Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Виховання справжнього чоловіка — міф чи реальність?

Наталя ШУБЕНКО

3 яким нетерпінням чекають усі без винятку батьки на народження своєї довгоочікуваної дитини! А якщо народжується хлопчик, син, радість безмежна! Але мало хто із щасливих мам і тат у ці перші хвилини життя дитини думає про те, що саме необхідно зробити, щоб із цього нетямущого малюка виріс справжній чоловік. Чи існує «чоловіча педагогіка»? Чи відрізняється вона від «жіночої»? Чи існують гендерні таємниці виховання? I взагалі, яким має бути справжній чоловік? Питань багато, і вони настільки серйозні, що ми вирішили звернутися по відповіді до фахівця. Наш співрозмовник — кандидат психологічних наук, професор кафедри психології Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна Євген Валентинович Заїка.


Виховання справжнього чоловіка — міф чи реальність?

Наталя ШУБЕНКО

3 яким нетерпінням чекають усі без винятку батьки на народження своєї довгоочікуваної дитини! А якщо народжується хлопчик, син, радість безмежна! Але мало хто із щасливих мам і тат у ці перші хвилини життя дитини думає про те, що саме необхідно зробити, щоб із цього нетямущого малюка виріс справжній чоловік. Чи існує «чоловіча педагогіка»? Чи відрізняється вона від «жіночої»? Чи існують гендерні таємниці виховання? I взагалі, яким має бути справжній чоловік? Питань багато, і вони настільки серйозні, що ми вирішили звернутися по відповіді до фахівця. Наш співрозмовник — кандидат психологічних наук, професор кафедри психології Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна Євген Валентинович Заїка.

Не котиться колісниця на одному колесі, не вершиться доля без людських зусиль.

Давньоіндійська мудрість

 

 

 

 
Проф. каф. психології ХНУ ім. В. Н. Каразіна Є. В. Заїка

Кор. Чи існують відмінності між чоловічою та жіночою педагогікою?

Є. В. Відразу хочу оговорити — проблему вивчено недостатньо, дослідження з цієї теми тільки розпочинаються. На сучасному етапі проблемою міжстатевих, гендерних відмінностей опікуються співробітники нашого університету Олена Феліксовна Іванова та Олександр Суренович Кочарян, але їх дослідження перебувають на початковому етапі. Мине ще багато років, перш ніж ми зможемо розраховувати на конкретну, науково обґрунтовану відповідь. Тому моя сьогоднішня розмова з вами — це не інформація, що базується на певних джерелах, і не офіційно підтверджена статистика, а скоріше розмірковування на тему. Мій досвід психолога не дозволяє дати однозначну відповідь на поставлене запитання. Здавалося б, усе просто: чим відрізняються чоловіки від жінок, хлопчики від дівчат? Можна було б відповісти: способом мислення, сором’язливістю, агресивністю. Але все це взагалі, а точної відповіді наука не має. Я поглибив би це питання: чим повинні відрізнятися чоловіки від жінок, якими мають бути справжній чоловік та справжня жінка? І звідси випливає питання: як виховати справжнього чоловіка та справжню жінку?

Спробуймо зобразити портрет гарного чоловіка. Завдання складне, тому що в кожної людини — свої уявлення і свій ідеал. З одного боку, це може бути чоловік-воїн, міліціонер, прикордонник, сміливий, мужній, з іншого — лірик, поет, художник, витончений, величний. В обох типах є свої достоїнства, але цілісної картини не виходить. Ми все одно не знаємо, які якості формувати, а тому не можемо дати вчителеві однозначних рекомендацій. Існує один спосіб: спробувати осмислити поняття з допомогою улюбленого прийому психологів — через протиставлення. Наприклад, світло пізнається через пітьму, добро — через зло, рух — через спокій. Антоніми справжнього чоловіка, відповідно: інфантильність, нерозвиненість психіки, дитячість, незрілість, тобто недорозвиненість особистості, нездатність виконувати чоловічі функції.

Кор. А які вони, чоловічі функції?

Є. В. Уявлення про них сьогодні формується в основному засобами масової інформації, фільмами, серіалами. Якщо кваліфікувати їх героїв, то вимальовується переважно такий образ: чоловік інфантильний, налаштований на скандал, неадекватні реакції, метушню, вирішення конфліктів з допомогою «биття морди», тобто саме на ту дитячу, недорозвинену поведінку, про яку ми говорили. Замість того щоб розв’язувати свої проблеми, псевдогерої плачуться, пиячать, поводяться не конструктивно. Цілком зрозуміло, що подібна поведінка не може бути взірцем для наслідування, але хлопчики саме тут знаходять свої ідеали, і нав’язані стереотипи поведінки закладаються у свідомість. Пєвцов у «Бандитському Петербурзі» надзвичайно привабливий, але він — кілер! Менти — явно позитивні герої, але ж вони — п’яниці! А подивіться на героїв комп’ютерних ігор, в які грають наші діти. Це або примітивний вульгарний жартівник, від якого нудить, або супергерой, що стріляє, топить, душить, або нещасний, якому всі «дають по морді». У результаті в дітей проблеми — психологічні, моральні, сексуальні. Знаєте, скільки сьогодні імпотентів, гомосексуалістів? Тут, звичайно, не обійшлося без впливу екології, харчування, стресів, але головні причини — соціально-психологічні та педагогічні: дитина, отримуючи неякісну інформаційну продукцію, має порушення із власним рольовим визначенням.

Кор. Чому ж «герої нашого часу» виявляються відверто порочними людьми?

Є. В. На жаль, це ринок. Коли в кадрі шльондри та кілери, фільми мають успіх у глядача. А якщо працює порядний учитель, шофер, бухгалтер, ніхто цього не дивитиметься. Насправді ідеал справжнього чоловіка слід шукати в старій літературі: лицарство, мушкетери, шляхетні й мужні романтики ХІХ століття, молодогвардійці, Павло Корчагін. Усе це сьогодні висміяно, а насправді — який уражаючий заряд у плані виховання!

Кор. Але ж діти не читають цих книг. Чи можна якось інакше розв’язати проблему?

Є. В. У глобальному розумінні сьогодні це, мабуть, неможливо, але в конкретній родині та в окремому класі — так. Є один секрет, який не розкривають у підручниках психології, але він «залізно» працює в житті: якщо вихователь — особистість, то дитина також автоматично стане особистістю. Але для цього вчитель повинен бути Вчителем з великої літери, а не вчителем — записом у трудовій книжці. Здавна відомо, що виховання поділяється на дві частини (це корисно знати вчителям): перший канал — спеціальний вплив, свідома передача учневі інформації, знань, умінь, навичок; другий канал — мимовільне виховання, коли нічого не робиться спеціально, але дитина, дивлячись на вчителя, підсвідомо вибирає для себе інформацію, стереотипи, взірці для наслідування. І ці мимовільні акти мають набагато більший вплив, ніж слова. Наведу приклад. Коли я був студентом, курс етики в нас читав один старий викладач, зараз не пам’ятаю його прізвища. Читав досить безладно, з його лекцій ми практично нічого не взяли. Одного разу я побачив його біля метро. Він щось купляв у кіоску, а поряд крутився бездомний собака. Відходячи від кіоску, викладач випадково зачепив собаку ногою. Його перша реакція: «Ох, перепрошую!». Побачивши, що це собака, озирнувся на всі боки, чи не насміхаються з нього, та, сконфужений, відійшов. Цей епізод дав мені набагато більше в розумінні етики, ніж курс лекцій.

Я вважаю, що вчителям слід думати не лише про змістовий бік занять, але і про власний імідж, настрій, поведінку кожної миті. Тому що саме звідси діти черпатимуть найважливішу інформацію.

Кор. Отже, все-таки процес виховання справжнього чоловіка в основному залежить від учителя?

Є. В. І від батьків також. Дуже важливо, в якій сім’ї виховується дитина. Хлопчики, які виховуються без батька, зазвичай погано засвоюють чоловічу роль. Вони мають проблеми у стосунках із жінками, комплекси, що позначаються на особистому житті, кар’єрі, спілкуванні. Такий хлопчик веде ніби «міжстатеве» існування. Мати не може одна сформувати справжнього чоловіка, якщо дитина постійно не бачить перед собою «чоловічого взірця». Не важливо навіть, який батько — хороший чи поганий, адже перед очима дитини — дуже широкий діапазон чоловічої поведінки, і вона може осмислити, що приймати, а що ні. Аналогічна ситуація складається і в школі, але ж саме в школі формується ділова сфера поведінки. Оскільки більшість учителів — жінки, виходить, що ця сфера цілком орієнтована на жіночі стосунки. Коли згодом хлопчик приходить на роботу і стикається з начальником-чоловіком і чоловічим стереотипом стосунків, у нього в дев’яноста випадках зі ста виникають проблеми.

Кор. А якщо педагог — чоловік, це розв’язання проблеми?

Є. В. Я відкриваю вам одну таємницю, і нехай на мене не ображаються читачі-чоловіки: справжній чоловік, на жаль, до школи не піде. І його можна зрозуміти. Працювати в школі, на жаль, не престижно й негрошовито. Про що можна говорити, якщо зарплатня прибиральниці в пристойному офісі більша, ніж зарплатня середньостатистичного вчителя вищої категорії? Це — чітка статистика.

Кор. Тобто починати слід з держави, з традиційного питання про підвищення вчительської зарплатні?

Є. В. Я вважаю, що це не вирішить проблеми. І до того ж, чому тільки вчителям? А лікарям, ученим, водіям тролейбусів? Потрібно принципово переглянути статус чоловіка в школі. Сьогодні в нашій країні створюється низка шкіл нового типу, що передбачають усі компоненти елітного закладу: якісну освіту, високу зарплатню вчителів, оплатне шкільне навчання. У таких школах, як у пробірці, можна створити такий колектив, у якому чоловік-учитель не почуватиметься невдахою, матиме і зарплатню, і престиж, і можливість самореалізуватися. Швидше за все, ми досягнемо цього найближчими десятиліттями, якщо вдасться розв’язати деякі проблеми, насамперед фінансові. Але вже зараз можна використовувати методи роботи та стереотипи спілкування, створені в таких школах. І намагатися створити в себе такі умови, за яких чоловік-учитель зможе реалізувати себе як особистість. І тоді хлопчики, майбутні чоловіки, матимуть перед очима гідний взірець.

Як бачите, наша бесіда з Євгеном Валентиновичем розпочалась із конкретних запитань, а вилилась в обговорення широкого кола найрізноманітніших проблем — педагогічних, психологічних, моральних. Основний висновок, на жаль, невтішний: сучасна наука не може дати рецептів справжнього чоловічого виховання, а сучасна школа не в змозі реалізувати їх. Але якщо сьогодні неможливо розв’язати проблему радикально, в широкому масштабі, то можна спробувати щось робити на рівні конкретного класу та конкретної сім’ї. Разом із дітьми читати й аналізувати класичну літературу, побудовану на ідеалах добра і справедливості; контролювати вибір телевізійних програм і фільмів для перегляду; розширяти мережу гуртків з фізичного виховання; організовувати спеціальні курси для вчителів і батьків, на яких професійні психологи допомагатимуть розв’язувати проблеми, що виникають; аналізувати конкретні ситуації. Такі курси ми можемо організувати на сторінках нашого журналу. Ми запрошуємо вас, шановні читачі, до діалогу. Пишіть, яким ви бачите справжнього чоловіка, та якими можуть бути шляхи його виховання. Пишіть про ситуації, що виникають у вашій педагогічній практиці, про маленькі та великі перемоги. Ми опублікуємо ваші листи і в наступних номерах журналу обговоримо їх із нашими консультантами-професіоналами. І оскільки саме в суперечці народжується істина, разом знайдемо відповіді на найскладніші питання.

Відгуки читачів