Уклін тобі, кохана ненько! Композиція до Дня матерідля учнів 5 класу

 

С. О. Мельник, Котляревська ЗШ, Миколаївська обл.

 

Мета: прищеплювати любов і повагу дожінки-матері, бабусі, сестри, подруги, однокласниці; сприяти збагаченню духовного світу дітей; учити бути чемними, шанувати дорослих, любити і завжди пам’ятатимісце, де народилися, рідну оселю, свій народ, рідну мову й Україну; виховувати естетичні смаки, любов до поезії, пісні.

 

Обладнання: свічки, твори, малюнки учнів, хустки для того, щоб зав’язувати очі, диня або гарбуз,циганський одяг.

 

 

Місце проведення: святково прибраний зал, прикрашений квітами, рушниками, виставка кращихробіт учнів, малюнків.


Лунає пісня «Рідна мати моя...» (муз. П. Майбороди, сл. А. Малишка). Далі музика стає тихішою.

У ч е н ь

«Яке найкраще слово в світі?» — Раз мудрий хтось спитав людей. «Здоров’я», — відповів так хворий. «Ні, молодість!» — сказав старий. «Найкраще — хліб», — жебрак говорить. «Перемога!» — відповів стрілець. «Найкраще — воля!» — вів невільник. «Ні, правда!» — відповів мудрець. Аж тут з куточка обізвавсь Сирітка, ще маленький хлопчик: «Найкраще в світі слово — мама!» Івсі сказали: «Мама! Так!»

Вч и т е л ь. Мама! Матінка! Матуся! Ненька! Чи є на світі слова прекрасніші й ніжніші? Чи є на світі щось ласкавіше, ніж материні руки, найвірніше і найчутливіше за материнське серце, яке ні­коли не залишається байдужим. І скільки б тобі не було років — тобі завжди потрібна мати, її лю­бов, її ласка.

Сьогодні ми раді вітати на нашому родинному святі вас, шановні матері, бабусі, сестри. До вашої уваги ми пропонуємо концертно-розважальну програму.

У ч е н ь

Як добре нам жити і знати, Івірити, друзі, весь час, Що кращого слова, як мама, Немає у світі для нас. Воно — мов зоря світанкова, Як хліб і людська доброта, Як мова твоя колискова, Як доля і правда свята!

Лунає пісня «Чорнобривці» (сл. М. Сингаївського) у ви­конанні дівчат класу.

У ч е н ь

Радість, усмішки довкола Ізелений, багряний цвіт. Шлем вам, рідні наші мами, Всім дитячий наш привіт.

У ч е н и ц я

Ятебе, бабусю, ніжно так кохаю, Ітебе, рідненька, із святом вітаю. Без журби та у здоров’ї зичу завжди жити, Ятебе, бабусю, буду вік любити!

У ч е н ь

Спасибі вам, рідні мами, Що ви тут сьогодні із нами! До вас наше перше слово: Матусі! Будьте здорові!

У ч е н и ц я

Просте, звичайне слово «мама», Аскільки ніжності й тепла! Якщо всі ласки їх зібрати Не буде міри їм числа!

У ч е н ь

Матусю миленька! То ж тебе прийшла вітати Донечка маленька. Щастя й доброго здоров’я, Радості діждати, Щоб добро саме сходило До нашої хати!

У ч е н и ц я

Нене наша, мамо золота, Не дібрати нам до тебе мови, Завмирає слово на устах Щире слово шани і любові!

 

 

Учень

Дарунків, золота не маєм,Щоби до ніг тоді зложити.Однак тут спільно присягаєм,Що доки тільки будем жити,Любов сердець своїх маленькихДамо тобі, кохана ненько!

Діти дарують подарунки матерям і бабусям.

Учениця

Мамо люба, мамо мила,Звідки в тебе стільки сили,Щоб усіх доглядати,Одягати, годувати,Приголубити, навчити,Як посваримось — мирити?Ще й співаєш нам пісень,Як та пташка цілий день!Казку ввечері розкажеш,Асама не скоро ляжеш,Ще помиєш, прибереш...Звідки сили ти береш?

Учень

Єу кожної дитиниМатінка єдина.Та, що любить нас і дбає,Розуму навчає.Єу кожної дитини,Навіть сиротини,Наша мати солов’їна —Рідна Україна!Іу кожному серденькуЄі буде житиБожа Мати — наша ненька,Мати всього світу.

Хлопець і дівчинка виходять із запаленими свічками читають вірші.

Учениця

Яручки маленькі до образу зношуІМатінці Божій молитву голошу:Я, Матінко Божа, нічого не хочу,Лиш рідній матусі здоров’ячка прошу.Дитяче серденько щиренько благає:«Коханій матусі, коханому краю,Онаша Заступнице, не дай нам пропасти,Лихим вороженькам у рученьки впасти!»

Учень

Єв мене найкраща у світі матуся,За неї до Тебе, Пречиста, молюся.Молюся устами, молюся серденьком,До Тебе, Небесна Ісусова Ненько,Благаю у Тебе дрібними сльозамиОпіки та ласки для рідної мами.Пошли їй не скарби, а щастя і долю,Щоб дні їй минали без смутку і болю,Рятуй від недуги матусеньку милу,Даруй їй здоров’я, рукам надай силу,Щоб нами раділа, пишалась усюди.За це я складаю в молитві долоніДо Тебе, Царице, на сонячнім троні.

Вчитель. Багато ніжних і теплих слів сказано ва­шими дітьми у творах, які вони написали про вас і для вас. Пропоную вашій увазі найкращі із них.

Учні по черзі читають свої твори.

Учениця

Мамині руки — не просто руки.Мамині руки — це мамині руки.Мамині руки не вміють сидіти,Хочеться їм весь час щось робити.Мамині руки не вміють лежати,Зовсім не хочуть відпочивати.Мамині руки завжди в роботіВсюди: і в хаті, й в саду, й на городі.Миють, і шиють, і в’яжуть, й малюють,Завжди нам вчасно обід приготують.Спокою руки чомусь не люблять,Та кожного з нас завжди приголублять.Як же ці руки нам не любить?!Без них не можемо й днини прожити.

Конкурс «Упізнай мамині руки». Інсценування вірша «Домашній твір»

Автор

Вітьок-бідак страждає так,Аж здригує ногами!Він — за столом,Він пише твір:«Я помагаю мамі».Старанно олівець гризеТа супить брови грізно,Але нічого — хоч умри! —До голови не лізе…Та ось тихесенько зайшлаВйого кімнату мама.

Мама. Вітюнь, будь ласка, в магазин сходи за сірниками.

Син. Ідея!

Автор. Вигукнув синок.

Син

Ну й морока!Сама іди! Я твір пишу —Роблю важкі уроки.

Автор. І мама вийшла… А Вітьок швиденько пише в зошит.

Син (пише). Я в магазин завжди ходжу, коли мене попросять…

Автор. Хвилин за десять мама знов з’являється у дверях.

Мама. Вітюнь, картопельки начисть, а я зварю вечерю.

Син. Сама начисть!

Автор. Кричить Вітьок. Та так, що ледь не лопне.

Син

Ятвір пишу! Я — зайнятий!Сама вари картоплю!

Автор. Виходить мама, а синок писати знов сідає.

Син (пише). Я мамі сам варю обід, вечерю та сні­данок…

 

втор. Радіє син.

Син

Не твір, а люкс!Оцінка буде гарна!

Автор. І геть не думає про те, що він радіє марно…

Конкурс «Комплімент» (учні по черзі говорять слова-компліменти матерям і бабусям).

Конкурс «Чи знаєте ви свою дитину?»

Мати і дитина виходять до дошки. Вчитель ставить за­питання такого типу: «Яка улюблена страва у сина чи у матері?» тощо. Дитина пише на дошці відповідь. Мати обертається до глядачів і відповідає усно.

Гумореска П. Глазового «Поміняймося місцями...»

О, якби б, ви, мами, з намиПомінялися місцями?Уявіть собі, будь ласка,Не життя у вас, а казка.Вас зі школи зустрічаєм.— Чи веселі ви? — питаєм.Іколи в моєї мамиДвійка трапиться, словамиНе каратиму я маму,Знаю — виправить сама.Іне кину в злості мамі:«Чом товчешся під ногами?!»Без наказу, без порадиЗа уроки мама сяде.Іколи в цей день нежданоОднокласниця нагряне,Не скажу їй, річ відома,Що немає мами вдома.Аскажу: «Заходь до хати!Буду тортом пригощати».Іне злитимусь нітрішки,Як засмітите доріжки…Ну, то як, кохані мами,Поміняємось місцями?

Вчитель. Діти, пам’ятайте, що мами ні купи­ти, ні заслужити. Вона у вас одна єдина! Тож бе­режіть своїх матерів, шануйте їх. Знайте, що ран­ню старість і хвороби приносить не стільки пра­ця, як хвилювання і переживання. Ваше недобре слово, негідна поведінка — це рана на ніжній ма­териній душі.

Учень

Щоб не сивіло в вас волосся,Іщоб не морщилось чоло,Щоб вам, кохані наші мамиУ всьому і завжди везло.

Учень

Щоб вас любили наші тата,Ідарували квіти вам.Нема ж бо у світі жінок чарівнішихЗа нині присутніх тут мам.

Dounload PDF

Відгуки читачів