Передплатна кампанія з січня 2019 закінчино! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Свято веселого Букваря

Н. І. Жиденко, вчитель-методист,

Червоноградська ЗОШ І–ІІІ ст. № 2, Львівська обл.

Діючі особи театралізованого свята:

1.   Підручники: Букварик, Читанка, Рідна мова, Математика, Зошит (ролі виконують старшокласники).

2.   Казкові герої: Олівець, Зайчик, Піч, Хлопчик Михайлик, Дівчинка Іринка, Старик Хоттабич, Буратіно, Лікар Айболить, два учня-старшокласника, Лисичка (ролі виконують старшокласники).


Свято веселого Букваря

Н. І. Жиденко, вчитель-методист,

Червоноградська ЗОШ І–ІІІ ст. № 2, Львівська обл.

Діючі особи театралізованого свята:

1.   Підручники: Букварик, Читанка, Рідна мова, Математика, Зошит (ролі виконують старшокласники).

2.   Казкові герої: Олівець, Зайчик, Піч, Хлопчик Михайлик, Дівчинка Іринка, Старик Хоттабич, Буратіно, Лікар Айболить, два учня-старшокласника, Лисичка (ролі виконують старшокласники).

3.   Літери: 33 літери (першокласники).

Обладнання:

1.   У центрі зали — малюнок, на якому зображений будинок, ліхтарик, на подвір’ї розташовані букви, які вітають Букварика (зображеного у вікні) зі святом. Над будиночком намальована стрічка, а на ній написано: «АБЕТКА».

2.   Піч.

3.   Загадка в малюнках. (Відповідь: свято Букваря.)

4.   Літери для відповіді на загадку.

5.   33 літери одного шрифту на кульках.

6.   Обкладинки підручників.

7.   Обкладинка і сторінки Букваря.

8.   Платівки: пісні Шаїнського; танок «Качата».

Хід свята

Звучить запис пісні «Чого вчать у школі». Клас святково прикрашений. Першокласники, батьки, гості сідають на свої місця.

Дзвенить дзвінок. Починається святковий урок.

У ч и т е л ь. Діти, у нас сьогодні не звичайний урок — він і веселий, і сумний. До нас прийшло багато гостей, наших мам і тат, бабусь і дідусів. А запросив нас всіх сюди Буквар. Давайте прочитаємо, що він написав на дошці.

(Діти читають написані над дошкою слова: Ласкаво просимо на…)

— Ой, що ж це сталося з літерами? Чому вони всі перевернулися?

О л і в е ц ь. Ви не хвилюйтеся! Я на всякий випадок назву нашого уроку заховав у цих малюночках. (Показує на загадку в малюнках, яка знаходиться на дошці.)

Послухайте уважно, як потрібно відшукувати букви. Для цього необхідно рухатися в напрямку стрілочки від малюночка до малюночка. В кожному малюночку заховалося слово, а в слові — буква, яку позначає цифра.

Відповідь: свято Букваря.

Діти розгадують ребус, а Олівець відкриває потрібні букви.

Учитель. Дуже дякуємо тобі, Олівець! Прочитаймо, що у нас вийшло.

(Діти хором читають: Ласкаво просимо на свято Букваря.)

(Діти хором виконують пісню «Я уже школярик».)

Я УЖЕ ШКОЛЯРИК

Купив мені татко новенький букварик.

Я до школи ходжу, я уже школярик.

А мама купила зошити новенькі,

Я буду писати літери гарненькі.

У портфелі в мене олівці й лінійка.

їх подарувала сестричка Марійка.

Хочуть всі, щоб в школі я гарно учився,

Щоб вчителя слухав і щоб не крутився.

На уроці чемно я буду сидіти.

Беріть з мене приклад, українські діти.

Учитель. Молодці! Але що ж за свято без головного героя? Де ж Букварик?

(Заходить Буквар.)

Б у к в а р. Ось і я, мої друзі! Добрий день!

Радий бачити вас усіх!

(Діти відповідають.)

Я побачив гарний дім.

Хто живе у домі тім?

Здогадалися, мабуть,—

В ньому літери живуть.

Учитель. Діти, а ви здогадалися, як називається цей дім?

Д і т и {хором). Абетка!

Буквар. Коли я збирався до вас на свято, то у цьому будиночку (показує на малюнок) літери так розхвилювалися, вітаючи мене із святом, що не можуть відшукати своє місце в алфавіті. Давайте їм допоможемо, Заспіваємо пісню про букви.

ПІСНЯ ПРО БУКВИ

Е-е-е — яєчко одне

Знесла курочка чорненька,

Знайшла дівчинка маленька.

Е-е-е — яєчко одне.

А-а-а — а яблучка два.

Два яблучка червоненькі

Несе дівчинка для неньки.

А-а-а,— а яблучка два.

У-у-у — песик на шнурку.

Цуценяток п’ять кудлатих

Полягали коло хати.

У-у-у — песик на шнурку.

І-і-і — лошачки малі.

Є у них чотири ніжки,

Коло воза біжать пішки.

І-і-і — лошачки малі.

(Буквар відкриває першу сторінку великого Букваря.)

А

Голосиста буква А

Нашу книжку відкриває.

Не одна вона іде,

А всю азбуку веде,

Як веселочка жива,

З букв складаються слова.

А іще ця буква А

Є насправді голосна.

Б

Цілий день біля воріт

Вчив баранчик алфавіт.

Добре вимучив себе

Та завчив лиш букву Б.

В

Привітались на шосе

Букв І та буква З.

Де ж вони? Ну й дивина:

З двох з’явилася одна.

Їй дали ім’я нове:

Буква… (хором: В).

Г

Скласти слово помага

Буква Г, як кочерга.

Песик Гавчик слово склав,

Проказавши: «Гав-гав-гав!»

Ґ

Буква Ґ з ріжком вгорі

Посміхнулась дітворі:

— Щоб дзвінкіше чули мову,

Я прийшла в абетку знову.

Д

Буква Д, неначе дім,

Величезний дах на нім.

Е

— Буква Е, поглянь в люстерко.

Хто у ньому?

— Еее-тажерка.

— Ляж, будь ласка, на підлогу,

Підніми угору ноги…

(Буква Е тремтить від страху):

— Схожа я тепер на Ш…фу!

Є

Місяць з неба придивився,…

Посміхнувся до Славка,

Показавши язика.

Хлопчик крейду дістає

І малює букву Є.

Ж

Я узяв нитки червоні

І зв’язав дві букви К.

Вмить з’явилась на долоні

Буква, схожа на Жука.

З

Збоку, знизу і згори

Схожа З на цифру три.

(До зали вбігає учень в костюмі Зайчика. Зайчик стрибає, зупиняється посеред зали, оглядається навкруги.)

Зайчик

Звусь я Зайчик-Побігайчик.

Хочу зватись Зайчик-Знайчик.

Я вам віршик прочитаю

Про своє життя під гаєм.

Там живеться мені добре.

Там характер мій — хоробрий.

Там я голосно сміюся

І нікого не боюся!

Я оббігав сто доріг

І на свято в клас прибіг,

Бо мої малі зайчата

Хочуть літери вивчати

І просили дуже вас

Записать їх в перший клас.

Кожен Зайчик-Побігайчик

Хоче зватись Зайчик-Знайчик.

Кожен має довгі вуха,

Кожен вміє добре слухать.

У ч и т е л ь. То як, діти, запишемо зайченят у перший клас?

Д і т и. Запишемо, запишемо.

З а й ч и к. Дякую, дуже дякую! Побіжу, порадую своїх зайченят!

(Зайчик біжить з класу, а Букварик відкриває наступну сторінку.)

И

А ця літера одна,

И слова не починає,

И великої немає.

І, Ї

І без Ї не ступить кроку.

— Поміж нами чвар нема,—

— І до Ї моргає оком,

— Ї у відповідь — двома.

Виконується пісня «Їжачок».

Їжачок пішов у ліс

І грибочок з лісу ніс

Не в відерці, не в торбинці…

— А так, на спинці.

Йде по хащах їжачок.

Парасолькою грибок.

Він додому поспішає,

Пісню весело співає:

— Ось грибочок, ля-ля-ля,—

Парасолька — це моя.

Й

Чи то дощик ллє довкола,

Чи лютує завірюха,

Буква Й ніде й ніколи

Не скидає капелюха.

К

Вранці півник в курнику

Будить всіх:— Кукуріку!

Прокидайтеся, курчата,

Прокидайтесь, каченята,

Будемо букву К вивчати!

(Діти виконують «Танок маленьких каченят».)

Л

З букви Л для цирку

Змайстрували гірку,

Щоб катались звірі І жили у мирі.

(На сцену вибігає лисичка.)

Лисичка

Я — лисичка,

Я — сестричка,

Хитрувату маю звичку.

Але тут, на цьому святі,

Я не буду хитрувати.

Можу вам допомагати!

У ч и т е л ь. Діти, дозволимо їй допомагати?

(Діти відповідають: Так.)

Лисичка

Я — лисичка,

Я — сестричка,

Маю дуже гарну звичку:

Лінуватись не люблю,

І за це себе хвалю!

І за це себе люблю!

(Милується собою, раптом спохватилася.)

Ой!.. вибачте, що себе вихваляю.

Букварику, дозволь

твою книжечку гортати!

(Букварик має намір заперечити.)

Л и с и ч к а (благаючи)

Будь ласка, дозволь книжечку гортати!

(Лисичка відкриває букву М.)

М

Пробігав ось тут осел

І з’єднав дві букви Л,

Вийшла гойдалка, гамак

Й буква М,

А чи не так?

(Лисичка відкриває наступну сторінку, а там — знову літера М. Вона дивується.)

Буква М, як мама мила —

Мелодійна і мрійлива,

Є стільки слів на букву М,

Давайте їх ми прочитаєм.

(Учитель пропонує прочитати ці дві сторінки.)

(Пісню «Колискова» співає мама учня, одягнена в український національний костюм.)

Н

Дві палички-лічилочки

Гуляли у саду.

А тут зламалась гілочка:

— Рятуйте, бо впаду!

Летіла і кружляла,

Хапаючись за клен.

Між паличками впала

І вийшла буква Н.

О

Буква О така кругленька, Хто не бачив, подивись:

Наче сонце, наче бублик,

Мов обручик — хоч котись.

П

Дві букви Н та П стоять,

Як перекладини в дворі.

П — для дорослих — мам і тат,

Н — для зарядки — дітворі.

Р

Тигреня мале ричить!

(Діти хором: «Р-р-р-р»)

С

Буква С не стулить очі —

Світить місяцем всі ночі.

Т

Зарядку букви-малюки

Робили після сну.

Т підняла аж дві руки,

А буква Г — одну.

У

— Скажи, горобчику чому

Ти так боїшся букви У?

— Тобі зізнаюсь, татку,

Ця буква схожа на рогатку.

Ф

— Зустрівши букву С в четвер,

Взяла під руку буква Р

І повела на фіззарядку.

Задам тобі просту загадку:

Як зветься буква ця, Олег?

 -Ф.

Х

Що за буква таємнича?

Не смішна вона, здається,

Хто ж її повторить двічі,

Той одразу засміється:

— Ха-ха!

Ц

— Хто це?

— Цапок.

— Що це?

— Ціпок.

— А це?

— Цукерки.

— А ти?

— Буква Ц.

Ч

Цілий день я букву Н

Доганяв, як мишку кішка.

Наштовхнулась Н на пень

І зламала ніжку

Ось тепер не утече

Від погоні буква…

(Діти хором: Ч.)

(В куточку класу стоїть піч.)

П іч

Я печу печу печу

Діткам всім по калачу.

Випікайтесь, калачі,

У натопленій печі.

Буду діток я скликати,

Калачами частувати.

(Лисичка відкриває наступну сторінку)

Б у к в а р. Буква Ш сказала Щ…

Ш

— Ти стрибаєш, як лоша,

Я на тебе дуже схожа,

Хоч стрибати так не можу…

Щ

А відгадка тут проста:

Я        з хвостом,

Ти — без хвоста.

Ь

Підняли ми букву Р

І поставили ось так.

Що ми маємо тепер?

Діти хором:

М’який знак!

— Я пом’якшую слова.

А у слові олівець

Забігаю аж в кінець.

О л і в е ц ь

Ось і про мене згадали, Дякую тобі, м’який знак!

(Звертається до дітей)

Діти, послухайте загадку-добавлянку:

Хто абетку з вас вивчав,

Різні букви зустрічав,

Кожна з них від А до Я,

Промовля своє ім’я,

Лиш одна із них німа.

Здогадався, певно всяк?

Звуть цю букву… (м’який знак).

— Молодці!

(Лисичка відкриває сторінку з буквою Ю.)

Букварик

Як зробити букву Ю?

Здогадавсь, Іванку?

Ю

Букву І та О приб’ю

На коротку планку.

Сценка «Буква Ти»

Дійові особи: Іринка — 5–6 років; Мишко — старший брат.

Картина 1

Стіл, 2 стільця. На столі — книги, зошити, буква Я. До стола підходять Іринка і Мишко, сідають за стіл.

М и ш к о. Молодець, Іринко! Розумниця! Ти вивчила всю абетку. (Гортає буквар.) Прочитай, будь ласка, ось це слово.

І р и н к а (читає по складах). Мама.

М и ш к о. А це?

І р и н к а. Тато, Сашко, школа, буквар.

М и ш к о. Добре. Дуже добре, Іринко. Залишилось нам з тобою вивчити лише одну букву Вона остання в алфавіті. Ось вона в букварику. (Показує Іринці.) Це — буква Я.

І р и н к а (здивовано). Ти?

М и ш к о. Чому ТИ? Я сказав тобі, що це буква Я!

І р и н к а (ще більше здивовано). Я й кажу ТИ!

М и ш к о. Та ж не ТИ, а Я.

І р и н к а (запитуючи). Не Я, а ТИ?

М и ш к о. Ой, Іринко, Іринко! Напевно, ми з тобою трішки перевчилися. Невже ти не розумієш, що це не Я (показує на себе), а що це буква Я? (Показує букву Я.)

І р и н к а. Ні, розумію!

М и ш к о. Що ти розумієш?

І р и н к а (втішившись). Це не ти (показує на брата), а це літера так називається (бере літеру, показує) ТИ.

М и ш к о (встає, звертається до глядачів). Ну, що тут з нею вдієш?..

(Думає, розмірковує вголос, що робити далі.)

Як же тепер їй пояснити, що Я — це не я (показує на себе),

ТИ — не ти (показує на Букварика),

ВОНА — не вона (показує на Іринку), і взагалі Я це тільки буква?.. (Продовжує ходити, мовчки міркуючи.)

Ну ось що! (Знову сідає)

Скажи, Іринко, про себе: «Я».

Розумієш?

Як ти про себе говориш?

І р и н к а. Говорити?

М и ш к о. Ну так, говори!

(Іринка порухала губами й опустила голову.)

Чому ж ти мовчиш?

І р и н к а. Я вже сказала.

М и ш к о. Але я не чув, що ти сказала.

І р и н к а. Ти ж просив мене про себе говорити. Ось я тихенько вимовила.

М и ш к о. Що ж ти вимовила?

І р и н к а (встає, підходить до брата і говорить йому на вухо, але так, щоб було чути глядачам). Ти...?

(Мишко зіскочив зі стільця, схопився за голову і забігав по кімнаті. Іринка сіла, схиливши голову над букварем, скоса поглядає на Мишка.)

М и ш к о (зупиняється біля Іринки, показує на неї пальцем). Це, хто?

І р и н к а. Це, я!

М и ш к о. Ну, ось! Розумієш? А це буква Я.

І р и н к а (зморщила носик, ось-ось заплаче). Розумію…

М и ш к о. Що ж ти розумієш?

І р и н к а. Розумію (показує на себе), що це — я.

М и ш к о (зрадівши). Правильно! А ось це буква Я. Зрозуміло?

Іринка. Зрозуміло! (Впевнено) Це буква ТИ.

М и ш к о (заїкаючись). Та нене ТИ, а Я!

І р и н к а. Не Я, а ТИ.

М и ш к о. Не я (показує на себе), а буква Я.

І р и н к а. Я й кажу, не ти, а буква ТИ.

М и ш к о (знову розсердився). Не буква ТИ, а буква Я.

І р и н к а. Не буква Я, а буква ТИ!

М и ш к о (знову зіскочив і забігав по кімнаті, кричить). Нема такої букви! Зрозумій ти, нетямо! Нема і не може бути такої букви! Є буква Я, розумієш? Я! Буква Я! Повторюй за мною: Я, Я, Я!

І р и н к а (тихенько). Ти! Ти! Ти! (Поклала голову на стіл і заплакала.)

М и ш к о (підійшов до неї, лагідно заспокоює її). Ну добре, Іринко! Напевно, ми з тобою трішки запрацювалися. Поскладай свої книжки і зошити та можеш йти на вулицю. На сьогодні досить.

(Іринка мовчки збирає книжки, зошити і, схлипуючи, виходить з кімнати.)

М и ш к о. Що ж робити? Як ми зрештою вивчимо цю букву Я? Але потрібно робити свої уроки!

У ч и т е л ь. Таке, діти, теж буває.

(Лисичка відкриває сторінку з буквою Я.)

Я

Десь пропала буква О.

Ми шукаємо давно.

Де ж вона поділася?

Може, заблудилася?...

А вона, от чудасія! —

Всілась букві Л на шию

І від радості сія: —

Ось де Я! Ось де Я!

Картина 2

(В кімнату вбігає весела Іринка. Мишко підводить голову,— він щось писав.)

М и ш к о. Ну що, Іринко, відпочила? Будемо сьогодні ще займатися?

І р и н к а. Так, так, будемо!

М и ш к о. Сідай до столу. Прочитай мені що-небудь.

(Подає Іринці відкритий буквар.)

І р и н к а (швидко, чітко, впевнено, цілими словами читає речення). Хлопчик Тиків з’їв тиблуко.

М и ш к о (здивовано). Що? Який «Тиків»? Яке «тиблуко»? (Бере буквар, читає.)

Х л о п ч и к (сміється). Яків, Яблуко, Іринко, яблуко, а не тиблуко!

І р и н к а (здивовано). Яблуко? Так це буква Я!

М и ш к о. Так, правильно! Це буква… (зупинився, а потім впевнено) ТИ. Ну, а тепер йди на вулицю. На сьогодні досить.

(Іринка дуже задоволена, біжить на вулицю. Мишко замислився, ходить по кімнаті, потім звертається до глядачів.)

М и ш к о. Негарно говорити неправду. Навіть дуже не гарно говорити неправду, але якщо б я сказав «Я», а не «ТИ»,— хто знає, чим би все закінчилося. Можливо, Іринка так все життя й говорила не яблуко, а тиблуко, не якір, а тикір, не язик, а тизик, не маяк, а матик. Ось тепер вирішуйте, чи добре я вчинив, сказавши неправду?

(Мишко виходить із класу.)

У ч и т е л ь. Як ви вважаєте, діти?

(Учні відповідають.)

(Лисичка продовжує гортати буквар, і виявляється, що букв більше немає.)

Л и с и ч к а (розчаровано). Немає вже літер, вже всі прочитані. Що робити? Я не хочу, щоб свято закінчилося! (Лисичка опустила голову і мовчки пішла до виходу.)

У ч и т е л ь. Постривай, лисичко. Наше свято ще триває, тож залишайся з нами. Сідай ось тут.

Буквар

Так, як кожен колос в житі,—

Житня нива золота,

Так у мові дружно злиті

Усі букви — то сім’я.

Як в сім’ї всі рідні діти,

Чи великі, чи малі,

Як в городі пишні квіти,—

Так всі букви в Букварі.

(До класу заходять Старик Хотабич, Буратіно, Лікар Айболить. Вони мовчки розглядають приміщення.)

С т а р и к Х о т а б и ч. О, шановні, куди я потрапив, що у вас відбувається?

Б у к в а р. Добрий день, шановний, Ви потрапили до першокласників на моє свято.

С т а р и к Х о т а б и ч. О, наймиліші! Я три тисячі років чекав цього дня і дуже щасливий, що Буквар привів вас у королівство книжок. Ви, напевно, здогадалися, хто я?

(Діти відповідають.)

Правильно, діти, я прийшов до вас із казки. А це мої друзі — казкові герої. (Показує на Буратіно і Лікаря Айболить.)

— Ой! (Хапається за голову)

Друзі, у мене, старого, пам’ять погана, підкажіть, в кого це такий довгий ніс? (Обертається до Буратіно.)

(Діти відповідають.)

  О, найрозумніші з найрозумніших, ви цілком праві! Тільки ніколи не робіть так, як зробив Буратіно, який продав Азбуку, щоб купити квиток на лялькову виставу. А то образяться на вас букви, і вийде ось що.

(Вірш розповідають 2 учня.)

1-й учень

Невідомо, як то стало,

Тільки буква заблукала:

Залетіла в чужий дім

І господарює там у нім.

2-й учень

Річку Гриць в дітей не просить,

Він її щодня в портфелі носить.

1-й учень

Лисичка знає назубок

Смачненьку казку «Колосок».

2-й учень

Наш сусіда — лісоруб.

Він спиляв учора чуб.

1-й учень

Просо висіяв Микита,

Та чомусь вродило сито.

2-й учень

Ми з братом — лісники від роду:

Пилимо палкою колоду.

1-й учень

Пригріло сонечко як слід —

І на Дніпрі розтанув дід.

Б у р а т і н о. Зупиніться! Зупиніться! Я дуже шкодую, що продав Азбуку. Я разом із першокласниками навчився читати й писати. Правда, діти?

(Діти відповідають: «Так».)

С т а р и к Х о т а б и ч. А ми зараз перевіримо. Букварику, дай завдання Буратіно і дітям.

Б у к в а р. Увага! Які букви загубилися у словах? (Слова — на дошці.)

М_М_, Б_КВ_Р, ШК_Л_, КЛ_С?

— Перше завдання ви виконали, молодці!

О л і в е ц ь. Букварику, дозволь мені запропонувати дітям і Буратіно на друге завдання загадки:

    Красивий, щедрий рідний край,

І мова наша — солов’їна.

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься… (Україна).

    Цю найкращу в школі книжку

Знає будь-який школяр.

До усіх книжок доріжку

Прокладає наш... (Буквар).

    Виводить букви і слова

Ота цікава штучка,

В руці виблискує здаля,

Нова гарненька… (ручка).

    Маленька, біленька

по чорному полю плигає

і слід залишає. (Крейда)

Б у к в а р. Молодці! В мене є ще одна загадка, послухайте.

    У коробці спочивають

Спритні хлопці-молодці.

Убрання барвисте мають

І загострені кінці.

На папері слід лишають,

А зовуться… (олівці).

С т а р и к Х о т а б и ч. О, найрозумніші з найрозумніших, вибачимо Буратіно?

(Діти говорять: «Так!»)

— А не підкажете мені, хто це у вас в гостях?

Д і т и. Лікар Айболить.

Л і к а р А й б о л и т ь. Я лікар — товариш всіх книжок. Лікую не дітей, ні звірів, а книжки.

Так-так, не дивуйтеся, зошити й книжки також хворіють. Правда, вони не чхають і не кашляють. Вони терплячі, не плачуть, не стогнуть, не жаліються, але дуже-дуже страждають в руках поганих учнів, починають непомітно жовтіти, скручуватися, розпадатися на окремі листочки.

0 л і в е ц ь. Я зрозумів, я зрозумів! Ти зі своїми друзями приходиш на допомогу до таких нещасних книжок.

Л і к а р А й б о л и т ь. Правильно! Ми клеїмо, розрівнюємо сторінки, обгортаємо книжки. Але, щоб не доводилося лікувати книжки, потрібно виконувати наступні правила...

(Лікар Айболить читає правила, а діти повторюють за ним.)

Правила користування книгою

1.   Беріть книгу чистими руками.

2.   Не згинайте книгу — від цього випадають сторінки.

3.   Не кладіть в книгу олівці та інші предмети.

4.   Не загинайте сторінки, користуйтеся закладкою.

5.   Не читайте книгу під час обіду.

6.   Щоб книга була вам тривалий час у пригоді, вдягніть обкладинку.

Б у к в а р. Запам’ятали ці правила, діти?

А тепер, коли ви знаєте, як користуватися книжками, а також дбайливо ставитися до мене, я доручаю тобі, Буратіно, запросити нові підручники, і вручити учням пам’ятки і закладки.

(Учасники театралізованого дійства вручають дітям пам’ятку та закладки, після чого виходять із класу. Залишається Буквар та Олівець.)

1-й учень. Дякуємо тобі, Букварику, що навчив нас читати!

2-й учень

Букви старанно вивчали,

Знаємо їх від А до Я,

І сторіночку останню

Прочитали букваря.

3-й учень

Прощавай, Букварику,—

Наш найперший друже,

Ми тобі, Букварику,

Дякуємо дуже.

4-й учень

Добрий Букварику!

Перша книжко!

Хочеться навіть

Плакати трішки.

5-й учень

Жаль розлучатися, хоч і треба...

Ми не забудемо ніколи про тебе.

6-й учень

Спасибі тобі за добру науку,

За паличку першу і першу букву.

7-й учень

За перше слово,

За першу казку.

8-й учень

Ми пам’ятатимо довгі роки

Мудрі повчальні твої уроки.

9-й учень

У містах, у різних селах

Будь, Букварику, веселим!

Хай тебе у гості ждуть!

Будь щаслива твоя путь!

А ми будемо у школі —

Тут науки нам доволі!

Буквар. Дуже я радий, діти, що приніс вам користь. Але разом зі мною вас навчала ваша вчителька, допомагали вам мами, тати, бабусі, дідусі. Давайте їм скажемо: «Велике спасибі!»

(Діти дякують, до класу входять підручники.)

— А ось і мої друзі, які допоможуть вам здобути нові знання.

Всі літери прочитані.

Усіх їх — 33.

Тепер дітей учитимуть

Підручники нові.

Читанка

Я — читанка нечитана,

Навчатиму ваш клас.

Я з вами говоритиму

Про наш прекрасний час.

Букварику, мій братику,

Розумна голова,

Твої веселі літери

Складуть нові слова.

А ти спочинь до вересня,

Гуляй, відпочивай,

Букварику, мій братику,

Спасибі! Прощавай!

(Буквар, махаючи рукою, виходить.)

Рідна мова

Я не з лісу, я не з поля.

Нелегка у мене доля.

Через радість та біду

Я з віків до вас іду.

Я дитину колисала,

Батьківщину захищала.

І від роду, і до роду

Зберігала свою вроду.

Всі народи мову мають,

Всі пісень своїх співають,

Бо хто має мову рідну,

Той багатий, а не бідний!

Математика

Один, два, три, чотири, п’ять,—

Вміють діти рахувать.

Але хто мене не знає,

Хай даремно час не гає.

Коли уроки діти добре вчать

Від «десяти» до «дванадцяти» будуть получать.

А хто вчить їх трохи гірше,

Ставлю «4», «5» або «6»,— не більше.

За не вивчені слова

Я поставлю тільки «2».

А лінивим і недбалим

«Одиницю» я поставлю.

Щоби весело гулять,

Всі уроки треба знать!

Дуже точна я наука,—

Вчіться всі лиш на «12»!

Зошит

Щоб свій рідний край любити,

Окрім праці, твердих знань,

Треба мову гарно вчити,

Терпливо, без вагань.

Зошит змалку бережи,

Букви та слова пиши.

Завше знай на усі днини,

Зошит — дзеркало дитини.

У ч и т е л ь. Діти, до нас на свято завітала бібліотекар нашої школи.... Надаємо їй слово.

(Привітання бібліотекаря школи.)

Олівець

Дуже весело гуляти

Нам на святі Букваря.

Та прощальну заспівати,

Нам пора уже, пора!

Учитель

Щось наша піч мовчить —

Обіцяла калачі

Із гарячої печі.

Піч

Є вже, є вже

У печі

Гарячі, запашні

Пшеничні калачі.

(Дітей пригощають пиріжками. Дзвенить дзвінок, який сповіщає про закінчення уроку-свята.)

Список використаної літератури

1.   Гринько В. П. Букварик-Веселик.— К.: Веселка, 1990.

2.   Забіла Н. Л. Вибрані твори: У 4х т. — Т. 4.— К.: Веселка, 1983.

3.   Січовик І. П. Абетка.— К.: Веселка, 1990.

4.   Білецький М. С. Веселка книжка.— К.: Веселка, 1989.

5.   Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості: пісні, прислів’я, загадки, скоромовки.— К.: Веселка, 1989.

6.   З якої казки? Загадки до казок.— К.: Веселка, 1981.

7.   Орач О. Є. Журавликова пісня.— К.: Веселка, 1990.

8.   Олесь О. Абетка.— К.: Посередник, 1994.

Відгуки читачів