А ви вже оформили передплату на 2019 рік?

Оформити передплату за пільговими цінами

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Ігрові технології як засіб реалізації колегіального підходу до управління навчальним закладом

Д. В. Демидова, магістр управління навчальним закладом

Актуальність колегіального управління навчальним закладом обумовлена тим, що цей підхід пропонує нам шлях, який дозволить розв’язати багато проблем та протиріч сучасного навчання.

Широке застосування ігрових технологій в навчальному та виховному процесі навчального закладу охоплює і сферу методично! роботи. Специфічною особливістю гри є можливість створити емоційний настрій, який підвищує інтерес вчителя, активізує творчу діяльність, робить гру діяльністю та економічною формою управління виховним процесом.


ІГРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ КОЛЕГІАЛЬНОГО ПІДХОДУ ДО УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

Д. В. Демидова, магістр управління навчальним закладом

Актуальність колегіального управління навчальним закладом обумовлена тим, що цей підхід пропонує нам шлях, який дозволить розв’язати багато проблем та протиріч сучасного навчання.

Широке застосування ігрових технологій в навчальному та виховному процесі навчального закладу охоплює і сферу методично! роботи. Специфічною особливістю гри є можливість створити емоційний настрій, який підвищує інтерес вчителя, активізує творчу діяльність, робить гру діяльністю та економічною формою управління виховним процесом.

Вивченням питань ігрових технологій займалися В. Я. Платов, Н. Пряжшков, Т. М. Хлебникова, В. М. Лізінський, В. П. Пугачов.

Сучасний навчальний заклад стає все більш і більш складною системою, вона змушена діяти в динамічно зміннім світі, який пред’являє до неї нові вимоги. Щоб бути ефективним, управлення навчальним закладом в сучасних умовах повинно будуватися на міцному науковому фундаменті. Наука внутрішньошкільного управління дає знання, які дозволяють відповісти на питання: «Як зробити управління навчальним закладом ефективним?».

Аналіз літературних джерел показує, що однією з інноваційних форм управління навчальним є управління колективно, що зумовлює доцільність виокремлення самостійного напрямку в управлінні — командний менеджмент.

Про актуальність цієї проблеми зазначається у роботах, як зарубіжних фахівців, так і українських фахівців. Так підкреслюється що в сучасних умовах найбільш успішні організації намагаються привнести акцент своєї організаційної структури з індивідуальних працівників на команда. Також наголошується, що однією з важливих ознак інноваційного управлінського мислення є стійка орієнтація на формування управлінських команд.

Щодо причин, що зумовили виникнення таких змін в управлінні, то підкреслюється, що сьогодні «саме життя вчить» працювати колегіально [6; 22]. Міжособистісний зв’язок між різними сторонами життя навчального закладу (вертикальними та горизонтальними) в комбінації з принципами пошуку згоди складає ядро даного підходу. Колегіальний підхід до управління навчальним закладом має набагато більший потенціал розвитку.

Механізм зв’язку в організації колегіального типу — взаємна згода. Цей підхід до управління навчальним закладом обумовлює приплив неформально! інформації і дозволяє приймати вірні рішення з урахуванням максимального числа факторів. Принцип вироблення рішення є консенсус, що кожний вчитель в цілому згоден з прийнятим рішенням і готов відповідати за його наслідки. Вищий орган по виробленню стратеги в організації — збори, в яких беруть участь керівники методичних об’єднань, директор та його заступники (методична та шкільна рада).

Керівництво школою базується на прийнятті і схваленні. Директор виступає як «перший серед рівних». Найважнішим координаційним механізмом колегіального управління є сильна структура, заснована на взаємних домовленостях. В колегіальному підході відповідальність лежить на всіх, хто в тій чи іншій мірі виконує постійні чи тимчасові керівні функції. Але це зовсім не означає, що відповідальність директора перед керівним органом або зовнішній інспекції зменшується. Це також означає, що зменшується авторитет директора. Тим паче директор в організації з колегіальною моделлю не дуже часто користується авторитарними методами. Він дозволяє своїм заступникам, які відповідають за роботу нахилів школи, приймати власні рішення. Кожний заступник, крім того, відповідальний за стимулювання вчителів до введення інноваційної роботи.

До позитивних характеристик колегіального підходу можна віднести: професіоналізм — заснований на постійній турботі про підвищення якості викладання при орієнтації на гуманістичні цінності навчання; колективні консультації — групове обговорення виробничих питань підвищує ділову згуртованість колективу і сприяє формуванню загальної концепції розвитку навчального закладу.

До недоліків слід віднести розмитість образу організації. Пошук об’єднуючих ідей діяльності школи може займати багато часу У зв’язку з цим організаційні новини здатні призвести до конфліктів із-за невідповідності загальної концепції навчального закладу [7; 49].

Складність завдань, які в сучасних умовах постають перед людьми, зумовлюють поєднання людських ресурсів, необхідність їхньої згуртованості та взаємопідтримки під час розв’язання різного роду професійних ситуацій. Сьогодні багато надзвичайних ситуацій та природних катаклізмів зумовлюють необхідність діяти колегіально; «командний дух» допомагає досягти успіху в спортивних змаганнях; чітка робота колективу лікарів здатна повернути життя людині; згуртований колектив менеджерів здатен зробити свою організацію кращою серед кращих, вивести її вперед. При цьому треба звернути увагу на те, що проблема «колегіальності» є актуальною для будь-якого віку та виду діяльності і вона має великі організаційні можливості.

Поняття «колегіальний» у даний момент є дуже широковживаним і водночас це поняття не має однозначного значення. Більшість авторів вказують на одну з найбільш загальних характеристик колективу, а саме: колектив є групою людей, або робочою групою.

Керівникові, щоб бути конкурентноздатним, в пригоді стануть психологічні знання. Поєднання в одній людині психолога та керівника, допоможе створити конкурентноздатну управлінську команду, що дасть змогу високоефективно керувати навчальним закладом.

Стрімкі перетворення соціально-економічних умов життя нашого суспільства, розвиток ринкових відносин зумовили необхідність професійної підготовки керівників не лише з вузької спеціалізації свого підприємства, а підштовхнули вчених і практиків до вивчення науки управління — менеджменту.

Як підготувати керівника спроможним зробити свою управлінську діяльність ефективною, щоб поставлені! цілі розвитку і функціонування обов’язково досягались вчасно та грамотно відібраними засобами? Існує чимало методів навчання, вибір яких обумовлений змістом навчального матеріалу та метою навчання. Стосовно управлінських дисциплін, метою навчання є не лише надбання знань, а й формування умінь та практичних навичок. Тому в ході навчання управлінської діяльності доцільні методи, коли слухач ідентифікує себе із учасниками змодельованої ситуації, побуджається до активно! дії, пізнає самопочуття успіху, відповідно мотивує свою поведінку. Цим вимогам найкраще відповідають активні форми навчання.

Багаторічні спостереження за педагогами на різноманітних нарадах показали, що багато з них не працюють, а слухають. Скоріш роблять вигляд що слухають, перевіряючи по ходу зошити, або заповнюють журнал. А чому ж педагоги так себе поводять, не дивлячись на численні заклики ведучих нараду до уваги слухачів?

По-перше, подібні наради були (і залишаються) частиною недосконалої бюрократично! машини, яка характерна для авторитарно! системи навчання. А, по-друге, дуже часто являються заздалегідь підготовленими монологами як членів адміністрації, так і голів методичних об’єднань.

Заради справедливості зауважимо, що в підготовлених монологах є своя привабливість. Це і продуманість, і можливість при підготовці нарешті зупинитися і подумати. Узагальнити свій досвід. Виокремити головне і знайти потрібні слова і інтонацію, щоб донести все до колег.

Чому монолог так подобається адміністрації та широко використовується в практиці? Тому що підготувати монолог легше і безпечніше: ситуація буде передбачувана і керована, а це зручно. I ще, адміністратор для того, щоб провести нараду-полілог, повинен мати особливі вміння і довести їх до автоматизму. Назвемо лише головніші. Це — вміння чути колег виражати власні почуття доступно для сприймання членами колективу; правильно бачити проблему, розвинути у себе здатність разом з колегами обговорювати питання взаємовідносин всередині колективу; використовувати принцип «обидва праві» при вирішенні суперечливих питань, тобто вміння говорити з учасниками наради так, щоб результатами полілога були задоволені всі його сторони; не давати готові рецепти на всі випадки життя, не нав’язувати своїх цінностей і поглядів; допомогти педагогам самостійно впоратись зі своїми проблемами, щоб поступово перенести відповідальність за пошук рішення на членів педагогічного колективу.

Як бачимо, готувати нараду-полілог набагато важче, але цікавіше. Цікавіше і організаторам, і учасникам. Полілог не виключає монологу, який можна використовувати в якості преамбули.

Існує багато форм нарад-полілогів, конкретно представлених в педагогічній літературі (конференції, мозкові штурми, дебати, дискусії і т. п.) [1; 13].

В управлінській діяльності для професійної підготовки потенційних і реальних співробітників, для кваліфікаційної оцінки, а також для знаходження оптимальних управлінських рішень останнім часом все частіше використовують такий активний метод навчання, як ділова гра.

Що ж таке саме є ділова гра? Гра являє собою різновид непродуктивно! діяльності, переважним мотивом якої є не її результат, а сам процес. Існують різні визначення ділової гри, але ключовим моментом у всіх визначеннях являється те, що ділова гра — це імітаційний управлінський процес.

Культура людства виникла і розвивалася у грі: спортивні змагання, військове мистецтво, культова поведінка, дотримання численних ритуалів.

Перш за все самоорганізуватись з огляду на те, що під час гри формуються мотиви, які пов’язані із виконанням взятих на себе обов’язків. Пізнаються свої можливості, вчаться їх оцінювати, відчувають різні емоції. Таким чином, гра виступає і як засіб спілкування та самовиховання [4; 3].

Ефективний і широко розповсюджений метод рішення управлінських, виробничих, пошукових задач. В ній відтворюються зміст, умови і динаміка виробничої дійсності для вирішення конкретної або типової проблеми. Проблема, яка названа в грі, концентрує на собі всю активність учасників, яка проявляється в посиленому спілкуванні.

Ділова гра як метод навчання несе двостороннє навантаження. 3 одного боку, в ній відбувається рішення поставлено! проблеми або надходження шляхів її вирішення. Інакше кажучи, ділова гра організована в формі семінару за будь-яким питанням, підпорядкована рішенню саме цього питання. 3 іншого боку, предметом навчального засвоєння є сама форма активного проведення семінару Ділова гра дозволяє керівнику не тільки отримати знання за проблемою, але, також опанувати засіб проведення ділового обговорення цієї проблеми з колективом.

На відміну від традиційних методів управління ділова гра дає можливість наблизити знання до практичних умінь, випробувати себе в ролі керівника, бути відповідальним за прийняття рішень, переживати певну емоційну напругу

Окрім того, встановлено, що ділова гра дає можливість краще запам’ятати інформацію і відтворити її, ніж в трудовій діяльності.

Свою класифікацію ділових ігор запропонував В. Я. Платов. Бона складається з наступних технологій:

1.   Метод аналізу конкретних ситуацій. Особливістю даного методу є той факт, що управлінське рішення в ньому являє результат колективної праці. Рішення приймається в конфліктній ситуації. При цьому той чи інший кінцевий результат є дуже значним для тих, хто рішення приймає, тому що його дія певною мірою стимулює.

При використанні методу конкретних ситуацій важко досягти високого рівня емоційної напруги, яка завжди досягається в ділових іграх. Це обумовлено першою чергою тим, що рішення приймається не в конфліктній ситуації, не шляхом компромісу між двома різними інтересами [5; 916].

2.   Рольові ігри дають змогу навчатися на власному досвіді, на власних «помилках» і практикувати одержані навички в небезпечних обставинах.

Для навчальної рольової гри характерна деяка штучність, якщо керівник буде дослівно переносити свій досвід участі в рольовій грі в свою реальну професійну діяльність. Головна цінність рольової гри — можливість «приміряти маску», «поносити жупан з чужого плеча». Це іноді буває корисно зробити в ігровій ситуації і відмовитись від реального життя. Рольова гра допомагає висвітлити індивідуальність та унікальність керівництва [7; 13].

3.   Імітаційні ігри — ігри з різною цільовою спрямованістю. В цих іграх імітуються деякі господарчі, правові, соціально-психологічні, математичні та інші принципи, які визначають поведінку людей та їх взаємодію [5; 916].

Імітаційна гра містить тай можливості учасників: діагностичні, корекційні, розвивальні, формуючі та психотерапевтичні аспекти [2; 912].

4.   Організаційно-діяльнісні ігри — напрямок в ігровому моделюванні, започаткований Г. П. Щедровським. Успіх цього напрямку породив численні назви ігор даного класу: проблемні ігри, проблемно-орієнтовані, апробаційно-пошукові, інноваційні ігри. Організаційно-діяльнісні ігри застосовують, як правило, при розв’язанні складних задач, коли потребується об’єднання фахівців різноманітних напрямків.

5.   Рефлексивна гра. Якщо подивитися зі сторони на рефлексивну гру то в ній ніби то нічого не відбувається. У неї мало зовнішніх дій, багато «мовчазних» завдань — написання тексту, малювання, класифікація карток, складання розрізаних малюнків. Якщо організуються обговорення, тоді вислови учасників переповнені метафорами, спогадами.

Рефлексивна гра корисна в тих випадках, коли керівнику важливіше дещо зрозуміти про себе, ніж про свою роботу або інших людей. Глибоке розуміння засад своїх дій стає відправною точкою в налагодженні добрих відносин з підлеглими, партнерами, керівництвом [7; 1314].

За допомогою ігрових технологій здійснюється взаємодопомога, взаємонавчання, удосконалення якості знань, а також розвиток творчих здібностей. Наближення навчання до дійсних умов праці дає змогу оцінити реальні ділові властивості керівників закладів освіти.

У державних програмах та положеннях щодо розвитку сучасного навчального закладу зазначено, що важливим питанням у формуванні національної школи залишаються питання інтенсивного розвитку творчих здібностей особистості, підвищення її зростання професійного рівня педагогів, колегіальність прийняття рішень у колективі. Ці питання є важливими ще й тому, що правильне їх розкриття впливає на формування позитивного іміджу навчального закладу. Цей вплив можна здійснювати через різні види діяльності, в тому числі і через активізацію навчального процесу шляхом розробки і впровадження в науково-методичну роботу навчального закладу ігрові проектування, аналізу управлінських задач, ділових ігор.

Керівник гри повинен заздалегідь вивчити категорії учасників, провести попереднє анкетування. Анкетування дозволить з’ясувати інтереси і можливості кожного учасника. Такий шлях надасть можливість виявити фактичних лідерів, вірно розподілити ролі.

Безпосередня розробка матеріалів ділової гри включає в себе такі етапи:

   створення проспекту ділової гри;

   опис послідовності дій з розкриттям суті кожного фрагменту або розробка сценарію ділової гри;

   опис організації проведення гри;

   створення завдань для учасників ділової гри;

   підготовка науково-методичного забезпечення ділової гри, обов’язкового обладнання.

Дуже ефективно проводити педраду у формі проблемно-ділової, рефлексивно-рольової або індуктивної гри.

Переваги педрад, які проводяться за нестандартними сценаріями ділових ігор, такі:

   склад творчих груп різноманітний: вчителі, учні, батьки, представники громадських організацій і влади. Це дає можливість розглянути проблему з різних позицій;

   максимально більшість зацікавлених людей можливо залучити до рішення проблем школи;

   гласність та зворотній зв’язок у piшенні поставлених проблем;

   врахування можливостей та запитів всіх, хто зацікавлений в організації навчально-виховного процесу

Через систему ділових ігор можливо не тільки формувати висококваліфікованих, конкурентноспроможних спеціалістів для розвитку національної системи освіти, а й впливати на формування іміджу сучасної школи [4; 52].

Гру, ділову гру гарний керівник може сміливо використовувати в управлінні навчальним закладом. Це і проведення нарад у формі ділової, рольової, імітаційної, рефлексивно! гри.

В діловій грі учасники працюють (грають) не від себе і не виконують роль, а міняються по ходу гри, діють, аналізують різні позиції. Ділова гра — сучасна активна форма спільної діяльності, в якій створюється організаційне середовище, яке дозволяє, з одного боку, конструктивно і цілісно вирішити ділові задачі, відображені в цілях гри, а з іншого — моделювати собою тип взаємодії її учасників, так звану рефлексивне середовище, яке імітує нові, різні підходи до рішення поставлених задач.

Педагог завжди майстер, якщо прагне до пізнання, до постійного вдосконалення. Шлях до професіоналізму лежить через пізнання, через уміння «думати і вирішувати». Важливо сьогодні, щоб робота керівника не була монотонною й нецікавою. Щоб будь-яка справа зацікавлювала, щоб народилось бажання пізнати, потрібно здивувати й спробувати те, що незвичайно. А незвичайне завжди те, що нове.

Література

1.   Александрова Э. Что мы выигрываем, отказавшись от монолога? // Директор школи.— Україна.— 2002.— № 1.— С. 13.

2.   Лизинский В. М. Диагностико-аналитические процедуры и активно-игровые формы в управлении школой.— М., 1996.

3.   Мармаза О. І. Стратегічне управління: траєкторія успіху— X.: Вид. група «Основа», 2006.— 46 с.— (Б-ка журналу «Управління школою»).

4.   Організація ігрової діяльності в умовах післядипломної освіти: Науково-методичний посібник для викладачів освіти, ФПК, керівників навчальних закладів, вчителів, практичних психологів системи освіти.— Харків, 2003.— 177 с.

5.   Платов В. Я. Деловые игри: разработка, организация и проведение: Учебник.— М.: Профиздат, 1991.— 192 с.

6.   Утешева Т. П. Участие учителей в управлении школою // Зауч.— 2004.— № 6.— С. 22.

7.   Черникова Т. В. Управление развитием общеобразовательным учреждением: Учебно-методическое пособие.— М.: ТЦ «Сфера», 2005.— 304 с.

 

Відгуки читачів