Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Його університети

Віктор КОФАНОВ

«Обережно, двері зачиняються. Наступна станція — “Барабашова”». Саме так звучало оголошення диктора у вагоні харківського метро кілька років тому. Але в 2003 році до депутатів міськради звернулись співробітники Північно-Східного наукового центру НАН і МОН України з проханням додати одне слово — «академік». Депутати пішли назустріч, і, як невесело тепер жартує інтелігенція, «харківському ринку дали статус академічного, незабаром і до національного доросте». Хто ж він — академік, чиє прізвище стало назвою однієї з найяскравіших ілюстрацій негативного боку сьогоднішнього суспільства?


Його університети

Віктор КОФАНОВ

«Обережно, двері зачиняються. Наступна станція — “Барабашова”». Саме так звучало оголошення диктора у вагоні харківського метро кілька років тому. Але в 2003 році до депутатів міськради звернулись співробітники Північно-Східного наукового центру НАН і МОН України з проханням додати одне слово — «академік». Депутати пішли назустріч, і, як невесело тепер жартує інтелігенція, «харківському ринку дали статус академічного, незабаром і до національного доросте». Хто ж він — академік, чиє прізвище стало назвою однієї з найяскравіших ілюстрацій негативного боку сьогоднішнього суспільства?

Круто змінила подальше життя»,— вислів, що передбачає те життя, попереднє. Яке «те життя» може мати 12річний хлопчина? Дуже насичене: гра на скрипці, складання віршів, читання (в основному Жуля Верна), врешті-решт запуск кота на повітряному змії. Якось батько хлопчика, відомий офтальмолог, учень Гіршмана, подарував сину книгу з астрономії та підзорну трубу. Миколка Барабашов підіймається з нею на горище, і зоряна наука поповнює свої ряди ще одним адептом. Хлопець втішається кожним новим відкриттям на небосхилі: Місяць, кільця Сатурна, Венера, Юпітер... Заради справедливості слід сказати, що батько й сам був пристрасним аматором-астрономом, а тому під час поїздки до Франції і старший і молодший Барабашови з неймовірним трепетом очікували на аудієнцію в найвідомішого європейського популяризатора астрономії. Камілю Фламмаріону ці двоє росіян явно сподобались. На книзі, яку він подарував юнакові, красувався напис: «Моєму новому колезі від співгромадянина неба». Отже, подальший життєвий шлях було визначено.

Закінчивши гімназію зі срібною медаллю, Микола Барабашов вступає на фізико-математичний факультет Юр’ївського університету. Через рік сина відвідує батько... і впізнає його лише по очах. Худа, виснажена, з важким диханням примара. Лікаря неможливо обдурити. Туберкульоз.

Родина пережила шок. Лікування у Швейцарії не дає результатів. Останній шанс — Італія. Сан-Ремо. Професор Форланді, який тільки-но відкрив новий метод лікування «Аневмоторекс». Пацієнт вижив, але якою ціною? Одна легеня вже не функціонуватиме ніколи.

1916 рік. Студент першого курсу фізмату Харківського університету на даху батьківського будинку у власній мікро обсерваторії. Тут він одним із перших у Росії одержав знімки Місяця та сонячних плям.

Незабаром лікування перериває Світова війна. Він залишає Італію на останньому російському пароплаві. Після кількох днів знущань турецьких чиновників їм нарешті дозволять пройти Босфор. Ніхто з пасажирів не знає, що попереду — мінне поле. Але доля явно оберігала юнака для більш високих цілей.

Досліджуючи особливості відбиття світла від морів на Місяці та порівнюючи їх із характером відбиття від зразків земних гірських порід, учений доходить висновку, що для місячної поверхні характерна пористість. Здавалося, його взагалі не цікавить життя, що минає там, унизу. А життя бурхливо тупотіло кованими підборами чобіт гайдамаків, червоних, білих, німців, енкаведистів. Лише дорогою до університету він дізнавався, яка сьогодні влада в місті. Як пізніше згадувала дружина: «Можна було піти в гості за однієї влади, а повертатися вже за іншої». Мобілізації він не боявся: якій армії потрібні астрономи, та ще й з однією непрацюючою легенею? В результаті він закінчив університет у неспокійному 1919 році, щоб не полишати його вже ніколи. У важкий час громадянської війни він почав викладати у школі. З цього моменту його наукова кар’єра була нерозривно пов’язана з викладацькою діяльністю, добре, що «вчити навчати» було в кого: професори Струве і Євдокімов, майбутній академік Фесенков.

Працелюбність і цілковита відданість обраній меті допомогли впоратися зі злигоднями початку 20х років. Так, в обсерваторію спочатку його призначили на єдину вакантну посаду... завгоспа. Та бог із ним, із тим пайком, посадок», аби бути при обсерваторії. Слід відзначити, що молода держава робочих і селян не економила на науці, як це відбувається сьогодні. Статті харківського астронома регулярно публікувалися в зарубіжній і радянській науковій літературі. У 1927 році Миколі Павловичу було присвоєно звання професора, а університет виділив йому будиночок у саду, щоб він жив неподалік від обсерваторії.

Тут він відкрив ще один супутник, найважливіший і такий природний. Микола Павлович з першого погляду закохався у свою майбутню дружину Віру Арсеньєву, і після весілля вони були нерозлучні. їх з’єднали зірки. Навдивовижу точно сказано!

Життя просувалося своєю звичною орбітою. У 1932 році народилася Валя, зірочка-дочка. Через рік Барабашов став завідувачем кафедри  астрономії університету. На її базі формувалася українська школа планетознавства, створювався фотометричний каталог більш ніж півсотні деталей Місяця за методикою, запропонованою Миколою Павловичем. Дивовижну здатність заряджати своєю енергією оточуючих помічали і студенти, які відвідували його лекції, і вчені, що поспішали до нього за порадою. Внесок Барабашова в дослідження фізичних властивостей місячної поверхні та фізичного планетознавства був настільки значним, що в 1936 році йому присвоїли звання доктора фізико-математичних наук без захисту дисертації, за сукупністю опублікованих наукових робіт.

І знову в Європі точиться війна. Тільки тепер замість італійського Сан-Ремо містечко Щуче в казахських степах. Робота в Об’єднаному українському університеті, створеному на базі Київського та Харківського університетів. Жили дуже голодно, пайка на всіх не вистачало. Про здоров’я вже й не кажемо.

Він повернувся до Харкова першим потягом, тільки-но відбудованою залізницею. Віра Миколаївна, дочка, згадує, що найсильнішим враженням від звільненого міста була відсутність людей. Коли Микола Павлович першого разу вийшов на вулицю, то дорогою від Площі Повстання до саду Шевченка він нарахував вісім жителів. Живих.

У листопаді 1943го його призначають ректором університету. От де стала в пригоді посада завгоспа. Збережені записники дають уявлення про те, з чим йому довелося зіткнутися. Потрібно було скласти списки вцілілих співробітників, рятувати рослини в Ботанічному саду, діставати казан для їдальні, розселяти людей, і все це — за умов цілковитої розрухи. Але кожна сторінка перекреслена. Це означає — зроблено. А поряд у Госпромі ночами люди рубали паркет на дрова.

Валентина Миколаївна Барабашова (дочка): «Звичайно, в нього загострився процес, почався туберкульоз грудини, потім — гнійний плеврит і кілька операцій поспіль. Йому видалили частину ребер, частину грудини, і рана так і не загоїлась. Мама вивчилась на медсестру і повсюди їздила разом з ним: на сесії Верховної Ради, на сесії Академії наук. Куди б він не їхав, з ним була мама. А з ними завжди були валізи перев’язочного матеріалу».

Він вимушений був залишити пост ректора. Межа 1940х — 1960х — найбільш яскраві, живі роки Миколи Павловича. За його пропозицією в 1949 році було створено комісію з фізики планет при Астрораді АН СРСР, яку згодом він очолив. Дослідження в галузі фізики Місяця і планет принесли вченому світову славу. З 1948 року він — дійсний член Академії наук України.

Освоєння космосу викликало загальний інтерес до астрономії. Барабашов видає серію науково-популярних книг, де доступною мовою пояснює будову Сонячної системи, перспективи освоєння космосу, необхідність навчатися. У 1957 році він зміг втілити ідею планетарію, другого в Україні, створив гурток у Палаці піонерів, який сам і вів, і все це, не залишаючи основної роботи в університеті, будучи депутатом Верховної Ради СРСР. Чотири ордени Леніна. Золота медаль Героя Соціалістичної Праці.

Валентина Миколаївна Барабашова (дочка): «Він так активно сприймав всі сторони життя та брав у ньому участь: друзі, відвідування театру — і все це на тлі хвороби. У нас дача у Південному, так перші три дні відпустки він завжди відсипався. Проводив величезну популяризаторську роботу. І планетарій — це його ініціатива, і маса популярних статей, і лекції, а діти за ним ходили юрбами. Гурток у Палаці піонерів. Постійно повний дім дітей, студентів.

Як бачимо, на зоряну хворобу, незважаючи на свій статус, Барабашов не хворів. Інша, більш страшна хвороба підточувала організм. Понад чверть століття по кілька разів на день його дружина Віра Арсеньєва робитиме йому перев’язки. Один молодий учений, перепрошуючи за відібраний у Миколи Павловича час, часто чув у відповідь чіткий голос академіка: «Ми робимо спільну справу».

Коли в 1971 році серце Барабашова перестало битися, ніхто не міг уявити, що прізвище вченого-астронома стане синонімом величезного речового ринку. Іронія долі: найбільша барахолка в Україні розташувалась між станціями метро імені двох академіків — Барабашова і Павлова. Для багатьох молодих людей вона стала першим і єдиним у їхньому житті університетом. На жаль.

ПОЕТИЧНІ РЯДКИ

Едва открыв глаза,

Увиденным была поражена:

Такая полноликая луна,

Пленительной волшебности полна,

Висела прямо у окна!

Уж солнце вышло,

Небо все поголубив

И лик луны порозовив немножко,

А томная луна

О времени забыв,

Висела над моим окошком.

Она меня будила,

Чтоб сказать о том,

Как сон твой берегла всю ночь,

Укрыв тебя волшебным покрывалом,

Тревоги прогоняя прочь.

О том,

Что нежности взяв у меня немножко,

Лучами желтыми тебя ласкала,—

Висела ведь она

И над твоим окошком…

Відгуки читачів