Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Електронна передплата!

Доступ до улюблених видань
у будь-який час,
за будь-який період,
з будь-якого пристрою!

Оформити передплату

Педрада на кухні

Лідія КАЛІНІНА

Сьогодні день важкий і клопіткий. По-перше, педрада... Коли ж я перестану нервуватися перед подібними засіданнями? Ніби вже не перший рік керую школою, до колективу звик, та й він до мене також... I не зважаючи на вік (адже я зі своїми тридцятьма багатьом у сини годжуся!), навіть беруть до уваги мої зауваження. I все одно — хвилююся, як школяр!


Педрада на кухні

Лідія КАЛІНІНА

Сьогодні день важкий і клопіткий. По-перше, педрада... Коли ж я перестану нервуватися перед подібними засіданнями? Ніби вже не перший рік керую школою, до колективу звик, та й він до мене також... I не зважаючи на вік (адже я зі своїми тридцятьма багатьом у сини годжуся!), навіть беруть до уваги мої зауваження. I все одно — хвилююся, як школяр!

По-друге, сьогодні має прийти нова вчителька. Чекайте. Чому я вирішив, що обов’язково візьму її на роботу? Лише тому, що Сергій переконав мене в її «світлій голові»? Звичайно, йому можна довіряти, адже вона виросла в нього на очах у прямому сенсі цього слова: найкраща учениця 132-ї школи, в якій той директором уже понад десять років... Але все-таки, раптом що? Може, п’ять років педінституту зіпсували дівчину? I взагалі, слід налаштуватися критично!

Ну, все! Час вставати, варити каву і — на роботу!

Брр, як морозно сьогодні на вулиці! Чи просто трясе від майбутньої співбесіди? Нічого, все буває в перший раз! Врешті-решт, ну, не візьмуть на роботу — не страшно! До того ж, і диплома ще немає, а досвіду й поготів! Потрібно налаштуватися на гірше. От і двері, поріг... Усе майже як в дитинстві, навіть школа чимось схожа. Другий поверх, кабінет директора, стук у двері... Ой! Серце аж вистрибує!

Добридень!

Ледь насмілююся підвести очі, і... остpax раптом кудись іде. Посмішка, жест рукою:

  Сідайте. Чай, каву?

I погляд пронизливих синіх очей... Ця людина — мій майбутній директор?

А вона розумна! Не лише гарна, але й навдивовижу розумна для своїх 22-х! А очі, очі! Два чорних чорториї, два вири, що так і закручують тебе у свій вихор!

Нібито все обговорили... З’ясували всі робочі моменти, випили всю каву, обговорили всі деталі... Відпустити її? Не бачити все літо? Зустрітися першого вересня? Hi, це неможливо!

  Ганно, ви така цікава людина, не хочеться обмежувати спілкування цим кабінетом... Та й літо все-таки, а тут так задушливо. Може, завтра прогуляємося?

Це неправильно та як мінімум непрофесійної Добре ж я починаю свій педагогічний досвід! Мамі нічого не скажу! Hi про прогулянку в літньому парку, ні про сині очі, ні про сильні долоні, що стискали мої пальці... Нічого не скажу! А квіти... Ну, залицяльник подарував. Чи мало їх? Мама вже й рахувати втомилася, та тільки далі залицянь справи не просу вались...

Боже, Андрій — мій директор! От так справи... Hi! Нічого не скажу вдома, жодного слова! Все, роблю кам’яне обличчя...

  Донечко, з тобою все гаразд?

  Я закохалася, мамуню!

Боже, скільки разів я говорив батькам, друзям, колегам: «Не знаю, коли одружуся. Можу сказати одне: моєю дружиною буде хто завгодно, тільки не вчителька!» Достоту: боги сміються, коли ми починаємо щось планувати!

   Будьте ласкаві, пляшку шампанського, свічки, торт і побажайте мені успіху — йду освідчуватися!

  На добро!

Завтра перший робочий день... Мені здається, що всі вже знають, що я не просто вчителька, а ще й наречена директора... Ніяково страшенно! Сьогодні весь день вчилась називати Андрія по батькові. Не можу: дивно якось. А він уже телефонував, запитував Ганну Сергіївну. Спочатку навіть не зрозуміла, відповіла: не туди попали!

Що скажуть у школі? Директор привів на вільне місце свою дівчину — про об’єктивність не може бути й мови, це точно! Потрібно відразу довести всім зворотне і, звичайно ж, попросити, щоб Андрій у жодному випадку не виділяв мене!

Ганнуся розумниця, справжній товариш! Ну, яка ще дружина, як не твоя колега, зрозуміє, що таке атестація школи, й відмовиться заради цього від медового місяця?! А ми так мріяли погуляти берегом моря!

Сьогодні перевіряючі були на Ганнусиному уроці. Я теж хотів піти, але вони від говорили: «Бона і так хвилюється, не варто». Та й сама Ганна просила не заходити. Підкорився.

Як я переживав! Не міг нічого робити, тільки на годинника дивився, 45 хвилин видали ся вічністю! Нарешті довгоочікуваний дзвінок! Я біжу до її кабінету.

  Ваша дружина не лише красуня але й розумниця, — перша почута мною фраза.

Я щасливий, я просто на сьомому небі. Лечу до крамниці за квітами.

Як, виявляється, це чудово, коли він не лише чоловік, але й товариш, а головне, порадник! А все, що потрібно,— працювати разом! «Разом засинати, разом просинатися, разом будувати дім, вирощувати дерева, народжувати дітей»,— про таке зазвичай мріють усі дівчата. Але я щасливіша за інших, тому що можу до всього цього додати: «Разом писати плани уроків, разом складати розклад...» Разом, разом, разом!

А море, чайки й галька під ногами в нас обов’язково будуть! От тільки потрібно завершити навчальний рік, перевести всіх із класу в клас, провести іспити, влаштувати випускний... I ще організувати літній табір, простежити за відпрацюваннями... Тож залишилося зовсім небагато, і ми зможемо побути вдвох і навіть не влаштовувати бурхливих робочих обговорень по вечорах! От тільки не засумувати б!

Відгуки читачів