Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Електронна передплата!

Доступ до улюблених видань
у будь-який час,
за будь-який період,
з будь-якого пристрою!

Оформити передплату

Комп’ютерні тигри

Лідія КАЛІНІНА

Зробіть крок назустріч дітям

Про те, як це жахливо — комп’ютерні ігри, ми чули, читали й, мабуть, неодноразово говорили самі. Сьогодні — про інше. Про них же, але по-іншому. Позбавитися їхньої присутності в житті наших дітей, на жаль, не вдасться, і ми вже зрозуміли це. Отже, вихід одни — «розслабитися і спробувати одержати задоволення». Чи хоча б зрозуміти, що вони від цього мають.


Комп’ютерні тигри

Лідія КАЛІНІНА

Зробіть крок назустріч дітям

Про те, як це жахливо — комп’ютерні ігри, ми чули, читали й, мабуть, неодноразово говорили самі. Сьогодні — про інше. Про них же, але по-іншому. Позбавитися їхньої присутності в житті наших дітей, на жаль, не вдасться, і ми вже зрозуміли це. Отже, вихід одни — «розслабитися і спробувати одержати задоволення». Чи хоча б зрозуміти, що вони від цього мають.

Учителі чомусь не хочуть зрозуміти захоплення своїх підопічних. Причин тут багато: головна — фінансова, якої ми не торкатимемося. Та й узагалі, я вважаю, що ця стаття розрахована на вчителів, володіння комп’ютером яких перебуває як мінімум на рівні користувача. В них з’являються інші причини, крім відсутності комп’ютера і навичок його використання, з яких вони не бажають з’ясовувати феномен комп’ютерних ігор. Адже для цього, крім іншого, слід зрозуміти специфіку гри, витратити час, можливо, сісти й розібратися самому. Тільки тоді ви зможете пояснити учням, чому це погано, коли самі відчуєте це й перестанете бути «лузером» («непрофесіоналом», за ігровою термінологією). Ви можете обуритися: в дорослих немає часу та й цікавості займатися такими дрібницями, вони не повинні цього робити. Не повинні. Але ж ви не просто доросла людина, ви — вчителька. Всі ці підземелля, монстри, вампіри та прибульці — частина життя ваших учнів і ваших власних дітей. То все-таки чому? Чому не друзі-товариші, не ковзани-ролики, не футбол-баскетбол, а ігри?

Однією з причин привабливості комп’ютерних ігор є їхня «закритість» від дорослих. Отже, ми доходимо того, що для підлітка світ комп’ютерних ігор виявляється тією «забороненою територією», на яку доступ дорослим обмежений. У підлітка формується відчуття власної значущості й причетності до чогось таємничого, «недорослого». Будь-який дитячий психолог скаже вам, що для перехідного віку це надзвичайно актуальне питання.

Ось лише кілька факторів, завдяки яким ігри міцно укорінились у житті тінейджерів:

1.  Самореалізація. Психологи давно довели, що людина, позбавлена в дитинстві можливості грати, на все життя залишається неповноцінною. Про це пише культуролог Й. Хейзінг у книзі «Homo Ludens» («Людина, що грає»). Чому діти грають у машинки, ляльки, літаки? Вони обіграють, приміряють на себе ролі дорослих, уявляють себе на їхньому місці. Те саме з комп’ютером. Розраховані переважно на підліткову нішу, ігри дають можливість відчути себе гонщиком, пілотом-винищувачем, найманцем. Дитина хоче «спробувати себе» в цьому, а інших засобів, окрім мишки та клавіатури, в неї немає.

2. Захоплення. Дитина повинна мати хобі, щось, що існує в її житті крім навчання. Підійдіть до будь-якого комп’ютерного клубу у вашому районі — подивіться на зграйки підлітків, що виходять звідти: вони про щось захоплено сперечаються, щось доводять один одному, галасують. Це не просто захоплення, гра — дуже активний викид у кров адреналіну, без якого нормальний підліток не може існувати. З тим, що комп’ютерні ігри затягують, навіть занадто, ніхто не сперечається. Однак блідий, із запаленими очима підліток, який проводить перед екраном по 14 годин на день, не викликає довіри, тож усьому мають бути певні межі.

3. Адаптація у своєму середовищі. Коли переважна більшість однолітків «хворіє» на якусь нову гру, а дитина в ній не те що не розбирається, навіть не чула про неї, вона миттєво стає аутсайдером. А що може бути страшніше для підлітка?

4.   Інтерактивність. Одна з основних причин, чому віддають перевагу комп’ютеру, а не книзі,— це невизначеність фіналу. Книгу скільки не читай — вона залишитися однаковою, з тим же завершенням. А у грі дитина сама собі господар, і тільки від неї залежить, як саме повернуться події. Це ніби казка, але казка її власна. Втім, тут ігри абсолютно програють, оскільки читання — заняття, що вимагає залучення уяви, асоціативного мислення, а під час гри нічого домірковувати не потрібно — все перед тобою, гра не провокує творчості. А дитина, природно, йде найлегшим шляхом.

От, власне, головні причини захоплення цими «вбивцями часу». Але, до речі: в середньостатистичної дитини вільного часу сьогодні забагато. І зверніть увагу: в нашій країні кількість дітей, що сидять перед екраном удома або в клубах, на порядок більша, ніж деінде. Така статистика не втішає. Це за умови, що в Європі або Америці технологія дозволяє грати на якісно іншому рівні, ніж у нас: і клуби кращі, і Інтернет швидший, і комп’ютери сучасніші. Але грає саме наш підліток. Чому? Все дуже просто, але ця простота не тішить. За часів Радянського Союзу була досить широко розвинена інфраструктура так званого молодіжного дозвілля. Гуртки, секції, будинки творчості юнацтва — їх було стільки, що в дитячому середовищі існував сталий стереотип: не ходити нікуди після школи — аномалія. Хтось займався авіа-моделюванням, хтось картингом, інші відвідували музичну чи образотворчу школу, хтось вишивав чи випалював по дереву. Сьогодні такі заклади не зникли, але їх кількість значно зменшилась або вони стали платними. І поступово винятком стає дитина, яка займається чимось. Ситуація перевернулась.

Але сидіти на одному місці, нічим не займаючись, нічим не «хворіти», підліток не може. І тут з’являються комп’ютерні клуби. Це хоча й не безкоштовно, але для батьківської кишені прийнятно, дозволяє набути власне захоплення і т. ін. Перелічувати не має сенсу, зрозуміло, що з’явився новий варіант «гуртка». Відмінність лише в тому, що клубне проведення часу зазвичай безглузде: крім витрат, втраченого часу та хвилинного інтересу це нічого не дає: нічого не розвиває й не відкриває нового. Реакцію можна розвинути не лише у віртуальних гонках, моторику руки відпрацювати не лише на монстрах, орієнтацію в просторі — не лише в похмурих підземеллях чи інопланетних лабіринтах. Існують інші способи, але для цього потрібно щось організовувати, влаштовувати, вкладати кошти, а цього у нас, як правило, ніхто робити не хоче. І на такому безриб’ї розквітають ігрові клуби.

Як вийти з цієї ситуації? Не думаю, що вчителі зможуть вийти з неї самостійно. Тут хоча б держава підключилась, які-небудь безкоштовні гуртки для дітей організувала. Причому не тільки авіа-моделювання та шиття, а наприклад, гурток зі створення власної комп’ютерної гри. От вам і жадана творчість!

Тож уперед, за ігровими дисками в магазин, щоб через тиждень-другий ви змогли гордо увійти до класу і сказати: «Вчора пройшла Quake — дитячий лепет. І що ви в ньому знайшли?». І тоді вони дійсно не зможуть нічого сказати.

ШПИЛЬКА

Замовкайте белькотіти!

·          Наступної лекції всіх розсаджу! Дівчата сядуть сюди, а недівчата сюди.

·          Нам потрібно зараз порозв’язувати задачі, а потім можна буде й теорію порозв’язувати.

·          Дзвоник нагадує, що колись у нас буде перерва.

·          Тут же чітко написано українською по білому.

·          І запам’ятайте: здоровий глузд не має абсолютно ніякого відношення до математики!

·          Ідею ви вже зрозуміли, і дзвоник вам не страшний.

·          Іди до дошки й дай відповідь, щоб було за що двійку поставити...

·          Мене тішить, коли учні розв’язують задачі власними методами, але мене це не влаштовує.

·          Моя спина спостерігає твій рух.

·          Любий мій! Ти хворів довго й наполегливо, а я в цей час будував площину, перпендикулярну прямій.

·          У природі все взаємопов’язане, навіть бузина у городі та в Києві дядько.

·          У три клітки не можна посадити чотирьох зайців так, щоб у кожній клітці сидів рівно один заєць. Це випливає з принципу Діріхле.

·          Коли корова дає гарне молоко? Коли гуляє скільки хоче, лежить на сонечку, їсть свіжу травичку... А примусьте корову бігати?! До чого я це веду? Не можна дівчатам спортом займатися!

·          Кому мало задач — підходьте, я озадачу.

·          Хто прочитає те, що в мене тут написано, десять у журнал!

·          Останнім сміється той, хто приймає іспит.

Підготувала Лідія КАЛІНІНА

Відгуки читачів