Передплатна кампанія з січня 2019 закінчино! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Музично-естетичне виховання молодших школярів

В. М. Чудак,

м. Вінниця

Музика є одним із наймогутніших засобів виховання, який надає естетичного забарвлення духовному життю людини. «Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння переживання музики, без глибокої душевної потреби слухати музику, діставати насолоду від неї,— писав В. Сухомлинський.— Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури». Ці слова видатного педагогагуманіста конкретизують його думку про музичне виховання як першооснову у вихованні людини.


Музично-естетичне виховання молодших школярів

В. М. Чудак,

м. Вінниця

Музика є одним із наймогутніших засобів виховання, який надає естетичного забарвлення духовному життю людини. «Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння переживання музики, без глибокої душевної потреби слухати музику, діставати насолоду від неї,— писав В. Сухомлинський.— Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури». Ці слова видатного педагогагуманіста конкретизують його думку про музичне виховання як першооснову у вихованні людини.

Д. Кабалевський підкреслював, що головним завданням масового музичного виховання у загальноосвітній школі є не стільки навчання музики, скільки вплив через музику на духовний світ учнів, передусім на їх моральність. Учитель повинен розвивати у дітях розуміння цього виду мистецтва, відкривати їм світ добра та краси, допомогти пізнати в музиці животворне джерело людських почуттів і переживань.

У процесі навчання ставлення школярів до музичного мистецтва повинно набувати якомога більшої естетичної орієнтації. Дуже важливо, щоб кожен твір, який звучатиме на уроці, став для дітей важливим, залишив відбиток у їхніх серцях. Для цього потрібні сприятливі умови, а особливо — ставлення вчителя до музичної діяльності дітей, доброзичливе ставлення до них.

Як зробити урок музики уроком мистецтва? Які методи і прийоми сприятимуть проникненню музики в серця учнів? Як допомогти музиці стати частинкою життя дітей? Відповіді на ці запитання я намагаюся віднайти впродовж ось уже 25 років роботи в школі і спрямовую на це всі свої зусилля, уміння та навички.

Наше сьогодення зумовило появу багатьох варіантів навчальних програм із музики для загальноосвітньої школи, однак спільним залишається основне завдання — вдосконалювати методику проведення уроків, впроваджувати інтерактивні методи навчання, бо це — основна форма музичного виховання школярів. Як урок мистецтва він має свою специфіку і передусім спрямований на розвиток емоційного музично-естетичного досвіду учнів. З багаторічної практики роботи бачу, що кожен вид музичної діяльності потребує певної методики його засвоєння. І майстерність учителя полягатиме в тому, як він зуміє підпорядкувати різноманітну музичну діяльність (хоровий спів, слухання музики, музично-ритмічні рухи, гра на елементарних музичних інструментах, сольфеджування вправ) загальній темі на чверть.

Освоєнню музики як предмета найбільш відповідає комбінований тип уроку, коли подача нового музичного матеріалу ґрунтується на повторенні, закріпленні попереднього. У початкових класах доцільно проводити уроки за таким орієнтованим планом:

1. Організаційна частина, музичне вітання (2 хв).

2. Розспівування із засвоєнням музичної грамоти (8–10 хв).

3. Розучування нової пісні (12–14 хв).

4. Музично-ритмічні рухи (3–5 хв).

5. Слухання музики (8–10 хв).

6. Закріплення вивченого матеріалу (5 хв).

7. Підсумок уроку (1–2 хв).

Для організації уроку музики велике значення має емоційний заряд, тому тут важливу роль відіграє входження до класу під музику. У своїй практиці я використовую марші та пісні маршового характеру, беручи матеріал як із навчальної програми, так і додатковий. Діти вже звикли, що під час перерви необхідно вийти з класу і лише звуки музики покличуть їх на урок. Це є своєрідна гра-ритуал, де звертається увага і на дисциплінований вхід, і на якість крокування.

Робота на моїх уроках музики зав­жди починається з музичного вітання. Найбільш поширене — поспівка «Добрий день», коли вчитель співає ці слова на звуки тонічного тризвуку (I — III — V), а діти відповідають, у зворотньому порядку: V — III — I. Крім того, використовую й інші варіанти.

Наприклад, виконується поспівка:

— Добрий день вам, діти!

— Здрастуйте, учитель!

— Добрий день! Добрий день! Добрий день!

Практично, це вже початок розспівування. Показ рукою допомагає дітям осмислити рух мелодії вгору чи вниз, або слів на одному звуці.

Далі можна починати розспівування, тобто виконання поспівок, гам, вокальних та музично-ритмічних вправ. Це так звана «музична зарядка». Вона має постійно змінюватися та збагачуватися новим матеріалом. Цей матеріал я отримую з програми, зі збірників пісень для учнів початкових класів, хрестоматій, журналів. Найпростіша пісенька, передусім, має розкрити дітям художній образ. Але займатися поспівками на кожному уроці потрібно лише кілька хвилин, щоб не втомлювати дітей і не давати їм надмірних вокальних завдань.

Учні, яких я навчаю, дуже люблять співати. Тому улюбленим етапом уроку для них є повторення вивчених пісень. Хочу запропонувати фрагмент уроку на тему «Пісня — душа народу».

Учитель. Як ви гадаєте, діти, чому пісню називають душею народу? (Відповіді учнів.)

Учитель. Дійсно, пісня супроводжує людину від народження і до самої смерті. І для кожного з нас найпершою піснею стає, звичайно,... яка?

Учні. Мамина колискова.

Учитель. Так, Мати, Батьківщина, пісня — нероздільні. Мати дає дитині життя, відкриває світ. Із маминої колискової, що дзвенить, мов срібний струмочок, починається дорога у велике життя, любов до своєї Батьківщини. А вам, діти, мама співала колискової?

Учні. Так, співала.

Учитель. А як потрібно співати колискову пісню?

Учні. Лагідно, ніжно, з любов’ю, щоб заспокоїти, приспати.

Учитель. Сьогодні до нас завітала лялька Оксанка, яка дуже любить пісні. Давайте ми з вами пригадаємо колискову, яку вивчили на попередньому уроці, і заспіваємо її Оксанці.

Діти виконують колискову пісню «Сонько-Дрімко», заколисуючи ляльку і передаючи її з рук в руки по колу.

(Колискові, які можна виконати на уроці: «Котику сіренький», «Ходить Сонко по вулиці», «Ой ходить сон коло вікон», «Ходить зайчик по капусті» тощо.)

Таким же способом можемо повторювати пісні-забавлянки, такі як: «Диби-диби», «Кицю моя, кицю», «Сорока-ворона», «Ладки, ладоньки, ладусі».

Серед пісень, які вивчаємо в початкових класах, є так звані ігрові (супроводжують ігри), хороводні, танцювальні (під спів яких водять хороводи і таночки), чи, як їх ще називають, «криві танці», пісні-лічилки, пісні-дражнилки.

Часто на уроках ми проводимо конкурси на краще знання дитячих українських народних пісень. Увесь клас ми розділяємо на дві команди. Яка команда проспіває найбільше пісень, та й стане переможницею. Співати пісню (або її перший куплет, якщо вона велика) може вся команда, два учні або навіть один учень. Проводиться конкурс. Визначаються переможці. Лялька Оксанка займає місце у команді-переможниці.

Багато пісень своєрідно «оживає», коли їх виконувати з музично-ритмічними рухами, тому ці два етапи уроку органічно переплітаються. Наприклад, українська народна пісня «Женчичок-бренчичок» спочатку не викликає особливого захоплення в дітей. Але коли я пропоную виконати ритмічний супровід пісні, то інтерес посилюється. Ще більше зростає зацікавленість, якщо виконувати її з музично-рухливими рухами.

Коли я починаю вивчати з дітьми нотну грамоту, то проводжу таку вступну розповідь: «Щоб записувати слова, речення, люди придумали букви. А щоб записувати мелодії, вони придумали інші знаки,— ноти. Ми записуємо цифри у зошитах у клітинку, слова — у зошитах, де проведені лінії, а для нотного письма існує спеціальний зошит — нотний». (Демонструю його)

Запорука успіху полягає в тому, щоб подавати матеріал поступово і в такому обсязі, який доступний для осмислення всім учням, до того ж вкладатиметься в час 5–6 хвилин.

Наприклад, на одному уроці даю поняття, що таке нотний стан. Щоб дітям було цікавіше, читаю вірш.

В зошитах твоїх охайних

Звично все і все звичайно:

Є лінійки, є клітинки

І відмінні є оцінки.

Є там цифри, є і букви,

Що ніким не позабуті.

Тільки, де ж значки музичні

В зошитах шукати звичних?

Знаки ті ми зустрічаєм

На лінійках незвичайних.

Спробуй їх порахувать:

Раз, два, три, чотири, п’ять.

П’ять лінійок тих ми станем

Називати нотним станом.

І напам’ять всі завчім:

Нотоносець — нотний дім.

Дім для нот разом із вами

Ми відчинемо ключами.

Йде за ними без турбот

Ціла низка різних нот.

Діти початкових класів люблять слухати казки, вони вірять у них. А тому під час ознайомлення з нотами читаю казку «Де живуть ноти?»

КЛЮЧІ

Щоб дверцята відчиняти,

Треба ключ надійний мати.

Ключ до музики — з’ясовуй —

Скрипковий є і басовий.

До класу заходять два підготовлені хлопчики, в яких на головах — корони скрипкового та басового ключів.

1-й учень

Чаклуном мене не звуть,

Хоч я вказую на путь.

Той, хто хоче ноти знати

Має скрізь мене писати.

2-й учень

Я на варті тут чатую,

За лінійками пильную,

Щоб, нарешті, усі діти

Їх навчилися лічити.

Вважаю помилковим такий підхід, коли вчитель на одному уроці подає весь звукоряд, і діти зазубрюють послідовність розміщення нот на нотному стані. Пізніше їм важко читати нотні тексти, сольфеджувати вправи. А ось поступове вивчення нот із виконанням відповідних поспівок на один, два, три звуки дає можливість потім не лише вільно читати ноти, а й співати їх. При цьому сольфеджування вправи здійснюється на основі ґрунтовного аналізу, тому це — не лише частина розспівування, а й основний напрям вивчення музичної грамоти. Поняття про ноти даю, знову ж таки, із допомогою віршованих рядків:

Треба, щоб всі добре знали

Ноти — крихітні овали.

Зробимо овал ми сміло

Зафарбованим чи білим,

А до цього дуже просто

Домалюєм штиль і хвостик.

А у штиля є каприз:

То він вгору йде, то вниз.

Ну, а хвостиків, дивись,

Стрінеш декілька колись...

Тільки нам їх малювали,

Де є темнії овали.

Дитяча гра — перший помічник учителя музики, особливо в початкових класах, адже діти цього віку з готовністю і великим бажанням ставляться до тих завдань, які мають ігрові елементи. Саме у грі у дітей формується звичка зосереджуватись, мислити самостійно, розвивається увага, прагнення до знань. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, пізнають, запам’ятовують нове, орієнтуються в надзвичайних ситуаціях, розвивають фантазію. У своїй практиці я використовую різні прийоми залучення дітей до ігрової діяльності: пластичне інтонування (виконавська участь рук, ніг, корпусу, нахилів голови під музику); показ пульсу музичного твору (плескання, гра на простих музичних інструментах — маракасах, дзвіночках, бубонцях); поділ класу на рольові групи (господарі та гості, зайчата і ведмежата, морозята та снігурята).

Така діяльність дітей у процесі осмислення естетичних цінностей музичного мистецтва задовольняє їх бажання діяти самостійно.

Музично-дидактичні ігри можуть бути різноманітними за завданням і змістом. Так, ігри-загадки, ігри-змагання сприяють формуванню в дітей навичок музичного сприймання, вміння розрізняти висоту, тембр, силу і тривалість звуку, планомірно розвивають висотний, динамічний, ритмічний і тембровий слух.

Наприклад: гра-загадка «Вгору — вниз».

Якщо діти почули високі звуки — підіймають руки вгору, низькі — опускають вниз, середні — тримають руки на рівні грудей. Хто помилився, той залишає гру.

Можна запропонувати таку гру. Учитель розповідає:

— Одного разу маленьке пташеня, спурхнувши з гнізда, полетіло високо вгору і сіло на верхівку дерева. (Учитель грає арпеджіо вгору.) Пташка-мама побачила і злякалася, що її дитина може впасти, і звеліла негайно спускатися. Музика зараз підкаже вам, послухалося пташеня чи ні. (Учитель грає арпеджіо вгору чи вниз.) Рухами рук діти передають напрямок мелодії. (Інші музично-дидактичні ігри див. далі.)

Гру «Веселі звірята» використовую для розвитку динамічного слуху. Мета її — вчити дітей розрізняти на слух різні динамічні відтінки: форте, піано, крещендо, димінуендо. Клас поділяю на три групи: зайчики, ведмедики, кошенята.

Якщо музичний твір звучить повільно, на форте, «ведмедики» важко перевалюються з ноги на ногу. Коли музика звучить весело, на форте, «зайчики» починають радісно стрибати. Коли музика переходить на піано, звучить тихо, повільно, «кошенята» лагідно муркочуть, лащаться один до одного.

Потім усі звірята беруться за руки і починають водити хоровод. Якщо в мелодії танцю відчувається крещендо — коло дітей поступово розширюється, а якщо димінуендо — поступово звужуються.

Казка — улюблений для дітей літературний жанр. Залучення до казки допомагає розширити життєвий досвід молодших школярів, які завдяки уяві переносяться, то в надхмурні височини, то в таємничий ліс, то у королівські володіння. Казкові сюжети можна використовувати на різних етапах уроків музики: у процесі хорового співу, слухання музики, ознайомлення дітей із музичною грамотою тощо. Деякі казкові сюжети, які можна використати на уроках музики в початкових класах, пропоную в цій папці далі.

Деякі пісні, що вивчаються в початкових класах, мають сюжетний розвиток, у них немовби оживають птахи, тварини, комахи. Це своєрідна пісня-казка. Наприклад: українська народна пісня «Веселі гуси», російська «Как у наших у ворот», білоруська «Сів комарик на дубочку». Із великим задоволенням мої учні розучували пісню-казку «Чому ведмідь взимку спить» (муз. Л. Кніппера, сл. А. Коваленкова), брали участь в її інсценуванні. Таких прикладів можна навести безліч.

Неабиякі можливості в естетичному вихованні учнів за допомогою казкових сюжетів містить у собі слухання музики. Багато улюблених дітьми творів мають казковий характер. Це балети П. І. Чайковського «Лебедине озеро», «Спляча красуня», «Лускунчик», п’єси Е. Гріга «Танець ельфів», «Хід гномів» тощо. Уміння слухати і розуміти музику — одна з елементарних ознак естетичної культури. На перших уроках вчу учнів розрізняти танець, пісню, марш, висловлювати своє враження від них. Пісня, танець, марш — це основні жанри, які складають зміст занять у першому класі. Перед тим, як почати слухання музики, доречно провести таку бесіду.

— Усі ви добре знаєте, що казки, оповідання пишуть письменники, вірші — поети, картини малюють художники. А хто складає музику?

Мої учні дуже люблять слухати музику російського композитора П. І. Чайковського. Особливо їх вразила п’єса «Хвороба ляльки». Вони без ускладнень роблять висновок, що це повільна, сумна, жаліслива, спокійна, тиха музика, вигадують історії до цього твору. Деякі діти навіть плакали, так їм було жаль хворої лялечки. На наступних уроках просили повторити прослуховування цього твору. Щоб перевірити, чи запам’ятали діти назви музичних інструментів, пропоную загадки.

Загадки про музичні інструменти

  Звук мій дуже голосний,

    Хоч і я не барабан.

    Ось круглі клавіші, дивись!

    Хто ж я такий?.. (Баян).

  А в мене теж є клавіші,

    Мій звук, як дивний сон.

    Заграти хто відважиться?

    Хто ж я?.. (Акордеон).

  До вас прийшла я на урок,

    Мов золотиста рибка.

    Крім струн я маю ще й смичок.

    Усі вгадали? (Скрипка)

  Я — український інструмент.

    Не маю я клавіатури,

    Але мій акомпанемент

    Яскравий, гарний. Я —... (бандура).

  Мій звук незвичний чути скрізь,

    Доносять струни свої чари.

    Уважно слухай і дивись,

    Це ж я, відома всім... (гітара).

Після того, як діти відгадали ці загадки, розповідаю їм про історію виникнення народних інструментів, про принципи звуковидобування.

Неабиякі можливості для музично-творчого розвитку учнів має ознайомлення із поняттям «тембр». Для цього проводиться гра «Відгадайте, чий голосок». Один з учнів співає якусь пісеньку, а інший має впізнати виконавця, заплющивши очі. Коли цю гру проведемо кілька разів, робимо узагальнення: «Діти, а як ви впізнаєте того, хто співає?» Отже, доходимо висновку, що кожна людина має свій голос, чимось не схожий на інший. Усі голоси мають своєрідне забарвлення: одні — дзвінкі, інші — приглушені. Це забарвлення називається тембром.

Діти часто плутають схожі слова тембр і темп. Щоб запобігти цьому, пропоную віршик:

Будь уважним, друже мій,

Пам’ять маєш добру?

Темп — це швидкість музики,

Тембр — це звуків фарби.

Щоб діти зрозуміли, від чого залежить тембр звуку, пропоную комусь заспівати знайому поспівку, а потім її співає вчитель. Прошу уявити, як її заспівала б мама, бабуся, тато, дідусь. Доходимо висновку, що голоси дорослих і дітей різняться за тембром. Те ж стосується і музичних інструментів.

Тембр залежить завжди від того,

Як утворюється звук,

І від розміру інструмента —

Так підказує нам слух.

Інтерес до музики, захоплення і любов до неї — неодмінна умова того, щоб вона широко розкрила й подарувала дітям свою красу, могла виконати виховну й пізнавальну функції.

Той, хто по-справжньому захопився музикою, хто зацікавився нею і полюбив її, вже перебуває під її впливом і відчуває на собі її чарівну силу,— усвідомлює він це чи ні. Будь-які спроби виховувати і навчати за допомогою музики того, хто музикою не зацікавився, не захопився, приречені на невдачу.

Тому на питання «Як розповідати дітям про музику?» передусім потрібно відповісти: «Так, щоб захопити, зацікавити їх музикою!»

У програмі сказано: «...урок потрібно розпочинати зі вступної теми — з чого складається музика: твір (композитор), виконання (виконавець) і слухання (слухач)». Написана, але не виконана музика — це ще не музика. Написана, виконана, але ніким не почута музика теж іще не цілком музика. Справжньою музикою (мистецтвом) музика стає лише тоді, коли вона написана, виконана і почута. Музика існує для людей, а не тільки для тих, хто її пише і виконує.

Ось як може виглядати ця частина уроку, якщо провести її у формі бесіди за участю самих дітей.

Учитель. Ви всі знаєте, що таке музика. А от, як ви вважаєте, з чого вона складається? Щоб музика перетворилась на живе мистецтво, хто для цього потрібен перш за все?

Діти. Композитор!

Учитель. Правильно. А хто такий композитор?

Діти. Композитор — це той, хто пише музику.

Учитель. Теж правильно. Отже, для того, щоб почути музику, в першу чергу, потрібно, щоб її хтось написав. А тепер уявіть собі: композитор написав ноти, і вони лежать у нього в портфелі чи в шухляді стола. Ми маємо музику чи ні?

Діти. Маємо.

Учитель. Ви впевнені? А звідки ви знаєте? Ви її чули? Адже вона лежить в столі чи в портфелі. Може її хтось почути?

Діти. Ні, не може.

Учитель. Ну, а хто потрібен для того, щоб можна було почути цю музику?

Діти. Співак! Баяніст! Оркестр! Хор!

Учитель. Правильно, А як на вашу думку, називаються всі ці музиканти, які вміють виконувати музику?

— Усі музиканти, яких ви згадали, всі ті, хто виконує музику, називаються виконавцями. Ось тепер є композитор, є і виконавець. Як ви гадаєте, це вже все, що потрібно для музики, щоб вона по-справжньому звучала? Уявіть собі таку картину: я написала музику, хтось її виконав, але нікого з вас у класі немає — тільки ми вдвох із виконавцем. Чи перетворилася тепер музика на живе мистецтво, чи, може, когось ще не вистачає?

Діти. Не вистачає!

Учитель. Кого ж не вистачає? Для кого музика пишеться і виконується?

Діти. Для нас! Для дітей! Для всіх! Для людей!

Учитель. Молодці! Дуже добре! Ну, а як же ми назвемо тих, хто слухає музику?

Діти. Слухачі!

Учитель. Прекрасно! Отже, тепер ми напевне знаємо: щоб стала музика справжнім, живим мистецтвом, спочатку потрібен...

Діти. Композитор!

Учитель. Потім потрібен...

Діти. Виконавець.

Учитель. І наприкінці...

Діти. Слухач.

Всім добре відомо, що музика і література гармонійно поєднуються, доповнюють одна одну. Художнє слово допомагає передати глибину почуттів, ідей, втілених у музиці. В свою чергу музика здатна викликати настрої, переживання, що співзвучні багатьом творам літератури. Як, наприклад, можна вивчати на уроках читання українські народні пісні «Ой, весна, весна», «Вийди, вийди, сонечко» та інші колискові, колядки, щедрівки, і не співати їх? Як можна, вивчаючи твір Лесі Українки «Красо України, Подолля», не заспівати пісню про Україну? Хіба можливо під час вивчення твору про маму чи бабусю не виконати пісню на задану тематику? Таких прикладів можна навести безліч. І дуже легко працювати на таких уроках, коли у дітей багатий різноманітний пісенний матеріал.

На уроках природознавства (тема «Осінь у природі», «Зима в природі»,і т. д. ) можна використати «Дитячий альбом», «Пори року» П. І. Чайковського, «Навесні» Е. Гріга. На уроці «Кругообіг води в природі» для фізкультхвилинки використовую аудіозапис В. Косенка «Дощик».

Пропоную фрагмент інтегрованого уроку «Про що і як розповідає музика. Слухання п’єси П. Чайковського «Пісня жайворонка»» (1 клас).

1. Підготовча бесіда.

— Діти, чи вам коли-небудь доводилось бачити високо в небі над весняним полем маленьку пташку — жайворонка і чути її дзвінкий голос? Спів цієї пташки приваблює багатьох людей. Милувався її співом і письменник М. Коцюбинський. Ось що він пише про жайворонка: «Маленька пташка, як грудка землі, низько висіла чад полем. Тріпала крильцями на місці напружено, часто, важко тягнула вгору невидиму струну від землі аж до неба. Струна тремтіла і звучала.

Тоді, скінчивши, падала тихо вниз, натягала дугу з неба на землю. Єднала небо із землею в голосну арфу і грала на струнах симфонію поля».

Композитор П. І. Чайковський теж любив і вмів слухати природу. Він володів щасливим талантом глибоко проникати в красу природи. Композитор відчував насолоду від щебету пташок і пурхання метеликів у променях сонця, від чудової води в річці і шумливої літньої зливи, від першого проліска в лісі й гриба, знайденого під крислатим дубом. Полонила його і пісня жайворонка. Тому одна з п’єс його «Дитячого альбому» так і називається — «Пісня жайворонка». У цій пісні немає слів, вона написана для фортепіано.

Діти, ви чули, як Коцюбинський описав спів жайворонка. А якою ви уявляєте собі музику? Давайте послухаємо п’єсу і з’ясуємо, чи відповідає музика нашим уявленням. Який настрій передає музика?

2. Слухання п’єси П. І. Чайковського «Пісня жайворонка».

3. Бесіда про прослухане.

— Чи відповідають ваші уявлення тому, що ви почули?

— Який характер музики? (Вона дзвінка, як голоси природи. У високому небі лунає пісня жайворонка, який то піднімається високо в небо, то опускається до землі, прославляючи своєю піснею весну.)

4. Повторне слухання твору.

5. Бесіда.

— Як композитор зображає пісню жайворонка?

— За допомогою яких засобів?

— То про що нам сьогодні розповіла музика П. І. Чайковського?

— Як розповідала музика?

На уроках образотворчого мистецтва дітям можна дати завдання намалювати музику (пісню).

Після прослуховування музичного твору (наприклад, український народний танок «Козачок») запитати:

— Це пісня, танець чи марш?

— Хто міг би танцювати цей танець?

Намалюйте танцюристів, що молодецьки витанцьовують «Козачок».

У 3 класі можна провести урок на тему «Казка в музиці, літературі та образотворчому мистецтві». Учням дати завдання намалювати те, про що говориться у відповідному творі. У тому ж класі я проводила урок із теми «Осінь очима композиторів, художників і поетів». Для цього дала завдання учням самостійно вдома дібрати вірш про осінь і вивчити його напам’ять. На уроці ж з’ясувати, чим прекрасна ця пора року, що особливого відбувається у природі, які почуття, настрій викликає осінь.

— А як про цю пору року пишуть поети, ми зараз разом послухаємо. (Звучать вірші, які підготували учні вдома.)

— Не тільки поетів, а й композиторів зачарувала осінь. Зараз ви почуєте «Осінню пісню» П. Чайковського. Як би ви хотіли зобразити цю пору року у своїх малюнках? (Учні малюють.)

Коли діти впораються зі своїми малюнками, показати картину «Золота осінь» І. Левітана та інші твори мистецтва.

Аналогічні уроки можна присвятити зимі й весні, використовуючи:

1)       музичні твори: «Баркарола» М. Лисенка; «Пролісок. Квітень», «Пісня жайворонка. Березень» П. І. Чайковського; «Зима» із циклу «Пори року» А. Вівальді;

2)       Репродукції картин: «Граки прилетіли» А. Саврасова; «Велика річка» І. Левітана; «Весняний пейзаж» Ю. Кабиша; «Зима» В. Грабаря;

3)       вірші Лесі Українки, Т. Г. Шевченка, М. Підгірянки, О. Олеся та інші.

На уроках рідної мови, вивчаючи тему «Будова слова», розучуємо з дітьми пісеньку на мелодію В. Шаїнського «Улыбка»:

Всі слова складаються з частин.

Є у всіх у них закінчення й основа.

Ця основа без ніяких змін,

А закінчення — частина змінна в слові.

Приспів:

А якщо іще до них

Суфікс з префіксом прибіг,

Та до себе забирає їх основа,

Сумно кореню бува

Одному стоять в словах —

Префікс з коренем створили нове слово.

На мелодію пісеньки «Я на солнышке лежу» співаємо:

От і суфікс підійшов,

Своє місце він знайшов.

Після кореня стоїть

І нові слова творить.

Коли в 1 класі даю дітям поняття про звуки та букви, пропоную для запам’ятовування такий віршик:

Коли ми ротик розкриваєм,

Тоді ми звуки вимовляєм.

Коли олівчик беремо —

Тоді ми букви пишемо.

А далі, щоб діти краще запам’ятали голосні звуки, ми розучуємо «Пісеньку про букви» (слова М. Підгірянки, музика А. Басової).

О-о­о — яєчко одно

Знесла курочка рябенька.

Знайшла дівчинка маленька —

О-о­о — яєчко одно.

А-а­а — а яблучка два.

Два яблучка червоненькі

Несе донечка для неньки.

А-а­а — а яблучка два.

И-и­и — а хлопчики три.

В калабаню троє впали

І голосно закричали —

И-и­и — плакали всі три!

І-і-і — лошачки малі.

Є у них чотири ніжки,

Коло воза біжать пішки.

І-і-і — лошачки малі.

Уу­у — песик на шнурку.

Цуценяток п’ять кудлатих

Полягало коло хати.

У-у­у — песик на шнурку.

Е-е­е — де ти мамо, де?

Мама квіти поливає

Та й на діток поглядає.

Е-е­е — ось вже мама йде!

Проголошений в освітньому просторі України принцип варіативності освіти дає змогу будувати навчальний процес на досконаліших стратегіях і технологіях, із застосуванням яких відбувається саморозвиток особистості, забезпечується успіх діяльності вчителя.

Інтерактивне навчання — це специфічна форма організації діяльності, яка має на меті створити комфортні умови навчання, за яких кожний учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Навчальний процес завдяки згаданій вище технології відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів.

На одному уроці можна провести одну–дві інтерактивні вправи, а не цілий комплекс. Добирати для уроку або заняття необхідно такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до засвоєння теми. На уроках музики теж впроваджую інтерактивні технології навчання.

1. Стратегія «Кубування» (проводиться індивідуально, в парі, фронтально зі всіма учнями).

Відповіді на питання граней:

  Тип музики (пісня, танець, марш).

  Мелодія (схвильована, лагідна, рішуча).

  Ритм (рівномірний, примхливий, лінивий).

  Темп (повільний, жвавий, енергійний).

  Динаміка (тиха, голосна, гро­мова).

  Тембр (глухий, чистий, світлий, багатий і тощо).

2. Стратегія «Ґронування» (можна застосовувати як у групі, так і індивідуально).

Пісня:

·          душа

·          хлопчик

·          співак

·          гарна

·          українська

·          мелодія

·          хор

·          композитор

·          ансамбль

·          сцена

·          лірична

·          народна

·          авторська

Діти пишуть стільки ідей, скільки дозволить час, або ж доки всі вони не будуть вичерпані.

3. Метод «ПРЕС» (учні вчаться дискутувати, аргументувати свої думки).

Чи потрібна музика?

  Позиція: «Я вважаю, що музика потрібна у житті людини».

  Обґрунтування: «Тому, що вона може підняти людині настрій, заспокоїти, надихнути на щось добре».

  Наприклад: «От прийшов я додому після школи втомлений, пригнічений. Вмикаю тиху спокійну мелодію, і настрій мій покращується».

  Висновки: «Отже, я вважаю, що музика просто необхідна в нашому житті. Вона прикрашає його, збагачує, звеселяє».

4. Займіть позицію (для роботи з дискусійними питаннями та проблемами).

Потрібно заборонити слухати музику.

Пропоную учням дискусійне питання і прошу їх визначити власну позицію щодо цього питання. Для цього вивішую три плакати: «За», «Проти», «Не знаю». Діти стають біля плаката, який вони обрали. Після викладу різних точок зору, запитую, чи не змінив хто-небудь з дітей своєї думки і чи не хочуть вони перейти до іншого плаката. Тут можна застосувати метод «ПРЕС».

5. Добре — погано (застосовується для розгляду проблеми з різних точок зору).

Музика у житті людини

Добре

Погано

 

 

6. Сенкан (п’ятиряддя).

На уроках музики сенкан можна складати, використовуючи таку форму:

  тема (зазвичай, іменник);

  опис (зазвичай, 2 прикметники);

  дія (зазвичай, 3 дієслова);

  ставлення (фраза, яка складається з 4 слів і висловлює ставлення до теми);

  перефразування сутності (синонім до першого слова).

Відповідь:

  Нота.

  Четвертна, висока.

  Звучить, співається, записується.

  Без нот неможлива музика.

  Ступінь.

7. Трихвилинне есе. Крісло автора (вільне письмо).

Який слід залишився у вашій душі після уроку?

Підсумовуючи вивчене на уроці, діти пишуть протягом 3 хвилин те, що спадає на думку про проведений урок. Кілька бажаючих читають твори для усього класу в «Кріслі автора», яке виставляється посередині класу.

«Я дуже люблю уроки музики та співів. Тому з нетерпінням чекаю того дня, коли буде мій улюблений урок. Я люблю співати, гратися, особливо в ритмічні ігри. А ще мені подобається співати по нотах, сольфеджувати вправи. Найбільше сьогодні мені сподобалась музика «Хвороба ляльки». Вона така лагідна і сумовита. Мені стало шкода маленької хворої лялечки, і я захотіла побавити її».

8. «Мозковий штурм» (робота в групах або фронтально зі всім класом).

Елементи нотної гри

— Для чого потрібні ноти?

— Де записують ноти?

— Як по-іншому називають нотний стан?

— Що обов’язково пишемо на початку нотоносця?

— Які є ноти за тривалістю?

— Що таке тактова риска?

— Що означає реприза?

— Як визначити кількість нот в одному такті?

Підсумовуючи все сказане, хочеться звернути увагу на те, що уроки музики, як і уроки мистецтва, повинні проводитись в добре обладнаному кабінеті, із відповідними технічними засобами навчання, щоб якісно звучали твори для слухання музики. Якщо ми дійсно хочемо ефективно використовувати силу впливу музики на особистість чутливого, довірливого молодшого школяра, то необхідно подбати про такий кабінет. Свій клас я намагаюсь обладнати відповідно до цих вимог. Сюди залюбки йдуть діти, бо відчувають, що тут можна полинути душею до високого мистецтва, і це знімає втому, дає їм сили працювати на інших уроках, стримує від поганих вчинків, спонукає до добра й злагоди.

Величезне значення у вихованні музично-естетичних почуттів учнів має позакласна робота. Щороку проводжу відкриті виховні заходи з дітьми на різну тематику. Цікаво і змістовно відбулися у нас дитячі ранки «Прощавай, початкова школа!», «Зима-чарівниця», «Нас пісня усіх об’єднала в родинному дружному колі», «Осіння казка», «Весняне свято для мам та бабусь», «У світі казки чарівної». Мої учні беруть участь і в багатьох шкільних виховних заходах, а також у районних оглядах художньої самодіяльності.

У школі під моїм керівництвом працює гурток «Дзвіночок». Діти залюбки відвідують заняття цього гуртка.

Відгуки читачів