Передплатна кампанія з січня 2019 закінчино! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Свято «Наші пернаті друзі»

Ю. А. Яцух,

Кам’янська ЗОШ I–III ст., Ізяславський р-н, Хмельницька обл.

У ч и т е л ь. Яка прекрасна наша Батьківщина! У будьяку пору року вона милує очі то яскравими барвами літа, то золотом осені, то казковою красою зими, то буйним цвітінням весни. Але найгарніший куточок природи залишається мертвим, якщо його не оживлять птахи.


Свято «Наші пернаті друзі»

Ю. А. Яцух,

Кам’янська ЗОШ I–III ст., Ізяславський р-н, Хмельницька обл.

У ч и т е л ь. Яка прекрасна наша Батьківщина! У будьяку пору року вона милує очі то яскравими барвами літа, то золотом осені, то казковою красою зими, то буйним цвітінням весни. Але найгарніший куточок природи залишається мертвим, якщо його не оживлять птахи.

За вікном буяє весна! Як можна уявити цю прекрасну пору року без стукання дятла, без пісні жайворонка, без відчайдушного цвірінькання горобців?!

Ведучі

Он чарівний птах співа вгорі,

Зозуля голосно кукука,

Скриплять червоні снігурі,

В дубову кору дятел стука.

Щебече зяблика сім’я,

І сиза горлиця воркує,

Чудова ж пісня солов’я

Над всіма співами царює.

У ч и т е л ь. Але птахи не тільки прикрашають наше життя. Вони — перші помічники людини в боротьбі за високий урожай полів і садів.

Любий друже мій, юннате!

Уявляєш, скільки птах

Може нищить, поїдати

Гризунів, жуків, комах?

Юннати

— Чи знаєте ви, скільки комах з’їдає синиця? Виявляється, стільки, скільки важить сама. Якби у людини був такий апетит, то з вагою 70 кг їй потрібно було б їжі... Хто підкаже?

— Спостерігаючи за птахами, вчені дослідили, що сім’я синиць за літо знищує понад 4 тисяч гусениць, пара горихвісток — 7 тисяч. Чорноголова чайка з’їдає за день тисячу жуків, клопів, черепашок та інших шкідливих комах. Ластівка виловлює за літо 1 млн мух і комарів.

— А тепер спробуйте відгадати, хто з птахів є рекордсменом зі знищення комах?

Так, це — зозуля. Послухайте, скільки вона з’їла за день: коників зелених — 39, червів капустяних — 43, личинок хруща — 5, павуків — 4, лялечок метеликів 3 і ще 18 молодих ящірок довжиною від 7 до 20 см.

— На території нашої області налічують 190 видів птахів, 3 із них занесені до Червоної книги України. За підрахунками вчених, за останні 300 років із нашої планети зникло 94 види птахів. І від нас із вами залежить, чи поповниться ця сумна статистика. Саме тому щорічно 1 квітня відзначають Міжнародний день птахів.

— Тож давайте і ми сьогодні скажемо слова про тих, які долають тисячі кілометрів через моря, океани на шляху до нашої землі, до рідних гнізд.

Скажемо, бо вони того варті.

Ведучі

Летять, пливуть і сурмлять уві млі

Шовкові, й жовті, й сизокрилі птиці,

Із континентів чорної землі

У рідні гнізда, на свої криниці.

Щасливий той, хто має ласку й дім,

Чи хоч гніздо у леті грозовім,

Чи хоч гіллячку, схилену вітрами?

Він прилітає з далекого краю,

Не спочиваючи, лине і лине —

Здається, на світі миліше немає,

Як наше подвір’я стара яворина.

Стоїть вона здавна, листом багата,

Бува, зашумить, а бува, не шелесне.

І то він шукає її і хату,

І те, що прожито, як сон чудесний.

Спочине звечора в темному лузі,

Де в синій далі чайка закличе.

А потім купається собі в галуззі,

Гніздо лаштує, буслиху кличе.

Давно спарувалися, як птицям гоже,

Пір’я назносять, кладуть між віток,

І хлопці вже чули, чи брешуть, може,

Як розмовляли вони про діток.

У ч и т е л ь. Наш край здавна називався лелечим. Можливо, це тому, що на солом’яних стріхах наших предків любили мостити свої гнізда лелеки.

Подивіться на цього птаха, коли він стоїть у гнізді. Спокійно, немов господар, оглядає подвір’я, гніздо, пильно охороняє дружину, а потім — і молоде потомство. Нам затишно і добре, коли десь недалеко клекочуть лелеки.

А як ще по-іншому називають пернатого друга у різних районах України? (Лелека, бузьок, боцюн, чорногуз, бусол, гайстер, веселик)

— Ім’я цього птаха пов’язане безліччю легенд. ось деякі з них.

ЛЕГЕНДИ ПРО ЛЕЛЕКУ

1. Давно це було, коли на українську землю нападали орди кочівників. Налітали, підпалювали хати, виганяли худобу, забирали у полон жінок та дітей.

А малюків кидали напризволяще на згарищах. Це побачили лелеки і стуком дзьобів почали кликати козаків на допомогу. Але далеко були козаки, не почули птахів. І тоді птахи підхопили на крила заплаканих малюків, піднялися високо-високо над землею. Почули своїх дітей козаки і кинулися наздоганяти ворогів, а лелеки кружляли над ними, вказуючи дорогу. Наздогнали козаки завойовників і порубали. З того часу лелекам в Україні завжди раді.

2. Вороги напали на місто та осадили храм, в якому шукали порятунку жителі. одна жінка побачила біля дзвіниці лелеку. Протягнувши йому сповите немовля, почала благати: «Лелеченько-серденько, врятуй його». Почув лелека, підхопив немовля і врятував від неминучої загибелі.

Можливо, тому в народі склалось повір’я про те, що лелеки приносять дітей. Саме тому діти, забачивши лелеку, кричать: «Бузьку, бузьку, принеси мені Маруську!»

одними із найшановніших в Україні птахів є ластівки.

Ведучі

Ластівочка чорно-біла

Під стріхою гніздо вила,

Над подвір’ям кружляла

І на дітей споглядала.

І питалася сердечно:

— Чи гніздитись тут безпечно?

Люба, мила ластівочко,

Ти не бійся за гніздечко.

Ми і киці накажемо,

І песика прив’яжемо.

Відженем лихого хлопчика

І недоброго горобчика.

Ліпи гніздо скоро, духом,

Вистеляй м’якеньким пухом.

Ю н н а т и. У народі кажуть: якщо ластівка в’є під чиєюсь оселею гніздо, то це передвіщає щастя тій родині.

— Розоряти гнізда ластівок, знищувати їхні яєчка — гріх: все обличчя у винних вкриється веснянками, подібно до цяток на ластів’ячих яєчках.

  Про наступного птаха складена така загадка:

Біля нашої криниці проживає дивна птиця,

довгонога, довгошия, у криниці носа миє,

набира цебром водицю.

Як зовуть цю дивну птицю? (Журавель)

— Журавлі — птахи, яких людина дуже любить і оберігає. Чи знайдеться хто, щоб не зупинився, почувши їхні незвичні голоси? курликання журавлів одночасно наводить і тугу, і радість, однак завжди пробуджує в кожному з нас особливі світлі почуття.

Ведучі

Чому сумують журавлі,

коли у вирій відлітають?

Вони сумують, бо не знають

На світі кращої землі,

Ніж та одна, що покидають.

А де гніздяться журавлі?

Вони гніздяться тільки вдома,

Над річкою стара солома

Ніжніша пуху в чужині,

Тому, що та солома вдома.

Ю н н а т и. Пропонуємо вам відгадати ще декілька загадок.

   Білі хороми, червоні підпори. (Лебідь)

   Дорога ще розлога, а на дубі — ярмарок. (Граки на дереві)

   Біле, як сніг, надуте, як міх, лопатами ходить, рогом їсть. (Гуска)

— Саме про гусей ось ця легенда.

Колись у давнину біля італійського міста Риму було болото. Жили біля нього гуси. Неспокійно було в ті часи. Велися міжусобні війни. одного вечора, коли вартові спали, несподівано до міста підійшли вороги. Вони хотіли захопити місто. Гуси, які жили неподалік, хотіли допомогти людям, які жили у місті. Тоді вони взяли в лапи по каменю, який могли піднести, і полетіли. коли гуси були над замком, кожен із птахів кинув по каменю. Гуркіт розбудив людей у замку, і вони відбили ворогів. Тепер у Римі суворо заборонене полювання на гусей, крім того, поставлений пам’ятник цим рятівникам.

Ти відгадай мені загадку:

Вгорі тремтить сіренька цятка

Й пісні співає голосні,

Та жаль, що тільки навесні.

Скажи скоріше, без відмовок,

Що за пташка? (Жайворонок)

Інсценізація «Оповіді про жайворонка»

Дійові особи: автор, чоловік, дружина, лісова царівна.

Недалеко від густого лісу стояла хата. У ній жила селянська сім’я. Жили вони добре. Жінка займалася хатньою роботою, а чоловік навесні орав, сіяв хліб. Так спливали роки.

— Ось і знов весна настала.

— Так, Петре. кажуть, її птахи на крилах приносять.

— Піду я, Ганнусю, в поле, час і хліб сіяти.

— Хай тобі Бог помагає...

Вийшов чоловік на своє поле і побачив, що нива вкрита дрібними камінцями. Зажурився хлібороб:

— Що ж мені робити? Вже потрібно сіяти, а тут ці камінчики необхідно визбирувати.

З лісу виглянула лісова царівна. Але чоловік побачив її аж тоді, коли вона заговорила до нього:

— Чоловіче, залиши свою дружину, йди жити до мене, я і гарна, і лісом володію...

— Не буде по-твоєму, царівно. Моя мила дружина мені вірна, а любов її сильніша за все на світі.

— О чоловіче, ти вчинив чесно. Я ж тільки хотіла перевірити твою вірність. Візьми цей камінчик і підкинь його вгору.

Він так і зробив. Здивувався, як побачив, що з камінця вилетіла пташка. Всі камінчики після цього піднялися із землі жайворонками.

— Це тобі, хліборобе, найкращий подарунок від мене за твою родинну вірність. Щовесни жайворонки голосистим дзвіночком будуть кликати тебе в поле, їхній спів нестиме тобі радість і насолоду в праці,— сказала царівна і зникла в лісі.

З тої пори із настанням весни співають над полем жайворонки.

Учні

Ось на дереві старім

Для гостей хороший дім,

Пофарбований, як треба,

Ґанок є для співаків...

Долинає щебет з неба —

Це летить сім’я шпаків.

Ми на них чекали вчора,

Нині встали до зорі,

Всіх котів прогнали з двору,

Всі вартуємо в дворі,

Ми махаємо руками,

Ми чекаємо весь час:

— Просим, просимо ласкаво!

Дуже добре буде в нас,

Долетіли вже до двору,

Вже й спускатися пора.

Ми не вдержались і хором

Гучно крикнули: «Ура!!!»

Сталось щось незрозуміле:

Геть вся зграя полетіла!

— Про яких перелітних птахів ми ще не згадували?

Інсценізація вірша «На волі»

Дійові особи: автор, дівчинка, пташка.

На зеленій гілці пташка співала,

Мила, звучна співанка сад звеселяла.

Та зловила дівчинка пташку співучу,

Та й заперла пташку в клітку блискучу.

І дає їй їсти, водичку носить.

— Співай мені співанки! — пташечку просить.

Не їсть, не п’є пташка, сидить тихенько,

Опустила крильцята, ниє серденько.

— Чом не хочеш, пташечко, їсти і пити?

Чи в золотій кліточці зле тобі жити?

— На зеленій гілочці любо співати,

А в золотій кліточці треба вмирати.

Бо в саду на гілці вільно я жила,

А золота клітка — то моя могила.

Пожаліла дівчинка пташку співучу,

Відчинила кліточку гарну, блискучу.

Стрепенула пташечка втішно крилами,

Задзвеніла співанка полем, лугами.

Вікторина

1.   Хто з птахів...

   ...найважчий? (Страус — 90 кг)

   ...найлегший? (Колібрі — 1,5–2 г)

   ...найшвидше літає? (Сапсан, стриж — 17 км/год)

   ...найглибше пірнає? (Пінгвін — 265 м)

   ...найбільш морозостійкий? (Качка, гуска — до 110 °C)

   ...неперевершений співак? (Соловей).

2.   У кого з птахів...

   ...найбільший розмах крил? (У південноамериканського кондора — 4,2 м)

   ...найдовший дзьоб? (У пелікана — 51 см)

3.   Чиє яйце...

   ...найважче? (Страуса — 1500 г)

   ...найлегше? (Колібрі — 2 мг)

4.   Який птах є символом...

   ...вірності і любові? (Лебідь)

   ...мудрості? (Сова)

   ...гордості, сміливості? (Сокіл)

   ...могутності? (Беркут)

   ...сили? (Орел)

   ...щастя? (Лелека)

5.  Які птахи імітують спів інших? (Шпаки, папуги)

Інсценізація дагестанської народної казки «Куклухай»

Дійові особи: автор, вовк, пташка.

Росло у полі дерево. Було у дереві дупло, а у дуплі — гніздо, а в гнізді — троє пташенят та їхня мати — Куклухай.

Ішов якось полем хан-вовк. Побачив Куклухай із дітками-пташенятами і загарчав:

Це поле — моє,

У полі дерево — моє,

У дереві дупло — моє,

Те, що в дуплі — все моє!

Куклухай, Куклухай,

Скільки дітей маєш?

—У мене їх трійко, ясний мій хане,— відказала Куклухай.

— Як троє? отже, одне росте без пари? Віддай його мені, бо накажу зрубати дерево. Незабаром зима впаде, мені дрова потрібні.

Заплакала Куклухай, затріпотіла крилами й кинула вовкові одне пташеня. Вовк проковтнув його та й пішов собі.

На другий день причвалав він знову, завив під деревом:

Це поле — моє,

У полі дерево — моє,

У дереві дупло — моє,

Те, що в дуплі — все моє!

Куклухай, Куклухай,

Скільки дітей маєш?

—У мене їх тільки двійко лишилось, ясний мій хане,— вмовила Куклухай і низько вклонилася.

— Нащо тобі двоє? У злиднях живеш, тобі й одного ростити важко. Віддай мені другого, я його сам виховаю.

— Ні, не віддам!

— Тоді я гукаю лісорубів!

Заплакала-затужила Куклухай і кинула вовкові ще одне пташеня. Хан-вовк проковтнув пташеня та й подався геть.

За день утретє прийшов вовчисько і втретє завив, ще лютіше:

Це поле — моє,

У полі дерево — моє,

У дереві дупло — моє,

То, що в дуплі — все моє!

Куклухай, Куклухай,

Скільки дітей маєш?

— Тепер у мене один-єдиний син, ясний хане,— відказала ледь жива від жаху Куклухай.

— То й нічого тобі через одного клопіт мати! Я беру його на службу, а ти гуляй собі лісами без турбот.

— Ні, не віддам! Хоч що роби, не віддам! — зойкнула Куклухай.

— Гей, лісоруби, зрубайте дерево!

Здригнулося дерево. Випало з гнізда останнє пташа. Вовк зжер його і оком не змигнув.

Заголосила, заридала Куклухай, залетіла далеко до лісу, сіла на кизиловий кущ та заспівала:

В полі дерево росло,

В тому дереві — дупло,

А в гніздечку, у дуплі

Жили дітоньки малі.

Неживі вже, неживі,

Бідні дітоньки мої...

Учитель. Ми звикли, що у казках — хороший кінець. А ця казка — сумна. Ми співчуваємо нещасній Куклухай, та я вірю, що ніхто з вас не стане злим ханом-вовком і не буде руйнувати пташиних осель, завдавати шкоди птахам та пташенятам. І всім їм буде так добре у рідному гніздечку, як для малят із наступного вірша.

Ведучі

На яблуні-садочку,

Галузочки шелестять,—

Там гніздечко, а в гніздечку

Пташенят маленьких п’ять.

П’ять сердечок б’є рівненько,

Десять очок блискотить:

Чи з мушками не йде ненько,

Чи матуся не летить?

На яблуні, у садочку,

Малі пташечки сидять,

Притулилися в гніздечку

І весело пискотять.

Чорним оченькам в одвіті

П’ять сердечок рівно б’є:

Краса всюди є на світі,

А щастя лиш вдома є.

Юннати

Ніколи не зробимо шкоди

Ми пташці у нашім краю,

Хай лиш в саду і у полі

Співає для нас у маю.

Птахи завжди з нами в спілці,

Поля й лісу сторожі:

Сови, дятли, серпокрильці,

Щигли, одуди, чижі.

То ж, як стрінеш непутящих,

Що біжать поза двором

Видирати гнізда в хащах,—

Ти одразу присором.

Між дорослих і малечі

Пташка бачить все навкруг,

Дружно сяде вам на плечі,

Якщо ви — їй справжній друг.

Тих, у кого є кормушки,

В кого є птахи в дворі,

Не кусають ані мошки,

Ні трикляті комарі.

Тримайтесь, жуки і комахи,

Де сад або нива цвіте.

На «Святі птахів»

Ми договір склали про те:

Все на Землі, все треба берегти:

І птаха, й звіра, і оту тварину...

Не чванься тим, що цар природи — ти,

Бо, врешті, ти — лише її частина.

Рятуємо чисте повітря, рятуємо воду —

В морях, океанах, в малих і великих річках,

Рятуємо рідкісних птахів —

Не всі ще породи,

А ті, що зникають у полях, у лісах, луках.

Поки є в небі свято веселок і крил,

Поки є на Землі і роса, і колосся — Я живу.

Поки тиша овіює явір гіллястий,

Поки засклено щебетом пташки вікно,—

Я живу.

Поки є соловей, і зозуля, і шпак,

Щиглик, ластівка, зяблик, синиця і грак,

Ми живемо!

ПРОСЬБА

(сл. Р. Рождественського, муз. А. Пахмутовой)

Раненая птица в руки не давалась,

Раненая птица птицей оставалась.

Этот сон давнишний до сих пор мне снится

На траве кровавой вздрагивает птица...

П р и п е в:

Птицы, рыбы и звери

В души людям смотрят.

Вы их жалейте, люди,

Не убивайте зря.

Ведь небо без птиц — не небо,

А море без рыб — не море,

А земля без зверей — не земля, не земля, не земля...

Члени гуртка юннатів проводять інтерв’ю серед глядачів.

— Чому птахів потрібно берегти?

— Яких перелітних птахів всі знаєте?

— Чи всі птахи відлітають в теплі краї? Які зимують?

— Чи необхідно допомагати птахам, що зимують? Чому?

  Як ви допомагали птахам цієї зими?

— Чи є у вас годівничка? Яку їжу ви туди клали?

— Про що нове ви дізналися на нашому святі?

— Що вам найбільше сподобалося?

— Як ви будете ставитися до птахів?

У ч и т е л ь. За народним календарем кожна пора року пов’язана з птахами.

22 березня — Свято сороки. З тіста пекли жайворонків та пригощали друзів та знайомих.

8 травня — приліт співочих птахів.

15 травня — Борисів день, солов’їне свято (починають співати солов’ї).

29 червня — на Тихона, птахи замовкають, а солов’ї співають до Петра,

12 липня.

13 вересня — Купріянів день, журавлиний відліт.

12 листопада — Зіновія, свято синичок.

14 листопада — Кузьминки, перше зимове свято; на Кузьминки справляли півневі іменини.

І це далеко не все.

Сподіваємось, що сьогоднішня наша зустріч дала вам можливість ще більше пізнати і полюбити птахів, цю справжню окрасу природи. кожен із нас повинен усвідомити, що птахи — наші справжні друзі та незамінні помічники.

Відгуки читачів