Єднійсть вимог школи й сім’ї у вихованні громадянина України ХХІ століття

 

Т. М. Ходакова, КСЗШ 20, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

Родина, родинавід батька до сина,

Від матері доні добро передам,

Родина, родинаце вся Україна

З глибоким корінням,

З високим гіллям.

(Вадим Крищенко)


 

В умовах українського національно-культурного відродження, створення нової системи виховання та освіти юного покоління питання співпраці сімї та школи у формуванні особистості, їх взаємодії та взаємовпливу є досить актуальним.

 

Спираючись на Закон «Про освіту», у відповідності до Національної доктрини розвитку освіти у ХХІ столітті, на одне з перших місць ставлю проблему єдності та взаємозвязку сімейного і громадянського виховання; переконана, що школа і сімяце дві сили, які здатні сформувати майбутнього громадянина України.

 

 

Роль сімї у вихованні та розвитку особистості важко переоцінити. Адже заклади суспільного виховання ніколи не зможуть узяти на себе всю справу виховання і замінити повністю сімю.

 

Задача вчителяконсолідувати зусилля школи, сімї та громадськості. Вважаю, що потрібно постійно визначати пріоритетні напрями підвищення педагогічної культури батьків, урізноманітнювати форми батьківської освіти, вивчати рівень педагогічної культури сімей, соціальних умов та виховних можливостей, застосовувати нетрадиційні форми і нестандартні методи у роботі з батьками. Тобто йти від конкретного до загального розвязання завдання школиформування у школярів знання відчуття роду, сприяти відродженню народно-педагогічних традицій виховання. Акцентувати увагу на тому, що родинаце основа формування людської особистості, бо робить життя кожного щасливим, повноцінним, плідним.

 

Перед учителями постають такі завдання:

 

1. Організація партнерських стосунків школи і сімї щодо виховання майбутнього громадянина України.

2. Створення необхідних умов для спільної діяльності класовода та батьків зі збереження психічного та фізичного здоровя дитини.

 

Перші уроки життя діти здобувають у сімї, де громадянськість виховується всім укладом спільного життя: побутом, працею, звичаями. Тут насамперед дитина засвоює такі загальнолюдські поняття, як добро і зло, правда і кривда, гарне і погане, корисне і шкідливетобто ті морально-етичні принципи, на яких споконвіку ґрунтується педагогічний досвід народу.

 

Саме в родині дитина набуває досвіду громадянської поведінки. Джерело громадянськості дітей міститься у психоповедінці батьківїхньому патріотизмі, вболіванні за біди й невдачі, гордості за успіхи Батьківщини, готовності стати на захист, примножувати її матеріальну і духовну культуру.

 

Родиназолотий осередок суспільства, міць якого й стабільна опіка домашня над дітьми зумовлюють силу народу, держави.

 

Теоретичні основи формування родинно-сімейного виховання у школі на сучасному етапі

 

Родина є основою держави. Родина, рід, родовід, народпоняття, що розкривають моральну й духовну сутність, природну послідовність основних етапів формування людини. Від роду до народу, націїтакий природний шлях розвитку кожної дитини, формування її національної свідомості і громадянської зрілості.

 

Родинне вихованняперша природна і постійно діюча ланка виховання. Без докорінного поліпшення родинного виховання не можна домогтися значних змін у подальшому громадянському вихованні підростаючих поколінь. У сімї закладається духовна основа особистості, її мораль, самобутність національного світовідчуття і світорозуміння.

 

Родиновихованняце перевірений віками досвід національного виховання дітей у сімї. Воно є джерелом формування світогляду, національного духу, високої моральності, трудової підготовки, громадянського змужніння, глибоких людських почуттів, любові до матері, батька, бабусі і дідуся, роду і народу, пошани до рідної мови, історії, культури.

 

Завдання родинно-сімейного виховання:

  • виховання фізично і морально здорової дитини, забезпечення необхідних екосоціальних умов для повної реалізації можливостей розвитку дитини (генотипу);
  • створення атмосфери емоційної захищеності, тепла, любові, умов для розвитку почуттів і сприймань дитини, її самореалізації;
  • засвоєння моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій, етичних норм взаємин між близькими людьми і в суспільному оточенні, виховання культури поведінки, правдивості, справедливості, гідності, честі, людяності, здатності виявляти турботу про молодших, милосердя до слабших і людей похилого віку;
  • залучення дітей до чарівного світу знань, вивчення народних казок, пісень, прислівїв, приказок, дум, лічилок тощо; виховання поваги до школи і вчителя, прагнення до освіти й творчого самовдосконалення;
  • включення дитини до спільної з дорослими діяльності, розвиток творчої працелюбності, спрямування її зусиль на турботу про навколишнє середовище; виховання дітей цивілізованими господарями та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин;
  • формування естетичних смаків і почуттів, уміння розрізняти красиве і потворне в мистецтві і житті, поважати прекрасне в учинках людей; забезпечення умов для їхньої творчої практичної діяльності;
  • забезпечення духовної єдності поколінь, збереження родинних традицій, сімейних реліквій, вивчення родоводу, прилучення дітей до народних традицій, звичаїв, обрядів, виховання в них національної свідомості і самосвідомості.

 

Працюючи з батьками, необхідно постійно переконувати їх у тому, що сімя має шанувати й поважати українську мову, культуру, традиції і звичаї, виявляти шанобливе ставлення до національної літератури, преси, мистецтва, радіо і телебачення тощо. Дитині передається ставлення батьків та членів родини до національних цінностей через спілкування, споглядання та в інший спосіб.

 

У бесідах з батьками важливо застерігати їх від помилок, що виникають через нехтування батьківськими обовязками. Підкреслювати, що чим вищий авторитет батьків в очах дитини, тим сильніше вони впливають на формування її поведінки, почуттів, різноманітної діяльності. Діти поважають батьків вимогливих і справедливих, чуйних і уважних до дитячих потреб і запитів, тактовних і витриманих, ініціативних в організації різних корисних справяк дитячих, так і родинних та громадських.

 

Психологічні фактори формування соціокультурного середовища як запорука ефективного розвитку молодших школярів

 

Надзвичайно важливим фактором формування соціокультурного середовища виховання дітей у сімї є особистий приклад батьків. Разом з тим вправи і прищеплення звичок, організація режиму навчання, праці і відпочинку дітей, виконання ними різних доручень і обовязків, ігри створюють у сімї атмосферу доброзичливості, невимушеності, взаєморозуміння і взаємодопомоги.

 

Сила слова. Розповідь та пояснення, настанови, поради.

 

Народні звичаї та традиції. Вони є тією доброю основою, на якій зростає національна свідомість, гідність і самоповага.

 

Поняття «український народ», «українська нація» відображають і традиціїтрудові, моральні, естетичні та ін. Вони мають визначати національне виховання дітей у сімї і родині.

 

Святкування сімями дат народного календаря. Це сприяє формуванню в дітей духовної культури. Народний календар включає дати і події, які мають як вселюдський, так і національний, і релігійний характер.

 

Дати родинного календаря. День родини, відзначення днів народження кожного члена сімї, сімейних ювілеїв, роковини подружнього життя за участю дітей і онуків, що сприятиме єдності поколінь, міцності родини, засвоєнню кращих традицій українського народу.

 

Вивчення батьками народних традицій, звичаїв і обрядів та впровадження їх у життя і виховну практику своєї сімї сприяють формуванню в дітей і молоді національного характеру, національної самосвідомості і гідності.

 

Пріоритетні напрями родинно-сімейного виховання

 

Сьогодні як для української родини, так і для всієї освітньої системи найважливішим завданням є формування особистих якостей громадянина України, які включають у себе національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту. Сімя має забезпечити:

 

1. Правове виховання.

2. Моральне виховання. Мета: набуття молодим поколінням морального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжлюдських і міжнаціональних взаємин, формування моральної культури. Зміст морального виховання у сімї становить насамперед виховання любові до рідної землі, свого народу, його культури та мови; виховання гуманних почуттів; формування розумних потреб, свідомої дисципліни; виховання в дітей скромності, чесності і працьовитості, здатності до прояву почуттів сорому та власної гідності, непримиренності до аморальних учинків людей.

3. Статеве виховання. Від морально-психологічного клімату в сімї, від взаємовідносин між батьками залежить виховання в підростаючого покоління кращих моральних якостей.

4. Художньо-естетичне виховання, що спрямоване на формування в дітей основ естетичної культури.

5. Формування духовності й духовної культури дітей у сімї певним чином відображає сферу інтересів і потреб життя суспільства. Значне місце у формуванні духовності людини посідає родинно-побутова культура, в якій найбільш повно відображено норми стосунків у сімї, шанобливе ставлення до найрідніших людей. Зміст родинно-побутової культури сприяє збереженню рідної мови, традицій, історії родоводу, забезпечує духовну єдність поколінь, неперервність минулого, сучасного, майбутнього нації. Формування духовності тісно повязується з релігійними виховними традиціями.

6. Патріотичне виховання. Могутнім стимулом виховання патріотичних почуттів і практичної діяльності є формування національної свідомості. Воно передбачає усвідомлення дітьми своєї етнічної спільності, оволодіння національними цінностями і мовною культурою свого народу.

7. Трудове виховання. Воно має забезпечити повагу до людей праці; свідоме ставлення до праці як вищої цінності людини суспільства, формування творчої працелюбної особливості; взаємодію сімї, школи, трудових обєднань учнів, позашкільних установ і трудових колективів; нетерпимість до проявів безвідповідальності в праці і лінощів.

8. Екологічне виховання. Екологічна культура передбачає: усвідомлення людиною себе як частини природи, що є основою життя; свідоме дотримання норм поведінки в природі; пропаганду природоохоронних ідей і т. ін.

9. Розумове виховання. Зумовлює розвиток у дітей цікавості, допитливості, кмітливості, інтелекту і формування в них пізнавальних інтересів; виховання свідомого ставлення до навчання, розвиток пізнавальної активності, культури розумової праці; розвиток потреби у творчому оволодінні знаннями і вмінням самостійно їх здобувати; виховання мотивів та відповідального ставлення до навчання, готовності до практичного застосування знань і вмінь; привчання до наукової організації розумової праці. Розумове виховання передбачає створення сприятливих умов, за яких діти мають розвивати свої природні здібності і таланти, задовольняти інтереси, вдосконалювати інтелектуальні вміння, збагачувати почуття.

 

Виховання дітей у сімї потребує від батьків глибоких знань і врахування їх вікових особливостей. Це повною мірою сприяє формуванню в дітей уміння міжособистісного спілкування та підготовки їх до життя.

 

Методичні рекомендації  щодо формування відносин між сім’єю і школою

  • Спільником сімї у розвязанні важливих задач виховання дитини є вчитель.
  • Уважаю, що мудрість шкільної і батьківської педагогіки в тому, щоб спільними зусиллями наполегливо і послідовно вчити дітей вищої людської радостібезкорисливого творення добра для людей.
  • Рекомендації щодо вдосконалення роботи в системі родинного виховання
  • Створення сприятливого психологічного клімату в сімї, де виховується дитина.
  • Організація і проведення спільної роботи в системі «вчительдітибатьки».
  • Безпосередня участь батьків, членів педагогічного колективу в навчально-виховному процесі, в медико-профілактичній роботі з учнями.
  • Безпосередня участь батьків у розвитку та зміцненні матеріально-технічної бази навчального закладу.

 

Використовуючи вищезазначені форми роботи, необхідно намагатися розвязати комплекс завдань. А саме:

  • відверте спілкування дітей із дорослими щодо визначення морально-якісних цінностей дитини;
  • самостійні роздуми дитини над визначеними моральними ідеями;
  • самозбагачення внутрішнього світу дитини під час спілкування;
  • готовність та потреба учня в самовдосконаленні.

 

Успіх виховання у сім’ї. Від чого він залежить?

  • Родинанайбільш інтимний колектив, де люди живуть разом, приймають спільні рішення, підтримують одне одного. Успіх виховання залежить від таких чинників:
  • Сприятливого морального клімату.
  • Спільної діяльності членів сімї, що породжує доброту, людяність, духовність.
  • Справедливого розподілу обовязків, взаємодопомоги та підтримки.
  • Спільного життєвого світогляду.
  • Оптимістичного настрою в сімї.
  • Особистого прикладу батьківголовного методу сімейного виховання (наслідування досвіду).
  • Шанування членів родини: поваги до старших, навчання спілкування, розвитку власних моральних цінностей, адаптації.
  • Бережливого ставлення до природи.
  • Активної участі дітей у сімейному житті.
  • Стилю виховання (прагнення до демократичного).
  • Відсутності насилля.
  • Збереження добрих традицій та звичаїв. У них засвоюється культура сімї, повага до старших, любов до молодших, такт.
  • Відбору телепередач.
  • Підготовки до майбутнього сімейного життя.

 

Виховний ідеал української сім’ї

 

Він формувався протягом усієї історії українського народу. Цей ідеал викристалізувався у формі ставлення в народі до сімї і праці, особливостях засвоєння, збереження і розвитку духовної культури, вияву громадянських почуттів, дотримання обовязків, прав і свобод українського народу.

 

В сучасних умовах на виховний ідеал мають орієнтуватися державна політика, школа, сімя, суспільство. Він творився віками і за традицією сьогодні має переходити від старших поколінь до молодших, що його доповнять і вдосконалять.

 

Українська сім’я має культивувати такі якості і особливості характеру людини, як:

  • повага і відданість своїм батькам, готовність до взаємодопомоги;
  • шанування культу предків, традицій і звичаїв свого народу;
  • сформованість національної свідомості, любов до рідної землі і народу, відданість Україні;
  • розуміння і відчуття духовної єдності поколінь, повага до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу;
  • сформованість високої мовної культури, досконале володіння українською мовою, яка є основою національної культури;
  • шанобливе ставлення до культури, звичаїв, традицій народів, що населяють Україну;
  • усвідомлення власної національної гідності, честі, внутрішньої свободи, гордості за свою землю і народ;
  • усебічний і гармонійний розвиток особистості;
  • висока духовна культура особистості, сформований світогляд, розуміння законів розвитку природи, суспільства;
  • дотримання принципів загальнолюдської і народної моралі: правдивості, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, гуманного ставлення до людини і довкілля;
  • повноцінний фізичний розвиток, міцне здоровя, фізична досконалість;
  • повага до Конституції, законодавства України, державної символіки; усвідомлення громадянської відповідальності за дотримання основ державного права, трудового, громадянського, сімейного законодавства;
  • висока художньо-естетична освіченість і вихованість особистості;
  • екологічна культура, гармонія відносин з природою;
  • спроможність розвивати пізнавальну активність і культуру розумової праці; розуміння суспільної ролі наукових знань;
  • уміння міжособистісного спілкування, культура спілкування, гуманізм, колективізм, товариськість, доброзичливість, чесність, дисциплінованість, взаємопідтримка, чесність і порядність в особистій поведінці і відносинах з іншими.

 

Щоб діти і батьки йшли до школи залюбки. Головні виховні засоби народної педагогіки

 

Головні виховні засоби народної педагогіки

 

  • Виховання у сімї (поведінка, вчинки батьків, мова, праця). Колисанки матеріце перші уроки, що знайомлять з побутовими речами і моральними цінностями.
  • Шанування батьків. Союз чоловіка і жінки, виховання ними дітей.
  • Спільна праця.
  • Любов до природи, її краси, цінування її користі для людини.
  • Фольклорприслівя і приказки, створені практичним досвідом. Вони прославляють працелюбність, сміливість, скромність, кмітливість, розсудливість, розум, вірність. Воюють проти ледачих, пихатих, скупих, брехливих, базік. Велике виховне значення мають прислівя про працю, правдивість, сміливість, повагу до батьків, про доброту, вміння вчитися на своїх помилках про людські вади, любов до рідного краю, історичного минулого тощо.
  • Мистецтво
  • Народні звичаї (свята, обряди, традиції, збереження і відновлення традицій).
  • Ремесла і промисли.
  • Вірування.

 

 

В основі української родинної педагогіки й психології завжди чітко вирізнялися її ідеали, суттю своєю вкоріненні в глибини життя народу, його свідомості, праці і творчої діяльності.

 

Споконвіку для нашого народу найвищими і святими були ідеали сімї як першооснови життя людини, своєрідної фортеці, яка забезпечує розвиток і захист найкращих якостей особистості; праці як найповнішої форми вияву творчих здібностей і можливостей людини, джерела достатку й радості, забезпечення повноцінного життя родини; духовності і гуманного ставлення до навколишнього середовища та людей; громадянства як відчуття особистої належності до рідної землі, держави, сімї, роду, способів життя, традицій і звичаїв, відповідальності за їх збереження, розвиток і примноження. На цих засадах і мають відроджуватися українська сімя та виховання підростаючих поколінь. Такий підхід забезпечить повноцінний розвиток суспільства і суспільних відносин. Метою їх є: вчити дітей усвідомлювати значимість сімї в житті людини; формувати у них культуру почуттів; виховувати шанобливе ставлення до членів родини, відповідальність за свої вчинки, чуйність, любов і повагу до близьких людей; плекати доброту, людяність, бажання наслідувати кращі зразки поведінки членів сімї.

 

Як класний керівник я постійно контактую з батьками. Проводжу дні відкритих дверей, на яких демонструються кращі досягнення дітей, колективні творчі роботи. Запрошую батьків на відкриті уроки, родинні свята. Організовую лекції, семінари, поради і консультації з метою педагогічної батьківської просвіти. Вважаю за необхідне впровадження нових, нетрадиційних форм роботи, що розширюють вплив на батьків, організацію психолого-педагогічних, консультативних центрів при навчальному закладі з метою надання соціальної допомоги сімям з виховання дітей.

 

Основною задачею класоводу є підвищення педагогічної культури батьків. Як правило, виділяють три рівні педагогічної культури батьків.

 

1. Високий рівень. Батьки, що володіють цим рівнем, мають глибокі і свідомі знання в рамках сімейного виховання, високий ступінь сформованості основних виховних умінь і навичок. Систематично займаються вихованням дітей, ураховуючи їх вік та індивідуальні властивості. Підтримують постійний звязок зі школою, виконують громадські доручення.

2. Середній рівень. Такі батьки загалом мають деякий мінімум знань у рамках педагогіки, але вони недостатньо осмислені. Ці батьки не мають чіткого уявлення про мету, засоби, методи та прийоми виховання, не завжди вміють застосовувати свої знання на практиці. Їхні виховні вміння і навички потребують подальшого розвитку. Батьки цієї групи загалом відвідують заняття батьківського всеобучу, сприймають зауваження вчителів, адже самі зрідка проявляють активність у суспільних справах класу й школи, частіше вони виконують разові доручення. Такі батьки використовують досвід виховання, що отримали в родині, елементи народної педагогіки. За допомогою з боку школи батьки цієї групи задовільно виховують своїх дітей.

3. Низький рівень. Такі батьки відрізняються частковою чи повною відсутністю знань з питань сімейного виховання, байдужим ставленням до своїх дітей і своїх виховних функцій. Вони байдужі до навчання і виховання дітей, їхньої поведінки. Вони не вміють раціонально організувати життя і діяльність дітей, не вміють розвязати конфліктні ситуації, що виникають у сімї. Це призводить до неправильного обирання методів впливу на дітей. Ця група батьків часто відноситься до групи ризику (зустрічаються сварки, вживання алкоголю, жорстокість, нерозумна любов до дітей). Такі сімї звичайно потребують особливої уваги та підвищення педагогічної культури.

 

Підвищення педагогічної культури батьківє стрижень їх педагогічної освіти. Вивчивши виховні можливості батьків свого класу, я визначила для себе головні напрями підвищення педагогічної культури батьків:

  • психолого-педагогічна освіта, яка озброює батьків науковими знаннями про сутність виховання, його особливості і закономірності;
  • звернення до скарбниці народної педагогіки; вивчення народно-педагогічних поглядів на сімю, родинне виховання.

 

Форми батьківської психолого-педагогічної освіти: батьківські збори, бесіди, зустрічі «за круглим столом», конференції з досвіду сімейного виховання, активні семінари-практикуми, психограми, рольові ігри, творчі дискусії, диспути, аукціони ідей родинної педагогіки.

 

Необхідним у своїй роботі вважаю індивідуальне спілкування з батьками: консультації, бесіди, залучення до шкільного самоврядування, участь у питаннях організації шкільного життя.

 

Сімям, що мають високий рівень виховних можливостей, пропоную впливати на сімї із середнім та низьким рівнем такими засобами, як: вивчення досвіду, обмін досвідом, розповсюдження досвіду; залучення до співробітництва з класом, школою; використання індивідуальних можливостей дітей; допомогу вчителю в організації нетрадиційних форм роботи з батьками. Крім цього, організую роботу родинного клубу.

 

Планування роботи класовода з батьками. Батьківський всеобуч

 

Зробити батьків активними учасниками педагогічного процесуце відповідальне завдання вчителя.

 

Розвязання цієї задачі стане можливим, якщо у плані роботи знайдуть відображення такі напрями діяльності класовода з батьками:

 

  • батьківські збори;
  • педагогічне керівництво діяльністю батьківського комітету;
  • психолого-педагогічна освіта батьків;
  • індивідуальна робота з батьками.

 

Вважаю за необхідне забезпечити участь батьків у колективних творчих справах. Важливим для класовода є така форма роботи з батьками, як відвідування сімей.

 

  • Орієнтовна тематика батьківських зборів
  • Організація навчання, праці і змістовного дозвілля школяра вдома.
  • Національна доктрина про розвиток особистості дитини.
  • Виховний потенціал сучасної сімї.
  • Не запізніться з добротою! (Основи моральності, доброти і милосердя народжуються в родині.)
  • Роль сімейних традицій у вихованні дітей.
  • Здоровя і фізичний розвиток молодших школярів.
  • Роль сімї у вихованні працелюбності дитини.
  • Інтереси молодшого школяра, особливості розвитку його волі і характеру.

 

Напрями і тематика психолого-педагогічної освіти батьків

  • Оформлення інформаційно-педагогічного куточка для батьків.
  • Консультація «Як формується особистість молодшого школяра».
  • Консультація «Як допомагати дитині у навчанні».
  • Аукціон ідей «Дозвілля сімї».
  • Презентація матеріалів, журналів, газет про родинне виховання.
  • «Школа для батьків». Тема: «Як розвити творчу уяву дитини».
  • Виставка педагогічної літератури «Сімейна педагогіка».
  • Рольова гра «Ранок у вашому домі» (психологія спілкування).
  • Батьківський «консиліум» для учнів, які потребують особливого педагогічного контролю.
  • Робота консультпункту «Запитуєтевідповідаємо...».
  • Творче обговорення «Давайте порадимось!». Проблема: як організувати дозвілля та оздоровлення дитини під час канікул.
  • Бесіда «Моя сімячудове місце для життя».
  • Творча справа «Сімейний вечір».
  • Поради батькам «важких» учнів.
  • Бесіда «Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей».
  • Поради батькам «Один день без нотацій».
  • Бесіда «Причини невстигання ваших дітей».
  • Години спілкування «Як Батьківщина й сонечко над нами, отак і мама на землі одна».
  • Родинні свята «Найріднішим у світі», «Шануй батька й неньку і школу рідненьку», «Ніжність голубинаненька єдина».
  • Ранок «Чомучки».

 

Цей перелік можна й продовжувати. Плануючи свою дослідницько-аналітичну діяльність, обовязково потрібно впроваджувати в роботу з батьками анкети, тести, актуальні інтервю. На основі живого матеріалу рівня сформованості виховних можливостей батьків планую індивідуальну роботу з батьками:

 

  • зустріч з батьками, діти яких мають труднощі у навчанні;
  • тижні відкритих уроків для батьків: «Що вміє ваша дитина»;
  • започаткування «Скрині довіри» (збір проблемних питань для індивідуальних тематичних консультацій);
  • відвідування сімей з метою спостереження організації навчання дитини вдома;
  • листування з батьками про успіхи їх дитини в різних видах діяльності;
  • індивідуальні тематичні педагогічні консультації;
  • бесіди спеціалістів з батьками (соціальний педагог, психолог);
  • обмін досвіду з питань виховання;
  • висловлення подяки за активну участь в організації навчально-виховного процесу тощо.

 

Нетрадиційні форми спілкування

 

Недарма в народі кажуть: «Без сімї немає щастя на землі». Тому й повинні вчителі, обєднавшись з батьками, родинами, дбати про виховання юних громадян, які житимуть, продовживши нашу справу у вільній, незалежній, квітучій Україні.

 

Нетрадиційні форми спілкування з батьками

  • Азбука родинного вихованняобговорення проблем, труднощів виховання дітей у неповних сімях, виступи спеціалістів (лікарів, юристів, психологів, надання батькам індивідуальної допомоги.
  • Актуальне інтервювисвітлюються різні проблеми, шляхи подолання перешкод у сімейному вихованні.
  • Альбом-естафета — «Як ми відпочиваємо» — досвід організації відпочинку в родині.
  • Аукціон ідей родинної педагогіки.
  • Батьківський рингвзаємонавчання, взаємозбагачення членів родини, розвязання педагогічних ситуацій.
  • Батьківська школаорганізується у формі клубу, передбачається проведення диспутів ідей, випуски рукописних газет, інформаційних бюлетенів, бесід, підбір літератури, надання практичної допомоги.
  • Вечір великої родиниучасть беруть батьки, школярі, педагоги; організація відпочинку, ігри, вистави театру тощо.
  • День добрих справспільна трудова діяльність батьків і дітей.
  • Дерево родоводузустрічі поколінь, роздуми над проблемою виховання, звернення до джерел народної педагогіки.
  • Дискусійний клубобговорення проблем виховання школярів.
  • Дні здоровяу визначені дні педагоги, лікар, психолог ведуть прийом батьків і консультують їх з проблем виховання.
  • Екскурсійна роботаспільні виїзди з родиною з метою вивчення рідного краю.
  • Клуб «Сімейні традиції».
  • Народна світлицязвернення до народних традицій, формування особистості школяра через природу, спілкування батьків з вихованцями через природу, спільну діяльність батьків, дітей і педагогів.
  • Педагогічний десантвиступи педагогів з актуальних проблем виховання на підприємствах, в організаціях, де працюють батьки; влаштування виставок, випуски спеціальних стіннівок.
  • Родинний містзустрічі з батьками та обговорення проблем виховання дітей.
  • Сімейна скринькадобірка матеріалів з досвіду родинного виховання.
  • Сімейні свята в класі «За круглим столом» — започатковують їх педагоги, обєднуючи сімї для спільного проведення днів народження дітей, календарних і народних свят.
  • У сімейному коліанкетування батьків, індивідуальна допомога родинам через консультації, ­практичний показ, зустрічі з лікарями, психологами, юристами.

 

Як успішно провести зустріч з батьками

 

Щоб створити комфортну, невимушену атмосферу, слід використовувати нетрадиційні методи представлення учасників. Наприклад, запропонувати батькам відрекомендуватись, називаючи своє повне імя та пригадуючи, як їх називали в дитинстві, розповідаючи про те, що сказала їм їхня дитина, коли вони виходили з дому.

  • Заохочувати батьків до активного обговорення. Батьки повинні почуватися вільно під час обміну думками.
  • Проводити зустрічі з батьками в затишному зручному приміщенні.
  • Надсилати батькам запрошення і звертатись персонально до кожного.
  • Розповідаючи про життя класу, використовувати фотографії, магнітофонні записи учнів свого класу, відеоматеріали.
  • Завжди передбачати час для того, щоб родини могли порозмовляти між собою.
  • Доповідь робити короткою. У дорослих невелика тривалість концентрації уваги після робочого дня.
  • Враховувати інтереси та потреби родини у виборі тематики зустрічі.
  • Обовязково включати до свого виступу розважальні ігрові моменти.
  • Залучати батьків до інформації заздалегідь, заслуховувати індивідуальні звіти.
  • Вчити цінувати сімейне життя.

 

Робота з удосконалення системи родинно-сімейного виховання є процес складний і тривалий. Тому, вважаю, що маю володіти достатніми ґрунтовими знаннями не лише з цього питання, а сучасних соціології, психології. Потрібно звернути увагу на ті основні національні, громадянські цінності та цінності особистого сімейного життя; памятаючи, що дитина більше часу проводить у сімї, завжди підтримувати звязки з родинами, намагатись допомагати батькам у вихованні.

 

Отже, «щоб діти і батьки йшли до школи залюбки», планую визначити для себе 10 заповідей вихователя, основним з яких вважаю: звинувачувати дитину, яка не вважає себе винною,— педагогічне зло.

 

Література

 

1. Виноградова О. М. Початкова школа на шляху реформ // Джерело.— 2004.— 15–16.— С. 5.

2. Держстандарт розвитку освіти України у 21-му сто­літті.

3. Крищенко В. П. Збірка віршів.— К.: Дніпро, 1983.— 128 с.

4. Макаренко А. С. Избранные педагогические произведения.— М.: Учпедгиз, 1956.— С. 278.

5. Матеріали рішень другого Всеукраїнського зїзду вчителів.

6. Огієнко І. Українська культура: Коротка історія культурного життя українського народу.— К.: Довіра, 1992.— 141 с.

7. Омельченко Л. П. Настільна книга класного керівника.— Х.: Ранок, 2007.— 176 с.

8. Організація роботи з батьками в сучасному закладі освіти // Шкільний світ.— 2008.— 2.— С. 1–2, 7–8.

9. Приходько Ю. А. Виховуємо особистість // Початкове навчання та виховання.— 2007.— 30.— С. 4–7.

10.     Родинно-сімейне виховання як гарант становлення гармонійно розвиненої особистості // Позакласний час.— 2005.— 17.— С. 10.

11.     Світова книга прав дитини.— К.: Богдан, 2006.— 122 с.

12.     Сім’я і родинне виховання. Концепція // Рідна школа.— 2001.— 9–10.— С. 12.

13.     Слуцький В. І. Дорослі і діти: Хто кого навчає? — Х.: ВГ «Основа», 2007.— 89 с.

14.     Спілкування дітей і батьків // Початкова освіта.— 2007.— 5.— С. 9.

15.     Сухомлинський В. О. Доброму скрізь добре // Рідна школа.— 2005.— 5.— С. 18–20.

16.     Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям.— К.: 1975.— 312 с.

Додаток 1

У роботі з батьками кожному класоводу слід дотримуватися таких правил

  1. Батьки учнів часто вельми далекі від педагогіки, а тому класний керівник має налагоджувати стосунки з ними на основі систематичних спостережень й організації педагогічного всеобучу для них.
  2. Аналізуючи свою роботу з батьками, згадайте, чи продумуєте ви роботу з ними, наскільки ваші зустрічі і бесіди корисні для них. Який зміст ви вкладаєте в свої поради? Чи виникає в батьків ваших вихованців бажання звертатися до вас за порадами і приходити на батьківські збори?
  3. Чи обговорюєте ви на батьківських зборах такі проблеми, як «Моральне виховання дітей у сімї»? Наскільки ви самі підготовлені з цих проблем, щоб дати розумні поради батькам?
  4. Під час підготовки батьківських зборів заздалегідь слід продумати порядок денний, зміст інформації і настанов, з якими виступите перед батьками. Економте час батьків і свій.
  5. Перш ніж розпочати батьківські збори чи бесіду, намагайтеся добрими жартами створити атмосферу взаємної довіри.
  6. Не намагайтеся виправдати себе, вчителів, школу, критикуючи учнів та їхніх батьків. Пошук розумних заходів впливу і ваша доброзичливість допоможуть вам знайти спільну мову з батьками і позитивно вплинути на навчання та виховання дітей.
  7. Звязок з батьками учнів має бути постійним, а не час від часу.
  8. Перш ніж звернутися до впливу батьків, зясуйте наскільки і в чому вони авторитетні для учнів.
  9. Запрошуючи батьків до школи, повідомте їм причини виклику, це позбавить їх зайвих хвилювань і дозволить підготуватися до бесіди з вами і з учнем.
  10. Частіше запрошуйте батьків для того, щоб похвалити учня, це дає хороший виховний ефект.
  11. Інколи бесіду з батьками доцільно вести в присутності учня. А як учиняєте ви?
  12. З якою метою ви відвідуєте своїх вихованців та їхніх батьків удома? Чи знаєте ви умови життя і виховання кожного учня?
  13. Не надавайте надто великого значення і не карайте батьків за незначні порушення учнями дисципліни на уроках.
  14. Як часто ви залучаєте батьківський комітет і батьків до участі та організації великих позакласних заходів, екскурсій, до спільного розвязання термінових питань?
  15. Майте завжди при собі щоденник педагогічних спостережень. До нього корисно включати адреси учнів, домашні і службові телефони батьків, дати днів народження учнів, з якими їх важливо привітати.

 

Dounload PDF

Відгуки читачів