Передплатна кампанія з січня 2019 закінчино! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Аудіювання: тестові завдання на основі легенд рідного краю

 

Л. І. Масол, учитель вищої категорії, учитель-методист, заступник директора з НВР, Остерська гімназія, Козелецький р-н, Чернігівська обл.


 

Навчання української мовиодне з найважливіших завдань школи. Воно покликане не лише формувати, удосконалювати вміння вільно користуватися українською мовою в усіх сферах суспільного життя, а й навчати дітей бачити багатство, милозвучність української мови, цінувати й любити її. Велику роль тут має відігравати добре спланована й забезпечена якісним дидактичним матеріалом робота із розвитку вміння слухати й розуміти усне мовлення (аудіювання).

Зміст роботи з розвитку навички аудіювання визначається багатоаспектністю процесу сприймання усного мовлення, яке здійснюється і на сенсорному (акустичному, чуттєвому), і на перцептивному (смисловому) рівнях. Аудіюванняу вузькому значенні словасмисловий рівень, саме про нього можна сказати, що це розуміння почутого. Однак, із методичного погляду доцільно тлумачити аудіювання ширшеяк сприймання усного мовлення і його розуміння. Отже, робота з аудіювання в школі повинна бути спрямована і на розвиток мовленнєвого слуху, і на усвідомлення почутого.

Розвиток розуміння передбачає вміння усвідомлювати значення окремих елементів тексту: слів, сполучень слів, речень, а також, і це найголовніше, розуміти цілий текст: його тему, фактичний (логічний) зміст, основну думку, окремі особливості побудови, стилю тощо.

Для успішного розвитку аудіативник умінь необхідно застосовувати окремі, відмежовані від інших, види роботтак само, як і для розвитку будь-якого іншого виду мовленнєвої діяльності.

Дібравши матеріал і розробивши до нього завдання, учитель дає настанову на уважне слухання. Він пояснює характер роботи: учням необхідно зосередитись, вислухати від початку до кінця (не можна переривати висловлювання жодними запитаннями, репліками, зауваженнями), а потім самостійно виконати завдання за прослуханим матеріалом. Після цього вчитель читає (розповідає, використовує магнітофонний запис та ін.) і перевіряє, як учні зрозуміли прослухане (без будь-якого попереднього обговорення). Найпридатнішими тут є фронтальні роботи текстового характеру, вони дають змогу залучити до активної діяльності кожного учня, порівняно легко зафіксувати наслідки перевірки.

Тексти для слухання повинні допомагати вчителеві у вихованні в учнів патріотичних почуттів, доброти й людяності, поваги до природи, до красивого у людських взаєминах, сили впливу точного, влучного, образного слова тощо.

Пропонуємо вашій увазі добірку текстів для аудіювання на основі народознавчого матеріалу з тестовими завданнями, дібрані творчою групою вчителів нашої гімназії: О. П. Больбух, В. С. Шимко, Г. В. Сироїжко, Н. І. Іллєнко, Т. М. Лисенко, О. Г. Карпенко, І. Г. Шило.

Норми, що визначають обсяг тексту для слухання та характер завдань для перевірки його розуміння

1 клас

Час звучання 40–60 с (обсяг 50–80 слів) — 4 запитання «такні»

2 клас

Час звучання 1–2 хв (обсяг 80–160 слів) — 4 альтернативні запитання

3 клас

Час звучання 2–3 хв (обсяг 160–240 слів) — 6 запитань із трьома варіантами відповідей

4 клас

Час звучання 3–4 хв (обсяг 240–320 слів) — 6–8 запитань із трьома варіантами відповіді

 

1 клас

МАТЕРИНКА (Легенда)

Жили собі хлопчик і дівчинка, зігрівала їх любовю та ласкою добра і ніжна матір. Та несподівано спіткало родину горезанедужала і померла матуся. Сирітки щоденно ходили на могилу. Плакали, благали матінку встати, повернутися до них, зрошували слізьми могилу.

Одного дня побачили діти на могилі ніжну, запашну, червонувато-рожеву квітку. Вони повірили, що то мати повернулася до них у вигляді квітки, і назвати її материнкою. (63 слова)

Запитання

1. Хлопчик і дівчинка жили, зігріті любовю і ласкою матері?

а) Так;

б) ні.

2. Чи плакали сирітки на могилі матері після її смерті?

а) Так;

б) ні.

3. Чи побачили діти на могилі матері червонувато-рожеву квітку?

а) Так;

б) ні.

4. Хлопчик і дівчинка назвали її конвалією?

а) Так;

б) ні.

ВЕРБА (Легенда)

Одна жінка вдень жила зі своєю сімєю, а на ніч перетворювалась на вербу. Аж ось про це дізнався її чоловік, узяв та й зрубав вербу,— тоді й жінка померла. І тільки материнська любов продовжувала жити у цьому дереві. Зроб­лена з нього колиска заколисувала осиротілого хлопчика, а коли він підріс, то зробив собі сопілку з пагінців, що виросли на пеньку старої верби. І сопілка та розмовляла з хлопчиком, як ніжна мати. (70 слів)

Запитання

1. Жінка на ніч перетворювалася на березу?

а) Так;

б) ні.

2. Після того, як чоловік зрубав вербу, жінка померла?

а) Так;

б) ні.

3. Осиротілого хлопчика заколисували в колисці, зроб­леній із тієї верби?

а) Так;

б) ні.

4. Сопілка розмовляла з хлопчиком як мати?

а) Так;

б) ні.

БІЛІ ВОДЯНІ ЛІЛІЇ (Легенда)

Це було в давнину, коли на Полісся залітали татарські орди. Страшний то був час: горіли села, голосили матері, просили захисту діти. Лилася кров, лилися сльози. Старих людей рубали, молодих дівчат та хлопців забирали в полон. В одному селі росли чорноокі, працьовиті красуні, ніжні, як цвіт лілій. Одного разу на село напали татари. Дівчата, щоб не йти в полон, утопилися в глибоких озерах.

І в тому місці, де темна вода сховала від ворогів красунь, на світанку зявились білі пупянки невідомих квітів. З того часу ці чудові, ніжні квіти, яких прозвали водяними лілеями, прокидаються з сонцем і засинають з його заходом. (99 слів)

Запитання

1. У давнину на Полісся нападали татарські орди?

а) Так;

б) ні.

2. Чи забирали татари дівчат у полон?

а) Так;

б) ні.

3. Дівчата, щоб не йти у полон, утопилися в глибоких озерах?

а) Так;

б) ні.

4. Водяні лілеї прокидаються вранці з сонцем?

а) Так;

б) ні.

2 клас

ПІДСНІЖНИКИ (Легенда)

У підземнім царстві квітів рух і гамір. Пробудилися деякі з них і поспіхом стали вибиратися вже на поверхню. Хтось приніс їм звістку, що вже Весна на землю зійшла. Поспішають квіти, щоб Весну привітати. Стали думати-гадати, як ца не торжество прибратися. Вирішили, що квіти, які першими піднімуться на поверхню землі, одягнуться у біле вбрання.

Дізнався Вітер, вірний слуга Зими, що перші весняні квіти зявилися у білому вбранні. Розсердився Вітрюган й вирішив їх знищити. Було б загинули дрібні квіточки, та врятував їх білий одяг. Глянув Вітер: щось біліє на узліссі. «Це ж сніг ще лежить...» — подумав собі й полетів далі. (99 слів)

Запитання

1. Про яку пору року до квітів прийшла звістка?

а) Про Зиму;

б) про Весну.

2. В якому вбранні зявилися квіти на торжество?

а) У білому;

б) у блакитному.

3. Хто вирішив знищити перші квіти?

а) Вітер;

б) Дощ.

4. Що здалося Вітрові білим на узліссі?

а) Лебединий пух;

б) сніг.

ЛЕГЕНДА ПРО КАЛИНУ

Було це у ті часи, коли на нашу землю нападали завойовники, плюндрували наші землі, а людей забирали у неволю.

У селі жила дівчинка Маринка. Пішла вона назустріч ворогам і завела турків-бусурманів у непрохідні нетрі, там вони й загинули. Загнула й дівчинка Маринка, султан-турок відтяв Маринці голову. Заструменіла гаряча кров. І де та крівця на землю впалакалиною стала. Весною цвіте білим цвітом, нагадує нам про ніжну красу Маринки, а восени червоні кетяги скидаються на краплини крові. А насіння схожі на серцесерце дівчинки Маринки. (86 слів)

Запитання

1. Коли відбувалися події, що описані у легенді?

а) Коли на нашу землю напали завойовники;

б) коли нашу землю завойовники визволяли.

2. Що зробила Маринка?

а) Завела турків у непрохідні нетрі;

б) показала дорогу ворогам.

3. Дівчинка Маринка:

а) загинула;

б) їй вдалося втекти від ворогів.

4. Навесні калина цвіте:

а) білим цвітом;

б) червоним цвітом.

ЛЕГЕНДА ПРО МАРГАРИТКИ

Колись, дуже давно, на наш край напали татари. В одному селі жила вдова. Мала вона трьох вродливих синів. Мріяла мати про невісток і внуків, раділа, дивлячись на синів. Чорною ордою напали татари на Україну, грабували народ, руйнували садиби, палили села. Сини попросили благословення у матері, вклонилися громаді, взяли мечі до рук, осідлали коней і поїхали з побратимами захищати рідний край. Сили були нерівними, на одного козака по пять зайд сунуло, але захисники боролись відважно і перемогли. Радісно зустріли переможців односельчани. Та матері-вдові принесли сумну звістку: двоє синів загинуло у лютій січі, а третього, порубаного, забрали з собою татари. Боса і простоволоса бігла мати по білому снігу за третім сином і тяжко голосила. Гіркі сльози падали рясним дощем з очей. Від них танув білий сніг. Де впала сльозинка, там розквітала маленька квіточка. Назвали люди ці квіти материнськими сльозами. Цемаргаритки. (140 слів)

Запитання

1. Колись на наш край напали:

а) татари;

б) німці.

2. Сили були нерівними, і захисники:

а) боролись відважно і перемогли;

б) здалися у полон і загинули.

3. Яку звістку принесли матері-вдові?

а) Сумну;

б) веселу.

4. Де впала сльозинка, там виростала маленька кві­точка:

а) ромашка;

б) маргаритка.

3–4 класи

ЧОМУ ХВОЙНІ ДЕРЕВА НЕ СКИДАЮТЬ НА ЗИМУ СВОГО ЛИСТЯ (Легенда)

Було це під осінь. Пташки відлітали у вирій. Одна пташка скалічила собі крильце і не могла відлетіти. Вона залишилась одна і мусила перебути зиму в нашім краї.

Найкраще мені буде у лісі,— думає пташечка.— Деревина має гарне, густе листя, допоможе мені і дасть раду, як і що робити, коли сніги випадуть і мороз потисне.

Першим ділом вона звернулась до берези.

Прекрасна березо,— сказала пташечка,— у мене зламане крило, дозволь мені оселитися у твоїх гілочках.

Ні,— відповіла береза.— Ми тут у лісі маємо своїх лісових пташок, яким мусимо допомагати.

Пішла пташечка до дуба просити про допомогу. Дуб також відмовив їй. Він боявся, що пташечка поклює жолуді.

Просила пташечки й інші дерева, але всі вони не прийняли її під свій захист. Зажурилася вона, вирішила піднятися високо у небо.

Аж тут почувся голос:

Пташко, куди ти хочеш летіти?

Я й сама не знаю куди, голод і холод докучають мені,— відповіла пташечка.

Тоді йди до мене,— сказала ялинка.— Глянь, ось гілочка, тут буде тепло, можеш сидіти на ній цілу зиму.

І я тобі допоможу,— відізвався ялівець. Можеш ласувати цілу зиму моїми ягодами.

Так оселилась наша пташечка на гілочках привітної ялинки, а ялівець годував її своїми ягодами.

Одного дня подув вітер, заморозив листя. Усі дерева стали сумні, втратили зелені листочки.

Чи можу я заморозити листя всіх дерев? — спитав вітер Мороза, який володів землею.

Ні,— сказав зимовий цар.— З дерев, які дали бідній пташині притулок, не можна листків струшувати.

І від того часу з ялини, сосни, ялівцю не опадає листя. Стоять вони вічно зеленими і влітку, і взимку, захищають птахів від негоди. (273 слова)

Запитання

1. Якої пори року сталися події, що описані в легенді?

а) Улітку;

б) узимку;

в) восени.

2. Чому пташка не полетіла у вирій?

а) Не хотіла далеко летіти;

б) скалічила собі крильце;

в) боялася, що сумуватиме за лісом.

3. До кого в першу чергу звернулася пташка?

а) До осики;

б) до клена;

в) до берези.

4. Де оселилася пташка?

а) На дубі;

б) на ялинці;

в) на каштані.

5. Хто годував пташку своїми ягодами?

а) Калина;

б) ялівець;

в) горобина.

6. На яких деревах вітер не заморозив листя?

а) Які мали гарні листочки;

б) які дали пташині притулок;

в) не заморозив на жодному дереві.

ЛЕГЕНДА ПРО БАРВІНОК

А було це давно, на свято Івана Купала. Якось однієї ночі дівчата плели вінки, слухаючи пісню хвиль Черемошу. Ось вінки сплетені, і побігли дівчата до Черемошу, аби кинути вінки на воду. Лише Лади серед них не було. Вона так захопилась збиранням квітів, що забрела далеко в ліс та й заблукала. Злякалася Лада, почала шукати, кликати подруг та даремно. А ніч, ця чудова купальська ніч, творила справжні дива: вчувалися голоси, завели танок лісові мавки. А під темними кущами розцвітали небачені квіти. Вони розтуляли свої ніжні пелюстки й сяяли сріб­лясто, манили до себе. Нахилилася Лада, зірвала квітку, вплела до свого вінка, і сталося диво: засвітився вінок голубуватим світлом. І почула дівчина тихий голос, народжений вітерцем:

Памятай, Ладо, що пять пелюсток цієї квіткито пять засад щасливого подружнього життя. Запамятай
і збережи в серці своєму на все життя: першато краса, друганіжність, третянезабутність, четвертазлагода, пятавірність.

Замовк голос, і невідома сила повела дівчину через ліс до берегів Черемошу. Але там вже нікого не було. Стояла Лада і думала, що робити. Раптом до неї підійшов хлопець і сказав:

Може мені подаруєш вінок?

Не промовила й слова, простягнула вінок. Вінок упав на землю, розсипався, розрісся зеленим веселим зіллям попід кущами, глянув на світ блакитними очима квіточок барвінку. (207 слів)

Запитання

1. Про яке свято йдеться в легенді?

а) Трійцю;

б) Івана Купала;

в) Пасху.

2. Що робили дівчата на це свято?

а) Плели вінки;

б) розписували писанки;

в) купалися.

3. Що збирала в лісі Лада?

а) Гриби;

б) хмиз;

в) квіти.

4. Яке диво сталося купальської ночі?

а) Розцвіли небачені квіти;

б) знялася буря;

в) повиходили з лісу звірі.

5. Скільки пелюсток було у небаченої квітки?

а) 4;

б) 6;

в) 5.

6. Кого зустріла Лада біля річки?

а) Своїх подруг;

б) хлопця;

в) лісового звіра.

ЛЕГЕНДА ПРО АЇР (ТАТАРСЬКЕ ЗІЛЛЯ)

Було це давно, ще за часів татарської навали. Біля одного селища під лісом било джерело з цілющою водою. Перехожі тамували спрагу, решта води в Дніпро-ріку спливала.

Дбали люди про джерело. А воно, кажуть, навіть говорити вміло людською мовою. Замулять його весняні або дощові води, засиплють глиною чи камінням, джерело й заговорить до перехожого чоловіка:

Змилуйся, добра людино, вичисти мене.

І перехожі прислухалися до його голосу. Спускали в джерелі воду, чистили дно і стіни від намулу. І знову пили цілющу воду.

І було так доти, доки хмари татар і турків не насунули на Україну.

Ото прийде, було, татарин до джерела, припаде до води цілющої спраглими вустами. А джерело йому мову відбирало або голову корчило, а то й дух запирало.

Тоді й почали татари якесь коріння з собою возити, що аїром у них називалося. Нібито те коріння водойми очищає. Де розкидають його, воно зеленню проростає. Уважали, то лиш у тих місцях, де аїр виростав, можна воду пити і коней напувати, не ризикуючи нічим.

Накидали того коріння і довкола джерела з цілющою водою.

Минув час. Тікали татарські орди різними дорогами на південь, порятунку шукали. І знову не обминули того джерела, бо довелося вибиратися тією самою дорогою.

Нагнувся котрийсь татарин до джерела водиці напитися. А воно йому:

Не напою тебе, вороже клятий, бо багато лиха ти мені й народові нашому заподіяв.

І розлилося на всі чотири сторони, утворивши грузьке болото. І чим далі тягайся до води татари, тим далі вело їх джерело у трясовиння. Засмоктала їх багнюка. Тож і назвали тоді люди ту зелену й пахучу рослину татарським зіллям. Так вона називається й донині. (264 слова)

Запитання:

1. Що знаходилось біля лісу?

а) Озеро;

б) річка;

в) джерело.

2. Чому люди дбали про джерело?

а) Бо там ловили рибу;

б) адже у джерелі цілюща вода;

в) бо не було місце відпочинку.

3. Як зустрічало джерело татар?

а) Відбирало мову або голову корчило;

б) напувало їх цілющою водою;

в) лагідно говорило до них.

4. Для чого татари привозили з собою коріння аїру?

а) Щоб очистити водойми:

б) щоб джерело заросло;

в) щоб виросли гарні квіти.

5. Що сказало джерело татаринові, який хотів води напитися?

а) Змилуйся, добра людино, вичисти мене!

б) Не напою тебе, вороже клятий!

в) Спробуй моєї джерельної водиці!

6. Чим стало джерело?

а) Бурхливою рікою;

б) неосяжним озером;

в) грузьким болотом.

БУЗОК І БУЗИНА (Легенда)

Жив старий-престарий чоловік. Жив самотньо. Мав тільки одного-єдиного сусідабузька, на стрісі своєї хати. Бузько жив зі своєю бузьчихою. Вони виводили троєчетверо бузьченят і вчили їх літати.

Одного разу молодий бузько не розрахував своїх, ще слабеньких сил, упав у глибоку прірву, зламав собі ніжку і крило пошкодив. Бачив те нещастя старий чоловік. Підібрав зраненого птаха і приніс його до себе. Місяць виходжував його, в коли ніжка і крило зовсім зажили, виніс надвір і відпустив до пташиної родини, яка вітала його радісним клекотом. Восени полинули бузьки в далекій вирій. Минула зима. А коли з-за гір повіяли теп­лі весняні вітри, повернули знов до хати старого. Той, якого врятував він від загибелі, і його молода бузьчиха. І кожен із них приніс у дзьобі по зернині. Поклали ті зернини на долоню старому і зрозумів він, що не прості зернини, а чарівні. Оту зернину, що приніс бузько, посадив старий біля самої хати, а ту, що принесла бузьчиха,— над кручею. Поливав їх водою з джерела. І зросли з тих зернин небачені тут кущі. Зацвіли вони в травневу пору пахучими квітами: бузьків кущфіолетовими кетягами, а бузьчихинбілими, схожими на парасольки, суцвіттями. Тоді й назвав цей удячний чоловік бузьків кущбузьком, а бузьчихибузиною.

Бузок веселив зір своїм цвітом, а бузина дарувала старому цілющі ліки від багатьох хвороб. (212 слів)

Запитання

1. З ким жив старий-престарий чоловік?

а) З сімєю;

б) самотньо;

в) з онукою.

2. Хто поселився на стрісі хати діда?

а) Бузько з бузьчихою;

в) ластівка;

в) довгонога чапля.

3. Куди впав молодий бузько?

а) У річку;

б) у прірву;

в) у вогонь.

4. Як учинив дідусь?

а) Залишив помирати бузька у прірві;

б) підібрав птаха і вилікував його;

в) виніс птаха із прірви і залишив на лузі.

5. Чи відбулася зустріч молодого бузька з дідусем на­весні?

а) Бузько прилетів на дідусеве подвіря;

б) бузько оселився на лузі поблизу села;

в) оселився на сусідовій хаті.

6. Що принесла молода пара у дзьобах дідусеві?

а) По зернині;

б) дві гілочки;

в) дивну квітку.

7. Де посадив дідусь ті зернини?

а) Біля хати під кручею;

б) на городі;

в) біля річки.

8. Що виросло з тих зерен?

а) Кущі з фіолетовими та білими квітами;

б) високі дерева;

в)високі чагарники.

Відгуки читачів