Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Педагогіка по-англійськи

Лідія КАЛІНІНА

Офіційний ідеально відпрасований комірець, класична сукня, тонкі губи й холодний погляд крізь пенсне — мабуть, саме такий образ виникає у нашій свідомості, коли ми чуємо слова «англійська вчителька». Ласкаво просимо до Великої Британії — країни з найконсервативнішою освітою на планеті.


Педагогіка по-англійськи

Лідія КАЛІНІНА

Посередній учитель розповідає, добрий учитель пояснює, чудовий учитель показує,

геніальний учитель надихає.

Офіційний ідеально відпрасований комірець, класична сукня, тонкі губи й холодний погляд крізь пенсне — мабуть, саме такий образ виникає у нашій свідомості, коли ми чуємо слова «англійська вчителька». Ласкаво просимо до Великої Британії — країни з найконсервативнішою освітою на планеті.

Англійський учитель одержує за півдня таку зарплатню, яку український не заробить і за місяць. Графік його роботи залишає вільними вечори та вихідні, він, звичайно ж, не перевіряє купи зошитів, насолоджується подовженою відпусткою і гідною пенсією в старості. Здавалося б, що ще потрібно? однак нещодавно органи англійської влади забили тривогу: ВНЗ перестали встигати готувати нові кадри на заміну тим, що ідуть: учителі біжать зі школи.

Якщо копнути на поверхні, причина видасться досить банальною: діти уславлених у всьому світі високопоставлених джентльменів виявилися далекими від ідеалів своїх батьків. Англія вже давно є одним із лідерів молодіжної злочинності. Перестрілки на вулицях між школярами — це вже не дикунство чи вигадка. Недарма сьогодні в багатьох школах введено спеціальний курс «Проти зброї». Його введуть поліцейські та колишні члени злочинних груп, а допомагають їм у цьому кумири сучасної молоді — зірки естради та спорту.

«Як? — спитаєте Ви.— Як таке може бути? адже англійська освіта — така ж ознака якості, як швейцарські годинники та французьке вино!»

Щоб зрозуміти, «як», слід копнути трохи глибше. історія педагогіки в Англії, на жаль, залишає бажати кращого. так-так, не дивуйтесь. Уславлена консервативна англійська освіта народилася в старовинних класичних університетах і «паблік скулз» — найбільш престижних навчальних закладах. тут тривалий час панувала думка, що в «паблік скулз» може працювати не кожен, навіть якщо він має педагогічну освіту, оскільки це особливий рід діяльності, доступний лише тим, у кого після закінчення Оксфорда або Кембриджа з’явилися натхнення та бажання викладати. Спеціальна педагогічна підготовка була ні до чого: в елітних школах на перше місце ставився не розвиток інтелекту чи пізнавальних інтересів, а виховання характеру, мужності. так, знання вони давали (оскільки викладали там гарні спеціалісти), інша справа, в який спосіб. Недарма суворість англійської школи з її пороками та нівелюванням особистості учня (згадайте безлику «шкільну м’ясорубку» в культовому фільмі «The Wall» «Pink Floyd») уже стали світовою легендою.

Головним підтвердженням зневажливого ставлення до педагогіки як науки може стати той факт, що звання професора педагогіки в Кембриджі, наприклад, визнали лише в 1948 році. результат відомий: масові міські державні школи Англії виявилися дуже й дуже далекими від ідеалу її престижних приватних навчальних закладів (місця в яких, до речі, займають для дітей з першого року їх життя).

Однак слід віддати належне англійському урядові: тільки-но проблема набула гостроти, він почав вживати негайних заходів. По-перше, скориставшись найсучаснішим засобом впливу на людей — рекламою. радіо, газети, телебачення і кожна друга вивіска на вулиці твердили: «Це може дати вам непоганий старт — 17 595 тисяч фунтів стерлінгів стартової зарплати», «а чи можете розширити горизонти?», «Чи можете ви допомогти комусь у розвитку?»

«Ті, хто можуть, роблять. ті, хто не можуть, навчають»,— пожартував колись відомий цинік Бернард шоу. «ті, хто можуть, навчають!» — кинула йому у відповідь рекламний салоган англійська влада і цим, мабуть, остаточно переконала оточуючих у користі вчительської педагогіки: в педагогіку пішов народ.

В Англії учителів готують на педагогічних факультетах при університетах, у коледжах і педагогічних інститутах. тим, хто вирішив присвятити своє життя педагогіці,— карти в руки та стипендію на рахунок — кілька років тому британський уряд постановив щорічно виплачувати студентам педагогічних відділень по 6 тисяч фунтів стерлінгів.

Але це ще не все: якщо ти хочеш стати вчителем таких «популярних» предметів, як математика, іноземна мова, дизайн і технологія, природничі дисципліни, валлійська мова та комунікаційні технології,— одержуй ще 4 тисячі щорічно.

А це вже непогано для студентської стипендії!

Сьогодні англійська педагогіка активно намагається надолужити згаяне: у підготовці вчителів значна увага приділяється саме педагогічним аспектам діяльності. Серед обов’язкових предметів, наприклад, такі, як «Філософія виховання та навчання», «Педагогічна психологія», «інтелектуальний, соціальний, емоційний та фізичний розвиток дитини» й «ефективна стратегія в класі». крім того, кожен бажаючий може спробувати себе в ролі вчителя за межами батьківщини — Англія веде активний обмін студентами не лише з усіма європейськими ВНЗ, але навіть з країнами Африки та індії.

Однак наплив студентів у педагогічні ВНЗ все одно не зміг цілком забезпечити галузь освіти. довелося вдаватися до більш рішучих заходів. так з’явився «новий шлях в учителі» — «The Graduate Teacher Programme». Завдяки цій програмі вчителем може стати кожен, у кого є хоча б якась вища освіта. Неважливо, хто ця людина за своєю першою професією — юрист, лікар, інженер чи журналіст. Після річного (оплатного!) стажування він успішно одержує статус кваліфікованого вчителя. тут, звичайно, виникають численні суперечки: чому людина, яка присвятила педагогіці лише рік, прирівнюється до тих, хто провчився за цією спеціальністю чотири роки? Виникає безліч підозр: а чому цей адвокат (наприклад) вирішив покинути свою діяльність? отже, він був поганим адвокатом? то де гарантія, що поганий адвокат буде гарним учителем? З іншого боку, ці люди йдуть у професію абсолютно свідомо, а це не може не викликати довіри.

Після всіх цих суперечок англійський уряд продовжив гнути свою лінію: «то ви не вірите у професіоналізм наших учителів? Що ж, ми вам його доведемо». так з’явився посилений контроль за вчительською діяльністю. Вчителі почали одержувати зарплатню прямо пропорційно рівню навченості їх учнів (ідеться, звичайно, не про ставку, а про численні надбавки). а за найбільш успішними випускниками педагогічних університетів влаштували справжнє стеження: вони просто зобов’язані були йти працювати до шкіл. Підганяли їх туди, звичайно, не батогом, а виключно пряником: постійним підвищенням оплати праці та створенням усіх умов для успішної роботи.

Крім того, вже понад п’ять років в Англії працює служба психологічної підтримки педагогів. По телефону або через Інтернет кожен учитель може анонімно розповісти про конфлікти з учнями, начальством і колегами та проконсультуватися з приводу певних юридичних чи методичних питань. до речі, за даними статистики, найважче англійським учителям спілкуватися саме з колегами: близько 10 % звернень — через образи на колег, 5 % — через суперечки з адміністрацією (скарги на несправедливий розподіл навантаження, незручний розклад) і лише 4 % — скарги на погану поведінку учнів. але головна проблема однакова в учителів усього світу — це стрес і перевтома.

Психологічна підтримка педагогів — фінальна данина англійського уряду англійській освіті. Зовсім не холоднокровна боротьба за її порятунок велася нещодавно на туманному Альбіоні. Методи боротьби вражають: занадто багато радикальних нововведень (і це в Англії!). але на війні, як на війні.

Сьогодні, трохи реанімувавши свою педагогіку, англійці знову згадали про те, що головне в житті — спокій та природне відчуття стилю. На сьогодні головне питання освіти — введення кодексу ділового одягу для вчителів. Усім відомо, як саме повинні виглядати представники багатьох поважних професій: судді — в мантіях, юристи — в класичних костюмах, лікарі — в халатах. а чим гірші вчителі?

Відгуки читачів