Класний керівник, його сьогодення і можливе майбутнє, або крик душі

 

Л. В. Сіренко, ЗОШ № 37, м. Одеса

 

Дитина приходить у наш світ з широко розкритими від подиву очима. Вона має довіру до кожного, бажає лас­ки і опіки, її думки чисті й прозорі. Але що з дитиною робиться після кількох років спілкування з батьками, товаришами, сусідами і просто з пересічними людьми? Звідкіля в неї з’являється цинічна посмішка, жорстокий погляд, не сприйняття чужого болю? 


Дорослі, уважно придивіться до себе! То наше відобра­ження. Сьогодні в дитячому віці діти тих, хто зростав під час розпаду Союзу, під час великих економічних змін. Для бабусь і дідусів сьогоднішнього учня най­першою стояла проблема виживання. Рухнуло вже звичне середовище, й діти залишилися поза увагою великої частини батьків. Їх виховували: телевізор, Інтернет, повна розпуста бюрократів, перегляд ново­го вида кіноіндустрії — новітнє західне кіно та порно.

І ось, сьогодні прийшли до школи діти тих, хто зростав у той буремний час. Та то вже інші діти, бо всі вони зростають у суто протилежних умовах.

Не всі родини мають гроші для відпочинку, не вчаться вони всі по єдиній програмі, не всі мають одне гро­мадянство та й школи тепер різні: одні беруть великі гроші у батьків, а ті й не вередують, інші обшарпані не можуть зібрати гроші на потрібне. Різні сьогодні й учні, різні проблеми їх батьків, але всі вони — наше майбутнє, всіх їх треба не просто навчати, а ще і вихо­вувати.

З проблемою виховання школа стикається завжди, вона завжди виховувала, але психотип учня змінився за ці двадцять років. Дуже змінилася психіка учня. Він не потерпить учителеву образу, нечемне ставлення до себе, необ’єктивну оцінку його знань. Він знає про свої права, але значно менше він знає про свої обов’язки.

Давайте поговоримо про можливості класного керів­ника, який, по-перше, є викладачем-предметником, який викладає не лише в тому класі, де він має класне керівництво, а й у класах інших паралелей. Тож він має декілька підготовок і перевірок зошитів, контрольних, самостійних робіт тощо. Все це потребує не менше двох — трьох годин щоденно. Ще треба мати на увазі, що вчитель не може залишитися поза тієї кількості інформації, яка захоплює суспільство. Час на підви­щення свого рівня класний керівник майже не має, тому що його обов’язки складаються з великої низки заходів, регламентованих положенням про діяльність класного керівника.

І так, класний керівник зобов’язаний слідкувати за наявністю учнів свого класу в школі, під час занять, після уроків він має виявити причину відсутності учня у його батьків; перевірити наявність учнів на уроках, бажаючих потинятися по школі привести на урок; він має вивчати індивідуальні особливості учнів свого кла­су; виявляти динаміку розвитку класного колективу; вивчати та аналізувати якість родинного виховання кожного зі своїх підопічних; аналізувати виховні мож­ливості педагогічного колективу школи. Підводити рейтинг учнів свого класу та прогнозувати можливості його змін і попереджувати про це батьків учнів; буду­вати моделі виховання в класі, які будуть співпадати з моделями виховання в родинах; передбачати близь­кі і дальні перспективи життя і діяльності класного колективу та наслідки співвідношень в класному соці­умі. Класний керівник мусить організовувати класний колектив; стимулювати різні види діяльності класно­го соціуму; допомагати в організації співробітництва в спланованій суспільно корисній діяльності учнів, в організації діяльності органів шкільного самовря­дування; підтримування зв’язків між школою, роди­ною та соціумом; допомагати в отриманні додаткової освіти в школі та поза нею; захищати права дити­ни; організовувати додаткову роботу з учнями; брати участь у роботі методичних і педагогічних нарад; вести документацію класного керівника і класного журналу. Класний керівник повинен розвивати і регулювати стосунки між учнями та дорослими (педагогами та батьками); допомагати кожному учневі в адаптації до класного колективу; організовувати та підтримувати сприятливий клімат в класі.

Класний керівник має системно проводити аналіз навчальних досягнень і загального розвитку своїх вихованців; організовувати навчально-виховний про­цес у класі та залучати до систематичної діяльності весь шкільний колектив; вивчати особливості кож­ної дитини свого класу в її стосунках в родині; від­слідковувати і своєчасно виявляти дівіантні прояви в розвитку і поведінці учнів, проводити педагогічну та психологічну корекцію, а у важких випадках спові­щати про це адміністрацію; допомагати учням у часи моральної скрути і життєвих проблем; заохочувати до співпраці з учнями педагогів-предметників, бать­ків, фахівців різних сфер діяльності; допомагати учневі захищати свої права; регулярно інформувати батьків про вдачі та негаразди учня; координувати додаткову роботу предметників з відстаючими учнями; прово­дити класні години, виконувати правила техніки без­пеки. Класний керівник кожен тиждень повинен пере­віряти щоденники і виставляти відсутні там оцінки, контролювати чергових по класу, організовувати різні види співпраці з учнями під час перерв. Кожен день класний керівник обов’язково перевіряє наявність учнів, визнає причині відсутності, докладає адміні­страції і батькам.

 

Класний керівник стикається сьогодні з декількома моде­лями співвідносин в родинах:

1. Батькам байдуже, як їхня дитина вчиться і чим займається в школі, вимога одна — «Догляньте». Як має вести себе класний керівник, якщо батько каже, що йому байдуже, що там стоїть в журналі і не треба турбувати його такими проблемами?

2. Батькам не байдуже, але замість розмови, заохо­чення, б’ють, не дозволяють спілкування з одно­літками. І батьки кажуть, що вони все роблять і зроблять ще більше для своєї дитини. Але чи вийде та дитина зі школи нормальною?

3. Деякі батьки вже в п’ятому класі кажуть дитині, що то його життя, його справи, хай думає сам. І що вона надумає? При всьому цьому батьки вкрай рідко спілкуються з класним керівником.

Батьки, навіть випускників, люди досить молоді, не втратили життєвої зацікавленості, часто-густо самі влаштовують в цьому віці своє життя і, прикриваючи свою байдужість до справ дитини, надають їй такі права, які їй й не потрібні; негаразди у вихованні скидаються на школу, а свою байдужість прикривають грішми, згідно з своїми можливостями.

У цьому розмаїтті ситуацій, як має поводити себе клас­ний керівник — викладач-предметник. Коли він вивчав математику, фізику, хімію, філологію, курс педагагіки був невеличкий, а про психологію і, казати нема чого. А треба сказати, що класні керівники – здебільшого люди зі стажем, за 30–40 років. Коли є своя родина і свої діти — теж чиїсь учні. Вчитель-предметник при­ходить у свій клас для проведення уроку, його 45 хви- лин потребують насиченості предметом, а класний керівник «по гарячому» з’ясовує: хто який урок про­гуляв, хто кого побив і за що. Бажаючі не відповідати відривають необхідні хвилини для викладання для збільшення часу дослідницького процесу — тягнуть з відповідями, починають сварку і таке інше. Але коли вчитель має їх зібрати, у нього теж уроки до кінця навчального дня, де він може розібратися з винуватця­ми і що він може сказати? Для такої роботи, в школах розвинених країн вже давно існують психологи, спе­ціальні помічники. Вони знають, як розмовляти з роз­бишаками, ледацюгами, заляканими дітьми, а також і з батьками. Батьки теж потребують не традиційного нотатку з боку класного керівника, а психологічного впливу, пояснення ситуації, змалювання картини май­бутнього їх дитини, виходячи з того, що вони мають на день бесіди.

Батьки і діти не мешкають за кордоном нашої Галак­тики, вони несуть до школи інформацію, яка може бути такою агресивною і різноманітною, що класний керівник часто-густо не знає що з цим робити.

Наприклад: батьки послали сина працювати, що пога­ного. Та як він і де працював, керівник не знає, бо батьки не вважають за потрібне навіть попередити класного керівника про такі заходи, а ось коли дитина принесла до класу набір нецензурної лексики, то з тим тепер має боротись класний керівник — а він просто розгубився.

Боротися і виховувати, на мій розсуд, повинен спеціальний педагог, який працює з усією пара­леллю, тобто керівництво усієї паралелі має на себе брати одна людина, що має психологічну освіту. Такий фахівець має досвід пояснення і спілкування з дітьми та батьками, що сьогодні вже стає проблемою в стосунках між людьми.

Такий керівник зможе достатньо часу приділяти кож­ній дитині, тому що він не задіяний на уроках, як предметник, і має час на те, щоб зрозуміти та увійти в довіру до дитини, що сприяє покращеному навчан­ню, так як діти із самого початку «дорослого життя», після початкової школи, вступають до більшого колек­тиву, і як показує стан у класах, там працюють первісні закони сили і найслабкішим перепадає більш за всіх. Необхідно цей стан серед наших дітей змінювати, бо таке майбутнє не для розвинутої держави.

Класний керівник-психолог повинен проводити класні години, особисті бесіди з учнями, обов’язково вести розмови з батьками, особливо якщо є приво­ди для хвилювання щодо психічного стану дитини. Класний керівник-психолог, знаходячись на уроках, може спостерігати за підопічними для повної оцінки спілкування предметника з дитиною і порозумітися з їх негараздами, перевіряти щоденники, виписувати оцінки, щоб створити для себе повну картину вну­трішнього світу кожної дитини. Будучи присутнім на уроках, знати, хто каже правду: вчитель чи дитина, також необхідні заходи приймає керівник в той час, коли вчитель — предметник може спокійно займатись своїм предметом, не відхиляючись від теми. Присут­ність такого фахового класного керівника покращить дисципліну та внутрішній стан кожної групи учнів, а кількість людей, які мають можливість, право, і вміння спілкування з батьками, збільшиться. Клас­ний керівник-психолог в наш скрутний час може отримувати ті гроші, які зараз доплачують керівникам- предметникам, і якщо він керує трьома класами — то це вже мінімальна зарплата. Грошові витрати неве­ликі, а ситуація, на мій погляд, значно покращиться і в царині класного керівництва, і в предметній.

Dounload PDF

Відгуки читачів