Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Електронна передплата!

Доступ до улюблених видань
у будь-який час,
за будь-який період,
з будь-якого пристрою!

Оформити передплату

Некерована дитина

Наталя ШУБЕНКО

За даними соціологічних досліджень, у 89 % підлітків трапляються напади дратівливості, що переходять у неконтрольовану лють. Кожний десятий (за особистим визнанням!) був затриманий міліцією. Лише 27 % опитаних підлітків не намагалися палити, і лише у 8 % не було спроб вживати алкоголь. 34 % брали участь у бійках, 12 % дозволяють собі нецензурно лаятися в громадських місцях.


Некерована дитина

Наталя ШУБЕНКО

У людині, погано вихованій,

відвага перетворюється на брутальність,

ученість — на педантизм,

дотепність — на блазенство,

простота — на неотесаність,

доброта — на підлабузництво.

Д. Локк

За даними соціологічних досліджень, у 89 % підлітків трапляються напади дратівливості, що переходять у неконтрольовану лють. Кожний десятий (за особистим визнанням!) був затриманий міліцією. Лише 27 % опитаних підлітків не намагалися палити, і лише у 8 % не було спроб вживати алкоголь. 34 % брали участь у бійках, 12 % дозволяють собі нецензурно лаятися в громадських місцях.

Страхітлива статистика, чи не так? Чому наші улюблені, оточені турботою та увагою діти раптом стають некерованими? Звідки в них бажання нагрубити, ослухатися, завдати біль? Нам здається, що ми даємо нашим дітям усе, а у відповідь отримуємо чорну невдячність. Повірте, лише здається. Ми спеціально вивчили проблему некерованих підлітків і одержали досить несподівані результати. Виявляється, головною причиною так званого девіантної (відхиленої) поведінки стають відносини в сім’ї. Батьки зазвичай опікуються власними проблемами, їм не до дитини. Одягнена, взута, нагодована, що ще їй потрібно? Як з’ясовується, дуже багато. Якщо дитина не бачить батьківської підтримки, якщо їй здається, що вона не потрібна, її не розуміє найближче оточення, вона швидко знаходить альтернативу. На жаль, нею майже завжди стає злочинна група, наркотики, алкоголь, агресивна поведінка. Дитині здається, що саме в таких девіантних проявах вона може само реалізуватися, знайти нішу, сферу докладання й виходу енергії. Відштовхнути від себе дитину легко, набагато важче відновити відносини. І ланцюжок помилок росте, набуваючи справді вселенських масштабів. Так, дані, одержані американськими дослідниками Л. Айроном і Р. Хьюсманом, свідчать про те, що суворі покарання у восьмирічному віці провокують підліткову агресію, а в 30річному віці призводять до несправедливого й навіть жорстокого поводження із власними дітьми. У підлітків же всі домашні проблеми рано чи пізно переносяться до школи, у взаємовідносини з учителями й однокласниками.

Як же розв’язати проблему? Здається, без консультації професіонала не обійтись. Професор Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна кандидат психологічних наук Євген Валентинович Заїка пропонує своє бачення ситуації та, як завжди, шляхи її розв’язання.

Проф. каф. психології ХНУ ім. В. Н. Каразіна Є. В. Заїка

Євгене Валентиновичу, чому серед наших дітей є нормальні, самодостатні, цілком керовані особистості, а є діти, які різко випадають з існуючої системи відносин?

Ви самі частково вже відповіли на своє питання. Звичайна дитина керована, тому що вона вписана у світ спілкування з іншими людьми. Вона займає визначене місце, виконує певні функції, дорожить думкою мами, тата, бабусі, їх здоров’ям, настроєм. Коли вона приходить до школи, їй важливо, як саме складаються стосунки з учителями й однокласниками. Вона розуміє: якщо вона когось ударить, нагрубить, її почнуть засуджувати, тому, не бажаючи втрачати своє вже завойоване місце в системі відносин, така дитина докладатиме всіх зусиль, щоб залишитись уписаною в оточення. Вона постійно орієнтується на думку оточуючих, їх схвалення й оцінку. Отже, керована дитина включена до системи. Вона усвідомлює, що, якщо вона виявить некерованість, то матиме негативні санкції: мама подивиться похмуро, тато висловить незадоволення, вчителька зробить зауваження, однокласники глузуватимуть. А що ж дитина некерована? Відповідно, це дитина, яка випала із соціального контексту, із системи соціальних зв’язків. На неї не діють жодні впливи, вона перебуває в стані постійного стресу. Щоб виправдати свою не прийнятну для оточуючих поведінку, вона залучає браваду: я краще за вас, мене не хвилює ваша думка, я й без вас обійдусь. Що ж виходить? З одного боку є система зв’язків, з іншого — дитина, яка цілком випала з неї. Вона некерована саме з точки зору цієї системи, яка і є нашими моральними цінностями, характером взаємовідносин, нашими ідеалами та нормами поведінки.

Як же впливати на таку дитину, як повернути її до сім’ї, колективу?

Будь-які впливи будуть неефективними, поки дитина перебуває поза системою. Вихід один: спробувати включити її в систему. Адже саме для того щоб включитися в хоч яку-небудь систему, діти примикають до злочинних груп, вживають наркотики, алкоголь. Потреба в соціальних зв’язках є в кожної людини, і не вина дитини, що дорослі не потурбувалися про те, щоб ця потреба була спрямована в потрібне русло. Найефективнішим способом є забути, керована дитина чи ні, та включити її в систему зв’язків. Необхідна спільна справа. Запропонуйте дитині разом пограти у футбол, разом розв’язати задачу. Я наведу вам приклад із життя. Був у класі некерований учень — поводився по-хамськи, грубив. Що тільки не робила вчителька — все дарма. Тоді вона застосувала таку тактику: покликала його і сказала, що, мовляв, вона цінує його мислення, його нестандартний погляд на речі. А тут тема уроку не виходить, не знаю, як побудувати, щоб було цікаво. Тож допоможи, друже! Спочатку дитина насторожилася, а потім пішла до бібліотеки, вивчила літературу, запропонувала тему уроку. Для неї все було нове, їй було дуже приємно, що її думку поважають, потребують її допомоги. Разом з учителькою вони провели урок. І поводився учень на цьому уроці чудово. Контакт було налагоджено, адже некерованим він був саме тому, що йому постійно твердили: ти не такий, ти поганий, грубий, нерозумний.

А тепер — все навпаки.

Головне для дорослих — зрозуміти:

дитиною не потрібно керувати, її потрібно залучити до нормального життя. I запам’ятайте головні тези:

·          будь-яка дитина має бути керованою лише певною мірою. Незначна некерованість — це навіть добре, це розкутість, свобода, здатність до творчості. Абсолютно керована дитина — нездорова ситуація, боротися слід лише з наднекерованими;

·          у підлітковому віці некерованість посилюється фізіологічним фоном. Відбувається статеве дозрівання, «грають гормони». Дитина не винна, що поводиться неадекватно. Найрозумніше — пережити цей період. Мине рік-два, і ви не впізнаєте колись проблемну дитину. Як кажуть, «перебісилася»;

·          пам’ятайте про те, що абсолютна керованість — не менша проблема. Пригноблений тихоня іноді більш небезпечний і непередбачуваний за явного хулігана. Найкраще середина;

·          важливо знати, що існують різні ситуації. В одних дитина повинна бути керованою, наприклад ситуація уроку. А некерованість нехай виявляється в спеціальних формах, які створюються для неї,— спорт, хобі, дозвілля, спілкування з однолітками. У випадку якщо перегне палку, однолітки краще поставлять її на місце, адже в таких ситуаціях процес є абсолютно саморегульованим. Багато хто з учителів вважає, що, якщо дитина бігає на перерві, з цим потрібно боротися. А де їй бігати — на уроці? Тож, у міру керована дитина — це абсолютно нормально. Головне, щоб ви постійно контролювали процес і включали почуття міри. І тоді керувати ситуацією будете ви, анітрохи не утискаючи дитини.

Що ж, істина, як завжди, на поверхні. Рецепт простий: любов, повага, позитивний приклад легко переможуть те, з чим не впоратися жодними покараннями. Проводьте разом вільний час. Покажіть дитині, що її не лише люблять, вона потрібна — як повноправний член сім’ї, колективу, соціуму. Що без її внеску в будівництво системи позитивних відносин не обійтись, адже, якщо вийняти з будівлі лише одну цеглинку, вона зламається. Покажіть дитині, що вона має такі ж права, як доросла людина, і обов’язки — відповідні. Пробудіть у ній інтерес — до родинних справ, шкільних, спорту врешті-решт. Усім відомо, що ніщо настільки не нормалізує психіки, як розумно організоване фізичне навантаження. Поставте себе на місце дитини. Адже їй важко, вона ще не сформувалася, вона тільки шукає себе. І разом ви обов’язково знайдете вірний шлях. Успіхів!

Відгуки читачів