Матеріали для бесід з батьками

 

М. В. Коновалова, ЗОШ № 30, м. Харків

 

Увага! Ваша дитина — п’ятикласник

 

У п’ятому класі починається новий період у житті дитини. Вона дорослішає, переходить навчатися до середньої школи. Вимоги до навчання змінюються, з’являються нові шкільні предмети.

 

П’ятий клас — це не тільки новий етап у навчанні, це і новий етап у розвитку особистості.


 

Поступово змінюється основна діяльність. Головним у житті дитини стає спілкування, якому діти в цей період присвячують більшість свого вільного часу. Навчання поступово відходить на другий план. Але у пятому класі інтерес до навчання зберігається майже в усіх дітей. Тому цей час найкращий для того, щоб навчити дитину вчитися! Для цього необхідно показати дитині, як правильно розподіляти час, відведений на виконання домашніх завдань, навчити дитину вибирати головне під час читання.

 

У пятому класі дитина дуже емоціональна, навіть у ставленні до навчальних предметів. Діти із задоволенням беруться за все, що їм до вподоби. Але, зустрівшись із першими труднощами, швидко втрачають зацікавлення у предметі. Емоціональність пятикласників така висока, що навіть добрі емоції можуть визвати негативну дію.

 

Пятикласники дуже активні, багато хочуть зробити, але мало що вміють. Тому потрібно підтримувати їх ініціативність, допомагати у справах.

 

Якщо ваша дитина має якісь особливі риси характеру (імпульсивність, образливість, підвищену чутливість тощо) або здоровя, негайно повідомте про це класного керівника.

 

Знайдіть час познайомитися з учителями-предметниками. Чим раніше ви це зробите, тим легше буде подолати перешкоди, які будуть виникати у процесі навчання.

 

Якщо ваша дитина чимось ображена, не треба негайно йти до школи і звинувачувати вчителя. Дитина, безумовно, говорить вам правду, але це тільки її бачення проблеми. Прислухайтесь і до інших учасників подій, тоді ви зможете адекватно сприйняти події, що сталися.

 

Памятайте, ви не зможете все життя прожити за дитину, вона повинна навчитися розвязувати конфліктні ситуації самостійно.

 

Дуже часто ви можете почути від своєї дитини, що їй тяжко, раніше було краще. Не підтримуйте цих розмов. Краще допоможіть дитині пристосуватися до нових умов життя.

 

Вашій дитині зараз важко. Ви повинні бути поряд, щоб допомогти дитині перерости цей період!

 

Чому діти не хочуть учитися? Більшість батьків уважають, що в основі відмови дитини готувати уроки лежить звичайна лінь. Але часто та ж сама «ледача» дитина годинами щось майструє або читає, охоче миє посуд, пилососить квартиру, ліпить пиріжки. Виходить, справа не в природній ліні! А в чому ж?

1. У панічному страху невдачі. Страх настільки сильний, що він заважає дитині зосередитися. Причому дитина на відміну від дорослого далеко не завжди усвідомлює те, що з нею відбувається: від цього розгублюється ще більше. Поведінка цих дітей непередбачувана. Вигляд у них відчужений, майже безтурботний. Насправді ж дитина глибоко травмована шкільними невдачами і, якщо вчасно цю травму не усунути, може розвинутися так званий шкільний невроз. А він чреватий і нервовими зривами, і різними психічними захворюваннями. Тому слід запастися терпінням і допомагати синові або дочці готувати уроки. Навіть якщо, на вашу думку, вони цілком здатні робити їх самостійно.

 

2. В обєктивних труднощах. Якщо ваша дитина постійно ухиляється, наприклад, від занять з  математики, не поспішайте навішувати на неї ярлик патологічного ледаря. Можливо, їй не дається логічне мислення. У цьому випадку, після того як труднощі залишилися позаду, вона зазвичай перестає ухилятися від уроків.

 

3. У бажанні привернути до себе увагу. Таким дітям не вистачає батьківського тепла. Вони відчувають себе самотніми і розуміють, що шкільна неуспішністьце мало не єдиний спосіб викликати неспокій дорослих.

 

«Коли все нормально, мама мене не помічає. У неї дуже багато роботи»,— чесно признаються вони. Такі діти не сідають удень за уроки, а чекають приходу батьків із роботи і потім цілий вечір «тягнуть резину», не даючи їм ані хвилини спокою.

 

Погрози і покарання в цьому випадку неефективні. Адже по суті виходить, що дитину карають за її жадання любові. Тому перш за все батьки повинні оточити сина або дочку теплом і турботою. І навіть якщо їм здається, що вони отримують все це з лишком.

 

Коли дитина робить уроки, присуньтеся до неї ближче, погладьте по голові, по спинці, пошепчіть на вухо що-небудь ласкаве і підбадьорююче. Часто дітям потрібна не стільки реальна допомога, скільки відкритий вираз батьківських відчуттів. Тому головнене гарячкувати і не вважати втраченим той час, яким ви проведете, сидячи поряд з дітьми за письмовим столом.

 

Як допомогти дитині у навчанні? Дуже часто у пятикласників можуть виникнути проблеми у навчанні. Батьки не повинні це сприймати занадто трагічно, але зясувати причини цього потрібно.

 

Перша причинаце нові вчителі, нові предмети. У початкових класах у дітей була одна вчителька, яка добре знала кожну дитину, її здібності, слабкі та сильні місця. І діти за чотири роки пристосувалися до її вимог. У пятому класі кожний предмет викладає окремий учитель. Вимоги до навчання різні. І дитині часом дуже важко зорієнтуватися в цих вимогах. У цей період може охолонути цікавість до навчання, можуть виникнути скарги на те, що багато задають, нецікаво...

 

Батьки повинні допомогти дитині в адаптаційний період (зазвичай це перша чверть навчального року), пояснити, що не все у навчанні цікаво. Навчанняце гарний спосіб виховувати свою силу волі, тому дайте дитині змогу розвиватися, не виконуйте за неї домашні завдання. Радійте разом з дитиною, сумуйте разом з нею, але ніколи не карайте за погані оцінки. Це може викликати тільки негативне ставлення до шкільних предметів.

 

Допомагаючи дитині, підтримуйте звязок з учителями, щоб ваші вимоги і вимоги вчителів до навчання були однакові.

 

Памятайте, що у пятому класі у вашої дитини формується ставлення до навчання на весь подальший час: як учень провчиться у пятому класі, так він і буде ставитися до навчання в старших класах.

 

Особливості розвитку шестикласників

 

Основна діяльність дитини в цей періодце спілкування; головне новоявлення цього періодупочуття дорослості. Дитина змінюється, і, якщо ви бажаєте спокійно пережити цей період, треба дотримуватися деяких правил поведінки у спілкуванні з нею.

 

Необхідно допомогти дитині справитися з перебудовою організму. Для цього треба суворо дотримуватися розкладу денних справ.

 

Не дозволяйте переїдати гострої та жирної їжі, пити каву, їсти багато шоколаду (це дуже небезпечно для дитини в цьому віці).

 

У цей період діти можуть часами розмовляти по телефону, дивитися телевізор, цілодобово слухати музику. Багато з них захоплюються компютерами, ігровими автоматами. Може виникнути зацікавлення суто дорослими темами: сучасні музичні теми, «прикольний» одяг, сигарети, наркотики. Тому батьки повинні бути завжди поруч, знати, чим займається їх дитина, з ким товаришує. Головне для вашої дитини заразспілкування. Спілкуйтеся з нею щодня, цікавтеся її шкільними справами. Не витягуйте з дитини інформацію. Нехай ваша бесіда буде діалогом: розкажіть дитині про свої справи, і тоді вона охоче розповість вам про свої.

 

Старайтеся не сварити дитину, якщо їй щось не вдається. Частіше показуйте свою любов до неї.

 

Давайте дитині більше доручень, розширюйте її домашні обовязки, привчайте до праці.

 

Обовязково організуйте для дитини систематичні спортивні заняття.

 

Молодший підліток як читач. Підлітковий вікце роки, коли людина відкриває для себе новий світ переживань і захоплень. Внутрішній світ підлітка в порівнянні з молодшим шкільним віком набагато складніший. Ускладнюються стосунки підлітка з навколишнім світом.

 

Центральним і специфічним новоутворенням в особистості підлітка психологи вважають «появу в нього уявлень, переконань про те, що він уже не дитина». І хоч у його поведінці зберігається багато дитячого, він хоче бути (і всяко це виставляє) дорослим.

 

Почуття дорослості покладає своєрідний відбиток на ставлення підлітка до всього навколишнього, в тому числі і до мистецтва.

 

Незважаючи на бідність життєвого досвіду, нерозвинуту ще свідомість, емоційну збудженість, відсутність належної критичності до результатів своєї творчості багато дітей стають творцями. Вони легко переймаються авторським чуттям, легко переносять себе у світ мистецтва, легко уявляють себе авторами картин, вони здатні тонко відчувати поетичне слово.

 

У школярів шкільного віку зявляється підвищений інтерес до мистецтва в цілому, а література і кіно стають найулюбленішими видами мистецтва. Відбувається також переоцінка смаків і симпатій. 10–12-річний школяр захоплений подвигами, героїкою, пригодами, його улюбленими кумирами стають сильні і пристрасні особистості (звідси і захоплення Сталлоне, Шварценеґґером, Брюсом Лі і т. д.). На жаль, вітчизняної героїки ще мало і в кіно, і в літературі для цього віку. Політ мрій у цьому віці настільки сильний, що учень здатен жити паралельно і реальним життям, і створеним у його мріях, фантазіях. У читанні багато з них якраз і знаходять вихід своїм мріям. Сама книга владно входить у їх життя і сприймається як саме життя. У цьому віці учні уже починають критично ставитись до казок і відкидати їх, бо це «для дітей», хоча потайки продовжують їх читати.

 

Дітям властиве вміння естетичного співпереживання. Від читання книг вони одержують задоволення. Твір здатен захопити їх своїм настроєм, підкорити собі, дати наочно-чуттєвий досвід. Наприклад, діти, які ніколи не бачили моря, можуть доволі яскраво уявляти його собі і описати. Вони можуть легко «включатися» у сам твір, відчувати себе учасниками подій, що описуються в книзі. Звідси їх бурхлива реакція під час читання (підстрибують з місця, викрикують і т. ін.). Вони активно втручаються у світ витвору митця, часто «виправляють» самого автора, часто під час читання «знімають» гіркі, невтішні для них моменти. Багато дітей просто не люблять читати книги із сумним фіналом, завжди хочуть, щоб перемагала справедливість.

 

Сприйняття літератури в цьому віці називають наївно-реалістичним. Це йде від конкретності дитячого мислення, про що пише психолог Бонсович: «Ця конкретність звязана з його (дитячого мислення.— Ред.) загальною скерованістю на навколишній світ, з його потребою якомога ширше і повніше ознайомитись з явищами дійсності, набути достатньої кількості фактичних знань і навиків». Тому необхідно правильно добирати літературу для дітей цього віку, бо саме зараз ви зможете прищепити своїй дитині навички читача, розвити її естетичне сприйняття й відтворювальну уяву, логічне мислення, память, асоціативне мислення,— навчити мислити.

 

Комп’ютерні ігри руйнують психіку дитини

 

Проблема компютерної ігроманії сьогодні є дуже актуальною. Адже кожна друга дитина, яка спробувала пограти в компютерні стратегії, вже не може відмовитись від цього задоволення. Юнаків і підлітків ніби затягує в компютерний вир, де вони проживають ціле життя: віртуально народжуються, живуть, помирають.

 

Перші симптоми компютерної залежності зявляються в дітей, які весь вільний час проводять перед монітором, снідають, обідають і вечеряють, не відходячи від компютера, й агресивно реагують на наші спроби відірвати їх від компютерних ігор чи Інтернету.

 

Агресивний — значить залежний

 

Учені давно встановили, що не впевненим у собі людям, які мають труднощі в спілкуванні з оточенням, віртуальний світ більше до вподоби, ніж реальний. Як правило, такі люди дуже соромязливі, іноді мають занижену самооцінку. Інтернет, ігри, «спілкування» з монітором дають їм можливість утекти від реальності, реалізувати свої бажання, а отже, відчувати себе сильними і ні від кого не залежними.

 

Дуже часто Всесвітня павутина затягує користувача так міцно, що він перестає робити звичайні життєво необхідні речі, які так необхідні кожному з нас: спати, повноцінно харчуватися, прибирати в кімнаті, спілкуватися з друзями тощо. Людина годинами наче прикута до екрана, у неї зявляється ейфорія від користування Інтернетом чи й просто компютерною технікою.

Далі буд

Dounload PDF

Відгуки читачів