Особливості конфліктів, що виникають у шкільному середовищі

 

Т. В. Дрожжина, канд. пед. наук, керівник навчально-наукового центру Харківського гуманітарно-педагогічного інституту.


 

У статті висвітлено чинники впливу на конфліктні ситуації, які виникають в системі відношень «педагог–учень» та «учень–учень», надано методичні рекомендації щодо їх запобігання.

Для загальноосвітніх навчальних закладів, як і для будь-якого соціального інституту, характерні різноманітні конфлікти. Вони мають різне походження, в них залучаються різні субєкти діяльності.

Найбільш поширеними в школах конфліктами за участю учнів є ті, які виникають у процесі навчання й виховання. Такі конфлікти, що відбуваються між учнем (учнями) та вчителем, а також між учнями у процесі їх навчання, виховання або спільної діяльності, мають назву «педагогічні конфлікти».

Так, проведені спостереження і бесіди з 500 учнями 5–9 класів свідчать, що конфлікти з учителями відбуваються у 75,2 % учнів; в учнівському середовищіу 56,0 % школярів.

При цьому необхідно констатувати, що, незважаючи на значну актуальність проблеми конфліктів у життєдіяльності школярів, сучасний учень в умовах загальноосвітнього навчального закладу позбавлений можливості зрозуміти сутність конфлікту, побачити його витоки, зміст, хід розвитку, наслідки, можливі способи розвязання та запобігання конфлікту, набути досвіду раціональної поведінки в конфлікті.

Одним з перших кроків на шляху вирішення цієї проблеми є аналіз особливостей конфліктного протистояння школярів з іншими учасниками навчально-виховного процесу. Допомагати учневі в таких ситуаціях можна лише маючи певні знання.

Специфіка конфліктів між учителями та учнями визначається такими основними факторами:

  професійна відповідальність учителя за педагогічно правильне розвязання проблемної ситуації: адже школамодель суспільства, де учні засвоюють соціальні норми стосунків між людьми;

  учасники конфліктів мають різний соціальний статус (учительучень), чим і визначається їх різна поведінка в конфлікті;

  різниця у віці та життєвому досвіді учасників розводить їх позиції в конфлікті, породжує різну ступінь відповідальності за помилки під час їхнього розвязання;

  різне розуміння подій та їх причин учасниками (конфлікт «очами вчителя» і «очами учня» бачиться по-різному), тому вчителю не завжди легко зрозуміти глибину переживань дитини, а учнюсправлятися зі своїми емоціями, підкоряти їх розуму;

  присутність інших учнів під час конфлікту робить їх зі свідків учасниками, а конфлікт набуває виховного смислу і для них; про це завжди доводиться памятати вчителю;

  професійна позиція вчителя в конфлікті зобовязує його взяти на себе ініціативу в його розвязанні й на перше місце зуміти поставити інтереси учня як особистості, що формується;

  будь-яка помилка вчителя під час розвязання конфлікту породжує нові ситуації та конфлікти, в котрі включаються інші учні;

  конфлікту в педагогічній діяльності легше запобігти, чим успішно розвязати.

  у повсякденному шкільному житті конфлікти між учителем і учнями виникають з різних причин, в яких важливо розібратись. Це:

  низька можливість учителя прогнозувати на уроці поведінку учнів; несподіваність їх вчинків часто порушує запланований хід уроку, викликає в учителя роздратування та прагнення будь-якими засобами усунути «перешкоди»; нестача інформації про причини того, що відбулося, ускладнює вибір оптимальної поведінки та відповідного до умов тону звертання;

  свідками ситуацій є інші учні, тому вчитель прагне зберегти свій соціальний статус будь-якими способами і тим самим часто доводить ситуацію до конфліктної;

  учителем, як правило, оцінюється не окремий вчинок учня, а його особистість; така оцінка часто визначає ставлення до учня інших учителів і однолітків;

  оцінка учня нерідко будується на субєктивному сприйнятті його вчинку та низькій інформованості про його мотиви, особливості особистості, умови життя в родині;

  учитель утруднюється провести аналіз ситуації, яка виникла, поспішає жорстко покарати учня, мотивуючи це тим, що надмірна строгість щодо учня не зашкодить;

  велике значення має характер стосунків, котрі склалися між учителем і окремими учнями; особистісні якості й нестандартна поведінка останніх є причиною постійних конфліктів з ними;

  особистісні якості вчителя також часто бувають причиною конфліктів (роздратованість, грубість, мстивість, самовдоволення, безпорадність тощо).

Додатковими факторами, вочевидь, виступають переважаючий настрій учителя під час взаємодії з учнями, відсутність педагогічних здібностей, інтересу до педагогічної роботи, життєве неблагополуччя, загальний клімат і організація роботи в педагогічному колективі.

Основою конфліктних стосунків між учнем і вчителем часто є негативне оцінювання школярем професійних чи особистісних якостей педагога: чим вище учень оцінює професіоналізм і особистість учителя, тим більш авторитетним він є для нього, тим рідше між ними виникають конфлікти. Часто добрий контакт з учнями вдається встановити вчителям молодших класів. Старші школярі, згадуючи навчання у початкових класах, таким чином оцінювали своїх учителів, що працювали без конфліктів: перший учитель був ідеальним, він взірець, учитель, про котрого памятаєш усе життя; ніяких недоліків, мій перший учительідеал; виключно досвідчений педагог, майстер своєї справи; за чотири роки змінилося сім учителів, усі були прекрасними людьми; не можу сказати нічого негативного про вчителя; вчитель був як мама, його дуже любили; конфліктів не було, авторитет учителя був такий високий, що кожне слово було для нас законом.

Підлітки оцінюють своїх учителів більш критично, чим молодші школярі. Проте й з учнями старших класів підготовлений учитель завжди може встановити добрі стосунки, що виключає або істотно зменшує виникнення конфліктних ситуацій.

Втім, не можна всю відповідальність за конфлікти між учителями та учнями покладати лише на педагогів. Існує низка проблем обєктивного характеру, що так чи інакше спричиняє виникнення конфліктів у педагогічному процесі, а саме:

  сучасні школярі істотно відрізняються від учнів, що вчилися ще 20–25 років тому, коли просто неможливо було уявити, що вживання наркотиків, алкоголю, токсичних речовин є реальністю у школі;

  помітно погіршився соціально-економічний стан у школі;

  знизилася якість професійної підготовки вчителя: нерідко виникають конфлікти між педагогом і учнем унаслідок професійної некомпетентності вчителя;

  низький рівень життя провокує напруженість у стосунках учнів і вчителів. Стрес у педагогів і учнів, що викликається життєвими труднощами, є наслідком матеріальних проблем, часто викликає підвищену агресивність і дорослих, і дітей.

Оцінюючи вчителів, старші учні частіш усього відмічають такі їх риси: добре знає свій предмет, уміє його подати, всебічно розвинена людина — 75 %; застосовує нову методику викладання, індивідуально підходить до кожного учня — 13 %; добре організовує позакласну роботу — 7 %; не має улюбленців — 1 %; погано знає свій предмет, не володіє педагогічними навичками — 79 %; виявляє грубість щодо учнів — 31 %; не любить свою професію, дітей — 9 %; не може вести класне керівництво — 7 %; немає злагодженості в педагогічному колективі, оскільки значною мірою вчителі — жінки — 16 %; школі потрібно більше молодих учителів, у тому числі чоловіків — 11 %; недостатня підготовка вчителів у ВНЗ — 11 %.

Особливості конфліктів у взаєминах учнів і повязаних з ними причин конфліктних явищ виглядають таким чином: так, конфлікти «ученьучень» переважно виникають у таких ситуаціях: через зневажання, плітки, заздрість, доноси — 11 %; через відсутність взаєморозуміння — 7 %; у звязку з боротьбою за лідерство — 7 %; через протиставлення особистості учня колективу — 7 %; у звязку з громадською роботою — 6 %; у дівчатчерез парубка — 5 %.

Вважають, що конфліктів в учнів не було — 11 %, відчували ненависть до однокласників 61 % школярів. Ці дані свідчать, що у взаєминах однокласників у школі далеко не все гаразд.

Основні причини ненависті до однолітків: підлість і зрада — 30 %; підлабузництво, існування «липових» відмінників і улюбленців учителів — 27 %; особиста образа — 15 %; кривда і гордовитість — 12 %; суперництво між однокласниками — 9 %.

На конфліктність учнів помітно впливають їхні індивідуально-психологічні особливості, зокрема, агресивність. Наявність у класі агресивних учнів підвищує ймовірність конфліктів не лише за їх участі, але й без нихміж іншими членами класного колективу. Думки школярів про причини агресії та виникнення конфліктів такі: причини агресіїбажання виділитися серед однолітків — 12 %; джерело агресіїбезсердечність і жорстокість дорослих — 11%; усе залежить від стосунків у класі — 9,5 %; в агресивності учнів винувата сімя — 8 %; агресивні школярідіти з психічними відхиленнями — 4 %; агресивністьявище вікове, повязане з надлишком енергії — 1 %; агресивністьпогана риса характеру — 1 %; у класі не було агресивних учнів — 34,5 %.

Конфлікти між учнями у школі виникають у тому числі й через провини, порушення загальноприйнятих норм поведінки. Учитель повинен правильно визначити свою позицію в конфлікті: якщо на його боці виступає колектив класу, то йому легше знайти оптимальний вихід з ситуації; якщо ж клас підтримує позицію порушника дисципліни, то це може мати негативні наслідки (наприклад, конфлікти можуть стати хронічним явищем). З огляду на конструктивний вихід з конфлікту для вчителя важливо будувати свої стосунки з учнями відповідно до їх вікових особливостей. Однак для того, щоб учитель вмів завжди правильно знаходити вихід з конфлікту, йому необхідна спеціальна підготовка.

Відгуки читачів

  • Світлана

    19 листопада 2009

    Дуже актуальна стаття.