А ви вже оформили передплату на 2019 рік?

Оформити передплату за пільговими цінами

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Компетентнісний підхід до освітнього процесу як вимога сучасності

 
С. В. Трофименко, викладач ІПО ХНПУ ім. Г. С. Сковороди
 
Стрімкий соціальний, технологічний і політичний розвиток сучасного світу ставить перед педагогікою нові проблеми. В епоху різких  соціальних змін, які переживає наше суспільство, виникає необхідність кардинального переосмислення та трансфермування освітнього процесу Сучасній людині доводиться існувати та діяти в складних і невідомих ситуаціях, в умовах конфліктів та жорстокої конкуренції, суперництва і перетинання з представниками інших культур. Тому сьогодні стала актуальною проблема створення умов для формування особистості, яка здатна до самоактуалізації, творчого сприйняття світу, до соціально значущої діяльності, спрямованої на розвиток суспільства.

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ДО ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ЯК ВИМОГА СУЧАСНОСТІ

С. В. Трофименко, викладач ІПО ХНПУ ім. Г. С. Сковороди

Стрімкий соціальний, технологічний і політичний розвиток сучасного світу ставить перед педагогікою нові проблеми. В епоху різких соціальних змін, які переживає наше суспільство, виникає необхідність кардинального переосмислення та трансфермування освітнього процесу Сучасній людині доводиться існувати та діяти в складних і невідомих ситуаціях, в умовах конфліктів та жорстокої конкуренції, суперництва і перетинання з представниками інших культур. Тому сьогодні стала актуальною проблема створення умов для формування особистості, яка здатна до самоактуалізації, творчого сприйняття світу, до соціально значущої діяльності, спрямованої на розвиток суспільства.

Розгляд та теоретичний аналіз наукової сучасної літератури з позиції з’ясування сутності компетентнісного підходу у освітньому просторі і є завданням цієї статті. Ці завдання обумовлені існуючими об’єктивними протиріччями:

   між реальним рівнем компетентностей особистості та вимогами суспільства;

   між вимогами до оновлення підходів щодо підвищення компетентності вчителів, студентів, викладачів та недосконалістю забезпечення процесу зростання цієї компетентності;

   між необхідністю активізації ініціативи кожного педпрацівника та формальними, іноді застарілими, заходами щодо підвищення фахової компетентності.

Подальші соціально-економічні зміни в суспільстві, зміцнення державності України, входження її в цивілізоване світове співтовариство неможливі без структурно! реформи національної освіти, спрямованої на забезпечення мобільності, працевлаштування та конкурентоспроможності українських фахівців з вищою освітою. Україна чітко визначила свої орієнтири на входження в освітній і науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог і стандартів.

Визначальними критеріями вищої освіти в рамках Болонського процесу є: якість підготовки фахівців, зміцнення довіри між суб’єктами освіти; відповідальність європейському ринку праці; сумісність кваліфікацій; посилення конкурентоспроможності європейської системи освіти.

Слід відзначити, що акцентування сучасної освіти на розвитку життєвих компетентностей є однією з освітніх вимог впливових міжнародних організацій, а саме: Ради Європи, Організації економічного співробітництва та розвитку тощо.

Дискусій щодо походження поняття компетентнісного підходу в освіті точиться багато, важливо те, що головним імпульсом та мотивом його виникнення стала настанова орієнтування освіти на результат.

Компетентнісний підхід полягає в зміщенні акценту з накопичування нормативно визначених знань, умінь і навичок до формування у особистості здатності практично діяти, застосовувати індивідуальні техніки і досвід успішних дій у ситуаціях професійної діяльності та соціальної практики.

Перспективність компетентнісного підходу полягає в тому, що він передбачає високу готовність особистості до успішної діяльності в різних сферах суспільного життя.

Аналіз наукових праць дозволив зробити висновок щодо системи компетентностей. Цю систему можна розглянути з позиції таких складових:

1.   Ключові компетентності — надпредметні (міжпредметні) компетентності, які визначають здатність людини здійснювати складні полі функціональні, поліпредметні, культуро-доцільні види діяльності, ефективно розв’язуючи відповідні проблеми;

2.   Загально-галузеві — їх набувають упродовж засвоєння змісту тієї чи іншої освітньої галузі у загальноосвітній школі;

3.   Предметні компетентності — вони набуваються упродовж вивчення того чи іншого предмета, курсу, дисципліни.

Система компетентностей мае бути сприятливою для всіх членів суспільства, тобто відповідними всім незалежно від статі, класу, раси, культури, сімейного стану та мови.

Загальні тенденції соціальних змін в українському суспільстві визначають і характер розвитку та функціонування вітчизняної освітньої системи. Відбувається комплексна модернізація, яку дещо спрошено називають освітніми реформами, і вона є складовою частиною соціальної модернізації.

Теоретичною основою цього процесу є зміна освітньої парадигми, в ході якої задаються основні напрями реформ. В першу чергу у державши національній програмі «Освіта» (Україна XXI століття), програмі «Вчитель» та Національній доктрині розвитку освіти мова йде про зміну соціального статусу освіти в сучасному інформаційному суспільстві, де знання та інтелектуальний потенціал є основним джерелом розвитку та сили держави.

Перетворення інформації в основний продукт економічної діяльності трансформує освітні процеси з вузькоспеціальних по підготовці кадрів та соціалізації індивіда в процеси повсякденної життєдіяльності людей, що торкаються усіх сфер соціального буття. Таким чином можна припустити, що XXI століття — це століття освіти, в якому освітня діяльність стає супутником людини впродовж всього його життя.

В умовах швидкого зростання інноваційних процесів, проникнення нововведень в практику шкіл все гострішим стає необхідність у компетентних вчителях, здатних на впровадження інноваційних процесів, на самостійну творчість.

Сучасний стан розвитку українського суспільства потребує переосмислення цілей, завдань і функцій освіти. Нові тенденції вимагають від освітян — учителів, керівників навчальних закладів, організаторів освіти — передусім самостійного прийняття рішень, пошуку принципово інших пріоритетів, усвідомлення взаємозалежності між освітою, економікою і політикою. Високі технологs] вимагають і відповідного рівня освіченості, педагогічної компетентності, зміни підходів до організації навчального процесу

Огляд історико-педагогічної та сучасної літератури свідчить, що проблема підвищення професійної компетентності педагогічних кадрів розглядається в різних аспектах у працях Ю. К. Бабанського, С. Я. Батищева, В. I. Бондаря, О. Н. Владиславлєва, Ю. 3. Гільбуха, С. У. Гончаренка, М. I. Дробнохода, С. Б. Єлканова, В. I. Лозової, М. М. Скаткіна, О. Л. Сидоренка, А. М. Єрмоли та ін. Дисертаційні роботи С. С Єрмакової, Л. С Коржової, Л. О. Хомич та ін. акцентували увагу на процесі підвищення професійної активності вчителів.

Ми розділяємо думку цих науковців про те, що підвищення фахового рівня, формування компетентнісного підходу — життєво необхідна потреба і в той же час обов’язкова вимога суспільства в цілому, одна з найважливіших умов забезпечення ефективного функціонування освітніх закладів.

Ці питання розглядалися також у матеріалах міжвузівських науково-практичних конференцій, нарад Міністерства освіти України, на сторінках періодичних видань «Рідна школа», «Директор школи», «Директор школи, ліцею, гімназії», «Початкова школа», «Педагогіка і психологія професійної освіти», «Педагогіка», «Педагогіка і психологія», «Освіта і управління», «Народное образование», «Советская педагогика».

На думку сучасних педагогів, саме набуття життєво важливих компетентностей може дати людині можливості орієнтуватися у сучасному суспільстві, інформаційному просторі, швидкоплинному розвиткові ринку праці, подальшому здобутті освіти. Компетентнісно орієнтовний підхід до формування змісту освіти став новим концептуальним орієнтиром шкіл зарубіжжя і породжує безліч дискусій як на міжнародному, так і на національному рівнях різних країн.

Науковці європейських країн вважають, що набуття молоддю знань, умінь і навичок спрямоване на вдосконалення їхньої компетентності, сприяє інтелектуальному й культурному розвиткові особистості, формуванню в неї здатності швидко реагувати на запити часу Саме тому важливим є усвідомлення самого поняття компетентності, розуміння, які саме компетентності і як необхідно формувати, що має бути результатом навчання.

Сьогодні також немає сумніву в тому, що компетентнісний підхід — не лише один із тих чинників, що сприяють модернізації змісту освіти. Слід зазначити, що він лише доповнює ту низку освітніх інновацій і класичних підходів, що допомагають освітянам гармонійно поєднувати позитивний досвід для реалізації сучасних освітніх цілей.

Література

1.   Борисова Е. М., Логвинова Г. П. Индивидуальность и профессия.— М.: Знание, 1991.

2.   Вакуленко В. М. Сутність і структура педагогічного професіоналізму— Луганськ: Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля, 2001.

3.   Высоцкая С. И. Профессионализм как цель подготовки учителя в вузе: Материалы международной научнопракт. конф. «Педагогическое образование для XXI века», 1216 апреля 1994 г. — Вып. 1.— Москва: МГУ им. В. И. Ленина, 1994.

4.   Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О. В. Овчарук.— К.: «К.І.С.», 2004.

5.   Комаровский Б. Б. Русская педагогическая терминология. Теория и история.— М.: просвещение, 1968.

6.   Ожегов С. И. Словарь русского языка.— М: Советская энциклопедия, 1972.

7.   Рогов Е. Н. Личность в педагогической деятельности.— Ростов н/Д: РГПУ, 1994.

Відгуки читачів