Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Мандрівка класом за кордон. Як зробити так, щоб вона не перетворилася на жах

Юлія ТАРАНЕНКО

Канікули, що називається, «на носі», і виникає цілком доречне бажання поїхати куди-небудь світ за очі, тобто у мандри. Мандрувати можна куди заманеться — у далекі країни чи близькими селами неподалік від рідного міста, головне, щоб подорож дарувала нові незабутні враження. Якщо Ви — вчитель, а тим більше, класний керівник, пропонуємо Вам здійснити цю подорож разом зі своїми учнями. Нові незабутні враження забезпечені стовідсотково!


Мандрівка класом за кордон. Як зробити так, щоб вона не перетворилася на жах

Юлія ТАРАНЕНКО

Канікули, що називається, «на носі», і виникає цілком доречне бажання поїхати куди-небудь світ за очі, тобто у мандри. Мандрувати можна куди заманеться — у далекі країни чи близькими селами неподалік від рідного міста, головне, щоб подорож дарувала нові незабутні враження. Якщо Ви — вчитель, а тим більше, класний керівник, пропонуємо Вам здійснити цю подорож разом зі своїми учнями. Нові незабутні враження забезпечені стовідсотково!

Якщо ж відкинути жарти і подивитись на предмет з іншого, суто практичного боку, перед вчителем, що наважується вирушити у мандрівку на чолі невеличкого учнівського колективу, одразу ж постає безліч питань. І якщо на питання «Куди їхати?» варіантів відповіді безліч, лише б вистачило грошей, то на питання «Як організувати поїздку?» так просто не відповісти.

Ольга Ковалевська, вчитель української мови та літератури НВК № 45 «Академічна гімназія» міста Харкова має майже десятирічний досвід подорожей країною і за кордон зі своїми учнями. Сьогодні вона розкриває деякі таємниці та дає поради щодо організації вдалих поїздок.

Чи можете Ви визначити вік учнів, оптимальний для початку шкільних поїздок?

Першу поїздку зі своїм класом здійснила, як тільки почалося моє класне керівництво. Діти тоді були в п’ятому класі, тобто мали по десять-одинадцять років. Поїхали ми до Києва, і досвід цієї подорожі навчив мене багатьом речам, на яких, як то кажуть, варто обпектись один раз, щоби потім вже до них не повертатись.

Що саме Ви маєте на увазі?

Перш за все, куди б ви не їхали — до сусідньої області чи за кордон, треба вірно обирати туроператора. Це допоможе уникнути багатьох неприємних сюрпризів. Наприклад, наша перша подорож запам’яталася мені просто жахливими умовами проживання — нас розмістили на території якогось інтернату, де весь час вимикали воду. Харчування було неїстивним, слава Богу, мені і моїй колезі — другому керівникові групи — вдалося вмовити дирекцію інтернату і нам дозволили готувати нашим дітям їжу на кухні. Ми варили якусь локшину, сосиски. Екскурсійна програма також була не на висоті.

Звичайно, коли ми замовляли тур, нам обіцяли зовсім інше, а на практиці виявилося, вибачте за вислів, «кинули». Тому моя порада починаючим мандрівникам — не соромтесь, порозпитуйте знайомих, колег, яку туристичну агенцію вони можуть порадити. Мені, наприклад, після тієї першої подорожі пощастило знайти агентство, з яким ми співпрацюємо вже кілька років, і завжди залишалися задоволеними одне одним.

Обираючи агентство, звертайте особливу увагу на медичну страховку для дітей, яка надається на час закордонної подорожі. Страховка має покривати необхідні витрати. Агентство також опікується оформленням документів, замовленням квитків. Ваше завдання, як керівника групи — контролювати, щоб все було зроблено належним чином і в належний термін.

Ще одне важливе правило — не варто їхати у подорож з дітьми, яких ви погано знаєте і для яких ви не маєте авторитету. Існує велика вірогідність, що ви не зможете знайти спільної мови у «внешкільних» умовах. Краще їхати зі своїм класом, а привчати дітей до спільних мандрів треба з самого початку вашого спільного існування. Чим більше колективних заходів ви проведете, чим частіше сходите зі своїми учнями до театру, музею, міського парку, виїдете з ними на пікнік, тим легше вам вдасться організувати їх під час далекої подорожі. Ми з моїми учнями їздили до Болгарії, Польщі, Угорщини, Чехії, Німеччини, Франції, не говорячи вже про тури Західною Україною, подорожі до Львова, Полтави, Одеси, Санкт-Петербурга.

Виходячи з власного досвіду, можу сказати, що не треба набирати надто велику групу. Один керівник може впоратись з десятьма — п’ятнадцятьма дітьми, тож якщо група більша, обов’язково потрібен ще один керівник. І між обома партнерами має існувати узгодження в педагогічних методах, поглядах на те, чим займатись у поїздках, як організовувати дозвілля та підтримувати дисципліну, інакше можуть виникати конфлікти.

З чого починається підготовка до подорожі, і, власне, хто виступає ініціатором мандрівки?

Ініціатором завжди виступала я сама. Перш за все обговорювала з дітьми питання, куди б їм хотілося поїхати на канікулах усім разом, що саме було б для них цікавим, а потім вирушала до турагенства дізнаватись про всі можливі варіанти, ціни, умови подорожі тощо.

Далі інформацію треба довести до батьків. По-перше, оголосити про можливу подорож на батьківських зборах, а по-друге, вклеїти усім учням до щоденників пам’ятки з повною інформацією про умови переїзду, проживання, харчування, екскурсійну програму, медичну страховку і, звичайно ж, про ціну. Ця інформація надається агентством. Важливо прослідкувати за тим, щоб у пам’ятці були вказані контактні телефони агентства, тоді батьки самі зможуть перевірити надані факти.

Наступний етап — збирання грошей. Цим займається безпосередньо класний керівник, він же потім і віддає гроші до агентства. В деяких школах існує порочна практика, коли дітей майже примушують їхати у подорож з класом, інколи навіть шантажуючи їх оцінками. Навіщо це вчителеві? Справа в тому, що за домовленістю з туристичними агентствами керівник групи з десятьох членів отримує право на безкоштовну поїздку, тому деякі вчителі не зупиняються перед ганебними методами, аби набрати необхідну кількість. Зайве говорити про те, що участь дитини у подорожі має бути цілком добровільною і згоду на це дають тільки її батьки. Окреме питання — документи. Існують відповідні норми, згідно з якими збираються пакети документів, які мусить мати при собі керівник дитячої групи, незважаючи на те, йдеться про подорож за межі області чи країни. Що стосується закордонних подорожей, ні в якому разі не можна забути про те, що до проїзного документу дитини, який є дитячим закордонним паспортом, додається ще й дозвіл від батьків на проїзд дитини за кордон, який має бути нотаріально засвідчений. Проконтролювати, щоб кожен член групи мав всі необхідні папери — обов’язок керівника, інакше вас просто не випустять з країни.

Я знаю такий випадок, коли шкільну групу, що зібралась до Пітера, просто зняли з потягу на українсько-російському кордоні саме через відсутність дозволів від батьків. Просто керівник групи вчасно про це не подбала, а може, забула, що Санкт-Петербург знаходиться в іншій країні.

Отже, особливу увагу треба приділяти наявності і вірному оформленню всіх належних паперів. Але ось гроші зібрані, документи оформлені. Що далі — батьки можуть пакувати речі і відвозити дітей до вокзалу?

Керівник групи має провести ще одні батьківські збори, на яких треба докладно пояснити батькам, що саме вони мають покласти у валізи своїх синів і дочок, який одяг, ліки, їжу треба їм дати з собою в дорогу.

Тобто? Батьки не в змозі самі зрозуміти, що, збираючи дитину взимку на гірськолижний курорт, їй треба дати теплий одяг і мастило від обморожень, а відправляючи її на чорноморське узбережжя, покласти купальник і засіб від сонячних опіків?

Уявіть собі, не всі. В моїй практиці траплялись випадки, коли батьки відряджали дитину на тиждень за кордон з однією парою білизни — на собі. Або в дорогу, яка займає майже добу, дають дитині пляшку газованого напою та пакет чипсів. Тому я завжди ретельно оголошую список необхідних речей — від одягу до зубної пасти. Окреме питання — харчування на зворотньому шляху. Коли діти їдуть «туди», всі везуть з собою різні домашні ласощі, а от продукти на дорогу додому завжди доводиться купувати керівникові групи у тому місті, звідки група вирушає назад. Тому я раджу гроші на це збирати окремо, на тих самих останніх перед подорожжю батьківських зборах. Сума залежить, звичайно, від місця, звідки група буде виїжджати, та тривалості переїзду.

Окрема увага приділяється здоров’ю дітей. Окрім медичної страховки, про яку я вже згадувала, завжди прошу батьків заздалегідь попередити мене про стан здоров’я дитини і покласти їй всі необхідні ліки. Одного разу під час поїздки до Закопане — відомого польського гірськолижного курорту — ми ледь не втратили дівчинку через легковажність батьків та недбалість польських медиків. Отже, якщо дитина має якісь серйозні проблеми, мабуть, не варто відпускати її у подорож без батьківського догляду.

На що треба звернути особливу увагу, вивозячи дітей за кордон, і які проблеми можуть чекати на вчителя — керівника групи у таких поїздках?

Куди б ви не приїхали, обов’язково проведіть з дітьми інструктаж. Адресу того готелю чи гуртожитку, де ви зупинились, вони мають вивчити напам’ять, мати визитівки цього закладу і твердо знати, що в разі необхідності, загубившись в незнайомому місці і відставши від групи, треба не впадати у відчай, а підійти до першого ж поліцейського, назвати йому цю назву або показати візитівку і просити, щоб їх відвели до готелю.

Звичайно, зараз, коли майже всі учні користуються мобільними телефонами, проблем зв’язку в будь-якій країні світу майже не існує. Але випадки бувають різні, тому інструктаж щодо правил поведінки і дисципліни має бути проведений обов’язково.

Потім — травматизм. Традиційно зонами ризику є гірськолижні курорти, морські узберіжжя, басейни та аквапарки, парки атракціонів. Оскільки взимку дітей частіше за все везуть якраз в гори, а влітку — на море, а відповідальність за життя та здоров’я кожної дитини несе керівник групи, можна зрозуміти хвилювання вчителів під час кожної подорожі. Тут порада одна (окрім інструктажу дітей стосовно правил поведінки і додержання норм безпеки) — увага, увага і ще раз увага.

Виходячи з власного досвіду скажу, що ситуації можуть трапитись найрізноманітніші, дитина може відстати від групи, хтось загубить речі або помилково прихопить чужі, між дітьми виникають конфлікти, та все що завгодно. Інколи дуже важко буває зберегти спокій та терпіння. Але якщо проводити з дітьми виховну роботу, починаючи задовго до подорожі, виховувати в них почуття відповідальності та самодисципліни, якихось ексцесів можна буде уникнути.

Коли обираєте тур, чому саме віддаєте перевагу — комфортним умовам проживання, екскурсійній програмі, безпеці?

Звичайно, комфорт має значення, але діти є діти, вони з легкістю адаптуються до нових умов, не лякаються якихось незручностей. Для них подорож починається з того моменту, як вони сідають у потяг чи автобус і машуть батькам руками на прощання. Все — в них почалася пригода, і вони захоплено очікують на щось нове, незвичне. Я завжди намагаюся обрати такий тур, який поєднує в собі розваги і пізнавальні екскурсії. На екскурсії до історичних міст, замків, музеїв треба їздити обов’язково! Не говорячи вже про розширення світогляду дитини, про незабутні враження і цікаву інформацію, які можна отримати під час таких екскурсій, вони мають ще один аспект, цінний перш за все для самого вчителя. Так, як дитина розкривається на екскурсії, вона не розкриється більше ніде. Ви маєте унікальну можливість краще пізнати своїх учнів.

Не секрет, що сучасні підлітки зловживають палінням та спиртними напоями, а подорож — така зручна нагода для «відриву». Як з цим боротися?

Увага, увага і ще раз увага. Під час подорожі треба бути готовим до того, що спати майже не доведеться. У кожному віці свої проблеми. Для п’ятикласників треба бути турботливою матусею, наглядати за тим, чи почистили вони зуби, як вдягнулися, чи не забули чогось, видавати їм кишенькові гроші, що батьки здають класному керівникові. А з підлітками турботи інші — щоб не принесли спиртного, не палили, не втекли з готельного номеру на нічну дискотеку. Що тут сказати, пильнуєш, перевіряєш за ніч по кілька разів, щоб усі були на місцях. Знаю, деякі вчителі практикують замикання кімнат на ніч, але я проти такого, бо тоді учні можуть скористатися балконами, і до біди недалеко.

На завершення розмови ще раз хочу повторити — щоб мандрівка була вдалою, треба виховувати дітей, привчати їх до колективних заходів, і не складати групу з малознайомих вчителеві учнів.

Щасливих вам подорожей, любі колеги!

Відгуки читачів