Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Електронна передплата!

Доступ до улюблених видань
у будь-який час,
за будь-який період,
з будь-якого пристрою!

Оформити передплату

«Сповідь вискочки»

Аліна БАСОВА

Сиджу вже другу годину, сил нема! Не дарма кажуть, що найгірше в житті — це чекати та наздоганяти. Але чекати мене нікому. Це я чекаю на зустріч з директором, щоб віддати йому заяву про звільнення. Та й наздоганяти мене ніхто, гадаю, не буде. Тим паче що я налаштована рішуче. Я все зважила! Час настав! Сил більше нема, а нова робота вже майже є. Переконана, що на новій посаді в мене все вийде, адже зможу ж я бути продавцем-консультантом, та й у шпалерах розберуся.


«Сповідь вискочки»

Аліна БАСОВА

Сиджу вже другу годину, сил нема! Не дарма кажуть, що найгірше в житті — це чекати та наздоганяти. Але чекати мене нікому. Це я чекаю на зустріч з директором, щоб віддати йому заяву про звільнення. Та й наздоганяти мене ніхто, гадаю, не буде. Тим паче що я налаштована рішуче. Я все зважила! Час настав! Сил більше нема, а нова робота вже майже є. Переконана, що на новій посаді в мене все вийде, адже зможу ж я бути продавцем-консультантом, та й у шпалерах розберуся.

Ні, коли думаю про це, стає ще гірше. Мій предмет, мій кабінет, мій 7А. «Не думай! Не думай! Не думай!» — наказую сама собі. І ось двері відчинилися: «Ви до мене?» — запитав директор. «Так... Ні... Так,— переминалась я на порозі, як заява в руках.— Утім, так. Скажіть, у вас була адреса журналу «Пані Вчителька», ви не могли б дати її мені? Я так хочу написати дещо, для нас із вами».

У мене є багато лідерських якостей: аналітичний розум, рішучість, розкутість, уміння взяти на себе відповідальність. А головне — я здатна навчатися і люблю навчатися практичного всього, але абсолютно не для того, щоб довести, що в роботі я можу бути наваго сильнішою за колег-корифеїв. Я навчаюся в усіх і всього, частіше виходить навчатися в чоловіків. Нехай простить мене читач за, можливо, аморальну відвертість, але поки зустріла свого коханого чоловіка, за моїми плечима вже було три цивільні шлюби. І про них я майже не жалкую, а коли думаю про практичний бік медалі, то не жалкую зовсім (сподіваюся, моєму чоловікові не спаде на думку почитати журнал «Пані вчителька»). Взагалі, три невдачі в особистому житті дали мені: чудове володіння комп’ютером і комп’ютерною графікою (це дозволило мені створити свої електронні уроки та комп’ютерні тести з предмета), вміння вправлятися з цифровою фотокамерою (доказ — моя виставка, щоправда лише в школі, з історичної фотографії та чудові роботи дітей, яких я також навчила), уміння керувати автомобілем і навіть мотоциклом, обізнаність у футболі й акваріумних рибках. Одна з найголовніших заслуг, на думку начальства, полягає в тому, що я чудово клею шпалери, підтвердження — мій кабінет. І ще багато інших дрібних умінь, на які в цій статті просто не хочеться витрачати час. І я із задоволенням працювала б у такому ж темпі й дусі на радість своїм учням і під схвалення колег. Але, на жаль, схвалення з боку адміністрації і колег не було.

Не думайте, що я — як розбещений учень: «Усі погані — одна я хороша». Практично відразу я одержала прізвисько «вискочка», занадто вже активно взялася за роботу, так мені хотілося випробувати нові методики. Маючи чудових активних дітей, мені майже вдалося впровадити самоуправління. Хочу похвалитися, що зараз не я проводжу з ними лінію естетичного виховання, а вони зі мною. Чітко відстежують нові виставки й театральні прем’єри та повідомляють мені «про мої плани на вечір». І от настав той момент, коли у своїй роботі я найбільше почала любити грюкання дверей, тобто коли продзвенів дзвоник і я перебуваю у спілкуванні та співпраці зі своїми учнями, в пошуках нового, модернізації старого, а головне, щоб усі були в азарті. Неймовірно, але іноді напруження на уроці доходило до такого ступеня, що ми були не вчителем і класом, а командою, де я просто вожак. Але був і кінець «звершенням» і «підкоренням» — знову дзвоник. Ні, цей кінець був не для них, вони бігли кудись з купою нових ідей в голові. А от для мене найбільшим випробуванням стала вчительська. Там робили дуже багато цікавих зауважень, я не вдаватимусь у подробиці, але мені просто хочеться процитувати кілька, щоб читач зрозумів, в якому дисонансі я перебувала через кожні 45 хвилин. Кілька з моїх улюблених зауважень моєї рідної адміністрації (а це тільки жінки з великим педагогічним стажем), на які я досі не можу знайти відповіді: «Чому ви так багато пишете на дошці? Через вас ні крейди не напасешся, ні дошки не відмиєш»; «Ви, будь ласка, як підете на атестацію, ідіть у кінці зі своїми новими методичними розробками, будь ласка, викаблучуйтесь не на шкоду колегам»; «Ви навіщо ходили з дітьми на виставку італійських художників? Наші діти російських не знають, а ви їх на італійців водите. От спитайте в них, хто такий Шишкін».

Коли я врешті-решт зрозуміла, що слід або міняти роботу, або якось пристосовуватися, я почала розмірковувати. На початку статті я назвала себе лідером. Але що ж це за лідер, який не має комунікативних якостей і не може пристосуватися та пристосувати до себе інших?

Спочатку варто розібратися, що таке лідер. Як завжди, кожен розуміє це по-своєму, але з усіх визначень я вибрала одне. Лідер — це розвинена особистість з активними життєвими позиціями, яка має потужний імпульс до дії та подальшого вдосконалення. Багато які із психологів вважають, що саме під керівництвом жінок можна значною мірою просунутися в роботі, оскільки їх стиль керівництва більш демократичний і лояльний, вони більш відверті та поступливі, у зв’язку з чим набагато частіше обговорюють проблеми з підлеглими. І от, вивчаючи праці спеціалістів з психології, я знайшла опис чотирьох психологічних типів жінок-лідерів. Дуже хочеться навести їх, оскільки, визначивши тип, можна визначити й тактику поведінки з таким начальником. Один із них психологи позначили як «добра мати». Як бачимо з назви, для підлеглих це просто ідеал. Як кожна мати, вона завжди відкрита і турботлива, кожна особиста проблема співробітників проживається, як власна невдача, і здається, що її настрій безпосередньо залежить від вашого. Незважаючи на це такому керівнику притаманні і вимогливість, і жорсткість, і навіть застосування різноманітних покарань. Однак варто зазначити, що головний принцип такої начальниці — справедливість і однакове ставлення до всіх співробітників. Другий тип — той, якому хочеться відповідати майже всім сучасних жінкам,— «ділова леді». Це жінка, яка найбільше цінує творчість, інноваційні підходи, ініціативність підлеглих. Не бере до уваги дрібних недоліків, пліток та скарг. Щира до всіх, але в міру розумного, обговорення та скарги на особисте життя їй не цікаві. Працює під чітким гаслом «У роботі немає місця особистому життю». Тому кожен, хто хоче стати незамінним співробітником для «ділової леді», повинен залишати за порогом усі проблеми, що не стосуються роботи. От би застосувати це до нашої школи, щоб не обговорювали, не лізли в душу, не просили привілеїв через те, що онуку немає з ким залишити або в другу зміну немає сил працювати! Можливо, хтось із колег зараз осудить мене, скаже: а де ж людський фактор? Так, він має бути, але не перетворюючись на систему.

Ще один тип лідера — «королева». її легко впізнати за гламурним іміджем, шикарним, можливо навіть вигадливим, вбранням, та й кабінет її більше схожий на музей дрібничок або будуар. Ніби вона намагається привернути та сконцентрувати всю увагу на собі. Домогтися її прихильності дуже легко, досить пари компліментів чи захопленого вигуку про нову деталь гардеробу. Важко передбачити вчинки «королеви», не дивуйтесь з її непостійності та легковажності. Однією з дивацтв деяких таких начальниць є наявність «улюбленців». I зрозуміло, що далеко не всі знайдуть спільну мову з такою начальницею.

Наступний тип не всім припаде до душі характеристикою і назвою — «стерва». Мінливість характеру — от головна риса: спочатку облаяти, а потім бути доброю подружкою. Розхвалити вас при всьому колективі, призначивши заохочення, а через кілька днів написати наказ про зняття з вас премії. I ніхто не може дати жодного пояснення такій поведінці начальниці. Нерідко такі «стерви» хитрі, імпульсивні, скандальні. Можуть довести до сліз підлеглу жінку, принизити достоїнство чоловіка, нагримати та звільнити без будь-яких причин. I лише залізні нерви допоможуть підлеглому в такій ситуації.

По черзі розглядаючи та вивчаючи всі типи лідерів, я подумки уявляла авторитетних начальниць.

Я  зрозуміла,  що до кожного керівника, як і до пересічної жінки, можна знайти свій підхід. Цінні якості керівника обов’язково є і у «стерви». Відсутність особистого життя або сім’ї, що стоїть на першому плані в «ділової леді», одного дня може докорінно змінитися. А от «добра мати» не завжди може справедливо повестися у складній ситуації. Жертовні вчинки з боку самозакоханої «королеви» напевно можуть здивувати колектив. I в кожного з наших шкільних завучів їх конкретні якості, як і мої, звичайно, як два боки медалі. Наприклад, упевненість у собі та наявність власної думки в «корифеїв» з їх доброю інтуїцією, звичайно, дозволяє їм діяти впевнено, але водночас вони закриті для будь-яких порад і дуже тиснуть на оточуючих.

Заслужені педагоги з хорошим інтелектом, природно, здатні до творчих прозрінь, але на не згодних з ними чекає висміювання та відсутність можливості висловити власну думку.

Звичайно, зрозумілі високі вимоги до результативності та дисципліни з боку нашого директора. Можна сказати, що вона визначає і досягає мети, є надзвичайно продуктивною, знаходить час і енергію для високого рівня роботи та підготовки, але в той же час вона висуває нереальні вимоги до себе та інших, часто незадоволена, а тому не здатна оцінити й умотивувати інших. А   от   неемоційність — якість, на перший погляд, не притаманна лідеру. Але це тільки на перший, поки погляд на впав на нашого завуча. Завдяки вмінню стримувати свої емоції вона гранично сфокусована, а головне — об’єктивна (ось за що її поважають колеги). Величезний мінус цієї, здавалося б, позитивної якості: з нею важко налагодити контакт, вона не здатна надихати на командну роботу.

У мене також є зворотний бік позитивних якостей, таких, як результативність і комунікабельність,— нетерплячість, максималізм, намагання поліпшити результат роботи без урахування всіх змін, що в певний момент можуть заважити спільній справі колективу. Але ж мені вистачило сил і часу подивитися на все це збоку, пошукати причини колективного дискомфорту. Я вважаю, кожному не важко частіше відкривати очі та зважувати плюси й мінуси орла й решки та дивитися на себе, як на лідера, і на лідера, як на себе. І почати приймати від людини той позитив, який вона дає колективу, працюючи задля спільної мети, як не допомагати, то хоча б не заважати.

Мені щиро хочеться, щоб хоча б один такий, як я, лідер«вискочка», перед тим як покласти на стіл директору заяву про звільнення, прочитав мою статтю та поклав її на столі в учительській.

А вас, панове корифеї (які прочитали в учительській статтю), я прошу по-іншому подивитися на «вискочок», не затьмарювати тих ясних інститутських очей і не ламати мрію стати найкращим учителем!

Рубрика «Хатні справи» оголошує конкурс «Пригощає Пані Вчителька»

Відгуки читачів