Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Вічна і кохана

Олег ДЗЮБА, Лариса ТАТАРІНОВА

Я заплющую очі, прислухаюсь і чую мамин голос, мамину пісню. I ось я вже не на сцені, не на своєму концерті, а в рідному старовинному містечку на Хмельниччині під назвою Старий Остропіль. Переді мною, як на екрані, пропливають картини з дитинства. I лине пісня: «рідна мати моя, ти ночей не доспала...». Я не співаю, я лише згадую. Мама завжди живе в мені, така знайома і рідна. її голос не сплутати із іншими голосами, я завжди пам’ятаю мамині інтонації, її особливу манеру розмовляти й співати, мамині очі, руки. Моя мама все розуміла без слів. Бона завжди знала, чого я хочу. Мама навчила ходити, говорити, співати, мама прочитала мені першу книжку, моя мама була моєю першою вчителькою. Бона завжди була поруч, і все, що я бачив, все, чому навчився, все починалось з мами. Скільки я себе пам’ятаю, мама завжди працювала у школі, все своє життя присвятила педагогіці. Бона викладала російську мову та літературу. I вдома ми розмовляли трьома мовами, бо за походженням мама було полькою.

Бона дуже гарно співала українські пісні, до нестями любила поезію російського поета Володимира Маяковського і молилася польською.


Dounload PDF

Відгуки читачів