Передплатна кампанія з січня 2019 закінчино! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Свято бабусь

Ю. Й. Тимків,

м. Коломия, Івано-Франківська обл

Мета: виховувати в учнів любов і повагу до старших членів родини — бабусь; формувати чуйність, доброту, милосердя; вчити дітей поважати життєвий досвід старших членів родини, прислухатись до їхніх порад, допомагати їм; відроджувати звичаї та обряди нашого народу, примножувати його традиції.


Свято бабусь

Ю. Й. Тимків,

м. Коломия, Івано-Франківська обл

Мета: виховувати в учнів любов і повагу до старших членів родини — бабусь; формувати чуйність, доброту, милосердя; вчити дітей поважати життєвий досвід старших членів родини, прислухатись до їхніх порад, допомагати їм; відроджувати звичаї та обряди нашого народу, примножувати його традиції.

Хід свята

У ч и т е л ь. Діти, сьогодні особливе свято. В гості до вас прийшли найулюбленіші для вас люди — ваші бабусі. Ваші невтомні трудівниці, охоронці звичаїв та обрядів, цікаві казкарі.

1-й   учень

Ясне сонечко проміння посилає щиро в клас

Це воно, напевно, знає, що сьогодні свято в нас.

Красиво і ніжно у нашій світлиці.

Квіти на вікнах стоять чарівні.

Сьогодні у класі — бабусине свято,

І хочеться всіх привітати мені!

2-й   учень

Гостей дорогих ми стрічаємо щиро,

Стрічаємо хлібом, любов’ю і миром.

Для вас — всі усмішки ясні,

для вас — пісні та квіти.

Хай бачать гості дорогі,

які ми — щасливі діти.

3-й   учень

Спасибі вам, дорогенькі,

Що ви тут сьогодні з нами.

До вас наше — перше слово.

Любі, рідненькі, будьте здорові!

4-й   учень

Спасибі вам за роботу,

За руки ваші і турботу.

За те, що вдома повсякчас,

Ви так піклуєтесь про нас.

У ч и т е л ь. Ось вслухайтесь, діти, у слова бабуся, бабусенька, бабця, бабуня. Правда, які вони ніжні, красиві, лагідні, пестливі. А чому? Тому, що бабуся прожила на світі удвічі більше за наших маму й тата, і бачила на світі удвічі більше за них. Ми удвічі дорожчі для неї, бо ми — діти її дітей, бо ми — її онучата, її пташенята, ластів’ята чи поросята.

Х л о п е ц ь. І коли це бабуся назвала мене поросятком?

Д і в ч и н к а. Напевно, тоді, коли ти був бруднулею!

Хлопець

Згадав! Це було тоді, коли я забруднив чобітятки!

І щоб сховатись від татка,— до бабусі утікав.

А вона побурчить, поцілує та й мовчить.

Чи сюди, чи туди, чи то хліба, чи води,

Чи сорочку, чи штанята,— все до бабусі, не до тата.

Там безпечно від біди,

І щасливо той живе,

В кого бабуся люба є.

Той біди вже не знає,

Бо бабусенька скрізь дбає.

Учитель. Дбає бабуся про тебе тому, що ти — її дитиночкакровиночка. Правду кажуть у народі: «Діти — це діти, а справжні діти — це онуки».

5-й   учень

Люба, добра бабцю! Ми, твої внучата,

Звертаємось до тебе,

щоб щастя побажати. Ти нас батькові й матусі

помагаєш вчити: Як вирости чесним, по правді жити. Хай тебе в своїй опіці Бог не опускає, Хай тобі міцне здоров’я й силу посилає.

6-й   учень

Ой, яка ж бо ти, бабусю, дорога та мила.

Того словечком сказати не моя ще сила.

Що те сонечко на небі, в лузі квітка красна,

То бабуся в нашій хаті добра все та ясна.

Ясне сонце світить в небі, веселить та гріє,—

В рідній хаті при бабусі кожен з нас радіє.

Без журби та у здоров’ї жити дай вам Боже,

А віддячитись бабусі Бог мені поможе.

Лунає пісня «Моя рідна, рідненька, ріднесенька».

Моя рідна, рідненька, ріднесенька

З тобою радію, сміюсь.

Моя сива, сивенька, сивесенька

Ти — найкраща у світі з бабусь.

П р и с п і в:

Бабусю, бабусю, тобою горджуся.

За тебе я Бога молю.

Бабусю, бабусю, тобі признаюся:

Як сонце, тебе я люблю.

Не в дусі чомусь мама й тато,— До тебе на скаргу іду. У тебе, бабусю, багато Любові, як цвіту в саду.

П р и с п і в.

Я виросту швидесенько

І небо тобі прихилю,

Бо ти, моя бабусю дорогесенька,

В тобі я себе впізнаю.

П р и с п і в.

У ч и т е л ь. Бабуся! Чи є в світі краща людина? Ні! Скільки вона пережила, але яка ніжна, щира! Скільки вона не доспала ночей, голублячи онучат. Подивімося, діти, у бабусині очі. Які вони щирі! Це — погляд добра й любові. І хоч горе не обходило бабусиної хати, особливим блиском світилися бабусині очі тоді, коли приходили до неї онучата.

7-й   учень

Ще сонце не встало, ще тільки сіріє —

Мене від світанку два сонечка гріють.

Два сонечка ясні від ранку до ночі —

Це дивляться тепло бабусині очі.

8-й   учень

Вже сонце схилилось, пташки сплять у гаї,

Засну — наді мною ж два сонечка сяють.

Два сонечка ясні від ранку до ночі,—

Два сонечка красні, бабусині очі.

Учи тел ь. У кожної бабусі своє життя, своя доля. Її доля! А яка вона?

9-й   учень

Бабусю, дай руки твої поцілую (цілує),

За шийку тебе обійму (обіймає)

І щічку погладжу (гладить)...

Ти знаєш, бабусю,

як дуже тебе я люблю! І ти мене любиш, хоч я неслухняний, Частенько і шкоду роблю, Та ти все пробачиш, мене поцілуєш... І я тебе дуже люблю!

10 - а   учениця

Добра, чуйна і ласкава моя бабуся Валя.

Учить мене вишивати,

поваги й старання.

В магазині ще здавна

працювала продавцем. Вона в мене дуже ладна,

і люблю її за це.

11-й   учень

Дуже гарний голос має бабуся Настуня,

У ансамблі «Молодички» —

найкраща співуня.

Заспівай мені, бабцю моя,

як бувало колись над колискою.

Буду слухати, слухати я і стояти

замріяно берізкою.

(Бабуся співає колискову.)

12-й   учень

Бабусенько добра, мила,

Як іще тебе назвать?

Це ж для мене ти вже сплела

Шкарпеточок пар із п’ять!

13-й   учень

Ти мені подасиш сніданок,

Як поводити себе, навчиш.

А коли прийду зі школи,

Що не зрозуміло — поясниш.

14-й   учень

Захворію, хоч легенько,

Вся тремтиш, не можеш спать.

То ж дозволь тебе, рідненька,

За усе поцілувать. (Цілує)

У ч и т е л ь. Кожна бабуся особлива, її люблять онуки. Погляньте, як сивина вибілила коси ваших бабусь. Сивина... Одним бабусям вона припорошила скроні, іншим — зовсім вибілила коси. Пам’ятайте, що кожна сива волосина свідчить про те, що не завжди слухали бабусь діти та онуки. І боліло у них серце за вас, за ваших тат і мам, а волосинки все сивіли, сивіли...

15-й   учень

Дай, бабусю, поцілую

сивину твого волосся,

Теплим диханням зігрію снігом

вибілені коси.

Може, і на них розтане

лоскотливий іній срібний,

Мов химерні візерунки на замерзлій

із ночі шибі.

16-й   учень

Багато в бабусі турбот — не злічить!

Одній всю роботу не легко зробить.

І хочеться нам, друзі, таке всім сказать:

«Ми будемо бабусі завжди помагать».

17-й   учень

Нехай хоч і в маленькім ділі,

Та руки в нас уже умілі.

Ми допомагаємо вправно:

Посуд миємо під краном,

Витираємо тарілки

І... збираємо черепки.

У ч и т е л ь. Бабуся, бабусенька, невтомна бджілка. Заради онуків вона віддасть усе, останньою краплинкою води поділиться. Кажуть, що бабусі люблять онуків більше, ніж власних дітей. Вони з любов’ю передають їм своє уміння. У народі є багато різних приказок, прислів’їв про бабусь. Ось вони у нас записані.

   Хто бабусю має, той потіху знає.

   Бабця скаже, як зав’яже.

   Там бабусині руки, де онуки.

   Бабусине слівце — плідне деревце.

У ч и т е л ь. Справді, наші бабусі-трудівниці, крім усіх домашніх турбот, ще й виховують онуків. Нерідко замінюють вони маму й тата.

18-й   учень

Сказала онука: —

Я бабцю люблю!

Нехай відпочине, я все пороблю.

Я поратись буду цілісінькій ранок,

Зготую на кухні чудовий сніданок,

Начищу картоплі, наріжу цибулі,

Зроблю вихідний для своєї бабуні.

Дружок поглядає на мене з порога —

Спечу пиріжки, то буде і для нього.

Ще й борщик зварю я,— не борщик, а казка!

Вже 10 мені — пам’ятайте, будь ласка!

19-й   учень

Своїй помічниці всміхнулась бабуся:

«Ти — справді хазяйка, як я подивлюся.

Ось тільки тебе заплету, як годиться,

Ти йди погуляти, моя помічнице.

Вже сонечко світить, підсохли доріжки,

А я за цей час поможу тобі трішки».

20 - й   учень

Бабуся моя дорогенька,

Матуся моєї матусі.

Присядь коло мене близенько,

Я ніжно отак пригорнуся.

Накину тобі я на плечі

Хустину тепленьку, пухову,

Як гарно з тобою малечі!

Бабусю, завжди будь здорова!

На руки твої подивлюся,

Що ніжно голівку ласкали.

Ці руки старенькі бабусі

В колисці мене колихали.

Вони, хоч старенькі, та вправні,

Все вміють ці руки робити:

Хустиночки вишити гарні,

Сніданки й обіди варити.

За все найкраще у житті,

За ваші руки золоті,

За ваші лагідні серця

Внучата вдячні без кінця!

Звучить пісня «Як зростем великі, то збудуєм хату».

Як зростем великі, то збудуєм хату,

Всіх бабусь запросим у одну кімнату

І для них, стареньких, там влаштуєм свято.

П р и с п і в:

Бабця, бабуся, ти моя рідненька,

Бабця, бабуся, дорога моя.

Бабця, бабуся, ти — усім нам ненька,

Зігріва серденько доброта твоя.

Запросили в гості соловейків з гаю —

Нехай для стареньких красно заспівають,

Щоб бабусі знали, що онуків мають.

П р и с п і в.

Внуки, як дубочки, внучки, як смерічки,

Ще заждіть, бабусі, зачекайте трішки

Виростуть на поміч онучки-потішки.

П р и с п і в.

Я щодня Пречистій молюся за тебе,

Щиро прошу ласки для бабусі з неба,

Бо ще дуже довго всім бабусі треба!

П р и с п і в.

Звучить пісня «Рідна, ріднесенька...».

Моя рідна, рідненька, ріднесенька

З тобою радію, сміюсь.

Моя сива, сивенька, сивесенька,

Ти — найкраща у світі з бабусь.

П р и с п і в:

Бабусю, бабусю, тобою горджуся.

За тебе я Бога молю.

Бабусю, бабусю, тобі признаюся:

Як сонце, тебе я люблю.

Не в дусі чомусь мама й тато,—

До тебе на скаргу іду.

У тебе, бабусю, багатенько

Любові, як цвіту в саду.

П р и с п і в.

Я виросту швидесенько

І небо тобі прихилю,

Бо ти, моя бабусю дорогесенька,

В тобі я себе впізнаю.

21-й   учень

Веселий ранок з підвіконня

Пускає зайчики на стелю.

Протерла Альона очі сонні,

Бабусю кличе до постелі.

На шию кинулась, шепоче:

— Ти — найдорожча бабця в світі!

Взяла мене цієї ночі

З собою в ліс, де повно квітів.

В траві цукерки ми збирали,

— Які ж солодкі, бабцю мила!

Мені морозиво купила,

А ще дивились диво-риби.

Ходили потім до фонтану.

Спасибі, дякую, спасибі,—

Весь день казать не перестану.

Бабуся глянула на маму

І посміхається, моргає.

— Хитреньку виснила програму!

Вставай, онучко, ліс чекає.

22-й   учень

Свою бабусю знаю я з давніх,

давніх пір, Її обличчя любе, її ласкавий зір.

Замислиться бабуся, зажуриться на мить,

І знов, дивись, сміється,

ласкаво гомонить.

Та над усе на світі сподобались мені

Її ласкаві руки, умілі та міцні.

23-й   учень

Дуже нездужає наша бабуся,

Я за недужу бабусю боюся!

Каже бабуся: «Уже я стара»,

Каже бабуся: «Вмирати пора».

Що ти, бабусенько,— ти молоденька,

Тільки натруджена, тільки слабенька.

Я викликаю швидку допомогу

І виглядаю машину з-за рогу,

Потім з рецептом біжу до аптеки —

Зараз бабусенько, тут недалеко.

— Дайте цілющих настоїв трави! Випий, бабусю, сто років живи!

У ч и т е л ь. Не вічні наші рідні, бо немає на землі нічого вічного. Проходить час, і ми прощаємося з ними... «На все Божа воля»,— кажуть у народі. Але як часто не вистачає онукам ніжної, теплої бабусиної руки. Як не вистачає їхнім матерям бабусиної поради. І не гоїться в серці рана. Лише притупляється біль.

24-й   учень

В серці не гоїться рана, душу біда напекла.

Бабцю, чого ж ти так рано з дому навіки пішла?

Прийдемо в гості в неділю, глянеш — бабусі нема.

Двір — неначе спустілий, хата — неначе німа.

Все забулося погане, кличуть нас дні і діла.

Бабцю, чого ж ти так рано з дому навіки пішла?

У ч и т е л ь. Не хвилюйтесь любі онучата! Бабусі ще довго будуть жити, багато казок вам мають розповісти! Мамі й татові потрібно допомогти вас ростити, дорогі бабусі! За щоденними турботами не маємо часу подякувати за добро, яке ви зробили і робите для дітей та онуків. Ніжні й щирі слова вам говорили онуки. А зараз я надаю слово їхнім дітям.

1.   Милі наші матусі!

Ми вам шану складаєм.

І признатися мусим, що без вас нас немає.

Ви нас, рідні, зростили, нам життя дарували,

І безмежно любили, від біди захищали.

Тож сьогодні я хочу вам «спасибі» сказати

За недоспані ночі, на тривоги багаті.

За натруджені руки, що не знають утоми,

За хвилини розлуки...

Як не ладиться в домі,

Ви завжди у роботі, на вас кинуті діти,

Повсякденні турботи, нема часу й хворіти.

Густі зморшки покрили ваше добре лице,

І все менше в вас сили пам’ятати про це.

Ми вас любимо щиро, люблять вас і онуки.

Всім здоров’я вам, миру, і цілуєм ваші руки.

Істину цю мають усі діти знати.

Для нас найдорожча — наша рідна мати!

2.   Мамо моя рідна, мамо моя мила!

Ти мене, матусю, на світ породила.

Ти мене, матусю, до школи водила.

Ти мене, рідненька, любити учила,

Людей поважати, любити родину,

Віддано любити рідну Україну,

Та й Бога любити, вірити в нього,

Бо він — охоронець від усього злого.

Злого не робити нікому у житті...

Дякую, матусю, за науки ті.

Я молюся Богу, матусенько мила,

Щоб ти ще довго на світі прожила.

Прошу усіх я: «Матерів любіть,

Їх не ображайте, кривди не робіть,

Їх старечі сльози на землю не впадуть,

А на голови милих діток припадуть...»

Шануй свого отця і матір,—

Господь просив усіх.

А хто цього не слухає —

То великий має гріх.

У ч и т е л ь. Кожен із нас має у своєму серці найдорожчий образ матері. І хоч скроні посріблила сивина, і хоч доля закинула тебе далеко від рідної домівки, а тобі так само, як і в дитинстві, хочеться припасти до її плеча, поцілувати її стомлені руки і попросити тихо: «Поговори зі мною, мамо...».

Батько учня

За все, що маю, дякую тобі,

За все, що маю і що буду мати...

Ночами сняться зорі голубі

І вишні білі на причілку хати.

Немов пилинку світ крутив,

Ловив я мрію і мету високу...

Пробач мені, що тяжко завинив,

Лишив тебе на старість одиноку.

Та й що я знав, коли із дому йшов?

Хіба я міг в ту пору зрозуміти,

Яка святиня мамина любов,

Яке то горе, як лишають діти?

Аж отепер, коли я батько сам,

І час прийшов стрічать і виряджати,

Я знаю ціну тим святим сльозам,

Які тобі судилося пізнати...

Тому спішу подякувать тобі

За все що маю і що буду мати

Тому і сняться зорі голубі

І білі вишні на причілку хати.

Виконується пісня для мам.

До образу Божої Матері підходить дівчинка у білому платтячку зі свічечкою в руках і говорить:

Богородице-Мати! О Пречиста Діво!

Тобі дяку складати я беруся несміло.

Я молюся до тебе за татуся і неньку,

Зачинательку роду, за бабусю рідненьку.

Даруй, Матінко Божа, їй життя довге й миле,

Кожна днина пригожа додає їй хай сили,

Хай ніколи бабуся наша горя не знає.

Поможи їй, молюся,

Преподобна, благаю! Любов наша до неї

завжди світла й чиста. Молю серцем, душею,

будь же з нею, Пречиста!

25-й   учень

Спасибі вам,— говорим знов,

За вашу ласку і любов.

І вся вкраїнська дітвора

Вам зичить щастя і добра.

Щастя, здоров’я, золота міхи,

А ще, крім того, в домі потіхи.

Хай радість у вашому домі вирує,

А внуки за працю і щирість шанують.

26-й   учень

Хай радість і сонце заглянуть у віконце,

Відкриваються двері для щастя й тепла.

Хай сила прибуде, здоров’я міцніє

На щедрі, на довгі, на многії літа!

(Усі співають «Многії літа».)

У ч и т е л ь. Дорогі бабусі! У своєму житті ви не так вже й часто отримували подяки, нагороди за свою роботу, подарунки. І ось учнівська громада нашого класу вирішила приготувати для кожної бабусі сюрприз.

(Учні вручають саморобні подарунки, цілують своїх бабусь.)

27-й   учень

Побажаєм вам сто років

Жити без горя,

сліз і без журби!

Хай з вами буде щастя і здоров’я

На довгі роки, назавжди!

.

 

Відгуки читачів