Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Електронна передплата!

Доступ до улюблених видань
у будь-який час,
за будь-який період,
з будь-якого пристрою!

Оформити передплату

Діагноз є, а який прогноз? Робота й особисте життя, або Остання кулька

Ольга НОВІКОВА

«...Добре,— продовжував мій співрозмовник,— можу посперечатися, що ви дуже зайняті на роботі. Вчора. Сьогодні. Завтра. Подумайте. Ви не проводите часу зі своїми коханими й близькими. Нізащо не повірю, що вам треба працювати весь цей час. Ви вже пропустили перший танцювальний виступ власної доньки або спортивні змагання сина.


Діагноз є, а який прогноз? Робота й особисте життя, або Остання кулька

Ольга НОВІКОВА

«...Добре,— продовжував мій співрозмовник,— можу посперечатися, що ви дуже зайняті на роботі. Вчора. Сьогодні. Завтра. Подумайте. Ви не проводите часу зі своїми коханими й близькими. Нізащо не повірю, що вам треба працювати весь цей час. Ви вже пропустили перший танцювальний виступ власної доньки або спортивні змагання сина.

Одного дня я почав рахувати. Людина в середньому живе 75 років. Я знаю, що хтось живе менше, хтось більше… Але всі живуть приблизно 75 років. Зараз я 75 помножую на 52 (кількість неділь на рік) і в мене виходить 3900 — стільки неділь у вас в житті. Коли я замислився над цим, мені було п’ятдесят п’ять. Це означало, що я вже прожив 2900 неділь. І у мене залишилося тільки 1000. Тому я пішов до магазину іграшок й купив 1000 невеличких пластикових кульок. Я висипав їх у велику коробку. Після цього кожної неділі я виймав й викидав одну кульку… Я зауважив, що коли я робив це і бачив як зменшується кількість кульок, я став більше уваги звертати на справжні цінності цього життя. Не має більш сильного способу, ніж бачити, як зменшується кількість відпущених тобі днів!

Тепер послухайте останню думку, якою хотів би поділитися з вами перед тим як обійняти мою кохану дружину й піти з нею на прогулянку. Сьогодні вранці я вийняв останню кульку з моєї коробки… Тому кожний наступний день для мене — подарунок. Я приймаю його з вдячністю і дарую близьким і коханим тепло і радість. Було приємно поговорити з вами. Але мені треба поспішати до моєї родини».

Дійсно, є про що подумати. Може варто сьогодні не затримуватися так довго на роботі, бо вже батьки твоїх учнів, зустрічаючи тебе по дорозі додому десь о шостій вечора, не приховують подиву: «Так надовго затримуєтесь у школі?» Так, все. Завтра, ні, вже сьогодні повернуся додому раніше, приготую щось смачненьке на вечерю, а може, встигну зробити нову зачіску. Ось будуть здивовані діти й чоловік, коли я зустріну їх на порозі — з посмішкою, з блиском в очах: «Що, не чекали?» І ні слова про роботу. А може, почати з понеділка…

Кожен, хто працює, знає, як важко залишити професійні проблеми за порогом дому. Робота негативно відбивається на особистому житті за двох причин — втомленості, а також емоційної напруги, яка проявляється в постійній занепокоєності. Втомленість — природній наслідок напруженого дня. Але ось що цікаво: якщо цей день пройшов вдало, ми почуваємо себе цілком бадьоро. А якщо день зранку не задався, то ввечері в нас зовсім немає сил. І дім стає для нас не місцем для особистого життя, а притулком, де можна перепочити, розслабитися й «підзарядити батарейки». Почуття, з якими люди повертаються з роботи, знаходять вихід удома. Ось типове зізнання «вчительського» чоловіка: «Я страшенно злюсь, коли вона приходить зі школи пізно, втомлена і роздратована. Сидить не розмовляє. А якщо в неї якісь проблеми, хочеться від цього на стінку лізти».

Кілька років тому мені довелося побувати у Фромборку. Там я познайомилася з однією чудовою жінкою. Уршула Бревчинська живе у Фромборку тридцять п’ять років. Приїхала на початку 70-х років і залишилася назавжди. Тут, у Фромборку зустріла своє кохання. Тут народилися її діти. З часом здобула педагогічну освіту, працювала в початковій школі, на протязі останніх років є заступником директора дитячого будинку. Родину має чималеньку — чоловік і п’ятеро дітей (власних), а ще більше ста вихованців дитбудинку, яких вони теж вважає своїми. Пані Уршула не розуміє самого запитання — що значить переключитися з роботи на домашні справи. Як це — дома забути про роботу. «І робота, і дім — це моє життя. Як я можу відірвати від нього якусь частину? Це для мене просто неможливо. Добре це чи погано — не знаю. Звісно, що я щоденно маю якісь проблеми на роботі. Намагаюся не переносити ці проблеми на особисте життя. Але чоловік мене розуміє. Терпить. Бачу, що він страждає від цього, але терпить, бо розуміє, що інакше я не можу. Намагаюся стримуватися. І дивна річ. Може, ви вважаєте, що мені потрібен спокій удома, тиша. Але я від нього дійсно збожеволіла б, мене рятують мої власні діти своїм галасом і дитячими пустощами. Ми разом вечеряємо. Діти, мої дорогі дітки, вони скучають за мною. До речі, на протязі дня вони іноді прибігають до мене на роботу. Але я не в змозі приділити їм хоча б хвилинку. «Добре, поговоримо вдома»,— це моя звичайна відповідь. За вечерею вони, поспішаючи та перебиваючи один одного, намагаються все-все мені розповісти. Для мене — це хвилини щастя. Хоча і в цю мить я думаю про роботу — що там і як. А ще будь-якої хвилини до мене можуть зателефонувати з дитячого будинку і я, зібравшись нашвидкуруч, поцілувавши дітей і чоловіка, поспішу комусь на допомогу. Постійне емоційне напруження, професійний стрес, це коли людина перевантажена роботою? Але ж я просто живу, працюю, виховую дітей». Лагідна, завжди усміхнена, врівноважена. «Я просто живу…»

З такою думкою можна погодитися. Людина займається улюбленою справою, вона на своєму місці, вона не відчуває дискомфорту з оточуючим світом. Існує такий стереотип: за успішну кар’єру доводиться платити особистим життям. Але це не завжди так. Соціологи дійшли висновку, що той, кому погано на роботі, навряд чи буде щасливий удома, навіть якщо він багато часу проводить з родиною. Коли людині добре на роботі і вона впевнена в своїх силах, то вона не відчуває надлишку негативних емоцій і не переносить їх на особисте життя. Якщо робота просувається успішно, то це діє як здорове фізичне навантаження — не викликає втомленості, а бадьорить. Відчуття благополуччя робить людей відкритими, вони з задоволенням спілкуються, в тому числі і з близькими людьми. Таким чином, для людини успіх на роботі — необхідна, хоч і недостатня умова нормального особистого життя.

З учителькою, яка має іншу думку, я зустрілася теж у Польщі на фестивалі поезії. Марта Блахович теж живе в Польщі в повітовому містечку Радомско. Викладає в середній школі інформатику. Працює в школі три рази на тиждень. Роботу свою любить, ставиться до неї серйозно і дуже відповідально. Уроки розпочинаються о восьмій ранку. Від пропозиції чоловіка підвозити її на роботу відмовилася. Дорога від дому до школи — це більше ніж півгодини пішки. Якісь фізичні вправи вранці — це не для неї, а ось така прогулянка перед початком роботи — це зовсім інша справа. І будь-яка погода їй не завадить. В школі свої проблеми. Вона працює із старшими класами. «Часом трудно знайти спільну мову з сучасною молоддю,— зізнається Марта,— дуже часто незадоволена собою». Після закінчення уроків — додому знайомою дорогою. Тут треба сказати про одне давнє захоплення Марти: художня фотографія. Вдома вона має бібліотеку спеціальної літератури з історії фотографії, з мистецтва фотографії. В її особистій колекції більше ста тисяч знімків.

По дорозі вона має ще заскочити ненадовго до редакції місцевої газети, з якою співпрацює (готує фотоматеріали, а також веде рубрику з краєзнавства). І ось вона вдома. Чи втомлена? Так, звичайно. Але це не фізична втома, це емоційне перевантаження. Окрім того не все заладилося на роботі — був конфлікт з учнем, в редакції попросили скоротити статтю, на що вона не погодилася. Чоловіка й доньки дома ще не має. Значить, можна приділити собі увагу й привести свої емоції в норму, щоб пізніше не псувати настрою рідним. Марта знає, що треба робити: «Якщо тебе хтось розізлив, якщо ти рознервувалася (з приводу чи без), спробуй виконати цю вправу».

Вправа 1: дихання для спокою і рівноваги.

Сядь в зручному для тебе місці. Візьми годинник із секундною стрілкою і спробуй регулювати своє дихання за такою схемою:

Неглибокий (бажано через ніс) вдих (2 секунди).

Видих (4 секунди).

Затримка дихання (2 секунди).

Неглибокий (бажано через ніс) вдих (4 секунди).

Видих (2 секунди).

Затримка дихання (2 секунди).

Неглибокий (бажано через ніс) вдих (4 секунди). Видих (6 секунд). Затримка дихання (2 секунди).

Неглибокий (бажано через ніс) вдих (4 секунди). Видих (7 секунд). Затримка дихання (2 секунди).

Неглибокий (бажано через ніс) вдих (4 секунди). Видих (8 секунд). Затримка дихання (2 секунди).

Неглибокий (бажано через ніс) вдих (4 секунди). Видих (9 секунд). Затримка дихання (2 секунди).

Неглибокий вдих (5 секунд).

Видих (9 секунд).

Затримка дихання (2 секунди).

Неглибокий (бажано через ніс) вдих (5 секунд). Видих (10 секунд). Затримка дихання (2 секунди).

Неглибокий (бажано через ніс) вдих (6 секунд). Видих (10 секунд). Затримка дихання (3 секунди).

Неглибокий (бажано через ніс) вдих (7 секунд). Видих (10 секунд). Затримка дихання (3 секунди).

Неглибокий вдих через ніс (8 секунд).

Видих (10 секунд). Затримка дихання (3 секунди).

Неглибокий (бажано через ніс) вдих (9 секунд). Видих (10 секунд). Затримка дихання (4 секунди).

Неглибокий (бажано через ніс) вдих (10 секунд). Видих (10 секунд). Затримка дихання (5 секунд).

Увага! «Якщо ти будеш повторювати цю вправу хоча б 2 рази на день, то завжди будеш почувати себе спокійною й врівноваженою. І, що ти думаєш, допомагає»,— впевнена Марта.

Робота й особисте життя. Що є пріоритетом? Де вони повинні пересікатися? Чи конкурують вони між собою. Може, треба йти до досягнення професійних і особистих цілей таким чином, щоб вигравали усі. Протиріччя між особистими і робочими пріоритетами. Протиріччя між вимогами роботи і особистого життя існувало завжди. Люди завжди мали дітей і батьків похилого віку, про яких треба було піклуватися. Вони приділяли час своїм покликанням й займалися громадською діяльністю. Чи можливий вибір: або робота, або особисте життя?

Ніну Водолазьку я знаю з дитинства. Професію вчителя вона обрала свідомо. Працює вчителькою  англійської мови   в  приватній гімназії. Живе з батьками. Педагогічний стаж невеликий — всього   шість   років. Згодна з тим, що існують   поняття «професійний стрес», «емоційний стрес», але, як вийти з цього стану, як захистити себе і оточуючих тебе рідних людей від їх негативних наслідків, не знає. «Повертаюся додому, але думки про роботу не залишають. Ось сьогодні, наприклад, був відкритий урок в 7 класі. За розкладом англійська в 7Б — це перший урок. На протязі цілого дня думаю, як він пройшов. Як завжди, собою незадоволена. І взагалі останнім часом я якась роздратована. З учнями та з колегами ще намагаюся себе стримувати, але дома стосунки з рідними напружені. Вони вважають, що я надто зациклилася на роботі і забула про особисте життя. Може, треба порадитися з психологом?» Мабуть, в цьому випадку це необхідно зробити.

А у нас ще одна вправа від Марти Блахович: «Якщо ти прийшла додому втомлена, якщо тобі бракує сил, якщо хочеться спати, а треба зайнятися домашніми справами… спробуй виконати наступну вправу».

Вправа 2: дихання для підняття тонусу.

Сядь і спробуй регулювати своє дихання за наступною схемою:

Неглибокий вдих через ніс (2 секунди). Затримка дихання (2 секунди). Видих (2 секунди).

Неглибокий (бажано через ніс) вдих (4 секунди). Затримка дихання (2 секунди). Видих (4 секунди).

Неглибокий (бажано через ніс) вдих (4 секунди). Затримка дихання (2 секунди). Видих (5 секунд).

Неглибокий (бажано через ніс) вдих (4 секунди).

Затримка дихання (2 секунди). Видих (6 секунд).

Неглибокий (бажано через ніс) вдих (4 секунди).

Затримка дихання (2 секунди). Видих (7 секунд).

Неглибокий (бажано через ніс) вдих (4 секунди).

Затримка дихання (2 секунди). Видих (8 секунд).

Неглибокий (бажано через ніс) вдих (8 секунд).

Затримка дихання (2 секунди). Видих (5 секунд).

Неглибокий (бажано через ніс) вдих (4 секунди).

Затримка дихання (4 секунди). Видих (5 секунд).

Неглибокий вдих через ніс (10 секунд). Затримка дихання (5 секунд). Видих (5 секунд).

Увага! Якщо ти будеш робити цю вправу перед кожним життєвим випробуванням, то успіх тобі забезпечений.

Будь переможницею в житті. І не забудь про останню кульку…

Відгуки читачів