Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Рецепт вічної юності. Про вожатого без табу

Лідія КАЛІНІНА

Кожен учитель добровільно стає вожатим з різних причин. Деякі, особливо молоді, ще після педагогічної практики не можуть собі уявити інше проведення часу влітку. І це не дивно: якщо ви любите дітей (а ви їх точно любите), то у вас неодноразово виникали думки: «Ох, що б ми могли з ними зробити, якби мій час не був обмежений 45ти хвилинами уроку! Які ігри ми могли б влаштувати! Скільки я могла б розповісти!» У таборі ви можете реалізувати всі свої замисли, тому що дитячий час — ваш. І сприймають вас не як учительку, а майже як маму!

 


Рецепт вічної юності. Про вожатого без табу

Лідія КАЛІНІНА

Роботі вожатого слід віддати все: розум, здібності, сили, здоров’я, роки. І згадувати її із задоволенням. Але якщо від неї не защемить серце  це була не твоя робота.

С. А. Шмаров, педагог

...Смарагдова зелень листя, чи запаморочливий аромат сосон, чи шум прибою і солоні бризки в обличчя, чи темні силуети гір на горизонті — все це можна об’єднати словами: відпочинок... літо... відпустка...

За рік ви, напевно, неодноразово думали: от піду у відпустку й нічого, зовсім нічого не робитиму! Ви уявляли собі, що лежите в шезлонгу на пляжі з цікавою книгою в руках, а навкруги — нікого! А головне — жодної дитини! Зізнайтеся, були такі думки? Гадаю, вони інколи приходять до кожного, навіть найкращого і професіонального вчителя. Але справжній учитель тим і відрізняється: думки думками, а без дітей важко навіть у відпустці... І якщо, лежачи в шезлонгу, ви розумієте, що скучили, — ласкаво просимо, бо пропонований вид літнього відпочинку — для вас!

Отже, здавалося б, логіка відсутня: за рік ви повинні були страшенно втомитися від шкільного шуму й галасу, а вам нездоланно хочеться перенести його в більш комфортну обстановку. І ви збираєте речі та їдете в табір.

Кожен учитель добровільно стає вожатим з різних причин. Деякі, особливо молоді, ще після педагогічної практики не можуть собі уявити інше проведення часу влітку. І це не дивно: якщо ви любите дітей (а ви їх точно любите), то у вас неодноразово виникали думки: «Ох, що б ми могли з ними зробити, якби мій час не був обмежений 45ти хвилинами уроку! Які ігри ми могли б влаштувати! Скільки я могла б розповісти!» У таборі ви можете реалізувати всі свої замисли, тому що дитячий час — ваш. І сприймають вас не як учительку, а майже як маму!

Але повернімося до того, хто й навіщо йде до табору. Багато хто, наприклад, у такий спосіб забезпечує своїм дітям відпочинок (часто в таборах вожатим дають пільгові путівки). А є ще категорія вожатих-рабів. Вони «їдуть за їжу», тобто їм глибоко байдужі діти, просто подобається можливість усе літо провести на природі (а якщо поталанить, навіть на морському узбережжі) з триразовим харчуванням. І при цьому можна не лише не платити за відпочинок, але навіть одержувати за це якісь гроші! Ця вожатська категорія, на жаль, досить поширена навіть серед учителів. Але ці «несправжні вожаті», що напевно виросли з «несправжніх учителів», сьогодні є скоріше винятком, ніж правилом. У таборах все частіше вожатих приймають на конкурсних засадах. Часто кожен претендент повинен пройти спеціальні курси — так звану Школу вожатого. Причому те, що ви працюєте вчителем, а отже, знаєте, як поводитися з дітьми, не врятує вас від її відвідування. Адже вчитель і вожатий — це все-таки не одне й те саме.

На першому занятті у Школі вожатого вами, скоріше за все, займеться психолог. Вас можуть, наприклад, попросити намалювати свої асоціації зі словами «дитячий табір». Психологи стверджують, що малюнки виходять практично однаковими: сонце, ліс, річка, вогнище, гітара, спортмайданчик, але на всіх обов’язково вожатий у колі дітей. І всім весело, добре, цікаво разом. У такий спосіб визначається ваша мета. Якщо вона у вас така, значить, психологічно ви правильно налаштовані. Тепер залишається зрозуміти, як досягти своєї мети.

Ще один тест від психологів — відповісти на головне питання: «Хто такий вожатий?» «Ти і тато, ти і мама, ти і нянька, ти і товариш, коротше кажучи — вожатий!» — співали ми колись у таборі, де мені довелося працювати. І, виявляється, за результатами психологічних тестів багато хто солідарний з нами. Якщо об’єднати всі характеристики, виходить, що вожатий — це універсальна людина, яка має бути практично всемогутньою: і товаришем, і мамою, і вчителем, і захисником, і добрим організатором, психологом, лідером дитячого колективу. Вона має бути талановитою, творчою, обов’язково веселою, товариською і, звичайно ж, доброю, чесною, справедливою і цілеспрямованою людиною, що вселяє в дітей упевненість. «Ого! — скажете ви, — А чи можливо це взагалі?» Ще й як!

«Наше завдання — кожною справою здивувати дитину»,— писав Сухомлинський. Саме це завдання має виконувати вожатий. Тому багато хто вважає, що молодість — головна зброя вожатого: лише молоді люди, з величезним ентузіазмом, з надзвичайною активністю, з цілковитою самовіддачею можуть відповідати всім вимогам, описаним вище. Лише молодість здатні без сну й відпочинку, а головне — фактично безкорисливо творити, віддаючи себе дітям. Частка істини тут, безумовно, є. Але до кінця дозвольте не погодитися. Занадто багато прикладів перед очима, коли вожатими були не юні дівчата та хлопці, а дорослі, досвідчені люди, що могли допомогти справді важливою порадою, так багато вміли і так багато знали! Ми ставали мудрішими поряд із ними, а вони поряд із нами — молоділи! Тож можна сказати, що робота вожатим — своєрідне молодильне яблучко для кожного, хто ризикне зайнятися цим.

Тому, якщо ви все ж наважитесь «омолодитися», ось вам три поради від бувалих вожатих. Звичайно, вони не охоплюють усього, але все-таки висвітлюють деякі моменти, що стосуються саме вожатих.

Порада перша

Спробуйте відразу запам’ятати імена дітей. У будь-якому віці образливо, коли тебе забувають чи плутають, а в дитячому особливо. Є безліч способів легко і швидко вивчити імена дітей свого загону. Перший із них — «візитки», які слід прикріпити дітям на груди першого ж дня. Це значно полегшує спілкування протягом перших годин. Ви підходите до дитини, кидаєте погляд на візитку і спокійно звертаєтесь на ім’я, не терзаючи себе й дитину фразами: «Е, як там тебе...» Головний недолік візиток — недовговічність: уже до вечора другого дня вони зберігаються лише в небагатьох. Тому підстрахуйте себе. Наприклад, складіть схему дитячих палат, де на місці кожного ліжка напишіть ім’я дитини. А ще запам’ятати імена дітей можна під час гри. Наприклад, найвідоміша гра — «Сніжний ком»: перший гравець називає своє

ім’я, другий повторює ім’я попереднього гравця та додає своє, третій — два попередні та своє. Останній гравець повинен назвати всіх, хто сидить у колі. Або ще одна гра на запам’ятовування імен. Перед початком гри кожен, хто сидить у колі, називає своє ім’я. Потім усі разом починають плескати: двічі в долоні, двічі по колінках, дотримуючись ритму. Сплески не повинні зупинятися. Перший гравець під плескіт називає два імені: своє та будь-кого, хто сидить у колі. Той, кого назвав перший гравець, пропускає один-два інтервали (за попередньою домовленістю) і також на два сплески в долоні називає своє ім’я та іншого гравця. Оскільки в колі може бути кілька дітей з однаковим ім’ям, домовтеся, щоб гравці дивилися на того, чиє ім’я називають. Головне — не збити загальний ритм сплесків і не зупинитися. Пограйте так кілька разів — і називатимете імена дітей, навіть якщо розбудити вас серед короткої ночі!

Порада друга

Будь ласка, якщо хочете товаришувати з дітьми (а без дружби тут не обійтись), не примушуйте їх спати під час денного відпочинку! Це за радянських часів медики вимагали, щоб діти щоденно обов’язково спали дві години після обіду, справедливо стверджуючи, що сон зміцнює здоров’я. А оскільки діти часто не розуміли цінності цієї процедури для свого здоров’я і не спали, обов’язком вожатих було організовувати процес «обов’язкового засинання». Сьогодні такої категоричної вимоги немає.

Звичайно, післяобідній відпочинок потрібен, але відпочинок — це не обов’язково сон. Відпочинок — це зміна видів діяльності. А отже, післяобідній відпочинок — це зміна емоційних і рухливих ігор на спокійні, тихі заняття. До таких занять можна віднести читання книг, ліплення з пластиліну, написання листів додому, гру в шахи та шашки, відгадування кросвордів, слухання музики, лежання на спині та розглядання хмаринок, малювання та вирізання вбрання для ляльки, збирання кубика-рубіка, заняття з конструктором, слухання книги, яку читають уголос. Вважаю, досить, щоб зрозуміти: головна умова тихої години — тихе проведення часу.

Порада третя, остання і найголовніша

Любіть їх! Просто любіть і все! Таких, якими вони є, тому що ви для них — єдиний і неповторний авторитет. А що може зрівнятися з двадцятьма парами закоханих очей, що зустрічають вас кожного ранку? Шезлонг, море, відпочинок та цікава книжка? Навряд чи...

Табу вожатого

Існує кілька речей, яких вожатий не може собі дозволити за жодних обставин (у принципі багато які з них збігаються з учительськими табу).

·          Робити несхвальні зауваження з приводу зовнішніх і внутрішніх недоліків людини в присутності інших.

·          Допускати образи по відношенню до дітей з боку інших дітей.

·          Нав’язувати дітям свою волю.

·          Ізолюватися від дітей.

·          Виявляти самоуправство і непідкорення.

·          Створювати стресові ситуації для дітей і колег.

·          Бути байдужим до недисциплінованих дітей.

·          Займатися особистими справами в робочий час.

·          Слухати й чути лише себе.

·          Дозволяти байдуже ставлення до дітей.

·          Потурати лінивим.

·          Намагатися з’ясувати що-небудь з допомогою сили.

·          Вести бесіди на заборонені теми в присутності дітей.

·          Зривати свій настрій на дітях.

·          Командувати.

·          Загоряти на пляжі, не звертаючи уваги на дітей. Принижувати дитину та сміятися з неї.

·          Акцентувати увагу на «закоханих» у загоні.

·          Забороняти щось, а потім дозволяти це саме.

·          Бути похмурим, нудним, байдужим. З’являтися перед дітьми «не чищеним, м’ятим».

Відгуки читачів