А ви вже оформили передплату на 2019 рік?

Оформити передплату за пільговими цінами

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Готовність педагога до допомоги учневі у подоланні конфліктів

 

Т. В. Дрожжина, канд. пед. наук, керівник навчально-наукового центру Харківського гуманітарно-педагогічного інституту


 

Відомо, що залучення школярів до процесу навчання, спілкування, соціальної взаємодії супроводжується виникненням низки проблем, утруднень, важких ситуацій, зумовлених, з одного боку, необхідністю адаптації дитини у певному соціумі, з іншого — необхідністю збереження та підтримки індивідуальної траєкторії розвитку особистості.

Для розвязання проблеми усунення суперечності між процесами соціалізації та індивідуалізації, ефективного впровадження особистісно орієнтованих форм та методів навчання сучасними дослідниками була запропонована ідея педагогічної підтримки учнів. Такий підхід орієнтується на пріоритети індивідуальності, особистісного розвитку та саморозвитку людини. Одночасно він враховує соціальну детермінацію та кінцеві цілі освітнього процесу.

Отже, поняття «підтримка» у широкому значенні цього слова — збереження в певному стані; підстрахування та захист; схвалення і створення відповідних умов.

Педагогічна підтримка
це спільна діяльність учителя і школяра, спрямована на допомогу дитині у подоланні проблем, утруднень, що заважають її ефективному спілкуванню та взаємодії з оточенням, а отже, успішному просуванню в навчанні, вихованні й розвитку, в тому числі у подоланні конфліктів, які виникають в учня.

Згідно з вищенаведеним визначенням педагог у сфері педагогічної підтримки знаходиться у позиції захисника інтересів учнів. Більш того, вчитель виступає посередником у взаєминах зростаючої особистості із самою собою та оточуючим світом.

Ці взаємини у процесі розвитку дитини, як відомо, складаються непросто. Особливо проблемним є підлітковий вік, коли стосунки дитини та оточення часто супроводжуються недовірою, агресією з боку дитини, неприйняттям себе та інших (особливо дорослих), готовністю до конфліктного розвязання будь-якої проблеми. Неволодіння іншими засобами виходу із важких ситуацій значно утруднює формування самостійної, свідомої та відповідної особистості.

І саме діяльність учителя на основі педагогічної підтримки, виконання ним психотерапевтичних функцій, здійснення ефективного посередництва, «духовного наставництва» при навчанні й вихованні дітей може забезпечити зниження ймовірності конфліктів учнів з оточенням, подолання внутрішньої та зовнішньої конфліктності дитини через гармонізацію її життєвого середовища. Педагогічна підтримка учнів як особливий вид педагогічної діяльності базується на принципах:

  загальностіпотреба в допомозі й підтримці існує обєктивно і закономірно, тому кожна дитина потребує систематичної та індивідуальної допомоги;

  субєктності й індивідуальностіпедагогічна підтримка спрямована на розвиток субєкта, його індивідуальності;

  діяльностіу процесі підтримки діє сама дитина,
а вчитель схвалює, захищає та корегує її діяльність;

  проблемностіпедагогічна підтримка слугує розвязанню проблем дитини; розвязання проблеми дитинице результат спільної діяльності дитини і дорослого;

  пріоритету захисту прав та інтересів дитинипедагогічна підтримка є діяльністю, яка спрямована на відстоювання інтересів і прав дитини та враховує те, що дитина має право на помилку;

  адресності та дозованості допомогидопомога здійснюється за адресою й тоді, коли власних зусиль дитини для розвязання проблеми не вистачає;

  співробітництва та договору між дитиною й дорослим, що передбачає:

з боку дитини: по-перше, пріоритет у вирішенні проблеми належить самій дитині, тобто проблема в цілому розвязується самою дитиною за опосередкованою участю дорослого; по-друге, існує згода дитини на допомогу й підтримку;

з боку дорослого: по-перше, доброзичливість, безоцінність, особливий такт педагога, створення умов для виникнення в дитини відчуття самостійності у досягненні успіху, ненавязливість допомоги; по-друге, дотримання конфіденційності;

  систематичності підтримкиу системі школи має бути закладено механізм, який дозволяє швидко та ефективно реагувати на проблеми дітей, прогнозувати їх виникнення;

   диференційованого підходу при наданні підтримкипоступове збільшення або зменшення дози допомоги. Варіювання дози забезпечує розвиток самостійності, вольових зусиль, пізнавальних процесів дитини тощо.

Найважливішим аспектом здійснення педагогічної підтримки учнів є вивчення індивідуальних особливостей кожної дитини для надання «адресної» допомоги, що вимагає: виявлення проблеми учня, причин, що її породжують, та перешкод на шляху її подолання; цілеспрямованого формування в учнів потреб у самоаналізі й проектуванні власних дій та вмінь аналізувати особистісну ситуацію, віднаходити шляхи подолання негативних наслідків; слідкування за динамікою розвитку дитини, проведення диференціації проблем, що впливають на успіх у навчанні; створення мікрогруп учнів зі схожими проблемами та вибір відповідних методик
підтримки дітей.

 

Досвід надання педагогічної підтримки свідчить про те, що існує два основних види причин, що призводять до утруднень в дитини при вирішенні власних проблем, а саме: по-перше, відсутність або нестача в субєктному досвіді дитини механізмів самовизначення й самореалізації (аналітичних умінь, вміння перевести інтерес у мету, скласти план дій та спрогнозувати можливі наслідки); по-друге, відсутність або нестача комунікативних умінь.

Форми надання педагогічної підтримки також можуть бути різноманітними, а саме:

  колективні, що поширюються на всіх учнів (робота з усім класом) та включають створення певних умов проведення уроку, а саме: доброзичливість, взаємодопомога, співпраця тощо;

  груповіробота з групою учнів із схожими за типологією проблемами;

  індивідуально-особистісні, які орієнтуються на розвязання проблем кожної дитини.

Окрім цього, формами надання підтримки є ігри, заходи, справи тощо.

При цьому шляхи здійснення педагогічної підтримки визначаються індивідуальними проблемами учня. Так декого необхідно підтримати емоційно (підбадьорити, заспокоїти, похвалити), іншого  — психологічно або морально. Деякі школярі потребують допомоги в самоорганізації (намітити строки, проконтролювати, збудити вольові зусилля), у вирішенні проблеми спілкування з іншими людьми чи організації дозвілля тощо.

Вочевидь, щодо вчителів, які працюють у сфері педагогічної підтримки, висуваються досить високі особистісно професійні вимоги.

Так до кваліфікаційних вимог педагога відносять такі:

  здатність до особистісно-про­фесійного самовизначення в цін­ностях педагогічної діяльності;

  спроможність будувати рефлексивну практику;

  переорієнтація з власних особистісних проблем на проблеми дитини;

  розуміння власної неспроможності у вирішенні багатьох проблем дитини та прагнення до кооперації з іншими людьми й фахівцями з метою залучення їх до діяльності з підтримки учня;

  проектування діяльності з педагогічної підтримки, враховуючи всі реалії, які містить конкретна ситуація, та ті можливості, якими володіє педагог, учень, педагогічна система, інші люди;

  спроможність будувати свій особистісний сценарій професійної діяльності: від ціннісного змісту та цілей до конкретної разової дії, яка є ланкою єдиного ланцюга; наявність таких сценаріїв й складає реальну педагогічну дійсність.

Важливою особистісно-про­фе­сійною рисою вчителя, що працює у сфері педагогічної підтримки,
є його комунікабельність, яка має такі головні ознаки:

  потреба у спілкуванні з діть­ми;

  позитивна емоційна тональність та задоволення від спілкування з вихованцями;

  спільна атракція (привабливість особистості, що виникає при міжособистісному сприйнятті її іншими людьми) педагога та школярів;

  розуміння дітей, здатність установлювати індивідуальні та групові контакти;

  конструктивне розвязання міжособистісних суперечностей та конфліктів;

  гуманізм, демократизм спілкування;

  естетика спілкування.

Особлива відповідальність у сфе­рі педагогічної підтримки учнів покладається на класного керівника, у змісті діяльності якого виділяються такі основні моменти:

   обовязкове вивчення індивідуальних особливостей кожного школяра в повсякденній життєдіяльності, спостереження за його взаєминами у класі та у мікрогрупах. Це необхідно педагогу насамперед для того, щоб зрозуміти внутрішній стан дитини, її уявлення про себе та навколишній світ. Тільки розуміючи та приймаючи переживання та прагнення дитини, її надії й мрії, сумніви та неспокій, можна встановити з нею контакт. Очевидно, що в основі контакту має бути довіра до школяра, віра в його можливості й повага до нього як до людини. Цей контакт дає змогу налагодити взаємодію дорослого та дитини з питань підтримки саморуху, саморозвитку учня;

   співробітництво з учителями-предметниками. Основою взаємин між учителем-предметником та класним керівником є професійна робота з «проблемним полем», де обидва педагоги шукають відповіді на питання: що є причиною, а що наслідком? Чия це проблемашколяра або вчителя? Це проблема стосунків? Від кого залежить її розвязання? Хто для цього потрібен? Хто зацікавлений у розвязанні проблеми й бажає працювати над нею? Які умови взаємодії цих людей? Що і коли кожний з них може зробити?

Результати діагностики та прогнозування подальшого розвитку кожного учня приводять до пошуку й вибору виду, форми, характеру й конкретного змісту педагогічної підтримки, яка покликана зняти гостроту або суттєво мінімізувати її негативні наслідки для навчання й розвитку дітей.

Таким чином, класний керівник, з одного боку, повинен аналізувати, що відбувається з дитиною у сфері її життєдіяльності, з іншоговін може й має залучати до цього аналізу й саму дитину, й учителів-предметників, й інших фахівців.

Саме класний керівник своїми діями допомагає дитині стати «замовником» для цих субєктів (урешті-решт, сфера освіти створена саме для дитини), але одночасно він цілеспрямовано працює над тим, щоб у дитини, як у «замовника», сформувалося ставлення до себе як до людини відповідальної, готової відповідати за своє «замовлення».

Як видно, основний акцент у діяльності класного керівника робиться не на класі, не на колективі в цілому, а на конкретній дитині. Саме підтримуючи це унікальне, «конкретне», класний керівник сприяє складанню загальногожиттєдіяльності класного колективу.

Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що професійно-педагогічна діяльність на засадах педагогічної підтримки потребує від учителя більшої відповідальності, ніж традиційна педагогічна діяльність, а також додаткових знань і вмінь.

Насамперед, це система мотивів, настанов, інтересів, ціннісних орієнтацій учителя, що забезпечує професійно-педагогічну спрямованість на здійснення педагогічної підтримки школярів, передбачає спрямованість на розуміння дитини, проникнення в мотивацію її поведінки й розпізнання суттєвих рис особистості та вимагає:

  настанови на особистість учня як надцінність, визнання за учнем права вибору напряму саморозвитку;

  свідомого бажання здійснювати духовне наставництво дитини на шляху її саморозвитку, підтримувати процеси самопізнання, самовизначення, самореалізації учня;

  готовності до співробітництва, особистої зацікавленості у благополуччі інших людей;

  мотивації на аналіз утруднень та можливостей учня в їх розвязанні, на спільне з дитиною проектування можливих виходів з них;

  потреби в самоосвіті, саморозвитку, вдосконаленні педагогічної майстерності.

З огляду на формування усвідомлених і просякнутих почуттям мотивів діяльності педагогів, що спонукають й стимулюють поведінку вчителя, недостатньо дати лише певну інформацію про сутність та зміст педагогічної підтримки. Дуже важливо для вчителя, відштовхуючись від образу бажаної діяльності, емоційно пережити свою нову роль, намітити майбутню діяльність і передбачити результати своїх дій. Це можливо при безпосередньому знайомстві педагогів з практикою педагогічної підтримки, з учителями, що мають певний досвід роботи у цій сфері педагогічної діяльності, через організацію семінарів, стажувань, педагогічних практик, обміну досвідом тощо.

Підготовленість учителів до педагогічної підтримки школярів передбачає також додаткове поглиблене засвоєння знань з опорою на інтеграцію різних наукових галузей (психології, педагогіки, конфліктології).

Запропонований курс занять з учителями надасть можливість набути нових знань і вмінь для допомоги учням у розвязанні конфліктів.

Тематичний план спецкурсу

 

Тема лекції

 

Кількість
годин

 

1

 

Введення в конфліктологію

Сутність конфлікту, його функції.

Еволюція конфліктологічних поглядів в історії людської культури.

Структура та динаміка конфлікту.

Види конфліктів

4

 

2

 

Причини конфліктів

Обєктивні та субєктивні причини конфліктів.

Конфліктні властивості особистості

4

 

3

 

Управління конфліктами

Діагностика конфліктів.

Розвязання конфліктів.

Запобігання конфліктів

 

6

 

4

 

Правові основи

розв’язання конфліктів.

Права учнів у конфліктах з дорослими

 

2

 

УСЬОГО

 

16

 

 

План
практично-семінарських занять

 

Тема практично-семінарського заняття

 

Кількість годин

 

1

 

Правила роботи в групі

 

4

 

2

 

Природа конфлікту

Причини конфліктів.

Конфліктогенні фактори

8

 

3

 

Розв’язання конфліктів

Методи розвязання конфліктів.

Поведінка особистості у конфлікті

18

 

4

 

Запобігання конфліктів

Методи запобігання конфліктів.

Ефективне спілкування.

Саморегуляція емоційного стану

18

 

УСЬОГО

 

48

 

 

 

Відгуки читачів