Електронна передплата!

Доступ до улюблених видань
у будь-який час,
за будь-який період,
з будь-якого пристрою!

Оформити передплату

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Родинне свято «Що таке Україна?»

 

Н. В. Багас,
учитель початкових класів, Солоницівський НВК «Перлина», Харківська обл.

Мета: формувати різнобічні уявлення про Україну, інтерес до історії; виховувати почуття любові та поваги до своєї Батьківщини, почуття патріотизму.


 

Святково прибрана зала. На стінахвишиті рушники, портрет Т. Г. Шевченка. У залідекорації: сільська хата, предмети побуту та обереги, композиції з калини, колосків, аудіозаписи українських пісень.

Діти заходять до зали, співаючи по одному куплету пісню «Зеленеє жито, зелене...».

Заставка на кінопроекторі: початок передачі «Я так думаю».

Ведуча. Шановні гості! Дорогі діти, батьки! Вітаю вас на нашій передачі «Я так думаю». Сьогодні в нашій студії присутні політологи, історики, археологи, експерти з виховання двох поколінь, а також гості. Привітаємо їх оплесками!

Тема нашої сьогоднішньої зустрічі — «Що ж таке Україна

У кожного з присутніх є своя відповідь на це питання, навіть у найменшого українця.

Виходить дитинавихованець дитячого садочкаі розповідає віршик.

Дитина

Українарідний край!

Поле. Річка. Синій гай.

Любо стежкою іти.

Тут живемо я і ти.

Ведуча. Так, справді, Україна, насамперед,— наша Батьківщина, вільна незалежна держава, яка разом із світовою спільнотою впевнено крокує шляхом демократії. Але так було не завжди.

Надамо слово історикам.

Історик. Мабуть, важко знайти у світі будь-який інший народ, який, подібно до українського, мав би таку нелегку і драматичну історію. Майже протягом всього свого існування йому доводилося вести боротьбу проти чужоземного поневолення. Тому в історії Українибезліч спустошливих нападів і завоювань, жорстокого пригноблення та страждань, яких вона зазнавала через свої природні багатства та миролюбність свого народу. Через те на довгому історичному шляху нашої країни було чимало складних і суперечливих подій, високих зльотів і нищівних поразок. Початок цього шляху сягає у глибоку давнину...

Відеоролик на кінопроекторі «Давні часи. Перші поселенці».

Танок виконують дівчата 3 класу.

Відеоролик на кінопроекторі «Давні часи. Археологи».

Ведуча. Надамо слово археологам.

Археолог. На початку VI ст. до н. е. в Причорноморї зявилися грецькі поселенняОльвія, Херсонес, Феодосія, Пантікапей (сучасне місто Керч), Нікиній, Тір і Танаїс. Це були міста поліси з рисами побуту античного світу. У I ст. до н. е. навали варварських племен повністю знищили античне Причорноморя.

Ці історичні міста вивчають археологи з різних країн світу. Мені випала нагода влітку 2005 року побувати у складі Харківської експедиції на розкопках заповідника Херсонеса Таврійського.

Увага на екран!

Демонстрація фото на кінопроекторі.

Ведуча. Так все починалось. А якою є Україна зараз?

Учні (по черзі)

1. Є в центрі Європи чудова країна,

    Сягає корінням у сиві часи.

    І ценезалежна моя Україна!

    Тут гори Карпати, степи і ліси.

2. Шістсот і чотири ще тисяч гектарів

    Приблизно таку має площу вона.

    А Київстолиця у храмах і славі

    Та ріки: Дніпро, Дністер, Буг і Десна.

3. Ґрунти чорноземні, джерела цілющі,

    Озера блакитні та клімат мякий.

    Козацька слава невмируща

    Та шлях до свободи завжди нелегкий.

4. Кругом насдержави на кожному боці:

    На північ від нас білоруси живуть,

    На заходіПольща, словаки, угорці,

    Молдови й румунів кордони ідуть.

5. На сході Росія із нами межує,

    На півдні є Чорне й Азовське моря.

    Та наша країна ні з ким не воює,

    І світить нам мирна й щаслива зоря.

6. Усіх областей є в нас двадцять чотири,

    Та ще Автономна республіка Крим.

    Живуть всі народи у злагоді й мирі,—

    У нас, в Україні, є місце усім!

7. Шляхами важкими іти довелося,

    Та хлібом і сіллю стрічаєм братів.

    Наш прапор, як небо і жовте колосся,

    Щоб кожен у праці і в радості жив.

8. Різні в світі є країни,

    Різні люди є на світі,

    Різні гори, полонини,

    Різні трави, різні квіти.

    В нас усіх одна країна,

    Найрідніша нам усім,

    Топрекрасна Україна,

    Нашого народу дім!

9. Моя Батьківщинавелика країна,

    Весь Всесвітдля мене вона.

    Найкраща на світі моя Україна,

    У цілому світі одна.

    Я тут народився у добру годину,

    Тут світ пізнавати учусь.

    Люблю я всім серцем свою Україну!

    І нею пишаюсь, горджусь.

    Що краще у світі за рідну місцину?

    Вкраїна, як ненькаодна.

    Люблю я всім серцем свою Батьківщину,

    Для мененайкраща вона.

Пісня «Україно моя».

Ведуча. Надамо слово політологові.

Політолог. Україна в мирному оточенні сусідів змогла вступити в третє тисячоліття як цивілізована країна. Великі та складні завдання покладаються сьогодні на кожного її громадянина. А громадяни Українице ви і я, це люди, які постійно живуть в Україні, є патріотами своєї Вітчизни, готовими захищати її територію, працювати для її розвитку. Яким буде завтрашній день нашої держави? Відповідь на це запитання дає день сьогоднішній. Чим більше буде зроблено для розбудови сьогодні, тим краще житимемо завтра, і будемо гідними називати себе українцями.

Ведуча. А що потрібно робити вам, діти, щоб відчути, що випатріоти, громадяни, що також берете участь у будівництві своєї держави? (Учні відповідають.)

Отже, висновки істориків і політологів...

Історик. Українаце наша історія. Бо поки ми памятаємо історію свого народу, ми існуємо як нація.

Політолог. Від розуміння і любові кожного з нас залежатиме, яким буде майбутнє України.

Учень

Не розчаровуйсь в Україні!

Немає єдності у нас...

То наша головна провина

За весь неволі довгий час.

Не розчаровуйсь в Україні,

А розумій її печаль.

Що робиш ти для неї нині

У себе спершу запитай.

Не розчаровуйсь в Україні,

Вонасвята, а грішніми.

В її недолі часто винні

Її ж бо дочки і сини.

Не розчаровуйсь в Україні,

Ідеї волі певним будь,

Бо тільки той є справжнім сином,

Хто вміє неньки біль збагнуть.

Не розчаровуйсь в Україні,

Вір, що мине важка пора,

Розквітне пишний цвіт калини

В садах достатку і добра.

Ведуча. Кореспондент шкільної газети провів опитування серед учнів 4-го класу. І ось які відповіді ми отримали на просте, здається, питання: «Що таке Україна для мене?» (Зачитуються відповіді учнів.)

Ведуча. Як ми почули, існує думка, що Українаце наша родина, і я погоджуюсь із нею, тому що основною клітиною нашої нації є саме родина.

Родинаце не тільки рідні, родичі. Родина до родининарод. Ми з вами всіукраїнський народ, який складається з родин малих і великих, дружних і працьовитих.

Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша українська культура збагачується маленькими родинами, сімями. Потрібно вивчати, шанувати свій народ, його мову, землю свою, рідний край, бо мичастинка всього цього, нам рідного й близького.

Аудіозапис пісні «Одна калина під вікном».

Своя сімя, рідна домівка, батьківське гніздощо може бути дорожче в житті людини? На кожного очікують тут безмежна материнська ласка, небагатослівна батьківська любов, домашнє тепло, душевний затишок, дбайливе піклування дідуся і бабусі, сімейна злагода. Сімяце невсипуща берегиня національних звичаїв і традицій, памяті предків. Народна мудрість говорить: «Без сімї немає щастя на землі», «З родини йде життя людини». Необхідно берегти коріння роду, рід. Хто ж його береже? Хто є берегинею роду? (Відповіді учнів.)

Так, головною берегинею родини є мати. Її називали святою. Тарас Шевченко писав:

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Мати народжує дитину, вчить добра і любові. Раніше у сімях було багато дітей, а зараз, переважно, двоє. Цікавий факт про наших мам. Усі разом, їх 25, народили 32 дитини. 18 — по одній дитині, 6 — по двоє дітей, і лише одна мама зважилася народити трьох дітей. Честь і шана родині Лосєвих! Ці квіти вам,..., берегині вашого сімейного вогнища. А для всіх мам прозвучить ця пісня.

Запис пісні у виконанні Т. Повалій «Чорнобривці».

Фото з мамами.

Багато пісень, віршів, а також приказок, прислівїв складено про матір. Згадаймо їх! (Відповіді учнів.)

Ведуча. Берегинею роду була жінка, а от головою родини був батько. Нам цікаво послухати думку старшого покоління про те, якою була роль батька у сімї раніше.

Виступ дідуся.

Ведуча. Давайте подивимось невеличкий мультфільм про батьківську науку. (Демонстрація мультфільму.)

Отже, висновок: «Україна починається для кожного з родини». А ще Українаце наша рідна мова.

Учень. Я вважаю, що жоден народ та його культура не може існувати без мови. «Рідна мова дорога людині, мов саме життя»,— говорить народна мудрість.

Ведуча. Мова! А що таке мова?

Учень. Народ говорить, що «слово до словазложиться мова», а Т. Г. Шевченко  про неї пише:

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голосбільш нічого,

А серце бється,— ожива,

Як їх почує!

Пісня про мову.

Учні

1. Мова кожного народу

    Неповторна і своя:

    В ній гримлять громи в негоду,

    В тиші тьохкіт соловя.

    На своїй природній мові

    І потоки гомонять...

    Зелен-клени у діброві

    По-кленовому шумлять.

    Соловїну, барвінкову,

    Колосистунавіки

    Українську, рідну мову

    В дар дали мені батьки.

    Берегти її, плекати

    Буду всюди, повсякчас,—

    Бо єдина ж,— так, як мати,—

    Мова кожного із нас.

2. Мово рідна, слово рідне,

    Хто вас забуває,

    Той у грудях не серденько

    Тільки камінь має.

    Як ту мову можна забути,

    Котрою учила

    Нас всіх ненька говорити,

    Ненька наша мила?

Ведуча. «І чужого научайтесь, й свого не цурайтесь»,— закликає наш великий Кобзар. Але інколи трапляються і смішні історії. Послухайте гумореску Павла Глазового «Кухлик».

КУХЛИК

Дід приїхав із села,

Ходить по столиці,

Має грошіне мина

Жодної крамниці.

Попросив він: — Покажіть

Кухлик той, що з краю.

Продавщиця: — Што? Чево?

Я нє понімаю.

Люба, кухлик покажіть

Той, що збоку смужка.

Да какой же кухлік здєсь,

Єслі ето кружка?

Дід у руки кухлик взяв

І насупив брови.

На Вкраїні живете

Й не знаєте мови...

Продавщиця теж була

Гостра та бідова.

У мене єсть свой язик,—

Ні к чему мнє мова.

І сказав їй мудрий дід:

Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда

В моєї корови:

Має, бідна, язика

І не знає мови.

Ведуча. До милозвучності української мови, її колядок, щедрівок не були байдужі й письменники. Наприклад, усім відомий твір Миколи Гоголя «Вечори на хуторі близ Диканьки». Зустрічайте аплодисментами гостю нашої передачі, всім відому Солоху.

Сценка з твору Н. В. Гоголя «Вечори на хуторі близь Диканьки» у виконанні дітей 4-го класу.

Учні

1. У рідному краї і серце співає,

    Лелеки здалека нам весни несуть.

    У рідному краї і небо безкрає,

    Потоки, потоки, мов струни, течуть.

    Тут кожна травинка і кожна билинка

    Вигойдують мрії на теплих вітрах.

    Під вікнамимальви, в садуматеринка,

    Оспівані щедро в піснях.

2. Тут мамина пісня лунає і нині,

    Її підхопили поля і гаї,

    Її вечорами по всій Україні

    Співають в садах соловї.

    І я припадаю до неї устами,

    І серцем вбираю, мов спраглий води.

    Без рідної мови, без пісні, без мами

    Збідніє, збідніє земля назавжди.

3. Одна батьківщина і більш не буває.

    Місця, де родилися,— завжди святі,

    Хто рідну оселю свою забуває,

    Той долі не знайде в житті.

Ведуча. Любов до рідного краю, мови починається з колиски, з маминої пісні.

Послухайте легенду про материнську пісню.

ЛЕГЕНДА

Одного разу засперечалися пісні між собоюяка наймогутніша.

Змагаймося! — гукнула бойова пісня.— Яка з нас покорить найбільше сердецьта й одержить пальму першості.

Гаразд! — погодилися і розпочали змагання.

Першою виступила бойова пісня. (Запис пісні «Священная война». Фото за тематикоюна проекторі.) Мов рокіт грому, котилися могутні звуки. І ставали на битву воїни, і забарвилися кровю хлібні ниви, і понісся світом плач матерів...

Могутня ти, сестро, але й страшна. Глянь, скільки горя спричинила, скільки могил викопала! Дай місце народній пісні.

Наперед вийшла молода дівчина і почала славити красу землі. (Кінопроектор.) Але коли задумала Народна пісня перейти межі рідної землі, нічого з того не вийшло.

Сильна твоя пісня, сестро, але міць її і влада в одному народові. Хай виступить релігійна пісня.

Тихою ходою вийшла вперед скромна черничка в темній одежі. (Запис «Реквієм». Ікона на проекторі.) Повагом понеслася мелодія, звеличуючи силу, святість і доброту найвищої істоти. У людські серця входили любов і віра. Але не в усі. Вельможі, філософи зустріли релігійну пісню скептично: «А ти певна, що існує та найвища істота, яку берешся оспівувати

Велична твоя пісня, сестро, але не всіх покоряє. Заспівай нам ти, пісне любовна! (Проектор)

Прегарне молоде дівчатко затягло тужливу мелодіюстару, як світ, і вічно нову. Линула пісня по землі, єднала молоді серця. Але у радісні акорди, мов скрегіт заліза, впліталася розлука зраджених дівчат, горе самотніх жінок, сумне дитинство безбатченків.

Гарна твоя пісня, сестричко, але щастя не дає вона людям,— порішили пісні.— Тож і тобі не одержати пальми першості.

Розгубилися-зажурилися пісні, аж тут стежкою надійшла молода жінка. (Проектор — «Українки».) Біла хустина гарно відтінювала її вродливе лице. На руках заходилось плачем немовлятко.

Розсуди нас! Скажи, яка із чотирьох гідна бути першою?

Заспокойте спершу моє маля,— сказала мати, всміхаючись.

Усе повторилося: гриміла бойова пісня, дзвеніла народна, врочисто пливла релігійна, злітала до сонця любовна. А дитя плакало і плакало, невгаваючи.

І тоді заспівала матипросту, невибагливу пісню, сонячну і пестливу, сердечну і безжурну. (Аудіозапис колискової.) Від тих звуків висихали сльози в заплаканих дітей, щезала розпука з очей закоханих, поважні мужі линули думками в золоті роки дитинства... І навіть сивий дідусь шанобливо вклонився тій пісні і прошепотів імя давно померлої матері.

Хто ти? — запитали пісні жінку з дитям, що солодко спало на її руках.

Ямати,— відповіла.

А яку пісню ти співала?

Колискову...

І всі пісні низько вклонилися пісні матерінайпершій пісні у світі. У жодну іншу пісню мати не вкладала стільки тепла і ніжності, як у колискову. І хіба не мамина колискова дала світові поета-генія Тараса Шевченка, який писав:

Мене там мати сповивала

І, сповиваючи, співала,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину...

Ведуча. У нас у гостяхбабусі-сестри з родини Багас, які пронесли крізь все своє життя колискову, яку їм співала їхня мама, а вони співали її своїм дітям. Просимо, заспівайте нам її, якщо можете.

Пісня «Колискова» у виконанні бабусь.

Ведуча

Ну, де ще є така чарівна пісня,

Серед яких на світі мов?

То серце від журби неначе стисне,

А то повіє радість і любов.

Зараз перевіримо, чи вмієте ви співати. Оголошується конкурс «Віночок українських пісень».

Ми зараз співатимемо пісню про дні тижня. Хто вгадав, що це за пісня? («Ти казала, в понеділок...»)

Зараз заспіваємо пісню про важке... Ніхто не вгадав? Ну, звісно, «Несе Галя воду...»

Пісня про два міцних дерева... («Дві тополі»)

А, може, ще хтось хоче заспівати? Усіх бажаючих запрошуємо на сцену.

Діти і гості співають пісні.

Гарно ви співаєте! А зараз час і потанцювати!

Що за вечір, як без танців,

Це напевно скаже всяк,

Тож попросимо сміливців

До нас на гопак.

Гопак у виконанні хлопців.

Ведуча. А ще існує думка, що Українаце народні пісні, традиції, звичаї, обереги. В кожній сімї вони передаються із покоління в покоління. Сьогодні на передачу до нас завітали бабусі, і не з порожніми руками. Вони принесли ось таку скриню.

Колись, діти, у кожній хаті була скриня. І в цих скринях мами ваших бабусь, бабусі ваших бабусь зберігали все найдорожче, найрідніше їхньому серцю, а що саме, ми зараз подивимось.

Щоб дізнатися, який предмет першим зявиться зараз, послухайте пісню-підказку.

Звучить уривок із «Пісні про рушник» А. Малишка.

Усі. Рушник!

Ведуча. Так, діти, це рушник. Оздоб­лений квітами, зірками, птахами. Скільки він промовляє серцю кожного з нас! У вас були пошукові завдання дізнатися від своїх ріднихмам, бабусь, прабабусьпро призначення рушника в українському побуті, обрядах. Отже, що ви знаєте про рушник? (Відповіді дітей.)

Ведуча. А вишила цей рушник власноруч бабуся Владика Марченка...

Розкажіть, будь ласка, з чим у Вашому житті повязаний цей рушник.

Розповідь бабусі.

Пісня у виконанні бабусь.

Танок із рушникамидівчатка 4 класу.

Ведуча. Молодці! Ви багато знаєте про рушник. Послухайте підказку до наступного предмета зі скрині.

Звучить пісня «Два кольори».

А ось подивіться. (Виймає зі скрині вишиту сорочку.) Це сорочка. А знаєте, що цю сорочку вишивала бабуся Партоли Юлії?

А що ви знаєте про сорочку?

Учні

1. Довгими зимовими вечорами вишивали дівчата не тільки рушники, а й сорочки.

2. Сорочки вишивали і матері своїм синам, а коли син вирушав у далеку дорогу, то сорочка була йому оберегом: оберігала від злого й недоброго.

3. Сорочки вишивали червоними і чорними нитками. Червонето радість, а чорнепечаль.

Ведуча (виймає зі скрині віночок). Дівчатка, погляньте, що у мене в скрипці? (Віночок) А що таке віночок, і які бувають вінки? (Відповіді учнів.)

Ведуча. Український віночок... Оспіваний у піснях, оповитий легендами та переказами, опоетизований майстрами пензля та слова. Він був і одвічним символом добра і надії.

Діти, ви дуже гарно розповіли про віночок. У скринях, які є у ваших любих бабусь, ви, мабуть, бачили багато всього цікавого, а ще більше вам розповіли ваші бабусі.

А ще кожна бабуся зберігала у скрині ось цю книгу. (Біблія)

Бібліясвященна книга християнства, і складається вона з двох частин: Старого Заповіту і Нового Заповіту.

Діти, все не тільки зберігалося у скрині, а передавалося з покоління в покоління: від прабабусьбабусям тощо. І ми вдячні нашим бабусям, що вони зберегли ці скарби для нас.

І сьогодні я востаннє вас запитую: «Що таке Україна?» (По одному рядкукожен учень.)

За віконцем калина,

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата,

Під тополями хата,

Під вербою криниця,

В чистім полі пшениця,

Серед лугу лелека

І діброва далека.

Ведуча. Я хочу, діти, щоб для вас, коли ви подорослішаєте, дорогою залишилась рідна домівка, щоб ви палко любили рідний край, його звичаї, мову нашу соловїну. Памятаймо, хто ми є, бережімо наші звичаї, шануймо наші обереги.

Учні

1. Люблю тебе, Вітчизно, мила Україно,

    Бо щастя жити ти мені дала,

    Для мене ти одна: і рідна, і єдина,

    Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

2. Я твій громадянин, я прагну
підростати,

    Тягнусь пагінчиком до сонця
і тепла,

    Моя свята і рідна Україно-мати,

    Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла!

3. Я щиро так люблю усе навколо мене,

    Усе що є й було багато сотень літ...

    Люблю чарівний ліс і житечко зелене,

    Увесь казковий неповторний світ!

    Усе мені тут рідне і поля, й джерельця,

    Я міцно на своїй землі стою.

    Тепло своїх долонь і розуму, і серця,

    Я Україні милій віддаю.

Ведуча

Вже скінчилась передача

І прощатись пора.

Ми бажаємо Вітчизні

Щастя, миру і добра.

Кінопроектор — «Харків».

Ведуча. Спасибі, вам, шановні гості, діти, за щиру розмову, за участь у нашій передачі. Я, ведуча програми «Я так думаю», Наталя Багас, прощаюся з вами до наступного разу. Приходьте ще, в нас буде тема для розмови.

Запис пісні про Україну.

 

Відгуки читачів