Класне керівництво: проблема чи радість?

 

Н. М. Гончарик, ЗОШ 14, м. Дрогобич, Львівська обл.


 

У новому навчальному році я знову стану класним керівником. Незбагненні відчуття всередині, наче терпеливе очікування народження дитини. У хвилини спокою думки, немовби морські хвилі наздоганяють, відпливають і знову повертаються. Яким він буде, цейновий клас, як організувати першу зустріч, що сказати, щоб з першої хвилини заволодіти їхньою увагою, як підшукати ключики до маленьких сердець хлопчиків і дівчаток?

 

І ось святковий день. Квіти, усмішки, допитливі погляди дітей, стурбовані — батьків, перший урок, настанови, побажання. А в мене всередині відбувається уважне споглядання. Радість переповнює серце. Ось воно яке, це новонароджене дитя, цей новий клас. Неначе нова чиста сторінка в житті. Хочеться заповнити її гарно, чисто, акуратно, враховуючи всі попередні невдачі і промахи.

 

І ось, ніби білка закрутила колесо буднів, свят, канікул, уроків. Уроки і пропуски уроків, зустрічі і бійки, хлопці і дівчата, друзі і вороги, хто кращий, хто сильніший, розмови з батьками — дружні і не дуже... Кабінет директора: «Як ви поясните таку поведінку своїх дітей?». І настирна думка, яка немов молоточком б’є по голові: «Чи тобі цього треба?».

 

Але ми ідемо. Ідемо догори, сходинка за сходинкою. Долаємо перешкоди і труднощі, падаємо, встаємо і рухаємось далі. Бо ми разом, бо ми — єдине ціле. Це мої діти. І вони назавжди залишаться моїми, скільки б років їм не було і де б вони не були. А поки що ми підіймаємось усе вище, переживаючи гіркоту образ, невдячність, нерозуміння, безсонні ночі і тривожні думки. Але згори сяє сонечко наших спільних мрій і справ, усмішок і щирих зізнань, таємниць і довірливих розмов, перемог, успіхів. І я вже вкотре переконуюсь, що без цього всього була б іншою — я і світ навколо. Але мені не хочеться цього змінювати, мені тут добре, вони потрібні мені, а я — їм.

 

І ось випускний вечір. Думкою повертаюся до першої нашої зустрічі. Виросли мої пташенята, змужніли. Стеляться нові стежки моїм журавликам і журавочкам. І у серці щастя і гордість за них, таких гарних, щасливих, розумних. Вірю, що понесуть вони у собі і частинку моєї праці, помножуючи у світі все те добре, що я так терпляче вирощувала в їхніх серцях. По щоках течуть сльози. Але в них зовсім мало смутку. Це сльози

любові, радості, очікування нових зустрічей, гордість за звершення, яких досягнуть діти, що стали для мене рідними.

Dounload PDF

Відгуки читачів