Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Електронна передплата!

Доступ до улюблених видань
у будь-який час,
за будь-який період,
з будь-якого пристрою!

Оформити передплату

Якою мовою проситися в туалет?

Ірина ЄМЕЦЬ

Учителі розумніші за політиків. Так думаєш завжди, коли приходить на згадку ролик з рекламної кампанії однієї з політичних сил країни. Пам’ятаєте, як капосна вчителька не випускає маленьку дівчинку в туалет за те, що вона висловила своє прохання російською мовою. «Ні, розмовляй державною мовою»,— звеліла вчителька-нелюдь із рекламного ролика. Ви не повірите, але життя підказало єдиний висновок: вчителі виявилися значно мудріші за тих, хто писав, знімав та заказував цей ролик.


Якою мовою проситися в туалет?

Ірина ЄМЕЦЬ

Учителі розумніші за політиків. Так думаєш завжди, коли приходить на згадку ролик з рекламної кампанії однієї з політичних сил країни. Пам’ятаєте, як капосна вчителька не випускає маленьку дівчинку в туалет за те, що вона висловила своє прохання російською мовою. «Ні, розмовляй державною мовою»,— звеліла вчителька-нелюдь із рекламного ролика. Ви не повірите, але життя підказало єдиний висновок: вчителі виявилися значно мудріші за тих, хто писав, знімав та заказував цей ролик.

Персона «нон-грата» у школі

Страшно уявити, що було б із школою, із учнями, з усіма нами, якби такі вчителі, як у цьому ролику, реально увійшли в клас. Слава Богу, політики ще не виховують дітей, не викладають у школі! Уявіть лише, яка бійка чинилася б у школі, якби вчителювали там депутати Верховної Ради, а директором школи була якийсь лідер опозиції!.. Урок перетворився б на засідання Ради. Ніякої дисципліни, ніяких планів, ніякої поваги одне до одного! Лише окрики з місць, зневага, нецензурщина та хабарі... Ні, народних депутатів і на крок заборонено підпускати до школи. Погодьтеся, самі вчителі вже якось призвичаїлися до двомовності в шкільному житті. Діти останнім часом теж пристосувалися до державного білінгвізму, останні шкільні покоління   вже розмовляли і російською, і українською мовами без всіляких обмежень та принижувань. Російська та українська мови мирно уживалися в країні взагалі і в школі зокрема до тих самих пір, поки не прийшли вибори і в шкільне життя не втрутилися великі політики. Депутати підняли мовне питання, здійняли галас на весь світ, а розгрібати все це сміття залишили вчителям.

Отже, вибори пройшли, розтоптавши мовну рівновагу, що тільки-но позначилася в шкільних кабінетах. Останні вибори залишили в душі знервованість, зневагу до іншомовних, нетерпимість однієї мови до іншої, агресію, гостру ворожнечу україно та російськомовних викладачів, учнів, батьків. Звідусюди летять образи, що стосуються мовного вибору окремої людини.

Я наведу лише три позиції, за якими виникає ворожнеча поміж україно та російськомовними викладачами. До речі, всі ці образи, що наведені нижче, лунали не від учителів, не від учнів, а саме від політиків. Ми, вчителі, слухаємо ці образливі слова, якось сперечаємося про себе, обурюємося, ображаємося. А потім (адже вчителі — теж люди!) не витримуємо та виміщаємо свою мовну образу на дітях. Запам’ятайте: мовна образа — найсильніша в світі. До групи найсильніших образ належать також образа за національною, расовою та релігійною ознакою.

Отже, як ми ображаємо і на що ми ображаємося?

Як ображають україномовних?

1. «Українська — то мова сільських околиць, яка сформувалася десь у XVII сторіччі у повній ізоляції від культурних міських центрів. Вочевидь, словарний запас теперішньої української мови, на жаль, значною мірою поступається потенціалу російської мови. Лише повне володіння російською мовою може забезпечити доступ української спільноти до сучасної науково-технічної та культурної інформації».

К. Затулін, депутат Держдуми Росії

2.  «Політики, діячі культури із західних областей вважають, що вони зберегли справжню мову, а на Сході, так би мовити, або «суржик», або «москальский говор». Таким чином, виявляється, що на Україні дві чужих та чужорідних мови! То як же будувати державу, якщо або у Львові, або у Києві мова не та?»

В. Онопа, депутат Верховної Ради України

3.  «Історично так склалося, що російська мова в Україні переважає в містах, у той час як сільське населення переважно говорить українською. Отже, українська мова — мова «деревенщини», яка відома і знана дуже обособленою частиною людства. А от російську мову поважають та вивчають по всьому світові. Вона входить до п’ятірки світових мов».

Г. Синичкин, політолог

Як ображають російськомовних?

1.  «Конституційним положенням, що державною мовою в Україні є українська, ми зрівнюємо шанси української мови та російської на мовному ринку України. На цьому ринкові ми повинні займатися м’яким лінгвістичним протекціонізмом, тому що російська мова сильніша виключно у конкурентній боротьбі».

В. Карасьов, політолог

2.  «Українська мова за радянських часів прийшла до занепаду. Так, у Чернігові 94 % населення — українці. Але за радянських часів там була лише одна українська школа, та й то неповна. У містах Черкаси, Полтава були одиниці українських шкіл, а дитячих садків взагалі — мізер. Зараз необхідний час, щоб поновити у правах, у силі українську мову».

Л. Кравчук, депутат Верховної Ради України

3.  «“Обрусіння” в мовній сфері переходить до сфери національної ідентичності. «Обрусіння» свідчить про вторинність української нації у своїй же державі. Пасивно дивлячись на «обрусіння», державні діячі сприяють розвитку такої державності в Україні, яка не призначена бути українською».

Б. Возницький, Л. Медвідь

Мовне питання в Україні вирішать лише шкільні вчителі!

Щоб бути доволі об’єктивними, треба було б останню главу назвати не «Як ображають російськомовних?», а «Як захищаються україномовні?».

От бачите, і я не свята: не витримала і таки утрутилася в мовну лайку! Не може людина стояти осторонь, коли бійка здіймається навколо мови, нації, релігії. Про це ми вже знаємо.

Та є в учителя ще одне знання, яке, можливо, не оформлене в слова. Можливо, це і не знання, а лише перше крихке відчуття, що до певної міри визиває занепокой у сумлінній вчительській душі.

Ані депутати, ані політики, ані журналісти, професори, філологи та інші поважні люди не здатні вирішити життєво важливого для країни мовного питання. Набравшись мужності, я відверто скажу: мовне питання в Україні вирішать лише шкільні вчителі! Зараз спробую довести таку відверто крамольну думку.

До чого призводить лінгвістична вчительська бійка?

Доки ми слідком за політиками лаємося та сперечаємося щодо двомовності в школі, учні розумно використовують цю ситуацію на свою користь. Білінгвістична вчительська бійка, звинувачення однієї мови іншою — все це відволікає учителя від основної справи: навчити дитину правильно писати и говорити. Російськомовний вчитель, що змушений викладати українською, часто-густо зневажливо ставиться до мови, що йому нав’язана, він підсвідомо обурюється не лише на мову, а й на її носіїв.

Діти відчувають таке ставлення учителя, інстинктивно переймаючи його. А отже, спочатку вони несерйозно ставляться до вивчення мови (будь-якої — російської чи української), а потім і зовсім зневажливо.

У ситуації мовного безладдя учні гублять інтерес до мови, потім — повагу, а згодом — вони гублять останні знання цієї мови. Натомість з’являється суржик та жаргон. Їхні носії — наші з вами учні. Ось загальний словесний портрет. У ньому ви впізнаєте три чверті учнів свого класу.

Виховання суржикомовного учня

Людина, що спілкується суржиком, більшість своїх думок може висловити кількома десятками слів та виразів. Суржик — це звульгаризовані слова російської та української мови. Суржикомовні знущаються з рідної мови. І першою жертвою такого знущання є сам носій суржику (як правило, він занадто мало думає та читає, щоб це зрозуміти). Жахливо, що багато «понять» з такого жаргонного суржику перейшло в учнівський лексикон. Це свідчить про масове зомбування молоді.

Суржик є не формою існування мови, а скоріше «злоякісною пухлиною», адже механічна мішанина двох мов завдає великої шкоди обидвам мовам. Суржик не відзначається своїм постійним словником, він має певний імпровізований характер. Людина, що послуговується суржиком, не замислюється над проблемою перекладу. Суржиковий текст формується без будь-яких правил, стихійним добором слів з пам’яті, незалежно від того, до якої мови — російської чи української — вони належать. Під час мовлення людині важко вживати одне слово українською мовою, а інше — російською, тому відбувається інтерференція мов: українські слова вимовляються з російським акцентом, мають російське закінчення, явно виражені наголоси російського мовлення або російські слова вимовляються з українським акцентом. Граматика та синтаксис мовленнєвого тексту стають змішаними. Суржик не може мати своєї граматики, оскільки сам є «неграмотним» мовленням.

Людині, що мовить суржиком, часто буває важко висловити свою думку. Крім того, на письмі така людина робить багато помилок, граматичних і лінгвістичних. Той, хто послуговується суржиком, постійно почувається невпевнено, усвідомлює неповноцінність свого мовлення, а мислення його не відзначається особливою глибиною та абстрактністю. Суржик — це мовленнєвий бар’єр, що породжує непорозуміння: носій суржику постійно перебуває у стані вибору мови, йому важко віднести себе до того чи іншого культурного світу.

Суржик не лише понижує інтелектуальний рівень його носіїв, а й робить суспільство більш піддатливим для маніпулювання.

Хвороба, що перетворює здорових українців на мовних інвалідів

Нюхом відчувши все це, підлітки останніх поколінь винайшли свою мову. На наш сором, то не є російська або українська мова. То є суржик, змішаний з жаргоном,— явище, якому винайшли нове ім’я: мовний пофігізм сучасних юзерів.

Їхні мова та письмо засміченні штампами, мовними конструкціями із рекламних роликів, у яких навіть без мікроскопа легко можна знайти велику кількість орфографічних, синтаксичних, стилістичних помилок. У філологів є залізне правило: бажаєш вивчитися розмовляти вільно, читай голосно якісну літературу (Булгакова, Лесю Українку...). Щоденні вправи закладають у моторну пам’ять синтаксичні мовні конструкції відмінної якості, які потім автоматично переводяться до активного словникового запасу.

Поки ми лаємося та здіймаємо бійку навколо російської та української мов, наші учні читають лише рекламні оголошення та чатяться на форумах. Якщо зараз не прийняти невідкладних дій, до їхньої моторної пам’яті так і буде закладено помилкові мовні конструкції, далі помилкову мовну поведінку, а ще далі вне мовне забуття.

Чому програла «капосна вчителька»?

У ситуації мовного безладдя шкільний учитель виявляється єдиною в країні людиною, яка здатна розрулити правих та лівих, багатих та бідних, україно та російськомовних. Шлях до цього — один: повна повага до людей, що мають інші переконання, колір шкіри, інші релігію та мову. Повага до приватних кордонів іншої людини і тверда вимога такого ж ставлення до своїх особистих переконань. У нас існує певний національний парадокс: толерантність українського народу закінчується там, де починається національна, расова або релігійна нетерплячка. Саме ми, шкільні вчителі, здатні виховати людину, яка поважає свою націю та з повагою ставиться до іншої. Політики та депутати виявилися до цього не здатними.

Коли в Україні буде розв’язана мовна проблема, тоді й національна, культурна, духовна проблеми, а також проблема єдності народів Сходу та Заходу держави знайдуть розв’язання.

У такій Україні буде унеможливлений вихід до ефіру рекламного ролика, де капосна вчителька не випускає маленьку дівчинку в туалет за те, що вона проситься «по-маленькому» російською мовою.

Хоча... може, ми вже починаємо оздоровлюватися, бо народ таки не обрав до парламенту того політика, який платив за рекламний ролик... Зробивши ставку на капосну вчительку, він програв. Йому не повірили. Він програв — ми виграли!

Відгуки читачів