Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Дитяча країна щастя. Гірський табір «Смерічка»

Наталя ШУБЕНКО

Усі ми в дитинстві їздили в піонерські табори. Мудрі люди говорить, що дитячі враження найбільш яскраві. I справді, неможливо забути полум’я кострів, веселі ігри, перші у житті дискотеки. Навіть нічні «вилазки» з традиційним мазанням зубною пастою пригадуються як цікава пригода. Але сьогодні з двох тисяч дитячих таборів, які діяли в Україні на початок незалежності, залишилось лише 700. У чому ж справа? Можливо, наші діти зовсім не такі, як ми, обирають інші радощі і віддають перевагу іншому відпочинку? Але ж діти в усі часи люблять цікаве спілкування, нові враження, рухливі ігри, взагалі все те, що дарує перебування у таборі. А якщо табір розташований у чарівному місці, серед мальовничих гір, білосніжних хмар, наповнений прозорим повітрям та сонячними променями... Якась казкова картина уявляється! Але все це дійсно с — у неповторних Карпатах.


Дитяча країна щастя. Гірський табір «Смерічка»

Наталя ШУБЕНКО

Усі ми в дитинстві їздили в піонерські табори. Мудрі люди говорить, що дитячі враження найбільш яскраві. I справді, неможливо забути полум’я кострів, веселі ігри, перші у житті дискотеки. Навіть нічні «вилазки» з традиційним мазанням зубною пастою пригадуються як цікава пригода. Але сьогодні з двох тисяч дитячих таборів, які діяли в Україні на початок незалежності, залишилось лише 700. У чому ж справа? Можливо, наші діти зовсім не такі, як ми, обирають інші радощі і віддають перевагу іншому відпочинку? Але ж діти в усі часи люблять цікаве спілкування, нові враження, рухливі ігри, взагалі все те, що дарує перебування у таборі. А якщо табір розташований у чарівному місці, серед мальовничих гір, білосніжних хмар, наповнений прозорим повітрям та сонячними променями... Якась казкова картина уявляється! Але все це дійсно с — у неповторних Карпатах.

У 80-ти кілометрах від стародавнього міста івано-Франківська, у чарівному Микуличині, існує справжній оазис, маленька дитяча країна, де кожен може відчути себе неповторною особистістю, індивідуальністю, яку поважають, розкрити свої таланти та доторкнутися до природної сторони життя, яка виявляється набагато привабливішою, ніж глянцевий стандарт престижних курортів. і діти, і вихователі, усі разом співають українські пісні, мандрують складними гірськими маршрутами, зустрічаються з місцевими мешканцями, влаштовують табірні олімпійські ігри, спартакіади.

Разом варять кашу, прибирають територію. Навіть діти київських чиновників, із родин з високим рівнем достатку, потрапляючи до цього табору, із задоволенням включаються в буденні табірні справи, заряджаються бурхливим ритмом табірного життя та вже не хочуть їхати ні на Мальдіви, ні на канари. У мальовничому куточку рідної країни вони знаходять таке життя, якого не знали раніше і яке назавжди стає еталоном справжніх людських цінностей. і всі, навіть російськомовні, через день-два починають говорити українською. рідна мова, рідний прапор, рідний гімн, рідна природа — усе складається в гармонійну мозаїку і сприймається як єдино можливий стиль існування.

Але не завжди так було. Незмінний директор дитячого відпочинкового табору «Смерічка», декан факультету фізичного виховання івано-Франківського університету ім. В. Стефаника Микола Соя розповідає, що у 1997 році табір був на межі знищення. три комплекти білизни, кілька тарілок. У кімнаті — таке враження, що відбувалися бойові дії. і Микола Михайлович зрозумів: не треба плакати і нити, треба — працювати.

М. М. «Смерічку» вдалося змінити і відродити, було переломлено цей недбалий підхід до справи. така унікальна гірська територія не може знаходитись в занепаді, вона повинна служити людям. і сьогодні «Смерічка» працює майже цілий рік. По-перше, це навчальна база. У вересні тут відбуваються навчальні збори студентів факультету фізичного виховання. У жовтні — наукові конференції викладачів. к нам приїжджають науковці зі всієї України та із-за кордону. Зимою на території табору проходять лижні збори. У нас прекрасна лижна база. а з 1 червня до 1 вересня «Смерічка» — це дитячий оздоровчий табір. Протягом літа тут набирають сили понад 1200 школярів. Причому з різних регіонів України. В нас також відпочиває чимало дітей, батьки яких є українцями, але живуть у різних країнах — в Австрії, Польщі, Німеччині. Були також групи з Казахстану та Грузії. З дітьми працюють студенти нашого університету, приїжджають студенти із США. окрім основної роботи вони фактично є викладачами англійської мови. дуже важливо, що ми вчимося в них, а вони — в нас.

Цікава річ: з’ясувалося, що комунікабельні американці з їх білозубими посмішками зовсім не вміють знаходити психологічний контакт з дітьми. Вони не розуміють користі, яку несе спільна праця, туристичні походи складними маршрутами, в яких швидко з’ясовується, чого варта кожна людина особисто та як вона може проявити себе у колективі. для американських студентів підйом на гору Хом’як чи на Говерлу з групою із 80ти дітей — це немислимий ризик. а на думку вихователів «Смерічки» — це своєрідна школа виживання, яка дозволяє по-новому подивитися на можливості людського спілкування. діти разом ходять складними гірськими тропами, «підставляючи плече» один одному, разом готують їжу, живуть щодня спільним життям і отримують такий досвід, який не може дати ні школа, ні родина, ні традиційні види відпочинку. Побачити, як сходить сонце в рідних горах, послухати шепіт гірських потоків, підкорити карпатську вершину, усвідомлюючи, що ти зміг це, взяв чергову планку, подолав страх та нерішучість — погодьтесь, це справжня школа особистого росту і змужніння.

Кожен день у таборі «Смерічка» не схожий на інші. Як тільки перші промені сонця золотять гірські вершини, табір наповнюється дитячими голосами. Після обов’язкової руханки — ранкова лінійка. Під час відкриття табірної зміни підіймається державний Прапор. а коли звучить державний Гімн, усі діти — від шестирічних до 11класників — співають, поклавши руку на серце. Це — важливий компонент патріотичного виховання. У «Смерічці» — своєрідний культ української мови і пісні, поваги до рідного краю, своїх батьків, пращурів. традиційно проводяться дні «Звичаї мого народу» з циклом бесід про гуцулів і традиційним фестивалем дитячої пісні. кожна дитина, покидаючи табір, знає напам’ять як мінімум десять нових українських пісень, які вивчила тут. а гімн «Смерічки» «Прикарпаття моє, Прикарпаття» лунає далеко за межами України: її повезли до США волонтери з Техасу.

Невипадково спортивно-виховний табір «Смерічка» має найвищий рейтинг в області і визнаний одним з найкращих таборів України. Хто хоч раз побував у цій чарівній країні дитячих мрій, той обов’язково повернеться знов. директор табору Микола Соя кожне літо проводить у «Смерічці», бере участь у святах, спортивних змаганнях, разом з дітьми варить кашу, разом вирушає у походи. Він вважає, що, доторкнувшись до неповторного духу, який оселився у цьому куточку Карпат, вже не можна проміняти його на інші землі, інші радощі, іншу любов...

М. М. Хто зійде на стрімку вершину й побачить первозданну красу пейзажів, складених зі струнких колонад смерек, громаддя сірих монолітів та білосніжних хмар, прозорого серпанку туману й сліпучих сонячних променів,— той назавжди покохає наш неповторний карпатський край. тут добре усім — і дорослим, і дітям. Усі задіяні в міру своїх можливостей і нахилів, усі набувають вірних друзів. Ми завжди чекаємо усіх бажаючих у нашій чарівній казці дитячих мрій.

P. S. Якщо і ви захотіли побувати у «Смерічці», покваптеся! Микола Соя вимушений виконувати і неприємну функцію: відмовляти тим, хто звертається в останній момент. тому зверніть увагу на наступну інформацію: набір до 1 травня; зміна триває 18 днів; вартість путівки — 810 гривень.

Останній пункт, скажемо відверто, вражає.

Відпочити на таку суму на закордонних курортах — це вже з області жартів. але, на наш погляд, справа навіть не в економії грошей. Просто ми, дорослі, зобов’язані забезпечити нашим дітям не тільки якісне навчання, а й повноцінний відпочинок, де кожна дитина, незалежно від характеру, здібностей, родинних обставин, відчула б себе щасливою. Здається, у чудовому карпатському таборі лозунг «щасливе дитинство» перестає бути радянським штампом, а фраза «турбота про підростаюче покоління» — цитатою з казенного протоколу. і турбота, і щастя, і ще багато всього, чого нам не вистачає у повсякденному житті — все це є у «Смерічці»!

Поетичні рядки

ВИПУСКНИЙ

Випускний, випускний, випускний.

Закружляли в мелодіях пари.

День шкільний, день шкільний, день шкільний

Завтра стане лиш спогадом карим.

Білий вальс, білий вальс, білий вальс —

І дівчатко запрошує вчителя.

І ця молодь — ще клас й вже не клас,

Вже й директор не є покровителем.

Молоде, молоде, молоде!

Кожна з юнок, немов небожителька.

Школа тулить їх всіх до грудей,

Як маленьких колись перша вчителька.

СКУПА МОВА

Чоловіки не розуміють, ні, віршів,

В чоловіків німа поважна мова,

Своя поезія, жорстка й скупа, без слів,

І часу брак на балачки й розмови.

Лиш думка завше прозою мовчить,

Пульсуючи по скронях щохвилини.

І у очах невміння те гірчить,

Та з кожним кроком сива волосина.

Любов ПУШКО

Відгуки читачів