі є бажання бути дотепними, вразити співбесідників свіжістю, яскравістю і точністю висловлення, виділитись за допомогою мови між співрозмовниками, самоствердитись, прагнення показати свою зневагу або байдужість до предмета розмови, пом’якшити або, навпаки, посилити враження від висловлення, намагання уникнути «затертих» або пишномовних слів і виразів, настанова на фамільярність висловлення і, зрештою, гра слів для розваги.

Так для розваги учні вигадують та передають у «спадок» найменування учителів: алгеброїд, фізичка, істеричка, хімоза, фізик-шизик, диря, рєп, учілка, піт. Назви учбових предметів: фізра, літра, пінгліш (англійська мова), геос (геометрія) і т. д. Назви інших реалій учбового процеса: шпора (шпаргалка), зубрила, шамовочна (їдальня), камчатка, чукотка (задні парти), грузити, зашиватися, скатати, завалити...

Трішечки історії.

Хибною є думка, ніби молодіжний сленг — здобуток XX століття. Йосип Дзендзелівський у своїй праці «Українська соціальна діалектологія» говорить про існування шкільного діалекту ще у ХVIII ст. Предметом дослідження вченого стала повість А. Свидницького «Люборацькі». Це ніби словник бурсацько-семінарського жаргону середини ХІХ ст.

Жаргону як мовній підсистемі притаманна замкненість. А якщо відбувається руйнування групової замкненості, то слід говорити про формування сленгу як емоційно-забарвленого розмовного мовлення, яке відрізняється від прийнятої літературної мовної норми.

В ХХ столітті були зафіксовані п’ять помітних змін молодіжного жаргона, три з яких пов’язані з арготизацією лексики і два — з появою жаргонних слів англійського походження.

Можна спостерігати, як подружки розмовляють «своїм» кодом, наприклад на «ку» чи «сва». Тобто після кожного складу додають обраний шифр. В результаті виходить тарабарщина і зрозуміти сказане можна хіба що після довгих тренувань, але їм більше подобається сам процес і резонанс від нього.

То що ж це таке — український шкільний жаргон? І чи існує такий взагалі? У певних колах побутує думка про те, що сучасний український жаргон, зокрема молодіжний сленг,— явище всуціль русифіковане чи, у кращому разі, англізоване. Давайте розберемось.

Одним з найбільших джерел поповнення жаргонів новими «надходженнями» є інші мови ? найбільш використовувані сьогодні російська та англійська. Як показав аналіз словника середнього сучасного мовника, найбільш зросійщеним є кримінальний жаргон (близько 90 % усієї лексики), що й невдивовижу — дається взнаки вплив ЗМІ (радіо «Шансон», телесеріали тощо). Тоді як молодіжний сленг — найдинамічнішу та найжиттєздатнішу жаргонну підсистему — можемо назвати найбільш інтер-жаргонним.

Окрім українського та російського твірних елементів до його складу входять запозичення з багатьох інших мов (приблизно 28ми). Найбільше слів (46 % усіх запозичень) прийшло у нашу мову з англійської: паті — вечірка, піпл — люди, джус — безалкогольний газований напій, бойфренд — хлопець, коханець, лібрарня — бібліотека, шузи — взуття, тічерка — учителька, плізоньки — будь ласка, месага — повідомлення, мазер — мама, фейс — обличчя, н’юзи — новини, гірла — дівчина. Загальновживаними стали англіцизми OK, сорі, хай, бай, френд, бой, ґел, бестовий тощо. Помірне використання таких слів увиразнює мовлення. Сьогодні англійська мова у світі починає домінувати, тому вживають англійський відповідник.

З інших мов примандрували: блат — з ідишу, від «рука»; халява — з давньоєврейської, від khalav —«молоко» (в давнину в єврейських містечках бідним дітям при синагогах безкоштовно видавали молоко); шмон — обшук, від давньоєврейської sh’mone — «вісім» (за переказом, на поч. ХХ ст. в одеській тюрмі о восьмій годині вечора проводили перевірку особистих речей в’язнів); шуримури — флірт, любовні пригоди, від французького cher amour — «дороге кохання» (або від турецького surmur — «сум’яття», або ж від нім. aрг. Schory Mory — «статевий акт»); фарт — щастя, талан, везіння, з німецького мисливського жаргону Fahrt — «слід, залишений  дичиною»; шнобель — ніс (частіше великий), від німецького Schnobel — «дзьоб»; лафа — блаженство, удача, везіння, безтурботне життя, з татарської

алафа — «пайок, фураж для коня; платня»; ляхва — крим., злодійка, яка видала спільників, повія, з латини larva — «злий дух; скелет; маска; обличчя, пика»; кайф — задоволення, насолода, від арабського «бездіяльність, відпочинок» (отримувати задоволення при курінні кальяну, палінні тютюну), марафет — з арабської ma’rifet — «знання, мистецтво; секрет».

Сленгові слова в українській мові утворюються різними способами. За допомогою усічення загальнозрозумілих слів виникли такі слова, як комп (комп’ютер), тролик (тролейбус), телек (телевізор), велик (велосипед) тощо. Вони використовуються з метою економії мовних зусиль.

Проміжну позицію посідають власне українські молодіжні сленги. В активі мови їх найбільше. Це такі слова, як краб (рука), катати (списувати), зависати (відпочивати або виходити з ладу), шкари (взуття), табло (лице), стипуха (стипендія).

Ідучи в ногу з часом, сленговий простір постійно розширюється. Нові комп’ютерні, технічні розробки поповнили словник сленгової лексики такими поняттями: сідюк (від CDROM), комп (від комп’ютер), беха, бімер, бумер, мерс (від марок автомобілів BMW та мерседес).

В останні десятиліття активно проникають у шкільну мову слова, що позначають комп’ютерні терміни, вони переважно є жаргонізмами комп’ютерників (зависнути — дати збій у роботі програми, вінд — програма Windows, лазер — лазерний принтер тощо). Та все ж та мова, що лунає в коридорах наших шкіл, це не є арго, жаргон (чи сленг) в чистому вигляді. Це скоріше інтер-жаргон, до складу якого входять вони всі.

Як пояснюють явище популярності інтер-жаргону дослідники?

Це, на їхню думку, відображення загальної тенденції переходу слів жаргонного та арготичного походження до сфери загальнонародної лексики як наслідок безперервної міграції мовних одиниць у мовній системі.

Отже, жаргонізми стають лексикою для всіх. Свідоме вживання такої лексики — це експресія, а несвідоме — низька культура мовлення. Що ж з ними робити, коли вони є такими популярними?

А якщо легалізувати сленгові слівця... Де ж то чувано, аби дозволяти купці людей леґалізовувати свій спосіб висловлювання як мову! Щоб вони потім виправляли священиків, лікарів та письменників, адже то саме цей люд не вміє як слід говорити!

От що говорять про це самі мовці:

«Я вважаю, що сленг — це швидше ознака невихованої людини, адже сленг включає в себе багато нецензурних слів. Сленг — це, образно кажучи, молодіжна поговірка. Звичайно, молодий чоловік, який вживає сленг — це модна особистість, але сленг — це все ж не українська культурна мова. Сленг, як на мене, можна вживати в неформальній обстановці, коли молоді люди спілкуються між собою. А так загалом це може бути ознакою сучасної людини лише для молоді. Тож, вживання сленгу — це ознака невихованої особистості».

«Вживання сленгу є особливістю людини постіндустріального суспільства, прагматичного, раціонального світу. Вживання сленгу є майже обов’язковим для сучасної людини. І це не свідчить про вихованість чи невихованість. Так легше спілкуватися. Інша справа — обсяг вживаних «сленговізмів». Чим менше, тим краще. Оце вже справа вихованості».

«Узагалі, мова повинна розвиватись, і не тільки науковцями (запозичення іншомовних слів — сучасна актуальна проблема) та письменниками, але і розмовною мовою. Кількість слів вказує на розвиток та красоту мови. Проте не вся розмовна мова реалізує розвиток мови, а це найперше — сленг. А тому він має право на існування та розвиток (він дає поживу для мови), проте він не може стати справжнім джерелом розвитку мови» (Ліцеїсти із Івано-Франківська).

«Хоча сленг є складовою практично будь-якої мови і взагалі-то має право на існування, втім, його вживання, на мою думку, може бути прийнятним лише в певних ситуаціях. А саме, під час спілкування молоді між собою чи застосування професійного сленгу при спілкуванні людей окремої професії. Проте навіть у таких випадках вживати сленгові слівця варто у мікродозах. Широке ж застосування сленгу, особливо в розмові з незнайомими або малознайомими співрозмовниками, є цілком недоречним. Адже мова — це засіб передачі інформації й досягнення взаєморозуміння між людьми, а якщо застосовувати у спілкуванні з іншими занадто багато сленгових слів чи виразів, може так статися, що твій співрозмовник просто тебе не зрозуміє. А взагалі, наша рідна літературна мова настільки красива, багата на чудові й часом нам мало знайомі слова, які просто загубились у вирі історичного розвитку мови, але й досі вражають своєю милозвучністю, влучністю, що дивуєшся, чому ми не використовуємо їх у своєму мовленні. Мені здається, що багато застарілих і рідковживаних слів заслуговують на повернення до нашого активного словничка та якомога частішого їх використання. І тоді, можливо, нам і не знадобиться сленг, бо стане модним і престижним спілкуватися навіть зі своїми однолітками чистою, граматично правильною, літературною українською мовою. Тому, на мою думку, ознакою СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ має бути прагнення до вдосконалення своєї мовної культури й заохочення до цього інших» (Ольга, Рівне).

«Думаю, що постійне вживання сленгу — це ознака сучасної людини, звичайно, якщо вона вживає сучасний сленг. Більшість співвідносять сленг із молоддю і сварять нас: аяяяяяяй! Та згадаймо лікарів, спортсменів, будівельників, швачок, водіїв, міліціонерів, комп’терщиків та інших. У кожної з названих груп є свої словесні визначення, що є звичайним сленгом. Та нікому в голову не прийде називати їх невихованими» (Марина Філіпович).

«Вживання сленгу, як на мене особисто, скорочує час у спілкуванні з друзями. Тому що вимовляти деякі реальні назви приладів — довго, а деяких випадках можна й язика зламати.

Можна вважати, що комп’ютерний сленг — це окрема культура, яка доступна тільки людям, у яких є комп’ютер. Її можна називати як завгодно: культура, мова, течія, напрямок. І від цього нікуди не дітись. Комп’ютер — це сучасно. Програміст — це сучасна людина. Тому називати людину, яка володіє професійним сленгом, невихованою, це, на мій погляд, просто некоректно» (Антон Тимошенко).

«Людина може мати максимально багато дипломів, але одночасно бути некультурною. Буває і протилежне, людина може не мати вищої освіти, але не дозволяти собі принижуватись до вживання нецензурних слів» (Ярина Скороход, м. Рівне).

Інтернетовський сленг зручний своєю лаконічністю. Плюс відчуття стадності. Неначе «свій».

У свою чергу, останнім часом з-за кордону до нас прийшла мода на sms-та im-диалект, побудований на активному використанні скорочень, абревіатур, звукових абревіатур, таких, як icq (I Seek You). Викликаний sms-жаргон бажанням втиснути якомога більше інформації в одне коротке повідомлення.

Інтернетна мова ? це тема взагалі окремої статті. Але слід сказати, що ця «хвороба» перевирання слів за для забавки поширюється з величезною швидкістю. Для неї характерно використання не тільки молоддю, а й дорослими користувачами Інету. Я вважаю, що спричинило появу цих нових слів та виразів, потреба в створенні набору емоціональних кліше тією частиною інетчиків, котрі за тими чи іншими причинами не задоволені традиційними смайликами чи емоціоналками. В ці ігри граються також і всі школярі, котрі мають доступ до Інтернету, тому це джерело сленгових висловів теж сміливо можна додати до складу шкільного жаргону.

Довгий час «аффтари» і «привєди» були словами, значення яких розуміли тільки «свої». Використання елементів сленгу в розмові підвищувало рівень довіри до слів співрозмовника. Тепер, коли до гри вступили рекламщики та політики, сила «аффтарского» (видозміненого слова) буде використовуватися для отримання підтримки молоді в певних цілях. Як приклад можна навести «кльового» професора з реклами чіпсів.

Як бачимо, сленг — це окремий пласт національної мови, який відображає певною мірою рівень розвитку суспільства. У наш час він контрольований маскультурою, під вплив якої потрапляють різні категорії молоді.

Поштовхом до активізації міжмовних контактів через сленг є данина моді. Юнак чи дівчина почуває себе «своїм» у групі молодих людей, якщо вміло жонглює сленговими словами та ідіомами.

З іншого боку, мова сленгу — це реквізит молодості, як і катання на роликових ковзанах, масові рок-концерти, легковажність і безтурботність. Це своєрідна форма самовираження і свободи. Це, знову ж таки, різновид молодіжної культури.

Та все ж сленг має досить чіткі кордони доречності та адекватності. Саме тому його треба вживати «в потрібному місці і в потрібний час».

Ось такий він — нарисовий портрет сучасного українського жаргону: динамічний, сприйнятливий до запозичень, а проте активний у використанні тої мови, на ґрунті якої, природно, і мусить живитися.

Відгуки читачів