Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Есе на тему «Чому я стала вчителем»

Вчителька георгафії та біології Юлія ОСИПЕНКО,

смт Метанівка Вінницької обл.

Вчитель... Скільки тепла, людяності, ніжності та розуміння у цьому слові. Скільки доброти та терпіння потребує ця професія. Кожен урок учителя — це не лише нова сходинка на крутій дорозі в чарівну країну знань, а й школа морального, етичного, духовного зростання.


Есе на тему «Чому я стала вчителем»

Вчителька георгафії та біології Юлія ОСИПЕНКО,

смт Метанівка Вінницької обл.

Вчитель... Скільки тепла, людяності, ніжності та розуміння у цьому слові. Скільки доброти та терпіння потребує ця професія. Кожен урок учителя — це не лише нова сходинка на крутій дорозі в чарівну країну знань, а й школа морального, етичного, духовного зростання.

На все життя запам’ятовується перша вчителька, її мудрий голос, тепла усмішка, лагідні очі. Мабуть, саме тому я обрала цю професію. А моєю першою вчителькою була моя мама. Вона у 1985 році закінчила Бердичівське педагогічне училище і прийшла працювати вихователем групи продовженого дня. Відразу ж вступила до Вінницького педагогічного інституту (на заочне відділення). Через два роки стала вчителькою початкових класів. Ось уже 22 роки моя мама, Осипенко Ганна Василівна, працює з дітьми.

Мама завжди згадує екскурсію в ліс. Там вона вперше побачила нас у зовсім іншій обстановці, а головне — у спілкуванні з природою. З якою любов’ю дівчатка плели віночки, наспівуючи пісеньки, а як гнівалася Валя П. на свого однокласника за зламану гілку...

У нашому класі активно діяв пост бережливих, регулярно перевірявся стан підручників.

Ось уже 25й рік після закінчення Немирівського педучилища, а пізніше — Вінницького інституту, працює вчителькою початкових класів і моя тітка, мамина рідна сестра, Осаковська Валентина Василівна. Яка вона добра! А доброта ця дає змогу відчути душу іншого, зігріти, підтримати. Вона має невичерпну любов до дітей, вміє бачити в роботі головне, знаходить сили будь-що добиватися визначеної мети. Вона завжди наполегливо шукає ефективні форми і методи навчання і виховання учнів, дуже тонко відчуває дитячу душу, турботливо плекає її, адже саме в дитинстві формуються позитивні чи негативні риси характеру, звички. Коли я закінчувала Вінницьке педучилище, то майже на два місяці педагогічної практики попала саме до неї. Перші уроки я спостерігала. Коли спостерігаєш за уроками Валентини Василівни, відчуваєш, що вона любить дітей і вони їй платять тим же.

Вона не просто вчить, а вникає у життя кожного. А ті мудрі поради, які вона давала мені під час проведення моїх перших уроків, я й зараз пам’ятаю. І хоча я працюю зовсім не багато, але той досвід мені дуже знадобився.

Уроки... Уроки... Позакласні заходи. І знов уроки. Здавалося б, що особливого тут можна вигадати? Проте всі вони не схожі, ніби зігріті теплом самого серця вчительки. Вихованці Валентини Василівни мають різнобічні і глибокі знання. Добре читають, пишуть, оперують числами, демонструють логіку міркувань, а головне, вони зростають добрими, працьовитими і безкорисливими людьми.

Учитель вивчає дітей, а вони уважно придивляються до свого наставника. Як він одягнений, у якому настрої, чи справедливий — усе це хвилює малих школярів. І ще моя наставниця має одну надзвичайно важливу якість учителя — справедливість. Вона ніколи не карає учнів, якщо сама не була свідком провини. Я знаю, що мою маму у школі любить дітвора, поважають батьки, їй довіряють колеги. Зараз вона працює з третьокласниками, а наступного року вона розлучиться зі своїм п’ятим випуском.

Мій дядько, Осипенко Григорій Олексійович, закінчивши Корсунь-Шевченківське педагогічне училище, уже 20 років працює в школі. Учні з нетерпінням чекають на його уроки трудового навчання, креслення, ОБЖД. А як цікаво у шкільній майстерні, де Григорій Олексійович є справжнім господарем! На гурток до Григорія Олексійовича залюбки йдуть майже всі хлопчики нашої школи. Він учить дітей виготовляти цікаві скриньки, кухонні дощечки, макогони, стільчики і т. ін.

Також при виборі професії на мене вплинула моя сестра, Гащенко Інна Олександрівна. Вона теж закінчила Вінницьке педучилище. А тепер закінчує Київський педагогічний університет. Починала вона свою трудову діяльність у нашій школі. А тепер продовжує працювати у Києві. Як любили її вихованці! Як уміло вона проводила уроки! Виняткового значення надавала урокам розвитку мовлення учнів, виробленню вмінь правильно розмовляти, складати речення. Вправи пропонувала найрізноманітніші: переказати текст, поділитися враженнями від екскурсії, описати картину. Дуже любили її учні уроки музики, бо вона вміло грає на фортепіано, має чарівний голос.

І ось не дивно, що я теж пішла стежками своєї родини. Закінчила Вінницьке педучилище, за спеціальністю вчитель початкових класів і педагог-організатор. І відразу ж вступила до Вінницького державного педагогічного університету ім. М. М. Коцюбинського на природничо-географічний факультет. Зараз працюю у своїй рідній сільській школі вчителем географії та біології. Працюю зовсім не багато — два роки. Дуже часто мене запитують, чи не набридла школа і учні? Мені дуже подобається ця професія. Я люблю своїх учнів, адже коли заходжу до класу, то бачу, що вони такі різні: за зростом, за кольором волосся, за виразом обличчя. І водночас вони такі схожі, бо бачу завжди цікавість, і кожен з них так хоче, щоб його сьогодні похвалили, на нього звернули увагу. Я розумію, яку чудову, потрібну, важливу, але водночас і важку професію я обрала. Знаю, скільки зусиль потрібно прикладати у своїй роботі, щоб виховати справжню Людину.

Я мрію і далі працювати вчителем. Хочу продовжити справу, яку розпочала моя мама, члени моєї родини, стати схожою на них, приносити користь своїй державі.

Відгуки читачів