Практичні рекомендації вчителю щодо ефективного виховного впливу на учнів у критичних ситуаціях

 

В. Ф. Калошин, кандидат технічних наук, доцент, старший науковий співробітник, заслужений працівник освіти України, старший науковий співробітник Інституту професійно-технічної освіти АПН України, м. Київ; Д. В. Гуменюк, директор Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти АПН України, м. Київ

(Продовження. Початок див. у 6)


 

Характеристики поведінки, яка спрямована на уникнення невдачі

Розпізнати поведінку, яка спрямована на уникнення невдачі, як і приховану мету порушення, — непросто. Типовий приклад такої поведінки: учень після пояснень учителя не виконує завдання, закриває зошит і дивиться у вікно. На запитання: «Що не так? Чому Ви не робите того, що роблять усі іншіможна чекати невиразного знизування плечима, уникнення прямого погляду у вічі і явного бажання ухилитися від подальшого спілкування.

Такі учні не зривають уроку, їх можна іноді і не помітити, і здається, що саме про це вони і мріють. Вони приносять менше занепокоєння, ніж ті, чия метазалучення уваги, влада чи помста. Проблема лише в тім, що вони рідко вступають у контакт з учителями й зі своїми товаришами.

Не слід плутати їх з тими учнями, що тимчасово як захист обирають уникання, щоб розібратися у своїй невдачі чи перегрупувати сили. Уникання стає проблемою, коли учень постійно використовує цей спосіб захисту протягом певного часу, і це явно не сприяє академічній успішності навчання і його розвитку.

Активна форма

На відміну від усіх інших типів «поганої поведінки» цей рідко зустрічається в активній формі. Проблема для вчителя полягає не в тому, що учень робить, а швидше в тому, чого він не робить. Єдиний вид активної поведінкице прояв розпачу. Зовні він нагадує звичайний напад гніву як засіб демонстрації сили і влади, за більш уважного розгляду це «випуск пари», емоційний вибух перед очевидною невдачею.

Такі учні не зривають уроку, їх можна іноді і не помітити, і здається, що саме про це вони і мріють. Вони приносять менше занепокоєння, ніж ті, чия мета — залучення уваги, влада чи помста. Проблема лише в тім, що вони рідко вступають у контакт з учителями й зі своїми товаришами.

Пасивна форма

Відкладання на потім

Нерідко учні використовують саме цей спосіб уникнення невдачі. «Я зміг би, якби захотів докласти більше зусиль», — ось їхнє кредо. Між іншим, таким виправданням іноді втішаються і більш зрілі люди. Що за цим криється? Мабуть, щось на кшталт: «Я насправді здібний і можу краще, якщо захочу». Ще б пак! Краще почувати себе здібним, але недбайливим, ніж старанним, але нездібним.

Недоведення до кінця

Нездатність закінчити розпочаті проекти і намірице інший варіант пасивної поведінки, спрямованої на уникнення невдачі. Починання, що ніколи не буде закінчено, не може бути оціненим, у тому числі і не може одержати низьку оцінку. Чи не так? На жаль, так. Незакінчена робота дозволяє зберігати внутрішнє переконання у своїй компетентності.

Тимчасова нездатність

Часом учні уникають невдачі, всіляко розвиваючи і плекаючи в собі тимчасову непрацездатність. Якщо, наприклад, учень добре встигає з усіх основних навчальних дисциплін, але має проблеми з фізкультурою, то цілком імовірно, що безпосередньо перед уроком фізкультури у нього можуть виникнути приступи головного або зубного болю тощо. Самопочуття помітно покращується, коли урок фізкультури закінчується.

Офіційні медичні діагнози

Будь-які офіційні медичні діагнози (хронічні хвороби, дефекти органів почуттів та ін.) — чудовий захист від почуття неспроможності, особливо якщо лікування супроводжується лікувальною фізіотерапією. Це переконливе виправдання спроб уникнення робити щось.

Часом кращі фахівці-діагности не можуть відрізнити реальну ваду від удаваної. Це не симуляція, а несвідомий захист від можливих невдач, в ефективність якого вірять. Навіть прискіплива перевірка часто не дозволяє вчителю точно стверджувати: не може чи не хоче учень виконати те чи інше завдання. Більше того, такі учні самі не знають цього. Маючи невеликі вади, вони схильні перебільшувати. Намагаючись виглядати більш неспроможними, ніж насправді, вони можуть переконати вчителя у своїй неспроможності й таким чином уникнути невдачі.

Учні з офіційними медичними діагнозами потребують спеціальної допомоги в навчанні. Вони повинні чути від нас: «Ви можете!», «У Вас виходить!». Коли вони одержують постійну підтримку, їхня самоповага росте і зникає потреба в захисному поводженні, спрямованому на уникнення невдачі. Разом із почуттям упевненості у своїх силах приходить і фактичне подолання неспроможності.

Реакції вчителя й учня в ситуації поведінки, спрямо­ваної на уникнення невдачі

Реакції вчителя

Коли вчитель стикається з подібною поведінкою, він може точніше ідентифікувати її, якщо навчиться усвідомлювати дві речі:

    свої емоції;

    свої безпосередні спонукання, імпу­льси.

Перша істотна ознаканаші емоції. Стикаючись віч-на-віч із поведінкою, спрямованою на уникнення невдачі, вчитель явно усвідомлює свою професійну неспроможність і безпорадність. Це досить сумно, бо здається, що такому учневі неможливо чим-небудь допомогти.

Оскільки поведінка, що спрямована на уникнення невдачі, не «розбурхує» навчальну групу і не є агресивною по відношенню до нас, ми не відчуваємо тих особистих образ, якими супроводжуються інші види порушень поведінки.

Друга істотна ознакаімпульсивна дія: хочеться щось негайно зробити, стикнувшись з такою поведінкою. Перший імпульсце бажання виправдати і пояснити її якимось діагнозом, для чого хочеться негайно порадитись з лікарем або психологом. Інший імпульсдати учневі спокій, погодитись з його поведінкою, якщо педагогічний вплив не дає бажаного ефекту.

Реакції учня на втручання вчителя

На втручання вчителя учні реагують відповідним чином. Вони очікують від нас, учителів, допомоги, самі ж не докладають жодних зусиль, не намагаються навіть виконати наші вимоги. Разом з тим вони готові на будь-які послуги нам, якщо це не стосується тієї діяльності, яка, на їхню думку, приречена на невдачу.

Природа поведінки, спрямованої на уникнення невдачі

Відносини за типом «червоного олівця»

Стиль так званого «червоного олівця» характеризується тим, що вихователь в основному вказує на помилки і неспроможність, не звертаючи уваги на вдачі і досягнення учнів. Це методологічно шкідливий стиль. Учні самі прекрасно знають, що роблять помилки, і знають навіть, скільки вони їх зробили у щойно виконаному контрольному завданні. Не дивно, що дехто з них просто вирішує не виконувати завдання. Принципово помилковою є думка, що акцентування уваги учня на його помилках викликає прагнення не повторяти їх. Насправді (і це доведено сучасною психологією) відбувається зворотне: прищеплюється почуття неповноцінності і так званої навченої безпорадності. Для того щоб в учня зявився стійкий мотив до безпомилкової праці, його увага повинна бути відвернена від помилок та невдач і зосереджена на досягненнях і вдачах.

Невиправдано високі очікування

Якщо вчитель ставить необґрунтовано високі вимоги до учня, відверто очікує надто великих успіхів і досягнень, можна незабаром чекати поведінки, спрямованої на уникнення невдачі. Усвідомлення факту недосяжності поставленої мети сприяє виникненню пасивної поведінки. Логіка тут цілком прозора: зручніше виглядати ледачим, ніж невдахою. Демонстрація сороміцького ледарствапроцес менш болісний, ніж демонстрація своєї нездатності.

Перфекціонізм (вимога від себе досконалості)

Такий учень не може погодитися з тим, що помилкаце нормальне явище в процесі навчання. Для нього це трагедія, уникнути якої потрібно за будь-яку ціну. Як шкода, що так багато яскравих, здібних учнів не пробують себе в чомусь новому, тому що очікують лише відмінного результату. Там, де такий результат не гарантується, їм робити нічого.

Акцент на змагання

Робити наголос на змаганняхще одна причина небажаної поведінки. Якщо Ви ставите учнів перед вибором: бути їм переможцями чи тими, хто програє, то цілком очевидно, що дехто з них обере варіант «не грати взагалі». Між тим відомо, що вчителі в ході навчання свого предмета полюбляють улаштовувати змагання. Вони впевнені, що це корисно для учнів, що це допоможе їм у майбутньому не програвати в життєвих ситуаціях. Але тут треба розуміти одну важливу відмінність змагання в навчанні від того, в яке людина вступає, увійшовши в доросле життя. Коли людина змагається на робочому місці, «робить карєру», вона змагається з іншими людьми в тій галузі, яку вона сама обрала, яка для неї значима і в якій вона почуває себе компетентною. Якщо ми, наприклад, готуємо до видання підручник, то цілком очевидно, що ця справа для нас є значимою і посильною, тобто такою, що дає нам упевненість одержати високу оцінку на ринку подібної продукції і в чомусь бути кращими за інших авторів. Але ми навряд чи погодимось брати участь у конкурсі кравців, де ми приречені на невдачу.

Учні не можуть обирати. Щоденно протягом кількох років навчання вони піддаються порівнянню з іншими за здібностями в математиці, мові, малюванні, у природничих науках. І ніхто не дає їм права сказати: «Я добре знаю свої можливості в англійській мові і своє ставлення до неї, тому не хочу навіть починати змагання в цій галузі». Навпаки, їх змушують змагатись там, де їх шанси на перемогу сумнівні. У підсумку  поведінка, спрямована на уникнення невдачі.

Якщо Ви ставите учнів перед вибором: бути їм переможцями чи тими, хто програє, то цілком очевидно, що дехто з них обере варіант «не грати взагалі».

 

Сильні боки поведінки, спрямованої на уникнення невдачі

Для таких учнів (їх меншість) сильним боком поведінки, спрямованої на уникнення невдачі, є те, що для них бути успішнимозначає досягати тільки значних, високих результатів, нехай у чомусь одному, але бути неперевершеним: «краще ніяк, ніж погано», — вважають вони. Незначна корекція їхньої поведінки дозволяє виправити цих юних честолюбців.

У другої, більшої частини учнів у поводженні ми не можемо відшукати ніяких сильних боків. Вони просто дуже не впевнені в собі. Їх самоповага катастрофічно низька, і вони потребують підтримки від друзів та педагогів.

Принципи запобігання поведінці, спрямованій на уникнення невдачі

Завжди необхідно тримати в памяті два таких принципи:

1.  Підтримувати всі намагання учня змінити установку «я не можу» на установку «я можу».

2.  Допомагати переборювати барєри, які ізолюють його від товаришів, утягувати його в продуктивні відносини з іншими учнями.

Тепер визначте мету порушення поведінки. Опишіть мету порушення поведінки конкретного учня, обраного Вами для прикладу. Зробіть свої висновки й узагальнення та співставте їх із тим, що Ви прочитали в цьому розділі.

Пригадайте свої почуття та первісний імпульс до дій, коли ви стикнулись з конкретною поведінкою учня, спрямованою на уникнення невдачі. Як ви відреагували на таку поведінку? Що зробив учень у відповідь на Ваші імпульсивні дії?

Особисте завдання вчителю

1.  Наведіть приклади активної і пасивної поведінки, спрямованої на уникнення невдачі, з вашої практики.

2.  Чи згодні Ви з причинами цієї поведінки, що тут приведені? Аргументуйте відповідь.

3.  Сильні боки цієї поведінки в тому, що її носії мають амбіції, які можуть бути реалізовані. Ви згодні з цим? Аргументуйте відповідь. Чи згодні Ви з тим, що в більшості учнів цього типу немає сильних боків у поведінці?

4.  Доповніть незакінчене речення: «Коли я був дитиною, одним зі способів, яким я намагався уникнути невдачі (своєї очевидної неспроможності), був такий...»

Технологія педагогічного впливу

Раніше вже відзначалось, що вчитель часто взагалі не помічає учнів з поведінкою, спрямованою на уникнення невдачі, тому що вони фактично НЕ заважають вести урок: НЕ заводять навчальну групу, НЕ звертають на себе уваги, НЕ шумлять і НЕ перебивають. Вони взагалі «НЕ», тобто, нічого НЕ роблять, і сподіваються, що цього не помічають учителі. Зі сказаного, однак, зрозуміло, що базові потреби таких учнів не задовольняються у прийнятний спосіб: вони недостатньо відчувають свою приналежність до того, що відбувається в навчальній групі, недооцінюють свою значущість.

  вони не почувають, що в них добре виходить — не спроможні в процесі навчання;

  вони не почувають себе потрібними  — неспроможні в спільній діяльності;

  вони також не впевнені в собі, коли спілкуються з товаришами.

Перший крок учителядопомогти їм усвідомити себе спроможними в процесі навчанняпровідної діяльності учнів.

Техніки педагогічного впливу, що допомагають учням почу­ва­ти себе спроможними в навчанні

Вони можуть бути згруповані у вісім стратегій:

1)  змінити методи пояснення;

2)  запровадити додаткові заходи в навчанні;

3)  учити позитивно розповідати про те, що робиш, і про себе;

4)  робити помилки нормальним і потрібним явищем;

5)  формувати віру в успіх;

6)  концентрувати увагу на вже досягнутих у минулому успіхах;

7)  робити процес навчання відчутним;

8)  відзначати досягнення.

Перші три стратегії (з 1 по 3) спеціалізовані для учнів, що побоюються невдач, останні пять (з 4 по 8) мають загальне призначення, оскільки абсолютно всі учні мають потребу в підтримці як силі, що мотивує до навчання.

Змінити методи пояснення

Дві техніки, що дозволяють добре допомогти слабким і невпевненим учням:

а)  використання конкретного матеріалу і компютерного навчання;

б)  навчатись за один крок чомусь одному.

Використовувати конкретний матеріал і комп’ютерні програми для формування навичок. На конкретному матеріалі, тобто на предметах, які можна побачити, до яких можна доторкнутись, можна краще навчитись чомусь, особливо якщо той матеріал, на якому треба вчитись, задовольняє таким вимогам:

1.  Привабливість. Людям подобаються яскраві, кольорові і цікаві речі.

2.  Зрозумілість. Завжди приємно мати справу з матеріалами, які своїм виглядом фактично самі підказують, як ними користуватися.

3.  Самоконтроль. Важливо усвідомлювати, що помилкинормальне явище у навчальному процесі, а ще важливіше бути впевненим, що про ці випадкові помилки як органічну частину навчання знає лише той, хто навчається, і що він може їх повторно використовувати, доки не буде досягнуто необхідної впевненості в правильності дій. Тільки після цього можуть бути доречними зовнішній контроль і оцінювання навчальних досягнень учня. Радість від безпомилкового і легкого виконання контрольного завданнянайцінніша винагорода за навчальну працю.

Цілеспрямований добір навчального матеріалу дає особливо помітний ефект, якщо він знаходить втілення в компютерних програмах. Звичайно, компютерні програми не дозволяють пощупати навчальний матеріал, але вони можуть зробити його привабливим і більш зрозумілим, дозволяють здійснювати самоконтроль і повторно використовувати його результати. Тому учні, що не хочуть навіть узяти в руки ручку в навчальній групі, можуть годинами сидіти за компютером і з великим захопленням і задоволенням вчитися на свою користь.

Компютер, звичайно, не може замінити Вас, учителя. Але якщо не засвоєно базових знань і вмінь, то краще і вигідніше для учня як субєкта навчання довірити процес свого «вирівнювання» і «підтягування» не Вам, а компютерові.

Навчатись за один раз чомусь одному

Учнів, що бояться невдач, дуже легко залякати, наприклад, кількістю нового матеріалу чи його складністю. Організовуйте навчальний процес маленькими кроками, розгорнутим алгоритмом, який дозволяє робити безпомилкові дії. Кожен крок повинен одержувати зворотний звязок. Кожен маленький успіх повинен бути помітним, а кожна маленька помилка повинна з легкістю виправлятися, тоді безпомилковим буде і кінцевий результат.

У вітчизняній педагогічній психології є напрям досліджень, що відповідає зазначеним вимогам. Це теорія поетапного формування розумових дій, створена П. Я. Гальперіним, Н. Ф. Тализіною та їхніми учнями.

Запровадити додаткові заходи в навчанні

Для цього:

    готуйте спеціальні програми для навчання тих, хто відстає;

    установіть причини відставання за допомогою спеціальної діагностики: рівень інтелектуального розвитку учня може бути високим або нормальним, а може бути і незначне відхилення від нормального рівня;

    дозволяйте і підтримуйте роботу в парах: той, хто встигає, і той, хто відстає; таке співробітництводуже гарний спосіб виховання і самовиховання для обох.

Учити позитивно розповідати про те, що робиш, і про себе

Плакати із «закликами». Подумки учні часто повторюють: «Я не можу цього зробити», «Це занадто важко», «Я ніколи не зроблю правильно». Допоможіть їм змінити внутрішню мову.

«Ви зможете, якщо будете думати, що зможете! — говорить мудрий учитель своєму учню. — Повторюйте це щодня, особливо щодо тих предметів, з якими у Вас щось не виходить».

Шукайте два «плюси» на кожний «мінус». Візьміть за правило: коли чуєте, що учень негативно висловлюється про себе і своє навчання, вголос висловіть про його навчальну працю не менше двох позитивних тверджень. Цей прийом допомагає учню трансформувати свій образ із негативного в позитивний. Спочатку він відчуває деяку ніяковість, коли чує про себе позитивне, але... «до гарного швидко звикають». Єдина обовязкова умова: репліки вчителя повинні бути конкретними.

Візьміть за правило: коли чуєте, що учень негативно висловлюється про себе і своє навчання, вголос висловіть про його навчальну працю не менше двох позитивних тверджень.

Декларація «Я зможу» перед виконанням завдання. У голові учня начебто звучить заїжджена платівка. Як тільки він одержує задачу для розвязання, вона автоматично включається: «Ти не зможеш, нічого не вийде», — повторює вона. Щоб «перемінити платівку», покладіть на робоче місце учня поряд з карткою завдання картку з текстами «заклинань»: «Я легко впораюся з цією задачею», «Я досить розумний, щоб відповісти на всі ці запитання».

П’ять додаткових стратегій (оглядово)

Вони, як сказано вище, корисні всім учням, але особливо тим, хто побоюється невдач. Пояснення способів виконання цих стратегій ви знайдете в розділі 4.

Робіть помилки нормальним і потрібним явищем

Страх зробити помилкуось що «заштовхує» учнів у межі поведінки, спрямованої на уникнення невдач. Вони інтерпретують кожну помилку, велику чи маленьку, як доказ того, що вони взагалі нічого не можуть робити правильно. Ми повинні допомогти їм розглядати помилки як необхідну частину процесу навчання. Цього можна домогтись такими прийомами:

    Розповідайте про можливі, типові помилки.

    Показуйте цінність помилки як спроби виконати завдання (негативний результаттеж результат).

    Мінімізуйте наслідки зроблених помилок.

Формуйте віру в успіх

Допомагайте учням повірити в успіх. Вони повинні повірити, що спроможні не тільки розвязати задачу чи правильно відповісти на запитання, але також змінити себе, підняти свій інтелектуальний рівень. Для цього використовуйте такі прийоми:

    Підкреслюйте будь-які поліпшення.

    Повідомляйте про будь-який внесок учня в розвязання задачі тощо.

    Розкривайте учням їхні сильні сторони.

    Демонструйте віру в здібності учнів.

    Визнайте складність Ваших завдань.

    Установлюйте обмеження в часі на виконання завдання.

Концентруйте увагу учнів на попередніх успіхах

Кожен учень має у своєму досвіді переживання успіху, хоча воно може бути сховане десь дуже глибоко. Знайти такі приклади переживання успіху в учнів, що побоюються невдачі, дуже важливо. Цей спогад може стати фундаментом для нових досягнень. Використовуйте такі прийоми, як:

    аналіз минулого успіху;

    повторення і закріплення минулого успіху.

Кожен учень має у своєму досвіді переживання успіху, хоча воно може бути сховане десь дуже глибоко. Знайти такі приклади переживання успіху в учнів, що побоюються невдачі, дуже важливо.

Робіть процес навчання відчутним

Якщо чогось не можна побачити чи відчути, то воно не існує, — так ми часом схильні думати. До таких невідчутних речей відноситься розвиток учнів у процесі навчання. Для тих, хто має потребу у відчутному зворотному звязку, використовуйте такі ідеї:

    наклейки «Я можу»;

    альбоми досягнень;

    розповідь про вчора, сьогодні і завтра.

Відзначайте досягнення

Якби учні чули і бачили визнання своїх досягнень тією ж мірою, якою вони одержують зауваження про помилки, вони б позбавилися стилю поведінки, спрямованої на уникнення невдачі. Досягнення чи поліпшення в будь-якій сфері, незалежно від того, якою ця сфера виглядає для насзначущою чи не дуже, — повинно бути підкреслено. Одержуючи визнання будь-якого досягнення, учні «зі страхами» починають почувати, що можуть успішно взаємодіяти з педагогом і робити свій внесок у працю навчальної групи. Зразки конкретних прийомів визнання досягнень: словесна похвала, наклейки, «медалі», виставки контрольних робіт, оплески тощо.

Виберіть техніку попереднього впливу

Якщо Ви вже визначили: учень відноситься до розряду тих, що бояться невдач, — оберіть кілька прийомів педагогічного впливу з описаних вище. Обираючи прийоми, враховуйте три фактори:

    вік учня;

    що для нього буде найбільш дійовим і вражаючим;

    що пасує Вашому стилю викладання і Вашій особистості.

Як допомагати учням відчути свою спроможність

Жодна програма педагогічних впливів не буде успішною, якщо вона включає лише оперативні дії, покликані припинити порушення поведінки тут і зараз. Основа роботи з проблем дисциплінице превентивні дії. А уникнути порушення поведінки в майбутньому можна лише в один спосібформуючи високу самоповагу учнів, що містить три складові.

Уникнути порушення поведінки в майбутньому можна лише в один спосіб — формуючи високу самоповагу учнів.

Коли вони почувають, що, по-перше, спроможні виконувати контрольні завдання, по-друге, можуть будувати такі відносини з педагогом, які задовольняють обох, і, по-третє, здатні робити особистий внесок у працю навчальної групи, їм більше немає необхідності витрачати свою енергію на небажану поведінку.

Використовуючи стратегії підтримки, памятайте, що багато чого тут залежить від уміння вчителя бути доброзичливим.
З учнями, що не впевнені у своїх здібностях і бояться невдачі, неважко бути доброзичливими. Вони не заважають вести урок, їхня поведінка необразлива. Набагато складніше мати справу з властолюбцями і месниками. Але й вони потребують нашої підтримки, бо іншого способу змінити їхню небажану поведінку не існує.

Тому шлях до успіхупідвищення індивідуального рівня «Я можу» в учнів.

Уявлення про свої високі здібностіось те, що забезпечує мотивацію навчання набагато більше, ніж істинний рівень цих здібностей. Він може бути високим, як і оцінки, але не мотивувати успіх у навчанні. Рівень інтелекту може бути невисоким, але якщо при цьому індивідуальний рівень «Я можу» високий, учень буде вчитися із задоволенням. Його відчуття успіху буде не тільки формальним (за оцінками), але й емоційним. Такі учні працюють бадьоро, тому що почувають себе успішними.

Можна направлено підвищувати індивідуальний рівень «Я можу» за допомогою підтримуючих технік, описаних у цьому розділі. Ці техніки можна згрупувати у пять стратегій.

Стратегія: робіть помилки нормальним і потрібним явищем

Страх зробити помилку дуже знижує індивідуальний рівень «Я можу». Коли цей страх зникає, в учня відбувається прорив свідомості і він починає відчувати набагато більші можливості. Ось прийоми для досягнення цієї мети.

Розповідайте про помилки

Розповідайте про конкретні помилки і їхні причини. Молоді люди схильні сумувати з приводу своїх помилок і не бачити помилок інших людей. Звідси впевненість, що всі навколо кращі, здібніші, гарніші, ніж вони. Учитель може змінити цю установку, якщо скаже, що кожний може робити помилки, немає людей, що не помиляються, справа не в тому, щоб зовсім не припускатися помилок, а в тому, щоб робити з них правильні висновки і не повторювати їх у майбутньому.

Ведіть розмови про помилки, як про важливу і природну частину процесу навчання. Гра «Пароль» може спровокувати дискусію з подібної теми. Коли пролунає дзвоник з уроків, встаньте в дверях і оголосіть, що пароль, за яким Ви будете випускати з навчальної групи, — одна помилка на сьогоднішніх уроках. Прийняти таку гру учням не просто. Про помилки говорити самим, та ще й перед навчальною групоюдля багатьох це все одно що демонструвати плями на одязі чи обличчі. Тому дуже важливо, щоб і сам учитель брав участь у цій грі, показуючи, що помилкинормальна частина життя кожної людини, що важливо не стільки уникати помилок, скільки «не наступати двічі на ті самі граблі».

Показуйте цінність
помилки як спроби

Мусимо визнати, що більше помилок роблять люди активні, а не пасивні, а активність варто завжди вітати. Ось чому важливо винагороджувати помилки зауваженнями, зробленими з ентузіазмом і позитивним пафосом, мотивуючи таким чином продовження праці. Наприклад: «Помилка вже зроблена. То й що? Тепер подивимось, чому можна на ній повчитися» або «Ця помилкане таке вже велике лихо. Якщо Ви врешті-решт зовсім не будете робити помилок, я втрачу роботу!».

Відомо, що великі промислові компанії деяких зарубіжних країн винагороджують спеціальними призами своїх співробітників за творчі ідеї, що провалилися. Ці призи підтримують нестандартне мислення, експериментування, що часто приводить до успішних перетворень на виробництві. Чому б і в навчальній праці не скористатися таким ефективним засобом?

Відомо, що великі промислові компанії деяких зарубіжних країн винагороджують спеціальними призами своїх співробітників
за творчі ідеї, що провалилися.
Ці призи підтримують нестандартне мислення, експериментування,
що часто приводить до успішних перетворень на виробництві.

Мінімізуйте наслідки
від зроблених помилок

Позиція «червоного олівця», на жаль, типова для вчителя. Роки педагогічної практики, протягом яких учитель виправляє помилки в учнівських зошитах, призводять до того, що виявлення і підкреслення помилок стає звичкою. Вчитель указує на найменші помилки просто автоматично. Якщо Ви хочете підвищити самоповагу учнів, допомогти їм подолати страх невдачі, відмовтесь від цієї недоброї звички. Взагалі не використовуйте червоний колір і не повертайте учням покреслені зошити.

Це не означає, що вам не радять узагалі конструктивно критикувати чи виправляти помилки. Потрібно зробити так, щоб виправлення помилок не перетворювалось на самоціль і не формувало в учнів згадувану вже навчену безпорадність.

Стратегія: формуйте віру в успіх

Учні мають вірити, що успіх завжди можливий. Тому допоможіть їм побудувати таку впевненість за допомогою наступних прийомів, в основі яких позитивний зворотний звязок та безмежна віра в учнів.

«Усі діти талановиті»
(з досвіду В. Ф. Шаталова)

В. Ф. Шаталов упевнений, що всі діти талановиті. Усі вони без винятку здатні опанувати шкільну програму. Вчитель повинен тільки допомогти учню усвідомити себе особистістю, розбудити в ньому потребу в пізнанні себе, життя, світу, виховати в ньому почуття людської гідностіусвідомлення відповідальності за свої вчинки перед собою, товаришами, школою, суспільством.

Головний принцип при цьомузняти почуття страху з душі учня, зробити його розкутим, вільним, уселяти впевненість у свої сили. Усі учні можуть учитися успішно, однак учитель повинен мати велике терпіння.

В. Ф. Шаталов говорить про дбайливе, гуманне ставлення до особистості, що формується, виявляючи особливу турботу про тих, кому з тих чи інших причин важко вчитися.

А зазвичай?

Орієнтуються на декількох учнів, а інші хоч згиньніхто не зрадіє тому, що вони знають, прагнуть знати.

«Відкрита перспектива»
(з досвіду В. Ф. Шаталова)

Сприятливий мікроклімат виникає в умовах відсутності двійок, принципу відкритих перспектив, тихих і магнітофонних опитувань для школярів, чітких критеріїв оцінки знань, відкритих аркушів контролера тощо. У тому числі використовуються і такі нюанси «гуманної педагогіки»: якщо вчитель хоче залишити на додаткові заняття декількох учнів, він називає прізвища тих, хто може бути вільним.

У навчальній групі належить створити доброзичливу обстановку, не кривдити дітей самому і не дозволяти цього учням.

«Ти можеш!» — повинен нагадати вчитель учню. «Він може» — повинен розуміти колектив учнів.
«Я можу» — повинен повірити в себе учень.

Кожен, навіть найслабший учень, хотів би вибитися в люди, одержувати гарні оцінки, але не завжди може. Він робить ривок, вивчає завдання, а вчитель не запитаві порив зник, бажання відпало. А на уроках Шаталова діє принцип відкритих перспектив: будь-який учень, навіть найслабший, може сьогодні спробувати вивчити тільки один сьогоднішній урок, добре написати конспект і відразу одержати свою першу пятірку, а там другу, а там третюСпочатку ці пятірки майже нічого не значать (крім того, що учень намагається, але хіба цього мало?); однак поступово приходить і дійсне знання, а разом з ним і інтерес до предмета. Починаючи з будь-якого дня кожний може вчитися добре, а це одразу ж відібється на оцінках, одра­-
зу ж буде відзначено вчителем, скільки б у нього не було учнів.

Кожен учень талановитий, треба уважно шукати іскри таланту
і не дати їм згаснути.
(В. Шаталов)

Наголошуйте
на будь-яких поліпшеннях

Як правило, учитель чекає, коли складну задачу буде розвязано учнем безпомилково, тоді він і похвалить його. Тому чекати доводиться довго. А чому б замість цього не приділити більше уваги не результату, а процесу розвязання, чому б не помічати і відповідним чином не відзнати кожен маленький, але успішний крок на шляху розвязання задачі?

Є аксіома: «Усе, що робиться сьогодні, робиться для кращого майбутнього». Ми не можемо цього заперечувати, але пропонуємо памятати про глибинну сутність людської натури: чим ближче перспектива, тим сильніша її стимулююча дія, і навпаки.

Відомий педагог-новатор В. Ф. Шаталов стверджує: «Для учня музичної школи можливість завтра взяти участь у святковому концерті, на якому будуть присутніми його батьки і друзі, незрівнянно більш потужний стимул, ніж перспектива колись, через багато років, грати в оркестрі Великого театру».

Це висловлювання можна так перефразувати: для учня перспектива одержати від авторитетного вчителя визнан­ня й оцінку певних досягнень сьогодні може бути незрівнянно більш потужним стимулом, ніж колись там, через кілька років, вступити до вищого навчального закладу.

Для учня музичної школи можливість завтра взяти участь у святковому концерті, на якому будуть присутніми його батьки і друзі, незрівнянно більш потужний стимул, ніж перспектива колись, через багато років, грати в оркестрі Великого театру.

До речі, декому з нас важко позбавитись шкідливих звичок (паління, вживання алкогольних напоїв тощо) головним чином саме тому, що сувора кара за них приходить через багато років, а «позитивні» емоціїстимули») — негайно (після першої «затяжки», першої чарки і т. ін.).

Повідомляйте
про будь-які внески

Учні зі страхами невдач можуть узагалі відмовлятися щось писати, не довіряючи паперу, тому що будь-які помилки можуть бути виставлені на загальний огляд і осуд. Але в усних відповідях і групових дискусіях такі учні можуть бути досить активними. Акцентуйте увагу на цінності їхньої активності. Вони роблять внесок у колективну роботу як можуть. А це, як ми памятаємо, одна з важливих умов успішного навчання.

Розкривайте
сильні боки учнів

Кожний учень має якісь здібності, часом добре приховані. Ми говорили раніше про пошуки гарного в кожному з них для побудови здорових відносин. Саме в цей спосіб можна вивільнити сили для формування навичок навчання. Ледь помітивши щось цінне в учневі, прямо скажіть йому про це чи напишіть у його зошиті. Учні хочуть і готові чути про свої сильні боки часто і докладно. У цьому, між іншим, відчуває постійний «голод» кожна людина.

Нерідко вчителі побоюються, що «запаморочать голови» учням, якщо будуть часто говорити щось гарне про них. Дарма! Якщо ми не будемо говорити про те, що в учня добре виходить, то звідки візьметься в нього почуття спроможності? Можливість розпізнавати і говорити про сильні боки учнямогутнє знаряддя в руках учителя для стимулювання його навчальної праці і самоповаги.

Демонструйте віру в учнів

Віра вчителя у своїх учнів виявляється в його очікуваннях. Невисокі очікування свідчать про зневіру, високіпро впевненість у силах учня, якщо, звичайно, вони реалістичні. Коли Ви щиро демонструєте віру в здібності своїх учнів, то даєте їм більше сили, ніж будь-які оцінки. Тому використовуйте коментарі на кшталт: «Ви з тих, що можуть це здолати» або «З Вашими здібностями це можна виконати краще». Але ніколи не говоріть: «Для Вас і ценепоганий результат», навіть, якщо це правда.

«Емоційне погладжування»

Констатація будь-якого, навіть незначного успіху, навіювання учневі віри в себе, відкритість учителя для довіри і співчуття.

«Авансування»

Репетиція майбутньої дії, що створює психологічну настанову на успіх. Можна заздалегідь оголосити питання семінару, назвати прізвища учнів, яких передбачається опитати, дати пробну контрольну роботу та ін.

«Даю шанс»

Шанс, про який ідеться, — це заздалегідь підготовлена педагогом ситуація, за якої учень одержує можливість несподівано для себе розкрити свої можливості.

«Сповідь»

Рекомендується застосовувати в тих випадках, коли є надія, що відверте звертання вчителя до кращих почуттів учнів одержить розуміння, породить відповідний відгук. Як його застосуватисправа досвіду і техніки. Тут треба все прорахувати, прогнозувати можливі реакції.

«Загальна радість»

Емоційний відгук оточення на успіх члена свого колективу. Важливо, щоб у досягненнях кожного учня навколишні бачили результати своєї праці, а сам він розумів, що його радістьце радість підтримки, стану «свій серед своїх». Зрештою, у тому, як реагує учнівський колектив на успіхи чи невдачі своїх членів, особливо помітно виявляється його моральна сутність.

На практиці цей прийом реалізується за допомогою окремих учнів, що «ведуть» за собою слабких.

«Обмін ролями»

Рольові ігри типу «День дублера» чи окремі їхні елементи, які використовуються на уроках, стають діловими іграми і перетворюються на специфічний прийом створення ситуації успіху. Щоб цей прийом удався, важливо, щоб інтелектуальне поле колективу перетнулося з його емоційним полем, і в місці перетинання виявився конкретний учень.

«Еврика»

Суть прийому полягає в тому, щоб створити умови, за яких учень, виконуючи навчальне завдання, зненацька для себе дійде висновку, що розкриває невідомі для себе раніше можливості. Завдання вчителяпомітити це глибоко особисте відкриття, усіляко підтримати учня, поставити нові завдання і надихнути на їх розвязання. Допомога вчителя у цій ситуації має бути якомога більш прихованою.

«Лінія обрію»

Перший успіх учня відразу ж підхоплюється вчителем, пропонуються нові способи розбудити думку учня, вивести його на обрії самостійного мислення, причому лінію цього обрію він постійно відсуває.

Визнавайте труднощі
Ваших завдань

Учні з поведінкою, спрямованою на уникнення невдачі, сприймають будь-яку нову задачу як важку. Визнавайте, що вони мають рацію, і ніколи не називайте свої завдання легкими. Що може подумати про себе учень, котрий не може виконати Ваше «легке» завдання?

Обмежуйте час
на виконання завдання

Учні з низьким рівнем «Я можу» легше переносять ситуацію нерозвязання задачі, якщо час несподівано обмежується. Коли Ви бачите, що учень втрачає надію, говоріть «стоп», «кінець роботи». Цим Ви врятуєте його від невдачі. Він не розвязав задачу не тому, що нездатний, а тому, що «час закінчився». Досвідчені вчителі часто застосовують цей мудрий прийом.

Стратегія: концентруйте увагу учнів на попередніх успіхах

Учителі часто акцентують увагу на тому, що учень робить неправильно. Вони щиро сподіваються таким чином змусити їх у майбутньому робити це краще. Сьогодні психологи радять чинити навпаки. Єдиний безпечний шлях, що мотивує людей до досягнень, — це підкреслювання всього того, що вони роблять правильно.

Аналіз попереднього успіху

Успіх визначається п’ятьма факторами:

  вірою у власні здібності;

  числом спроб;

  допомогою інших;

  складністю задачі;

  вдачею.

Учні можуть контролювати лише два з них: віру у свої здібності і число спроб. Вони не можуть знати, скільки допомоги їм знадобиться від інших, чи важка буде задача і чи поталанить їм.

Тому вчителі повинні допомогти їм зрозуміти, що два перших факторинайголовніші складові успіху. Запитайте учня: «Ти знаєш, чому тобі вдалося впоратися із задачею?». Якщо відповідь буде «Мені допомогли», продовжте розмову: «Це так, але ти і сам добре попрацював». Якщо відповідь буде «Задача була легкою», можна сказати: «Так, але це твої здібності і ретельність зробили її легкою». Якщо ж учень каже: «Просто поталанило», додайте: «Таланить завжди тому, хто добре працює». Аналізуючи минулі успіхи учнів, Ви не тільки допоможете повірити їм у свої сили, але і підтримаєте їхні спроби домогтися нових успіхів у навчанні.

Повторюйте
та закріплюйте успіхи

Якщо просування до нових навчальних задач загальмувалося, не поспішайте, поверніться до успішних завдань і повторіть учорашні досягнення. Це дуже важливий прийом. Пригадайте знайому картину: учні з ентузіазмом демонструють вивчене знову і знову, але виражають невдоволення і гірко ремствують на сьогоднішню роботу. Повторюючи вчорашню роботу, вони використовують уже відшліфовані знан­ня і вміння, тому роблять менше помилок і переживають приємне почуття успішності навчання.

Стратегія: робіть процес навчання відчутним

Однією з причин зневіри декого з учнів у своїх здібностях є те, що вони не відчувають прогресу у навчанні. Оцінки результатів поточного контролю не завжди дають необхідні відчуття. Якщо невисока оцінка повторюється кілька разів, то це вже досить переконливий показник відсутності прогресу в навчанні і, отже, відповідний сигнал для пошуку можливості покращення оцінки результатів поточного контролю. Подбати про таке покращення бажано не тільки учню, а й учителю. У такому випадку субєктивність оцінки і навіть свідоме її завищення можуть бути виправданими.

Альбоми досягнень

Можна порадити учням ведення альбомів досягнень, у яких експонуються успіхи в навчанні і самостійній творчості. Туди можуть бути занесені найбільш удало розвязані задачі, особисті враження від прочитаних книг, кращі твори й обовязково похвальні записи вчителя або класного керівника (майстра виробничого навчання). Зауважимо, що альбоми досягнень дуже індивідуальні, їх в жодному разі не можна порівнювати з іншими.

Розповіді про вчора,
сьогодні і завтра

Разом з іншими прийомами стимулювання навчальної праці корисним є і такий: коротка розповідь «про вчора, сьогодні і завтра». Наприклад, можна сказати учню: «Памятаєш, коли ти не міг перекласти англійською жодного речення? А сьогодні подивись, які в тебе досягнення! А що може бути завтра?».

Розмова такого змісту повинна бути конкретною, тоді вона добре сприяє підвищенню впевненості і самоповаги. Невдачі не здаються такими нищівними і непоправними, коли ми часто говоримо про відчутні досягнення у навчанні, а пророкування майбутніх досягненьчудова мотивація для спроб розвязувати більш складні завдання.

Стратегія: визнання досягнень

Є учні, що вже досягли значних успіхівблагополучні, успішні. І є учні, що намагаються і хочуть поліпшити свої результати. Їх потрібно розрізняти, тому що підтримки потребують насамперед другі. Ось кілька ефективних прийомів визнання досягнень.

«Оплески»

Оплески в цьому випадку не означають, що ми повинні плескати в долоні. Це похвала, висловлена з очевидним ентузіазмом. Ми можемо «аплодувати» досягненням як навчальним, так і деяким іншим, що мають певне відношення до навчання. Оплески повинні бути без порівнянь з іншими, без очікувань на майбутнє.

Кращий спосіб улаштувати оплескипросто описати ситуацію і місце в ній учня за принципом «тут і зараз». Наприклад: «Ти чудово виконав це завданняабо «Вітаю! Твоя доповідь та­ка ж вишукана, як і твої рисунки!».

Висловлюйте свої «оплески» кожний раз, коли побачите або відчуєте гарну поведінку чи сильні боки учня, особливо в ситуаціях, обєктивно важких для нього.

Винагороди

Усі види винагород, що засвідчують добру поведінку дітей, гарні. Чим більше досягнень ми знайдемо і відзначимо, тим більше позитивного буде в атмосфері Вашої навчальної групи. Памятайте, однак, визнавати потрібно зростання намагань і ретельність, а не кращі результати.

Виставки

Досягнення учнівтвори, доповідіможна вивішувати на дошку або на стенд у навчальній групі. Можна також періодично запрошувати до цієї виставки учнів з інших груп.

Позитивна ізоляція

Позитивна ізоляція дуже корисна для невпевнених учнів. Виберіть момент наприкінці уроку, поговоріть один на один з учнем про його успіх. Ви можете також вибрати кілька хвилин під час перерви або після занять. Це повинна бути коротка розмова. Учні мають потребу у викладацькій увазі. Ще один варіантокремий почесний стілець для успішного учня на сьогоднішньому уроці.

Самовизнання

Зазвичай учні очікують, що їхні успіхи визнає вчитель, замість того щоб самим подивитися на себе збоку і прийняти власне рішення про свої досягнення. Цьому їх потрібно спеціально навчати! Попросіть кожного учня встановити, яке його особисте досягнення варте того, щоб бути схваленим, визнаним. Спочатку таке прохання може показатися нездійсненним для багатьох, особливо тих, хто побоюється невдачі. Але згодом вони не тільки освоять цю процедуру, а й навчаться радіти тому, що самі можуть говорити про свої досягнення.

Виберіть техніку підтримки, щоб допомогти учням відчути свою інтелектуальну спроможність.

Число технік підтримки для підвищення самоповаги не обмежується наведеними вище. Вибирайте стільки, скільки потрібно для конкретного учня. Почніть з вибору технік, спеціально спрямованих на формування почуття впевненості. Вони особливо потрібні учням, що страшаться невдач, відмовляються навіть від спроб що-небудь робити, мають потребу в особливих способах, що підвищують їхній рівень «Я можу».

Як допомогти учням відчути свою
інтелектуальну спроможність

Стратегії

 

Техніки

 

Робіть помилки нормальним і потрібним явищем

 

Розповідайте про помилки.

Показуйте цінність помилки як спроби.

Мінімізуйте наслідки від зроблених помилок

Формуйте віру в успіх

 

Усі діти талановиті.

Відкрита перспектива.

Емоційне погладжування.

Авансування. Даю шанс. Сповідь. Загальна радість. Обмін ролями. Еврика. Лінія обрію.

Підкреслюйте будь-які поліпшення.

Повідомляйте про будь-які внески.

Розкривайте сильні боки учнів.

Демонструйте віру в учнів.

Визнавайте труднощі Ваших завдань.

Обмежуйте час виконання завдань

Концентруйте увагу учнів на вже досягнутих у минулому успіхах

 

Аналіз попереднього успіху. Повторюйте і закріплюйте успіхи

 

Робіть процес навчання відчутним

 

Наклейки «Я можу».

Альбоми досягнень.

Розповіді про вчора, сьогодні і завтра

Відзначайте досягнення

 

Оплески. Винагороди. Виставки.

Позитивна ізоляція.
Самовизнання

 

Завдання вчителю

Перевірте, як кожна з технік може допомогти учням відчути здатність навчатися. Відзначте кожний прийом символом, що відповідає Вашій думці. Наприклад:

«*» — прийом уже використовується мною;

«П» — прийом, що мені здається прийнятним;

«?» — прийом, який потрібно обміркувати;

«У» — цьому прийому я хотів би повчитися;

«–» — цей прийом не прийнятний для мене.

Стратегія: робіть помилки нормальним і потрібним явищем.

Розповідайте про помилки.

Показуйте цінність помилки як спроби.

Стратегія: формуйте віру в успіх.

Усі діти талановиті.

Відкрита перспектива.

Емоційне погладжування. Авансування.

Даю шанс. Сповідь. Загальна радість.

Обмін ролями. Еврика. Лінія обрію.

Підкреслюйте будь-які поліпшення.

Визнавайте труднощі Ваших завдань.

Повідомляйте про будь-які внески.

Обмежуйте час виконання завдань.

Розкривайте сильні боки учнів.

Демонструйте віру в учнів.

Стратегія: концентруйте увагу на попередніх успіхах.

Аналіз попереднього успіху.

Розповіді «про вчора, сьогодні і завтра».

Повторюйте і закріплюйте успіхи.

Стратегія: робіть процес навчання відчутним.

Наклейки «Я можу».

Альбоми досягнень.

Стратегія: визнання досягнень.

«Оплески».

«Виставки».

Позитивна ізоляція.

Винагороди.

Самовизнання.

Відгуки читачів